Місце України у глобальних вимірах стійкого розвитку.

Питанням євроатлантичної інтеграції України останнім часом присвячені ряд досліджень, збірників, окремих наукових праць, в яких вміщено результати досліджень українських учених у напрямі пошуку дієвих шляхів реалізації євроатлантичної інтеграції України, виходячи з реальної оцінки готовності українського суспільства до розвитку в нових умовах кардинальних зрушень, зокрема переходу до європейської моделі державного управління: виконання достатньо жорстких умов щодо показників якості суспільства; приведення законодавства країни до європейських стандартів; входження України до СОТ; вирішення проблем обороноздатності; мовної підготовки фахівців для роботи з країнами — членами ЄС та НАТО.

Висвітлюються актуальні загальнодержавні проблеми, що потребують першочергового розв'язання у сфері реалізації євроатлантичної інтеґрації України та впливають на ефективність функціонування системи державного управління і регулювання процесів на євроатлантичному векторі. Відображено аналіз зарубіжного й національного досвіду щодо особливостей формування державної політики на зазначеному векторі, висвітлено пропозиції щодо вдосконалення цієї політики з урахуванням нового формату відносин із Організацією Північноатлантичного договору та сучасного стану геополітичної ситуації у світі.

У вказаних наукових працях проведено аналіз нормативно-правових документів, наукових публікацій за темою дослідження. Сформовано науково-методичний апарат визначення пріоритетів державної політики з урахуванням політичних, економічних та інших обмежень щодо реалізації цілей та принципів євроатлантичної інтеґрації України. Підготовлено низку інформаційно-аналітичних матеріалів щодо аналізу актуальних проблем та ефективності реалізації державної політики у сфері євроатлантичної інтеґрації України. Розроблено та науково обґрунтовано пропозиції та першочергові заходи щодо коригування державної політики у сфері євроатлантичної інтеґрації України, проведено оцінку можливостей України щодо забезпечення національної безпеки у статусі позаблокової держави та у разі вступу до НАТО, а також в умовах створення нової моделі економічної безпеки в контексті європейської, євроатлантичної інтеґрації до ЄЕП. Проаналізовано відносини конфронтації, мирного співіснування, співробітництва, партнерства та союзництва.

Проте для того, щоб дати вичерпну відповідь щодо питання євроатлантичної інтеґрації України, потрібно, насамперед, визначити місце України у глобальних вимірах стійкого розвитку.

Нова концепція стійкого розвитку, узагальнена на всесвітніх самітах ООН (1992, 2002 рр.) об'єднала три головних компоненти стійкого розвитку суспільства:

1) економічний (оптимальне використання обмежених ресурсів і застосування природо-, енерго- і матеріалозбері- гаючої технології, що забезпечить збереження сукупного капіталу);

2) природоохоронний (забезпечення цілісності біологічних і фізичних природних систем заради глобальної стабільності всієї біосфери);

3) соціальний (зосереджений на людському розвитку, збереженні стабільності суспільних і культурних систем, зменшенні конфліктів у суспільстві).

Система вимірів стійкого розвитку запропонована Інститутом прикладного системного аналізу HAH України і МОН України.

Рівень стійкого розвитку пропонується оцінювати за допомогою відповідного індексу, який розраховується як сума індексів для трьох вимірів: економічного, екологічного і соціального відповідно до вагових коефіцієнтів.

1. Індекс економічного розвитку при цьому сформовано з двох глобальних індексів: індексу конкурентоспроможності розвитку, індексу економічної свободи. Цей індекс щорічно розраховується для 117 економік світу і публікується у формі так званого глобального звіту про конкурентоспроможність. За вказаним індексом перші місця посіли Фінляндія, Данія, Іспанія, Швеція, країни "великої сімки".

Країни групи постсоціалістичних, які на початку своєї незалежності мали приблизно однакові стартові умови, станом на 2005 р. виявились "розкиданими" в рейтинговій таблиці за індексом економічного виміру. Так, Естонія займає 12-те місце, Словенія — 37-ме, Угорщина — 40-ве, Латвія— 41-ше, Польща — 46-те, Болгарія — 11-те, Молдова — 87-ме, Україна — 91-ше.

2. Індекс екологічного виміру розраховано на підставі індексу ESI (Environmental sutaiapability Index), розрахований Центром екологічного законодавства і політики Йельського університету (США) для 146 країн.

За цим показником країни-лідери досягли непоганих результатів в організації комплексних природоохоронних заходів, хоча й зі значним відривом. Зокрема, серед країн "великої сімки" Канада займає 6-те місце, Японія — 30-те, Німеччина — 31-ше, Франція — 36-те, США — 45-те, Велика Британія — 65-те, Італія — 69-те.

Це пояснюється прагненням цих країн до нарощування ВВП порівняно з природоохоронними заходами.

Серед групи постсоціалістичних країн за індексом екологічного виміру Латвія сьогодні займає 15-те місце, Естонія — 48-ме, Угорщина — 54-те, Молдова — 58-ме, Болгарія — 70-те, Чехія — 92-ге, Польща — 102-ге, Україна — 108-ме.

