Про Інститут нормотворчої діяльності при Кабінеті Міністрів України

1. Інститут нормотворчої діяльності при Кабінеті Міністрів України (далі - Інститут) є державною науково-дослідною установою, що проводить дослідження у сфері нормотворчої діяльності органів виконавчої влади.

2. У своїй діяльності Інститут керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Інституту є:

розроблення та обгрунтування стратегії державної правової політики;

проведення наукових досліджень з питань нормотворчості та розроблення відповідних науково-методичних рекомендацій;

теоретичне обгрунтування проектів програм нормотворчих робіт органів виконавчої влади;

забезпечення наукового супроводу проектів законодавчих актів у Верховній Раді України;

узагальнення та підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів, звітів щодо нормотворчої діяльності;

здійснення моніторингу актів законодавства, аналізу практики їх застосування та підготовка пропозицій для вдосконалення законодавства з урахуванням світового досвіду;

участь у підготовці до видання збірників нормативно-правових актів і спеціальної юридичної літератури.

4. Інститут відповідно до покладених на нього завдань провадить науково-дослідну, нормотворчу, науково-методичну, організаційно-інформаційну, видавничу та іншу діяльність у сфері нормотворення органів виконавчої влади.

5. Для виконання покладених на нього завдань Інститут:

1) розробляє та обгрунтовує стратегію державної правової політики;

2) готує наукове обгрунтування щорічних планів законопроектної роботи та планів роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, які розробляються Мін'юстом за поданням міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

3) розробляє та бере участь у розробленні проектів актів законодавства, міжнародних договорів;

4) проводить наукову експертизу окремих проектів актів законодавства;

5) забезпечує науковий супровід проектів законодавчих актів у Верховній Раді України;

6) бере участь у систематизації законодавства з використанням бази даних Єдиного державного реєстру нормативних актів;

7) проводить порівняльні дослідження законодавства України, законодавства зарубіжних держав, використовуючи інформаційні матеріали Центру порівняльного права та Центру перекладів актів європейського права при Мін'юсті;

8) здійснює моніторинг актів законодавства та аналіз практики їх застосування, готує пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства з урахуванням світового досвіду;

9) проводить наукові дослідження з питань нормотворчості та розробляє відповідні науково-методичні рекомендації, враховуючи матеріали щорічних звітів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади про стан нормотворчої діяльності, які узагальнюються Мін'юстом і подаються Кабінетові Міністрів України;

10) здійснює міжнародне співробітництво у сфері нормотворчої діяльності;

11) готує інформаційно-аналітичні матеріали щодо нормотворчої діяльності;

12) проводить підготовку наукових кадрів в аспірантурі та докторантурі;

13) бере участь у підготовці до видання збірників нормативно-правових актів та спеціальної юридичної літератури;

14) провадить іншу діяльність, що випливає із завдань Інституту.

6. Під час провадження своєї діяльності Інститут має право:

1) розпоряджатися коштами та іншим майном, що перебуває в його оперативному управлінні, в порядку, встановленому законодавством;

2) використовувати кошти, отримані від діяльності, не забороненої законодавством, спрямовуючи їх на науково-технічний розвиток та соціальні потреби Інституту;

3) створювати тимчасові наукові творчі колективи з числа наукових працівників Інституту та фахівців міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій;

4) укладати цивільно-правові та інші угоди для забезпечення виконання покладених на Інститут завдань;

5) отримувати безкоштовно від органів виконавчої влади відповідні довідково-інформаційні матеріали;

6) провадити видавничу діяльність.

Інститут користується іншими правами, що випливають із законодавства України та цього Положення або визначаються Кабінетом Міністрів України.

7. Інститут організовує свою діяльність відповідно до річних планів роботи.

8. Інститут співпрацює з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, відповідними державними установами та громадськими організаціями.

9. Інститут очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.

10. Директор Інституту:

організовує роботу Інституту та несе персональну відповідальність за виконання покладених на Інститут завдань;

затверджує штатний розпис Інституту;

приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Інституту згідно із законодавством;

установлює працівникам Інституту посадові оклади, а також розміри надбавок, доплат та премій відповідно до законодавства;

заохочує працівників Інституту та накладає на них дисциплінарні стягнення;

представляє Інститут в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях;

затверджує положення про структурні підрозділи Інституту, посадові інструкції його працівників;

видає накази в межах компетенції Інституту;

здійснює інші, передбачені нормативно-правовими актами, повноваження, що забезпечують виконання покладених на Інститут завдань.

Директор Інституту є розпорядником коштів у порядку, визначеному законодавством.

Директор Інституту щороку звітує перед Кабінетом Міністрів України про діяльність Інституту.

11. Директор Інституту має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади директором за погодженням з відповідним Віце-прем'єр-міністром України.

Розподіл обов'язків між заступниками проводить директор Інституту.

12. Науково-організаційна робота покладається на вченого секретаря Інституту, який призначається директором Інституту з числа наукових працівників.

13. Основними структурними підрозділами Інституту є його наукові відділи, які можуть поділятися на відповідні сектори.

14. В Інституті функціонує вчена рада як дорадчий орган Інституту. До складу вченої ради входить директор Інституту (голова вченої ради), заступники директора, вчений секретар, інші відповідальні працівники Інституту.

До участі в роботі вченої ради можуть запрошуватися провідні науковці, представники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Положення про вчену раду Інституту та її склад затверджуються директором Інституту.

15. Для провадження видавничої діяльності при Інституті створюється редакційно-видавнича рада.

Положення про редакційно-видавничу раду та її склад затверджуються директором Інституту.

16. Кошти Інституту становлять: асигнування з державного бюджету; кошти, в тому числі в іноземній валюті, що надходять за договорами на виконання науково-дослідних робіт, надання послуг, провадження видавничої діяльності, а також від іншої діяльності, що не суперечить законодавству.

17. До складу майна Інституту можуть належати будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та засоби зв'язку, інші матеріальні цінності, необхідні для здійснення покладених на Інститут завдань.

Майно Інституту належить йому на праві оперативного управління.

18. Інститут веде бухгалтерський облік та статистичну звітність у порядку, визначеному законодавством.

19. Структура та гранична чисельність працівників Інституту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

20. Реорганізація чи ліквідація Інституту здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

21. Інститут є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Додаток

до постанови Кабінету Міністрів України

від 9 серпня 1999 р. N 1437