Розвиток активного мовлення. Збагачувати словник дітей іменниками, дієсловами, прикметниками, прислівниками

Збагачувати словник дітей іменниками, дієсловами, прикметниками, прислівниками. Вживати у мовленні іменники з прийменниками в, на, під, до; дієсловами у минулому та майбутньому часі. Оволодівати інтонаціями запитання та вигуку;

вживати в активному мовленні узагальнюючі поняття (іграшки, меблі, одяг, взуття, квіти тощо);

закріплювати в пам’яті дітей прізвища, імена, по батькові свої та батьків;

Формувати уміння слухати та коригувати свою звуковимову, вловлювати спільне та відмінне у звуках та словах, добирати 2-3 слова з певним звуком, якщо цей звук стоїть на початку слова;

удосконалювати слухових відчуттів;

розвивати фонематичний слух (розрізнення значень слів, які різняться одним звуком (лис-ліс, кит-кіт),

розвивати артикуляційний апарат;

вправлятиу вимові усіх голосних та приголосних звуків;

розвивати інтонаційну виразность мови;

у процесі гри навчати дітей вживати граматичні форми (іменники в родовому відмінку множини, назви малят тварин в однині та множині), дієслівні форми;

вживати кличний відмінок іменника (Катрусю, тату);

вживати ввічливі слова;

уміти вступати в невимушену розмову з дорослими на запропоновану тему; відповідати на звернення та запитання дорослого; звертатись та запитувати дорослих;

Оволодівати формами звертання до дорослих: називати їхнє ім’я та по батькові; вітатись та прощатись з вихователем та іншими людьми; дякувати за допомогу, виявлену увагу.

Уміти спілкуватися одне з одним; звертатися до партнера, називаючи дитину на ім’я; вислуховувати співбесідника; відповідати на запитання інших дітей; вести невимушену розмову у колі дітей;

засвоювати форм вітання та прощання (Добрий ранок. Добрий день. Доброго здоров’я. До побачення); форму ввічливого прохання (будь ласка), подяки (дякую,спасибі), вибачення (пробачте вибачте, пробач, вибач); ввічливого звертання до дорослих: (Ви, добрий день, пробачте, вам, до вас та ін..).

Вживати у активному мовленні кличного відмінка іменника (Наталю, мамо) та ввічливих слів;

добирати синоніми та антоніми до слів і користуватися ними у власному мовленні.

Користування словами зі зменшувально-пестливими суфіксами. Робота з книгою. Робота з книгою сприяє розвитку мовлення дитини завдяки яскравим враженням та позитивним емоціям. Під їхнім впливом у малюка з’являється бажання розповісти про прочитане, формується здатність до емоційного світосприймання.

Для дітей цього віку читайте коротенькі оповідання та казки. Тексти творів слід добирати виходячи з психічних можливостей дитини. Слідкуйте, чи уважно малята слухають вас. Запитуйте про прочитане. Пропонуйте дітям сформулювати запитання до прочитаного і коротко передати зміст. Спонукайте дитину правильно вимовляти звуки, слова при переказі.

Приділяйте увагу ілюстраціям до тексту: зображенням зовнішнього вигляду персонажів, їхньому настрою тощо.

Виховуйте у дітей культуру спілкування з книгою: ознайомлюйте з правилами бережного ставлення до книжки, при необхідності організовуйте дрібний ремонт.

Розвивайте уміння дітей зацікавлюватися подіями, описаними в творах.

У цьому віці у дітей з’являється почуття гумору. Тому слід добирати смішні й веселі тексти з розважливими сюжетами про світ дітей і тварин.

Продовжуйте читати зрозумілі за змістом вірші, потішки, дитячі пісеньки. Загадки, заклички, лічилки.

