Анкетування і його технічний інструментарій

Анкета – тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Типи анкет:

За структурою:

Закриті (респонденту дають повний перелік варіантів відповідей, пропонуючи обрати один або декілька з них. Їх поділяють на альтернативні (коли необхідно вибрати тільки один варіант відповіді) і неальтернативні («питання-меню», які допускають вибір кількох варіантів відповідей);

Відкриті (не пропонують жодних варіантів відповідей, і респондент може висловлюватися на власний розсуд);

Напівзакриті (запитання в переліку запропонованих відповідей мають позиції «інше» або «що ще?»).

За формою:

прямі (дають змогу одержати інформацію безпосередньо від респондента);

непрямі (коли від респондента необхідно одержати критичну думку про нього, інших людей, негативні явища життя).

За функціями:

основні запитання (спрямовані на збір інформації про зміст досліджуваного явища);

неосновні запитання (спрямовані на з'ясування основного запитання (запитання-фільтри), перевірку щирості, правдивості відповідей респондента (контрольні запитання), встановлення контакту з респондентом (контактні).

За змістом:

запитання про факти поведінки (спрямовані на виявлення вчинків, дій та результатів діяльності людей);

запитання про факти свідомості (виявляють думки, мотиви, оцінки, очікування, плани респондентів на майбутнє);

запитання про особистість респондента (соціально-демографічний блок запитань, що виявляють вік, стать, національність, освіту, професію, сімейний стан та інші статусні характеристики респондентів).

Визначаючи обсяг анкети, слід враховувати, що час на її заповнення не повинен перевищувати 40-50 хвилин.

 

Види анкетування:

Роздаткове (респондент одержує анкету безпосередньо з рук соціолога. Цей вид анкетування найнадійніший, гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стовідсоткове їх повернення).

Поштове (полягає в розсиланні анкет та одержанні на них відповідей поштою. Його перевага полягає у відносно низькій вартості, простоті організації, дає змогу одночасно провести опитування на великій території, в тому числі у важкодоступних районах).

Друковане у пресі анкетування (кількість повернутих анкет при цьому незначна, як правило, не більше кількох відсотків читачів конкретного видання. Але за значного тиражу можна одержати велику кількість заповнених анкет)

 

Соціометричне опитування

Соціометричний метод опитування – один з різновидів опитування, який використовують для вивчення внутріколективних зв'язків з'ясуванням стосунків між членами колективу.

Його застосовують для дослідження міжособистісних і міжгрупових стосунків з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо у розрізі неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом здобути майже неможливо.

Взаємини між членами колективу з'ясовують на основі таких процедур соціометрії:

—вибір (виражене бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом);

—відхилення – негативний вибір (небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом);

—нехтування (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою).

Після створення програми дослідження необхідно виробити соціометричний критерій – питання, яке ставлять усім членам групи з метою з’ясування взаємин між ними.

Завдання соціометричного критерію:

– націлювати суб'єкта на вибір іншого члена групи для спільного вирішення певного завдання чи відхилення його;

– не допускати обмежень щодо вибору відхилення будь-кого з членів чітко окресленої групи;

– бути зрозумілим усім членам групи, а також цікавим, якщо не всім, то більшості з них;

– переконувати людину в практичній спрямованості опитування.

Соціометричні критерії поділяють на такі класи:

комунікативні (використовують для вимірювання реальних або уявних стосунків у групі, з'ясування бачення кожним членом групи свого безпосереднього оточення);

гностичні (призначені для відображення уявлень людини щодо її ролі, позиції в групі, а також для з'ясування того, хто, на її думку, обере для спільного вирішення певного завдання саме її, а хто – знехтує);

дихотомічні (критерії, які дають змогу точніше з'ясувати взаємини в малій групі);

критерії ранжування (вони забезпечують можливість для вияснення суб'єктом своїх стосунків з членами групи).

Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно подає первинну інформацію і спрощує математичне опрацювання зібраних даних.

