Дискусії щодо нейтральності грошей у процесі відтворення

 

Проблема нейтральності грошей у монетарній теорії виникла в процесі дослідження їх впливу на реальну економіку.

Принципові відмінності бартерної та монетарної систем не давали можливості знайти узагальнюючі і порівняльні вимір­ники їх ефективності, які давали б можливість об'єктивно ви­значити вади і переваги кожної з них. Тому дослідники змушені були замінити у своїх порівняннях модель бартерної економіки на модель грошової економіки, але з нескінченно малими запа­сами грошей (близьких до нуля), вплив яких на реальні процеси майже не відчутний. Тобто ця економічна система за формою є монетарною, а за сутністю — бартерною. А оскільки бартерна система за своєю природою є зрівноваженою, то й адекватна їй умовна монетарна система також має бути зрівноваженою. Такі підходи знайшли своє відображення вигляді концепції нейтральності грошей.

За цих обставин дослідники неминуче доходили висновку, що будь-які зміни грошової маси впливають лише на номіна­льні грошові показники і не зачіпають рівнів відносних цін окремих товарів, рівнів процентних ставок, пропорцій розподі­лу доходів, реальних запасів грошей в економічних суб'єктів та інших змінних реального сектору економіки. Останній залишається індиферентним до кількісних змін у монетарній сфері, а гроші залишаються нейтральними до процесів у реа­льному секторі.

Вибраний підхід до визначення ролі грошей веде до такого трактування нейтральності грошей. Гроші можна вважати ней­тральними, якщо після порушення початкової рівноваги економі­чної системи внаслідок номінальної зміни пропозиції грошей установлюється нова рівновага в економіці, за якої реальні рівні економічних змінних матимуть ті самі значення, що й до зміни пропозиції грошей. Отже, темпи та обсяги суспільного виробництва не повинні змінитися.

Наведені аргумен­ти щодо нейтральності грошей мають суттє­ву ваду — визнання того, що зростання пропозиції грошей авто­матично і всеохопно збільшує номінальний рівень цін і всіх грошових показників в економіці.

Насправді ж цей процес може бути досить тривалим, що вимірюється місяцями і навіть роками,як це визнано сучасною наукою. Зараз уже жодне серйозне дослідження монетарних процесів не обходиться без урахування цього явища, що дістало назву часового лага.

Якщо вказаний лаг справді існує, то в реальному секторі еко­номіки має виникати стимулювальний ефект внаслідок того, що збільшення пропозиції грошей спричиняє насамперед адекватне зростання доходів, а рівень цін певний час відстає від цього про­цесу.

Зазначений часовий лаг спричинюється самою технологією формування пропозиції грошей та специфікою її трансформації у платоспроможний попит. Зростання пропозиції грошей зазвичай розпочинається зі збільшення грошової бази. Якщо збільшення грошової бази припадає на резервну скла­дову, то формування пропозиції грошей закінчиться лише по за­вершенні грошового мультиплікатора.

На величи­ну і тривалість грошового мультиплікатора впливає багато інших чинників. Завдяки їх сукупній дії до­даткова купівельна сила, спричинена збільшенням пропозиції грошей, буде поступово «рознесена» по всьому «економічному полю», розподілена між значною кількістю економічних агентів і підвищить їх ділову активність. Але для цього потрібний певний час.

Наведені логічні міркування дають достатні підстави для та­кого висновку: за наявності часового лага між збільшенням пропозиції грошей і адекватними йому ціновими зрушеннями гроші перестають бути нейтральними. Оскільки такий часовий лаг має недовгий термін дії, то цей висновок обмежується корот­ким проміжком часу.