Предмет економічної теорії

Предмета економічної теорії – це економічні виробничі відносини, безпосередньо пов'язані з продуктивними силами суспільства і основними напрямами науково-технічного прогресу та динамікою інноваційного розвитку.

Об’єктом економічної теорії є економічне життя суспільства, тобто його економіка, а економіка – суспільне виробництво.

Отже, економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Разом з еволюцією визначення предмета еволюціонувала і назва економічної науки (рис. 1.2).

(сучасні назви)

Рис.1.2. Еволюція назви економічної науки

Термін “економія” (від гр. oikonomika) ввели в обіг давньогрецькі мислителі Ксенофонт і Арістотель. У перекладі з грецької він буквально означає “мистецтво ведення домашнього господарства”, “домоводство” (“ойкос” – дім, домашнє господарство; “номос”– вчення, закон).

Термін "політична економія" був уперше застосований французькиммеркантилістом Антуаном Монкретьеном у праці "Трактат політичної економії", написаній у 1615 р. З грецької "політикос" перекладається як державний, суспільний. Отже, цей термін у поєднанні з терміном "економія" означає науку про ведення господарства в державі, суспільстві.

В економічній науці термін “політична економія” домінував до кінця XIX ст. – часу виходу (1890 р.) праці відомого англійського економіста А. Маршалла “Принципи економікс”. Економікс – це неокласичний напрям в економічній науці, який має за мету синтезувати класичну політичну економію і маржиналізм. В сучасних умовах у більшості країн світу (особливо англо-американських) політична економія функціонує під назвою “економікс”, в ряду інших – як “економічна теорія” або як “політична економія”. Кожна з них має свій аспект дослідження і викладення. Проте вони по суті є назвами однієї і тієї самої економічної науки, що постійно розвивається та досліджує економічні явища і процеси на різних етапах розвитку людського суспільства.

Еволюція термінів “економія”, “політична економія”, “економікс”, “економічна теорія’ об'єктивно зумовлена розвитком самої економічної науки і об'єкта її досягнення – економічної системи.

В економічній теорії виділяють такі розділи: основи економічної теорії (політекономія), мікроекономіка, мезоекономіка, макроекономіка, мегаекономіка.

Основи економічної теорії (політекономія) – це фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різних історичних епохах.

Той розділ економічної теорії, в якому досліджується діяльність окре­мих економічних суб'єктів, називається мікроекономікою. Тут дослі­джується поведінка таких суб'єктів економічної діяльності, як домогосподарства, підприємства (фірми), галузі, аналізуються окремі ринки, товари та послуги, ціни на них.

Макроекономіка досліджує закономірності функціонування економічної діяльності в межах усього суспільства, тобто на рівні національної економіки.

Мезоекономіка вивчає окремі галузі й підсистеми національної економіки (агропромисловий комплекс, військово-промисловий комплекс, торговельно-промисловий комплекс, територіально-економічні комплекси, вільні економічні зони та ін.).

Мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і розвиткусвітової економіки в цілому, тобто на глобально-планетарному рівні. Зауважимо, що загальна економічна теорія не є механічною сумою її складових.

Залежно від того, щодо якого часу функціонування економіки здійснюється її аналіз, розрізняють позитивну і нормативну економіч­ні теорії.

Позитивна економічна теорія – це той її розділ, в якому здійснюється аналіз фактів або даних з метою обгрунтування наукових узагальнень тих економічних процесів, що відбуваються в даний період часу. Тобто цей розділ економічної теорії вивчає той стан економіки, в якому вона вже перебуває. Вона фіксує ті факти та явища, які іс­нують реально.

Нормативна економічна теорія – це напрям, що ба­зується на оціночних міркуваннях щодо того, якою повинна бути еконо­міка в майбутньому періоді. Вона включає міркування стосовно того, які конкретні умови чи аспекти економіки бажані або небажані.