Соціоматриця – таблиця, в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів групи.

Результати соціометричного опитування у кількісній формі можна також виразити за допомогою обчислення соціометричних індексів.

Соціометричний індекс – число обрань певного виду, поділене на загальну кількість можливих обрань цього ж виду.

 

Методи аналізу документів

Документ – засіб закріплення встановленим способом за допомогою спеціального носія інформації фактів, явищ, процесів об'єктивної реальності та розумової діяльності людини.

Вибір методу аналізу документів передбачає дотримання таких вимог:

—визначення виду, форми документа, який підлягає аналізові під час дослідження;

—з'ясування загальної ситуації на момент створення документа, обставин його виникнення, історичного і соціального контексту;

—відмежування описів, певних подій від їх оцінок;

—встановлення надійності документа, його зв'язку з предметом дослідження;

—добір найбільш адекватного методу отримання первинних даних та їх аналізу;

—визнання того, що офіційні документи надійніші за неофіційні, особисті – за безособові, первинні – за вторинні.

Методи аналізу документів джерел поділяють на такі види:

Неформалізований (традиційний) метод аналізу документів – метод тлумачення документів, з'ясування основних думок та ідей конкретного тексту через усвідомлення, інтерпретацію, узагальнення змісту та логічне обґрунтування певних висновків.

Застосуванню неформалізованого методу сприяють такі чинники:

об'єктивні:

– володіння навичками архіво- і джерелознавства;

– ознайомлення з досвідом і традиціями застосування цього методу в історичній, психологічній, юридичній науках;

– обізнаність щодо системи зберігання документів, правил користування архівними фондами тощо.

суб'єктивні:

– інтуїція дослідника;

– критичне ставлення до документа;

– вміння логічно аналізувати текст і умови його появи;

– узагальнювати і складати висновки.

Формалізований метод аналізу документів, (контент-аналіз) – метод якісно-кількісного аналізу масиву документів з метою одержання об'єктивної, систематизованої і узагальненої інформації про соціальну реальність.

Контент-аналіз, або науковий аналіз змісту тексту (документа), застосовується в різних гуманітарних дисциплінах. Але розвиток цього методу переважно пов'язаний з соціологічними дослідженнями ЗМІ. З часом метод контент-аналізу став застосовуватися і при вивченні інших галузей соціальної реальності, іншого типу документів, зокрема, невербальних, іконографічних (портрети, фотографії і т.д.), а також відповідей на відкриті запитання соціологічної анкети. Цей метод дуже часто використовується різними спецслужбами: до 80 відсотків таємної інформації здобуваються за його допомогою і зараз.

Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які з необхідністю віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту. Тоді зміст документу стає вимірюваним, доступним точним обчислювальним операціям. Разом з тим обмеженість контент-аналізу полягає в тому, що далеко не все багатство змісту документу може бути виміряне за допомогою формальних (кількісних) показників.

Умови застосування контент-аналізу:

– забезпечення високого ступеня точності і об’єктивності аналізу;

– наявність обширного за обсягом і несистематизованого матеріалу, коли безпосереднє використання останнього є заскладним;

– робота з відповідями на відкриті запитання анкет і глибоких інтерв'ю, якщо категорії, важливі для цілей дослідження, характеризуються певною частотою появи в документах, що вивчаються;

– мова джерела інформації, що вивчається, його специфічна характеристика.

Основні напрямки використання контент-аналізу:

– виявлення і оцінка характеристик тексту як показників певних сторін об'єкта, що вивчається;

– виявлення причин, що обумовили появу повідомлення;

– оцінка ефекту впливу повідомлення.

Для здійснення контент-аналізусоціологу треба мати такі документи:

– таблицю контент-аналізу (містить список категорій і підкатегорій і присвоєні їм коди);

– інструкцію кодувальника (містить опис одиниць аналізу і рахунку, в ній закладені правила кодування, обумовлюються можливі труднощі);

– кодувальну картку (містить всі класифікаційні одиниці – категорії і підкатегорії).