Регулювання міжнародної торгівлі освітніми послугами

Регулювання міжнародного ринку освітніх послуг проводиться двома часом суперечливими силами: міжнародними та національними.

На міжнародній арені у сфері освіти діють такі вельми впливові організації, як Всесвітня торгова організація (ВТО), ЮНЕСКО, Світовий банк (СБ), Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Організація з міжнародної торгівлі (ОМТ) та інші, багато з яких підтримують вільну торгівлю, ринкові механізми, в першу чергу в сфері вищої освіти, і виступають за перерозподіл урядових асигнувань на користь середньої освіти.

Як відомо, експорт різного роду послуг регулюється Генеральною угодою з торгівлі послугами (ГАТС), прийнятим на уругвайському раунді переговорів у 1994 р. Дана угода зачіпає і сферу надання освітніх послуг. Згідно з Переліком-класифікатором послуг СОТ послугами в сфері освіти є:

- послуги початкової освіти;

- послуги середньої освіти;

- послуги вищої освіти;

- навчання дорослих;

- інші освітні послуги.

Способи поставки послуг, під якими розуміється їх виробництво, розподіл, маркетинг, продаж і доставка, визначаються ГАТС наступними чотирма способами.

1. Поставка послуг через кордон, так звана транскордонна поставка, коли споживач і постачальник послуги розташовані по різні боки кордону, а кордон перетинає сама послуга (освітня послуга, яка передається через всі можливі засоби зв'язку).

2. Переміщення споживача послуг у країну їх виробника, так зване споживання за кордоном (навчання іноземних школярів, студентів).

3. Комерційне присутність постачальника послуг на території іншої країни, так зване комерційна присутність (одержання споживачем освітньої послуги у своїй країні в філіях, представництві закордонного провайдера).

4. Присутність фізичної особи - постачальника послуг в країні їх споживача, так зване переміщення фізичних осіб (освітні послуги іноземних викладачів).

Основними зобов'язаннями в сфері послуг країн - членів СОТ відповідно до ГАТС є:

1) взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі послугами.

2) взаємне надання національного режиму (НР) у секторах торгівлі послугами і по кожній з форм їх поставок, які визначають самі учасники ГАТС. НР - це режим, що припускає створення рівних умов як іноземним, так і власним послугам;

3) розвиток процесу поступової лібералізації торгівлі послугами;

4) забезпечення транспарентності законодавства з торгівлі послугами, тобто забезпечення гласності та відкритості щодо національного регулювання торгівлі послугами;

5) відмова від використання кількісних і інших обмежень і вирішення торговельних суперечок шляхом консультацій та переговорів;

6) створення обмежень для монопольних постачальників послуг, що володіють винятковими правами на внутрішньому ринку;

7) здійснення визнання документів, виданих в інших країнах, через угоди і домовленості, що виключають дискримінацію чи приховані обмеження у торгівлі послугами.

Цілком очевидно, що виконання вищенаведених вимог СОТ щодо більшості національних систем освіти призведе до подальшої лібералізації сфери освіти, в першу чергу вищої освіти, до її необмеженої комерціалізації, інтенсифікації процесу «витоку мозку» за кордон.

Лише 44 країни з 144 членів СОТ підписали угоду про часткове відкриття своїх освітніх ринків, причому, тільки 21 з цих 44 країн лібералізує послуги вищої освіти, а інші займають вичікувальну позицію.

Такий стан справ не влаштовує уряди країн - активних експортерів освітніх послуг (США, Австралія, Нова Зеландія), які направляють на адресу СОТ офіційні пропозиції про проведення переговорів з питань подальшої лібералізації у сфері міжнародної торгівлі освітніми послугами. У цих документах містяться також вимоги про відміну протекціоністських бар'єрів, що використовуються багатьма країнами для обмеження діяльності закордонних провайдерів у першу чергу в сфері вищої освіти на своїх територіях. Позиція США багато в чому сприяла тому, що проблеми лібералізації торгівлі послугами вищої освіти висунуті в число першорядних для обговорення на наступному раунді торговельних переговорів у СОТ.

Противники цієї позиції - Асоціація європейських університетів (КРЄ), Асоціація університетів Азіатсько-Тихоокеанського регіонів (АУ АТР) і ряд інших неурядових організацій вважають, що якщо послуги вищої освіти підпорядкувати ринковим приписами СОТ, то експансія філій зарубіжних вузів англомовних країн буде неминуче підривати зусилля країн, які розвиваються зі створення власних систем вищої освіти.