Якщо у дитини недосить розвинена артикуляція і їй тяжко вимовити звуки, варто попросити її коротко передати зміст, використовуючи м’які іграшки, або розіграти казку в особах, де дорослий буде промовляти від автора, а дитина – від особи персонажа. Доцільно придумувати неочікуваний поворот у розвитку сюжету чи іншу кінцівку казки.

Розвивайте уяву дітей на матеріалі читання. Спонукайте їх до відгадування розвитку подій, мисленій уяві героів.

Поради батькам:

У цей період швидкими темпами розвивається мовлення у дитини, оскільки вона активно пізнає довкілля, намагається зрозуміти доросле життя.

Дитина із ЗПР 4-річного віку ще байдужа до навколишнього світу, вона не вміє спостерігати, не проникає у відношення між предметами і явищами. Тому у неї не з’являється спонтанно зацікавленість до причин подій і їхніх наслідків. Такі діти не ставлять питання «Чому?». Вони не бувають «чомучками».

Цьому мусять їх навчити батьки і дошкільний заклад, а далі школа.

Отже, використовуючи матеріали спостережень, запитуйте дитину: «Чому?». Спочатку відповідайте на запитання самі (Чому плаче дівчинка? М’яч упав у калюжу). З часом дитина самостійно відповідатиме на запитання, використовуючи при цьому складні речення..

Привчайте дитину спостерігати за тим, що коїться навколо неї і характеризувати мовою причиново-наслідкові зв’язки.

Спілкуйтеся з дитиною правильною чіткою, неквапливою мовою, щоб вона змогла почути кожне слово, його інтонування.

Організовуйте з малюком сюжетну гру, темою якої буде ситуація, пережита разом з нею, але перенесена на іграшки: ляльку, ведмедика, зайчика. При цьому зважте на те, що сюжетна гра має бути недовготривалою, цікавою й посильною для дитини.

Хваліть дитину за кожне промовлене слово, кожен звук. Залучайте маля до обговорення різноманітних діяльнісних ситуацій.

Створюйте для дитини проблемну ситуацію, на яку слід відповісти, залучаючи наявні знання, аналізуючи конкретні умови.

Створюйте умови для виникнення у дитини інтересу, почуття здивування. Проводьте спільні ігри-дії за різними темами «Лікар», «Продавець», «Водій» тощо, під час яких дитина запам’ятовує нові слова, вчиться узагальнювати.

Залучайте дитину до участі в різних діях разом з вами; наприклад у купівлі і розміщенні різних предметів харчування на полицях, в холодильнику. При цьому радьтеся з дитиною, розповідайте про призначення предметів, а з часом запитуйте, що купили і куди поклали.

Результати освітньої роботи:

- діти оволодівають словником за темами «Дитячий садок», «Сім’я», «Ігри та іграшки», «Побутові предмети», «Меблі», «Одяг та взуття». «Тварини», «Пори року», «Транспорт», «Свята», «Овочі», «Фрукти», «Посуд»;

- володіють реченнями із 3-4 слів, у яких вживають дієслова у теперішньому, минулому часах, прикметниками конкретного значення, прийменниками і кількома прислівниками;

- володіють простими формами вітання, прощання, вертання;

- вільно вступають у контакт з вихователем та дітьми;

- вміють уважно, зосереджено слухати казку, оповідання із уст вихователя. Кількома короткими фразами відтворюють зміст прослуханого. Коротко відповідають на прості запитання;

- знають імена своїх батьків, дідусів, бабусь, їхні професії;

- намагаються розрізняти правильність вимови звуків у себе та у дітей;

- заучують тексти коротких віршів, пісеньок;

- володіють назвами основних кольорів;

- з допомогою вихователя вживають у власному мовленні нові слова;

- уміють орієнтуватися у змісті сюжетного малюнка та серії малюнків. Коротко передають їхній зміст;

- називають предмети, що знаходяться у їхньому оточенні, розповідають, для чого вони потрібні, що з ними можна робити і чого робити не слід;

- дають найпростіші пояснення про схожість і відмінність між предметами.

