Правопис складних прикметників

Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називають складними. Наприклад: яснозорий, життєрадісний, темно-зелений, лексико-граматичний, сіро-буро-малиновий, напів-грубововняний та ін.

Елементи складних прикметників з'єднуються сурядним або підрядним способом.

При сурядному способі зв'язку основи, в яких утворюються складні прикметники, сполучаються як рівноправні: хіміко-біологічний, робітничо-селянський. При підрядному способі зв'язку одна основа синтаксично залежить від. іншої: великопанельний, малопоживний, густонаселений, свіжоскошений, малосольний.

У складних прикметниках при обох способах поєднання основ (сурядному і підрядному) використовують сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника є числівник, прислівник і прийменникове сполучення, то складові елементи з'єднуються без сполучних голосних, наприклад: повсякчасний, двоповерховий, багатообіцяючий, вічнозелений.

Разом пишуть:

1. Прикметники, утворені сполученням основ прикметника й іменника — сизокрилий, рудоволосий, зовнішньополітичний.

2. Прикметники, утворені сполученням основ іменника й прикметника — паровозоремонтний, трактороскладальний, вагонопрокатний.

3. Прикметники, утворені сполученням основ прислівника й прикметника — вічнозелений, малописьменний.

4. Прикметники, утворені сполученням основ числівника й іменника — п'ятипроцентний, шестиповерховий, семитонний, стокілометровий.

5. Прикметники, утворені сполученням основ іменника і дієслова — водолікувальний, грязелікувальний, сталеплавильний, нафтопереробний, овочесушильний, овочезбиральний.

6. Складні прикметники, що означають терміни, утворені з двох і більше неоднорідних прикметників — складнопідрядний, поперечношліфувальний, новогрецький, геологорозвідувальний, староцерковнослов'янський та ін.

Через дефіс пишуть:

1. Складні прикметники, утворені: а) від сполучення складних іменників, які пишуть через дефіс — нью-йоркський, бурят-монгольський, північно-східний; б) сполученням імен та прізвищ — лев-толстовський, ромен-ролланівський, вальтер-скоттівський.

2. Складні прикметники, утворені від двох або трьох прикметникових основ — робітничо-селянський, українсько-англійський, мовно-літературний, опукло-ввігнутий, блідо-рожевий, синьо-біло-червоний.

3. Складні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінком — кисло-солодкий, добродушно-хитрий, крикливо-яскравий, гіркувато-солоний; б) відтінки й поєднання кольорів — чорно-білий, яскраво-ліловий, блідо-рожевий, жовтувато-чорний, фіолетово-сірий, смарагдово-зелений, біло-блакитний (але жовтогарячий — один колір).

4. Складні прикметники, що входять до складу географічних та адміністративних назв — Східно-Сибірське плоскогір'я, Південно-Африканський Союз, Східно-Китайське море.

5. Складні прикметники, утворені сполученням прикметника та іменника, але з перестановкою елементів — літературно-художній (художня література), науково-медичний (медична наука).

6. Складні прикметники, перша основа яких утворена від слів іншомовного походження — діалектико-матеріалістичний, хіміко-технологічний, медико-хірургічний.

ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ

Складні іменники пишуть разом або через дефіс. Разом пишуть: а) іменники, утворені за допомогою сполучної голосної двох чи кількох основ (одна з яких — дієслівного походження) - самохід, звуковловлювач, садовод, газомір, паровоз, пароплав, вертоліт, буряковод, сталевар, рукопис, мовознавець, водомір; б) іменники, утворені поєднанням основ прикметника та іменника за допомогою сполучної голосної — чорнозем, білосніжний, молодогвардієць, чорнороб, суходіл, Краснодон, кривоніжка; в) іменники, утворені за допомогою голосної від двох іменникових основ, синтаксично і семантичне рівноправних — залізобетон, газопровідник, трудодень, шлакоблок, лісостеп, верболіз (але людино-день); г) іменники, утворені поєднанням дієслова у другій особі однини наказового способу з іменником — горицвіт, зірвиголова, держиморда, перекотиполе; Тягнирядно, Підопригора, Вернигора; д) іменники, утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою — двокрапка, тритомник, сторіччя, двозначність, трикутник, двобій, двадцятиріччя; е) іменники з першою частиною пів-, а другою їх частиною є загальна назва — півжиття, півстола, півколо, півмісяць, піввідра, півозера, півхустки; є) іменники, пов'язані з інтернаціональною лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є елементи -граф, -графія, -лог, -логія, -ман, -метр — фотограф, філолог, лексикограф, діалектологія, геометрія, фотографія, філологія, наркоман, геометр; ж) іменники, утворені з трьох і більше іменникових основ — автомотогурток, веломотоспорт. Через дефіс пишуть: а) іменники, що означають близькі за змістом поняття — батько-мати, хліб-сіль; 6) іменники, що означають державні посади, військові звання — прем'єр-міністр, генерал-лейтенант; в) іменники, що означають складні одиниці вимірювання — кіловат-година, грам-атом, тонна-кілометр; г) іменники на позначення казкових персонажів — Зайчик-Побігайчик, Лисичка-Сестричка, Вовчик-Братик; д) іменники, в яких перше слово підкреслює прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом — жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран; е) іменники (складні назви), що означають науковий ступінь, спеціальність, професію — член-кореспондент, інженер-економіст, лікар-педіатр; є) іменники (складні географічні назви) — Гусь-Хрустальний, Ростов-на-Дону, Переяслав-Хмельницький, Кам'янець-Подільський; ж) слова, до складу яких входять іншомовні елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб-(штабс-); максі-; міні- міді- — віце-адмірал, екс-чемпіон, обер-лейтенант, штаб-квартира; міні-мода; з) складні прізвища — Гулак-Артемовський, Римський-Корсаков, Мамін-Сибіряк, Нечуй-Левицький, Салтиков-Щедрін; й) іменники з першою частиною пів- перед власною назвою — пів-Києва, пів-Америки, пів-Москви; і) словосполучення, що означають назви рослин — мати-мачуха, люби-мене, іван-чай. ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ Прислівник належить до тих частин мови, що й досі поповнюються новими словами, особливо за рахунок прийменниково-іменникових сполучень (деякі з них перейшли в прислівники, інші зберігають ознаки сполучення іменника з прийменником). Щоб розрізняти прислівники і сполучення прислівникового типу, необхідно з'ясувати на основі синтаксичних зв'язків, наскільки збрежене значення предметності в іменниках, від яких вони походять. Разом пишуться: 1. Прислівники, утворені від іменника, колишньої короткої форми прикметника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з прийменником: ввечері, востаннє, втроє, внічию, занадто. 2. Складні прислівники утворені з кількох основ: мимоволі, насамперед, повсякчас, праворуч, тимчасово, привселюдно. 3. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що, як- з будь-якою частиною мови: абикуди, аніскілечки, деколи, чимало, щодня, якнайбільше. Окремо пишуться: 1. Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найчастіше в них вживаються такі прийменники: без: без упину, без відома, без жалю, без пуття, без сумніву; в: в нагороду, в міру, в разі, уві сні; до: до вподоби, до діла, до загину, до краю, до останку, до побачення, до пуття, до сих пір, до смаку, до сьогодні; з: з розгону, з переляку, з радості, з болю, з жалю; на: на вибір, на видноті, на віку, на зло, на світанку, на добраніч, на око, на диво; під: під боком, під силу, під вечір; по: по змозі, по можливості, по правді, по суті, 2. Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, розділені прийменниками: разу раз, з боку на бік, день за днем, з року в рік, а також сполучення, утворені поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку; кінець кінцем, одним одна, сама самотою. Через дефіс пишуться; 1. Прислівники, в яких повторюються основи: рано-вранці, ледве-ледве, зроду-віку, любо-дорого (синонімічні та антонімічні прислівники), 2. Прислівники, у яких повторювані основи розділені прийменниками, що перейшли у префікси, та частками: всього-на-всього, де-не-де, хоч-не-хоч, коли-не-коли, будь-що-будь. 3. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по-1 суфіксів -й; -ому: по-нашому, по-київськи. 4. Прислівники, утворені з префікса по- і порядкового числівника на -е: по-перше, по-четверте, 5. Прислівники по-латині, на-гора, десь-колись, десь-інде, десь-інколи, геть-чисто.

 

ВИКОНАЙТЕ ВПРАВИ

 

Вправа 1. Напишіть слова разом або через дефіс.

 

Електро/поїзд, джерело/знавство, двох/сот/ліття, газо/мотор, сніго/збирання лісо/смуга, гучно/мовець, зоре/носець, грам/молекула, фото/журналіст, мікро/вольт, авто/фургон, теле/прес/центр, пів/озера, льон/кучерявець, пів/Полтави кіно/репортаж, льон/сирець, рута/м'ята, коник/горбоконик, магнітолог/астроном' магазин/салон, пів/овал.

 

Вправа 2. Напишіть слова разом і через дефіс. Поясніть їх написання.

 

Геолого/мінералогічний, дванадцяти/дюймовий, багато/кольоровий, біло/чорний, верхньо/волзький, жовто/зелений, моторно/парусний, навколо/планетний, мало/знайомий, класико/романтичний, нижче/наведений, серцево/судинний, сімдесят/літній, ранньо/середньо/вічний, сіро/кам'яний, темно/водий, електро/вимірювальний.

 

Вправа 3. Від поданих слів утворіть складні іменники. Запишіть їх у дві колонки: 1) ті, що пишуться разом, 2) через дефіс.

 

Рука, писати; машина писати; край, знати; вода, міряти; листя, падати; середні, віки; святий, вечір; людина, день; п’ять, років; міні, футбол; Національний банк; половина, яблука; лікар, терапевт; вагон, ресторан; половина, Київ; перекоти, поле.

 

Наприклад: вода, лікувати; слюсар, ремонтувати.

 

Водолікувальний Слюсар-ремонтник

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Золотухін Г.О., Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Фахова мова медика: Навч. посібник. – К.: Здоров’я, 2001 – 392 с.

 

2. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1997. – 296 с.

 

3.Українська мова за професійним спрямуванням: Практикум: навч. Посіб./Т.В. Симоненко, Г.В. Чорновол, Н.П. Руденко. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 272 с. (Серія «Альма-матер»).

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Навчальні завдання	Рекомендації до виконання завдань	Результати
Тема: Синтаксичні норми у професійному спілкуванні.	1. Опрацювати теоретичний матеріал за планом: 1) Синтаксичні особливості ділових паперів. 2) Синтаксичні особливості фахового медичного тексту.   2. Виконати вправи	Перевірка виконаних вправ

 

Студенти повинні знати: синтаксичні особливості текстів професійного характеру.

Студенти повинні вміти: користуватися синтаксичними нормами у професійному спілкуванні.