Типологія характеру за Н. Мак-Вільямс

 

Тип характеру	Драйви, афекти і темперамент	Захисти	Об’єктивні стосунки	Переживання власного “Я”
1. Психопатич-ні (асоціальні) особистості Особистість, організуючим принципом якої є бажання свідомо маніпулювати іншими.	Велика базальна агресія, вроджені тенденції до високого порогу збудження, який приносить задоволення. Нездатність виражати емоції словами; домінують сліпа ненависть або маніакальна радість.	Всемогу-тній конт­роль, проект-тивна іденти­фікація, іноді дисоціація.	1. В умовах великої кількості небезпек і хаосу (переїзди, втрати, сімейні розриви) діти були розпещені матеріально, але відчували емоційну депривацію, не знаходячи допомоги у вираженні й розумінні почуттів. 2. Повторення захистів батьків, які заохочують демонстрацію сили і зняття всіх обмежень.	Уявлення про “Я” поляризовані між бажаним станом всемогутності й лякаючим станом відчайдушної слабкості. Відсутність чітких обмежень, нерозуміння наслідків імпульсних дій, примітивна заздрість як прагнення зруйнувати все, що є бажаним.
2. Нарцистичні особистості Особистість, організована навколо підтримання самоповаги шляхом отримання підтверджен-ня зі сторони. Досвід описується дефіцитарною моделлю: чогось не вистачає (обдурені й нелюбимі).	Конституціо-нально чутливі до невербальних посилань, невиражених афектів. Сильний драйв агресії з нездатністю переносити агресивні імпульси. Провідні емоції – сором і заздрість. Насилу виражають каяття і подяку.	Ідеалізація і знеціню-вання.	Використання у дитинстві для нарцистичного розширення батьків; турбота про них тому, що вони виконують певну функцію, що і призводить до стану постійної стурбованості з боку дитини, вимушеної постійно “бути на висоті”.	Его розташоване між полярностями: величним “все добре” і виснажливим “все погано”.
3. Шизоїдні особистості Діапазон від катато-ніків до творчих геніїв; загальна риса – прагнення до духовних пошуків, теоретичної і творчої діяльності.	Гіперреактив-ність, здатність легко піддаватися перестимуляції. Вроджена сенситивність (гнітить надлишок світла, шуму, рухів). Проблеми орального рівня: віддаля-тися, щоб не бути поглинутим. Тривога з при-воду базальної безпеки. Відстороненість від життя або деякої своєї частини.	Втеча у внутрішній світ, проекція та інтроекція, ідеалізація, знеціню­вання, інтелекту-алізація.	Глибока амбівалентність з приводу прив’язаності (жадання близькості й страх бути поглинутим; 2 типи – любителі дистанції (філобати) і прагнучі до близькості (окнофіли)) породжені двома типами сімейних ситуацій. 1. Нав’язливий, пристрасний тип виховання. 2. Самотність і зневага з боку родичів.	Індиферентність до ефекту, який спричиняється на інших; безпечна дистанція шизоїдного “Я”. Прагнення до підтвердження унікальності й оригінальності.
4. Параноїдні особистості Прагнення до величі, підозрілість і відсутність почуття гумору.	Гіперзбудли-вість (низький стимульний поріг), поганий настрій, неадаптивність, інтенсивність реакцій, спрямованих зовні. Пильність, очікування шкоди із зовні, образа й заздрість. Неусвідомлюва-ні й проектовані із зовні почуття сорому і провини.	Проекція, Проектив-на іденти­фікація, реактивне форму­вання.	Жорстокість, при якій дитина страждала від подавлення, приниження, критицизму дорослих і безуспішно прагнула їх задовольнити.	Суперечність між приниженим і зневаженим образом “Я” і всемогутнім, виправдовуючим і торжествуючим. Одночасно – неясність своєї сексуальної ідентифікації, потяг до одностатевої любові.
5а. Депресивні особистості. Переживання втрати частини себе, що супрово­джується печаллю, пониженою енергетикою.	Спадкова передача депресії. Спрямований всередину гнів. Зовні – великодушні, чутливі, терплячі.	Істроекція, спрямова-ність проти себе, ідеалі-зація.	1. Раннє переживання втрати. 2. Зневажання потреб дітей з боку дорослих. 3. Негативне ставлення до горя, заперечення втрати. 4. Характерологіч­на депресія у батьків.	Переживання себе поганим і прояв компенсаторної філантропічної активності.