3. Індекс соціального виміру сформовано як середній з трьох глобальних індексів:

— індекс якості і безпеки життя;

— індекс людського розвитку;

— індекс суспільства, яке базується на знаннях.

За цим індексом країни "великої сімки", за винятком Японії, не входять у десятку лідерів. Отже, Японія зайняла 8-ме місце, США — 14-те, Канада — 15-те, Німеччина— 16-те, Велика Британія — 17-те, Італія — 21-ше, Франція — 24-те, Росія — 81-ше місця.

Рейтинг групи постсоціалістичних країн за вказаним індексом такий: Чехія — 28-ме місце, Угорщина — 32-ге, Словенія — 34-те, Польща — 36-те, Естонія — 44-те, Латвія — 47-ме, Болгарія — 49-те, Україна — 72-ге, Молдова — 78-ме.

Індекс суспільства, яке базується на знаннях, в Україні ще досить низький.

Середній освітній рівень американського працівника в середині 90-х років XX ст. становив 14 років, а в Україні— всього лише 9,54 років, що забезпечує значно менший приріст національного багатства. У зв'язку з цим треба зауважити, що перетворення людського фактора в провідну і визначальну продуктивну силу пов'язано як з підвищенням рівня освіти в економічному розвитку, так і зі зменшенням розриву в кількості років, необхідних для зміни технологій і підготовки кадрів для них.

Отже, йдеться про глобальну інтернаціоналізацію освіти і, відповідно, зростання кваліфікаційного рівня в усіх країнах, а також можливу загрозу економічному суверенітету України внаслідок послаблення її конкурентоспроможності порівняно з розвинутими країнами світу. Стає очевидно, що й у третьому тисячолітті процвітатимуть ті держави, які зможуть перевершити інших в освоєнні нових знань, наукових досягненнях.

У цілому порівняння країн за індексом стійкого розвитку як суми всіх трьох вимірів виглядає таким чином:

Країни "великої вісімки", за винятком Канади, не входять у десятку кращих. За показником стійкого розвитку вони розміщені в такій послідовності: Канада — 8-ме місце, США — 12-те, Німеччина — 18-те, Японія — 21-ше, Велика Британія — 26-те, Франція — 30-те, Італія — 38-ме.

Для порівняння: Україна знаходиться на 79-му місці в цьому списку, що також повинно бути тривожним сигналом для українського політикуму.

Серед постсоціалістичних країн за індексом стійкості Естонія займає 28-ме місце, Словенія — 34-те, Чехія — 42-ге, Угорщина — 44-те, Польща — 61-ше, Болгарія — 70-те, Молдова — 84-те, Україна — 88-ме.

Таким чином, найкращий приклад успішного стійкого розвитку продемонстрували Естонія, Чехія, Словенія, найгірший — Україна. Дуже велика відповідальність лежить на поколінні, яке буде шукати місце України в умовах глобалізації. І воно повинно бути конкурентоспроможним у знаннях, мобільності, мовному середовищі. А для цього потрібно розвивати власну систему освіти, підвищувати її якість, а також вживати заходів для збереження самобутності своєї культури. Важливе проведення адекватної глобалізації політики в цій сфері для того, щоб зробити її частиною і надбанням загальної світової культури.

Треба вдосконалювати систему управління державою для того, щоб вона була адекватною умовам глобалізації. Суттєвою є підготовка державних менеджерів, що розуміють загальні тренди світового розвитку. Особливо важливе значення при цьому буде мати наявність чіткого плану або стратегії розвитку країни в умовах глобалізації, зовнішньоекономічної безпеки України. З цією метою пропонується визначення моніторингу стану зовнішньоекономічної безпеки держави. За пропонованими автором компонентами необхідно застосувати індикатори, динаміка показників яких дозволить приймати своєчасні управлінські рішення з урахуванням національних інтересів у процесі європейської інтеґрації.

Проблема зовнішньоекономічної складової економічної безпеки держави набуває особливого значення для оцінки можливих наслідків її участі в інтеґраційних угрупуван- нях, зокрема ЄС. Для аналізу відкритості економіки та оцін­ки рівня зовнішньоекономічної безпеки пропонується ви­користання комплексу таких показників:

- коефіцієнта відкритості національної економіки;

- інтеґральних коефіцієнтів покриття імпорту експор­том, імпорту експортом за товарами, імпорту експор­том за послугами;

- експортної та імпортної квот.

Наведені показники характеризують спроможність дер­жави підтримувати відповідність обсягу та структури зов­нішньої торгівлі національним інтересам, що сприяє роз­витку національної економіки, пом'якшенню загроз вну­трішньому ринку, задоволенню виробничого і споживчого попиту і, як результат, — підвищенню рівня економічної безпеки держави.

У цілому ж у глобальних вимірах стійкого розвитку про­відною державою, безумовно, залишаються США, які збе­рігають економічну перевагу над найближчими конкурента­ми — Японією, ФРН та ін. Крім економічного потенціалу, США посідають 1-ше місце серед держав світу (2002 р.) за такими показниками, як міжнародна конкурентоспроможність (Велика Британія — 11-те, Японія — 13-те, ФРН — 14-те місце), рівень технологічного розвитку. Неперевершеним залишається сукупний потенціал американських промислових і банківських ТНК.