Консорціумний та паралельний кредит

Банківський консорціум – це об’єднання банків для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій. Банківські консорціуми можуть бути тимчасовими, створеними для фінансування однієї, переважно дуже великої операції, і постійно діючими, заснованими банками на паритетних засадах.

з метою об’єднання кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику і підтримання ліквідності балансу банку.

Позичальник, який бажає отримати кредит у великій сумі, може самостійно визначити банк, який візьме на себе зобов’язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій керівника кредитних операцій. Як правило, керівником вибирається найбільший банк з достатніми пасивами. Банки-учасники несуть ризик і отримують % за цим кредитом пропорційно до внесених у консорціум коштів.

Кредит може надаватися банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби у кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі.

Деяку схожість з консорціумним кредитом має паралельний кредит. Паралельний кредит – це така організація кредитних операцій з клієнтом, при якій у них беруть участь два або більше банків, однак кожен з банків самостійно веде переговори з позичальником, а потім кредитні інститути погоджують між собою умови кредиту з тим, щоб у результаті укласти кредитний договір із загальними для всіх умовами.

Кожен банк самостійно надає позичальнику свою частину кредиту, яка на нього припадає, дотримуючись загальних, погоджених з іншими банками умов кредитування.

Своєрідною формою консорціумного чи паралельного кредиту починають виступати спільні гарантії або поручительства банків за зобов’язаннями клієнта.

Іпотечний кредит

Іпотека – це один зі способів забезпечення зобов’язання нерухомим майном, при якому заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем зобов’язання отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої нерухомості.

Об’єктом застави може бути нерухоме майно: житлові будинки і квартири, виробничі будівлі, споруди, магазини, склади, земельні ділянки. Головними особливостями застави є: по-перше, наявність у позичальника власності; по-друге, щоб ця власність не була об’єктом застави за іншою угодою. Ресурсами кредитування іпотечних банків є власні накопичення, іпотечні облігації та залучені кошти на рахунки клієнтів. Іпотечні облігації – довгострокові цінні папери, які випускаються банками під забезпечення нерухомим майном (земля, виробничі і житлові будівлі, споруди, квартири та інші об’єкти) і приносять твердий дохід. Основними документами при оформленні іпотечного кредиту є заставні, цінні папери, які можуть (як й іпотечні облігації) йти на вторинний ринок ц п.

Іпотекодавець – особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель – особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи – боржника. Боржник – іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання. Іпотекодержатель – кредитор за основним зобов’язанням. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінювання

Закон України «Про іпотеку» запроваджує новий фінансовий інструмент – заставну. Заставна – це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням за умови, що воно підлягає виконанню у грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання – право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її випуск передбачений іпотечним договором.

Заставні можуть забезпечувати випуск іпотечних цінних паперів –

іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів. Іпотечні сертифікати можуть бути випущені у вигляді: сертифікатів із фіксованою дохідністю; сертифікатів участі. Вирішення проблеми залучення ресурсів для іпотечного кредитування вирішується рядом іпотечних банків за рахунок випуску іпотечних облігацій.