5б. Маніакальні особистості Депресивна організація особистості нейтралізу-ється запереченням.	Висока енергія, схвильованість, мобільність, здатність переключатися і товариськість. Переживання Щастя харак-терне, а спокійна безтурботність виключена.	Заперечен-ня, відреа­гування, всемогут-ній контроль.	Повторні травматичні сепарації, без можливості пережити цей досвід.	Потреба бути у русі; страх дезінтеграції.
6. Мазохіст­ські (установка на поразку, саморуйну­вання (self-defeating)) особистості Застосовують досягнення тріумфу як засіб нав’яза-ного собі страждання, зовсім не підкріпленого любов’ю до болі. Конституцій-но прагнуть до об’єкта і залежні від нього.	Патерн повторення страждання. Вважають себе незаслужено страждаючими. У відповідь на те, що відповідає їх об’єктивним інтересам, можуть виникати гнів, образа, обурення.	Інтроекція, обернена проти себе, ідеалізація, відреа­гування, моралі­зація, запере­чення.	1. Батьки, що формально ставляться до своєї ролі, починають проявляти співчуття, якщо дитині був заподіяний біль або вона перебуває у небезпеці. 2. Перестановка ролей, при якій діти відчувають відповідальність за батьків. 3. Заохочення з боку батьків мужності у стражданнях.	Переживання себе знедоленим і винуватим поряд з переконанням, що вони приречені бути недооціненими і з ними потрібно погано обходитися. Самоповага вимагає переживати неприємні ситуації, а не змінювати їх.
7. Обсесивні й компульсивні особистості Схильні “думати і робити”.	Фіксація на анальній стадії. Повтор сценарію привчання до туалету – охайність, упертість, пунктуальність. Базовий афект – гнів під контролем, бореться із страхом бути покараним. Невираженість афекту в словах. Досада, сором.	Ізоляція в обселив-них, знищення зробленого у компуль-сивних. Раціона­лізація, моралі­зування, Ком парт-менталіза-ція, інте-лектуа­лізація, реактивні утворення, зміщення афекту.	1. Високий контроль, вимога від дітей слухняності, засудження їх не тільки за вчинки, але і за почуття, думки, фантазії. 2. Занедбаність з боку батьків, відсутність уявлень про чистоту та інші норми.	Заклопотаність проблемою відповідності високим моральним принципам, що визначаються термінами контролю. Отримання самоповаги за допомогою стандартів поведінки, що пред’являються інтерналізова­ними фігурами батьків. Обсесивні знаходять опору для самоствердже-ння у роздумах, компульсивні – у роботі.
8. Істеричні або театральні (histrionic) особистості Високий рівень тривоги, напруги і реактивності, особливо міжособис-тісної.	Оральне задоволення – в любові, увазі, еротичній близькості. Можлива подвійна фіксація – на едиповій і оральній стадіях.	Репресія, сексуа- зація і регресія, відреагу-вання зовні, дисоціа-тивні захисти.	Стосунки, що приписують неоднакову силу і цінність чоловічій і жіночій статі (переживання проблематичності сексуальної ідентичності).	Почуття полохливої дитини, яка долає труднощі так успішно, як це тільки можливо у світі сильних і чужих інших. Спосіб самостверд-ження – порятунок інших і використання сексуальної привабливості.
9. Дисоціативні особистості “Патологія приховува-ння”.	Висока вроджена винахідливість, міжособистісна сенситивність. Конструкта в термінах драйвів запропоновано не було. Головні емоції – передсмертний жах, агресія, лють, сором і провина. Тілесні відчуття, що провокують транс – незносний біль і сором’язливий сексуальний потяг.	Дисоціа- тивні захисти на фоні високої здатності до само-гіпнозу.	1. Сексуальне або інше насилля. 2. Дисоціативні батьки у прямій або опосередкованій формі (алкоголіки, медикаментозно залежні). У дорослому віці шукають об’єкти, що страждають від нестачі стосунків і вміють оцінити турботу.	“Я” фрагментарне, і кожна із складових має свої функції. Кожна повинна бути клієнтом.

