Стратегія та інформаційні технології (ІТ).

Однією із характерних рис сучасного менеджменту є його автоматизація. Та це не просто процес комп’ютеризації управлінських процесів. На сьогоднішній день масштаби автоматизації призводять до необхідності реструктуризації та реорганізації управлінської системи, що дає можливість говорити про впровадження електронного управління. Ефективне управління змінами на основі ІТ-технологій є досить складним та значимим завданням для всіх організацій.

Передумовами для розвитку ІТ-менеджменту в компанії стали:

- Глобалізація знань та розвиток торгівлі;

- Глобалізація економіки, інтеграція виробництва і торгівлі;

- Швидкість поширення інформації;

- Створення міжнародних інформаційних мереж та баз даних.

Глобалізація та розширення співпраці економік економічно розвинених країн, розвиток нових технологій розширили можливості бізнесу та докорінно змінили його. Інформація набула стратегічного значення, знання стали підґрунтям продуктивності та якості, з’явились нові товари та послуги, конкурентоспроможність підприємств стала залежати від швидкості прийняття рішень, значно розширився перелік необхідних знань та навичок для персоналу підприємства.

ІТ технології у своєму розвитку пройшли декілька етапів[63]:

- І етап (до кінця 60-х ХХ ст.) – впровадження автоматизації рутинних операцій, що характеризувалась доволі ефективною обробкою інформації з орієнтацією на централізоване колективне використання ресурсів обчислювальних центрів. Головним критерієм тодішніх інформаційних систем була їх економічна ефективність. Основними проблемами на цьому етапі були проблеми у взаємодії користувачів та розробників через різницю їх поглядів та розуміння поставлених завдань, а також необхідністю обробки значних обсягів даних в умовах обмежених можливостей програмно-апаратних засобів.

- ІІ етап (до середини 80-х ХХ ст.) – пов’язаний із поширенням електронно-обчислювальних машин серії ІВМ/360. Це дало можливість використовувати їх тільки потужними корпораціями з огляду на їх вартість та складність експлуатації. З’являються перші персональні комп’ютери. Створення інформаційних систем орієнтовано на індивідуального користувача. Користувач зацікавлений в ІТ-розробках, налагоджується контакт із розробниками. На цьому етапі використовується як централізована обробка даних, так і децентралізована, призначена на вирішення локальних задач у роботі із локальними базами даних на робочому місці користувача.

- ІІІ етап (з середини 80-х до початку 90-х рр. ХХ ст.) – комп’ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а нескладні інформаційні системи – засобом підтримки прийняття рішень. Проте максимально задовольнити потреби користувача прикладні програми корпоративного та індивідуального використання не могли.

- ІV етап (з початку 90-х років) – розвиток сучасних технологій, створення великих інформаційних систем, локальних, регіональних та глобальних мереж. Виникає розуміння стратегічних переваг електронного бізнесу, що обгрунтований розвитком телекомунікаційних технологій та способів обробки інформації. Основною метою впровадження ІТ-технологій є не просто підвищення ефективності бізнесу, а створення високоефективного виробництва та додаткових конкурентних переваг. Основні завдання цього етапу це – розробка стандартів та протоколів для компютерних розробок та телекомунікацій; організація доступу до стратегічної інформації та захист комерційної таємниці.

Використання ІТ доволяє радикально змінити стиль управління та вдосконалити бізнес-процеси.

Завдання бізнесу, котрі допомагає вирішити електронне управління:

Ø Покращення стратегічного планування та визначення напрямів розвитку;

Ø Моніторинг зовнішнього середовища та збільшення можливостей та якості прогнозування змін у ньому;

Ø Управління засобами зв’язку та обслуговуванням клієнтів;

Ø Вдосконалення стратегії технології розвитку взаємовідносин;

Ø Управління підвищенням кваліфікації співробітників;

Ø Захист інформації та активів;

Ø Впровадження стратегії розробки власних прикладних програм;

Ø Здійснення інновацій у вигляді нових послуг та засобів їх надавання;

Ø Створення гнучкої компанії, що спирається у своїй діяльності на інформацію та знання.

ІТ-технології повинні забезпечувати необхідною інформацією усі підрозділи підприємства, сприяти їх швидкій взаємодії, ефективній співпраці та кращому виконанню функціональних обов’язків, а їх інфраструктура служила зростанню компанії та кращому задоволенню потреб клієнтів.

З цією метою в організаціях розробляють, наряду із іншими функціональними стратегіями, ІТ-стратегію[11]. Її основні цілі:

- Відповідність стратегії підприємства;

- Створення умов по використанню всіх можливостей діяльності та отриманню максимальних переваг;

- Використання ІТ-ресурсів повинно полегшувати виконання функціональних завдань;

- Управління ІТ-ризиками, пов’язаними із використанням таких технологій;

- Створення, формування та розвиток команди ІТ.

