Людська діяльність як особливий спосіб саморуху об'єктивної та суб'єктивної реальності

Література: 1, с. 446 - 450; 5, с. 56 - 68 (т. 2); 17, с. 140 -

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Діяльність поєднує людину зі світом. Саме через діяль­ність людина демонструє свої духовні здібності, і до того яс­кравого виявлення набувають природні процеси, що включені в людську діяльність.

Говорячи про зв'язок саморуху матерії та активності людини, слід пояснити суть поняття "людська діяльність". Сво­єю діяльністю людина впливає на природу та соціальний світ, з іншого боку - зміни у світі, саморух об'єктивної та суб'єктивної реальності змінюють і саму особистість. Під цією дією одні риси людини змінюються суттєво, інші - незначним чином, треті -деградують. Слід зазначити, що характер та форми цього взає­мозв'язку залежать від історичних умов, природи того чи іншого суспільного устрою, рис даної особистості.

Становище людини у світі є перебуванням на перехресті двох нескінченностей: з одного боку - нескінченність Космосу, Всесвіту, природи, а з іншого - нескінченність людських влас­них проявів. Саме людина одночасно прилучена до кінцевого та нескінченного, існуючи на перехресті одвічних буттєвих аль­тернатив: духу і тіла, неба і землі, одиничності та всезагальності, свободи та необхідності. Кожне людське життя фактично є ва­ріантом вирішення та поєднання названих альтернатив. Людина є особливою істотою у світі, бо саме людська діяльність є своє­рідним способом саморуху об'єктивної та суб'єктивної реаль­ності.

Слід зазначити, що у сучасному світі вплив людини на природу має відверто руйнівний характер. Руйнівна діяльність людини може спричинити загибель усього живого на Землі.

Теми рефератів

1. Зміни в особистості під впливом змін у світі.

2. Людська діяльність на межі кінцевого і нескінченного.

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає особливість людської діяльності?

2. Яким чином діяльність поєднує людину зі світом?

3. Яким чином людська діяльність є варіантом вирішен­ня буттєвих альтернатив?

4. Чому людська діяльність загрожує фізичному існуван­ню людства?

Тема 1.6. Філософське вчення про розвиток. Закони діалектики

Самостійна робота 6

Питання 1

Сутність альтернативних концепцій діалектики (метафізика, "негативна" діалектика, софістика, еклектика, догматизм, релятивізм)

Література: 5, с. 105 - 107 (т. 2); 16, с. 650 - 667; 17, с. 166 -174;

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ'

Діалектика є загальною теорією розвитку всього сущого, яка адекватно відображає еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах. Поняття "діалектика" має величезну кількість ви­значень:

1) мистецтво суперечки, вміння вести полеміку;

2) компромісний стиль мислення;

3) теорія розвитку "абсолютної ідеї" та "абсолютного ду­ху" (за Г. Гегелем);

4) вчення про зв'язки об'єктивного світу;

5) теорія розвитку матеріального світу (К. Маркс);

6) наука про загальні закони розвитку природи, суспіль­ства і пізнання;

7) логічне вчення про закони і форми відображення об'єктивного світу;

8) теорія пізнання, яка враховує його складність і супе­речливість, використовуючи при цьому закони, категорії і прин­ципи діалектики;

9) загальний метод, методологія наукового пізнання, творчості взагалі.

Метафізика є антиподом діалектики як теорії розвитку, В історико-філософському аспекті поняття "метафізика" має кілька значень:

1) вчення про недоступні досвідові принципи і начала буття;

2) синонім філософії;

3) щось малозрозуміле, абстрактне (в переносному розу­мінні);

4) наука про з'ясування світоглядних питань, які не осягаються за допомогою конкретних наук;

5) концепція розвитку, метод пізнання, який є альтер­нативний діалектиці.

Діалектика та метафізика як альтернативні концепції є протилежними за рядом важливих показників: джерелом розвитку, руху та зміни; розумінням зв'язку старого і нового; механізмом переходу від старої якості до нової; спрямованістю розвитку; розумінням суті істинного знання, суті пізнання; за стилем самого мислення та побудовою наукової картини світу.

Критичний, негативний бік діалектики перебільшували, абсолютизували представники "негативної" діалектики (Т. Адорно, Ж.-П. Сартр). Можна визначити такі основні поло­ження і принципи "негативної" діалектики:

1. Діалектика взагалі може бути зрозумілою тільки як "негативна", що проявляється у різноманітних формах запе­речення.

2. "Негативна" діалектика властива суб'єкту, не має об'єктивного значення і має відношення лише до свідомості. При цьому осторонь залишається об'єктивна діалектика, яка панує в природі.

3. Єдиним джерелом заперечення виступає "Я", свідо­мість. Здатність людини заперечувати становить зміст існування.

4. "Негативна" діалектика є суб'єктивною, бо суб'єктом заперечувальності є людина.

5. "Негативна" діалектика дає таке уявлення про один із основних законів діалектики ("заперечення заперечення"), яке за будь-яких обставин не може перейти у позитивність (Т. Адорно).

6. "Негативна" діалектика є тотальною критикою всього сущого. Мова йде про критику лише як знищення, руйнацію.

Отже, "негативна" діалектика є суб'єктивістською кон­цепцією, яка виходить з абсолютного заперечення всього сут­нього, тотального критицизму, самозаперечення, а тому не ви­ходить за межі метафізики. "Негативна" діалектика - це анти-діалектика.

Альтернативами діалектики є софістика і еклектика.

Софістика (від грец. зорпізіез - "мудрець") була вченням представників школи софістів, що склалася у другій половині Уст. до н.е. в Афінах. Софісти вчили використовувати набуті знання у сфері дискусії та полеміки. Софістика використовує міркування, засновані на навмисному порушенні законів логіки, і за багатьма своїми ознаками наближається до метафізики.

Еклектика (з грец. - "обираю") є алогічною концепцією, що грунтується на свавільному виборі, на випадковому поєд­нанні різних сторін речей, на суб'єктивістському поєднанні еле­ментів, положень різних вчень, концепцій, поглядів тощо. Образно кажучи, еклектика с "мішаниною", саме тому вона не вважається ані теорією розвитку, ані теорією пізнання, ані ме­тодом, ані світоглядом.

Догматизм (з грец. - положення, що сприймається на віру, без доведення) є абстрактним способом розгляду теоре­тичних і практичних проблем, коли при їх вирішенні не вра­ховуються ні обставини місця, ні обставини часу. Догматизм став однією з причин появи кризових явищ в економіці, со­ціальній та духовній сферах, тому що авторитарні судження стали беззаперечними істинами. Фактично догматизм веде до оманливості.

Зворотним боком догматизму є. релятивізм.

Релятивізм (з грец. - "відносний") - теоретико-пізна-вальна концепція, яка виходить з однобічного з'ясування суті

істини, перебільшення моменту її відносності, тобто інтер­претації результатів процесу пізнання.

Таким чином, якщо розглядати діалектику як теорію розвитку, то її антиподами є метафізика і "негативна" діалек­тика"; якщо розглядати діалектику як логіку, то її альтернативою є софістика і еклектика; якщо розглядати діалектику як теорію пізнання, то її альтернативою виступають догматизм і реля­тивізм.

Теми рефератів

1. Софістика і еклектика - альтернативи діалектики як логіки.

2. Догматизм як альтернатива діалектики. Його наслідки.

Запитання для самоперевірки

1. Пояснити сутність альтернативних концепцій діалек­тики.

2. Особливості метафізики як альтернативи діалектики.

3. Особливості "негативної" діалектики.