 

Н. Мак-Вільямсвиділяє дев’ять типів характеру, описуючи кожний з них за наступними напрямками: обговорення афектів, драйвів і темпераменту; адаптивна і захисна організація Его; патерни об’єктних стосунків, що інтерналізувались і стали “скриптами”; переживання власного “Я”. Ці характерологічні підстави підводять до постановки диференціального діагнозу і визначення стратегії лікування, проте ми залишаємо ці питання за рамками розгляду.

Звичайно, проаналізовані нами типології є швидше прикладами використання типологічного методу, чим вичерпують всю різноманітність типів особистості, характеру, темпераменту людини. Очевидно, що кількість класифікацій, які використовуються у психодіагностиці, неминуче збільшуватиметься, і важливим завданням їх користувачів є усвідомлення сфери використання і дозволяючих можливостей кожного підходу.

 

Питання і завдання для самоперевірки

1. Що таке наукова класифікація?

2. Що таке типи особистості і на узагальненні чого вони засновані?

3. Як співвідносяться властивості і типи у структурі особистості?

4. Дайте характеристику особистісним типам А. Міллера.

5. Проаналізуйте поведінкові стратегії індивідуальності.

6. Що таке екстраверсія та інтроверсія у розумінні К.Г. Юнга?

7. Які функції свідомості виділив К.Г. Юнг? Що таке домінуючі, підлеглі і вторинні функції?

8. Як визначити джерело невротичних розладів у типології Юнга?

9. Що входить у ядро характеру за П.В. Волковим?

10. Що є “рівнем розвитку особистості” в психоаналітичній діагностиці?

11. Співвіднесіть типи характеру в трьох розглянутих у даному розділі типологіях.

12. Як пов’язані між собою тип характеру, рівень розвитку особистості і спосіб психологічного захисту в психоаналітичній діагностиці?

13. Підберіть власні життєві, літературні чи історичні ілюстрації до розглянутих нами типологій.

 

Література

1. Анастази А. Дифференциальная психология. – М.: Апрель-Пресс, 2001. – 752 с.

2. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х кн.: Пер. с англ. – М.: Педагогика, 1982. – Т. 1. – 320 с.; Т. 2. – 288 с.

3. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 104 с.

4. Волков П. Разнообразие человеческих миров. – М.: Аграф, 2000. – 528 с.

5. Ганнушкин П.Б. Клиника психопатий... // Психология индивидуальных различий. Тексты. – М., 1982. – С. 262–269.

6. Годфруа Ж. Что такое психология. Кн. 1 и 2. – М., 1992.

7. Егорова М.С. Психология индивидуальных различий. – М.: Планета детей, 1997. – 325 с.

8. Либин А.В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – 3-е изд., испр. – М.: Смысл; Издательский центр “Академия”, 2004. – 527 с.

9. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика. – М.: Класс, 2001. – 472 с.

10. Машков ВЛ. Основы дифференциальной психологии. – СПб.: Изд-во С.- Петербургского ун-та, 1998. – 132 с.

11. Мельников В.М. Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию личности. – М., 1985. – 319 с.

12. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология: Учебное пособие / С.К. Нартова-Бочавер. – М.: Флинта, Московский психолого-социальный институт, 2003. – 280 с.

13. Психологическое самообразование: читая зарубежные учебники. – М., 1992.

14. Робер М.-А., Тильман Ф. Психология индивида и группы. – М., 1988.

15. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека / Под ред. И.В. Равич-Щербо. – М.: Педагогика, 1988. – 330 с.

16. Современная психология: Справочное руководство / Под ред. В.Н. Дружинина. – М.: Инфра, 1999. – 688 с.

17. Юнг К. Психологические типы. – С.-Пб.: Ювента; М.: Прогресс, 1995. – 711 с.

Розділ 7