Основні напрями стратегії визначаються завданнями, що їх повинен виконати ІТ-супровід функціональних процесів підприємства, тобто його потребами, та який результат очікується.

ІТ- стратегія включає наступні складові (рис. 19).

Принципи розробки ефективної ІТ-стратегії:

- Відповідність стратегічним цілям підприємства, його потребам та очікуванням;

 

 

 

Рис. 19. Основні складові ІТ-стратегії[11]

 

- Створення організаційної структури, котра підтримує виконання ІТ-стратегії;

- Зміна показників виконання завдань на основі оцінки діяльності, отриманих в результаті використання ІТ-технологій;

- Прозора звітність для контролю за використанням ІТ-технологій;

- Концентрація зусиль на аспектах, що підтримують бізнес-процеси, направлені на задоволення клієнтів, та найбільш важливих ІТ-процесах, що підвищують ефективність підприємства;

- Планування та моніторинг за управлінням активами інформаційних технологій, за ризиками, проектами, клієнтами та постачальниками ІТ-ресурсів.

Досить часто в організаціях виникають складності із створенням системи показників ефективності впровадження ІТ-технологій, що повинні відображати зміну ефективності процесів, ступінь концентрації організації на споживачах, проводити аналіз існуючих можливостей навчання персоналу та росту підприємства. Через складності виділити у загальній ефективності бізнес-процесу її електронну складову, важко розрахувати прибуток від автоматизації управлінських процесів та строки повернення коштів, вкладених в ІТ-ресурси.

 

Рекомендовані показники результативності ІТ-стратегії:

ü Розширення можливостей систем та засобів обслуговування,

ü Швидкість прийняття управлінських рішень;

ü Кількість помилок та повторного виконання робіт;

ü Рівень надання послуг;

ü Задоволення та рівень лояльності клієнтів;

ü Поява нових каналів надання послуг;

ü освоєння персоналом нових технологій та засобів і методів надання послуг;

ü Підвищення можливостей систем управління знаннями;

ü Збільшення ринкової вартості компанії;

ü Результативність персоналу (продуктивність);

ü Морально-психологічний клімат в колективі;

ü Покращення економічних показників ефективності діяльності.

ü Показники ефективності використання ІТ-ресурсів:

ü Тривалість системних простоїв;

ü Пропускна можливість інформаційних систем, час очікування клієнтом відповіді на запит;

ü Зниження витрат на менеджмент;

ü Зростання кількості стандартизованих процесів підприємства;

ü Виконання календарних графіків та обмежень бюджету;

ü Відповідність чинному законодавству (наявність ліцензій на програмне забезпечення, захист авторських прав);

ü Реальна доступність систем та послуг;

ü підвищення якості послуг;

ü Відсутність/зменшення ризиків, пов’язаних з інтеграцією технологій та конфіденційністю персональних даних;

ü Посилений захист/безпека комерційної таємниці підприємства;

ü Доступ до необхідних систем даних, обчислювальної потужності та механізму доступу до інформаційних технологій;

ü Кількість сучасних змін, реалізованих у процесах та системах.

Корисність ІТ-технологій вже доведена на практиці, ми бачимо, що багато успішних компаній, впроваджуючи електронне управління, досягли значних результатів, та все ж темп запровадження нових технологій досить низький. Фактори, що впливають на швидкість практичного застосування ІТ-технологій:

Ø Страх та опір змінам і новим технологіям. Інерційність людського мислення призводить до почуття дискомфорту при проведенні змін. Вище керівництво, що опирається на старі методи управління, досить часто не має достатніх знань для освоєння нових технологій, тому боїться втратити свій авторитет на користь людей, що володіють такими знаннями.

Ø Недостатність часу на вивчення нових технологій Зараз помітно збільшується кількість складних систем додатків, які необхідно розробляти і впроваджувати для того, щоб вдовольняти потреби користувачів, і часто при обмеженнях в ресурсах і часі. Це, звичайно ж, створює постійний тиск на розробників систем і провайдерів, котрі також знаходяться під тиском необхідності надати користувачам якомога більшу кількість прямих годин. У деяких організаціях нестача часу призводить до того, що персонал не отримує ніякого формального навчання.

Ø Конкуруючі технології. Часто вибір тієї чи іншої технології перетворюється на протистояння різних політичних груп, що є прихильниками різних підходів. Може призвести до серйозних конфліктів у компанії;

Ø Сумісність із середовищем. Кожне підприємство має свої особливості функціональних процесів, тому стандартне системне забезпечення повинно додатково адаптуватися до умов роботи на підприємстві. А впровадження нової систему в існуюче технологічне середовище може забрати більше часу, оскільки вона може не мати повної сумісності з існуючим технологічним та операційним середовищем.

Ø Синдром постійного застарівання. На ринку ІТ-технологій постійно з’являються нові розробки, нові вдосконалені версії старих продуктів. Тому їх впровадження може відкладатися до появи ще більш нового та досконалого програмного забезпечення.