 

«ДИТИНА І НАВКОЛИШНІЙ СВІТ»

 

Навчально-виховні завдання:

- розширювати знання дітей про себе, стосунки у сім’ї, рідну домівку;

- поглиблювати знання про побутові предмети, одяг, меблі, продукти, транспорт;

- заохочувати дітей до виявлення поваги до дорослих, виконання їхніх прохань;

- виховувати почуття симпатії до ровесників та інтерес до їхніх вчинків;

- розвивати товариські взаємини між дітьми, уміння спільно гратися і діяти;

- розширювати уявлення про значення праці дорослих;

- закріплювати навички організованої поведінки в дитячому садку, вдома, на вулиці.

 

Зміст педагогічної роботи

Про себе і свою сім’ю. Закріплювати знання дітей про своє ім’я, прізвище, вік, стать; ім’я, прізвище своїх батьків та інших членів сім’ї, родинні взаємини: в сім’ї найповажнішими є люди похилого віку, про них слід піклуватися, ввічливо звертатися до них на Ви, допомагати їм та своїм меншим братикам чи сестричкам.

Вправляти дітей у використанні правил взаємовідносин з дорослими (не перебивати розмови дорослих, чекати черги на увагу, не заважати, коли дорослі зайняті справами або відпочивають та ін.).

Розширювати уявлення про домівку, предмети домашнього вжитку: посуд, меблі, одяг. Формувати звичку зберігати порядок, дбайливого ставлення до своїх речей та речей інших членів сім’ї.

Дитячий садок. Продовжувати ознайомлювати дітей з працівниками дитячого садка (завідувач, кухар, двірник), пояснювати значення їхньої праці. Закріпити вміння називати на ім’я і по батькові вихователів, няню, музичного керівника, звертатися на Ви. Привчати дітей вітатися і прощатися з вихователями, нянями та іншими співробітниками дитячого садка.

Виховувати звичку дякувати дорослому або однолітку за допомогу, виявлену увагу: ділитися іграшками, поступатися місцем, чітко і виразно виражати своє прохання, користуватися словами дякую, будь ласка, пробачте.

Формувати уміння слухати іншого, звертатися до нього на ім’я, відгукуватися на прохання.

Вправляти дітей у дотриманні правил організованої поведінки: у дитячому садку, на вулиці, громадських місцях не кричати, а розмовляти природнім голосом, поводитися спокійно.

Виховувати у дітей гуманні почуття та елементарні уявлення про доброту, чуйність, взаємодопомогу, товариськість. Спонукати до взаємодії з однолітками, розмовляти між собою у привітній формі, допомагати на прохання іншої дитини, формувати уміння слухати іншого, звертатися до нього на ім’я, відповідати на його запитання.

Розширювати знання про правила використання предметів у груповій кімнаті, ознайомити з правилами зберігання іграшок, книжок, посуду, спонукати дотримуватися цих правил.

Розширювати уявлення дітей про працю дорослих у сім’ї, дитячому садку. Пояснювати, що все чим ми користуємося, створено працею людей, що потрібно поважати результати цієї праці. Сприяти відтворенню різних професій в іграх дітей, інших видах дитячої діяльності.

Рідне місто. Формувати знання про назву міста, вулиці, де живе дитина.

Ознайомлювати з основними видами транспорту (автомобіль, автобус, тролейбус, трамвай), учити впізнавати і називати їх.

Розвивати вміння культурно поводитися в громадських місцях: не бігати, не заважати оточуючим, говорити спокійно.

Поради батькам:

Розширюйте знання дітей про самого себе (вік, стать, ім’я, прізвище) та про свою сім’ю (імена тата, мами, їхнє прізвище, імена бабусі, дідуся, братика, сестрички), сімейні стосунки. Створюйте разом з дитиною сімейні альбоми. Знайомте дітей з родинними святами, іншими святами, залучайте їх до підготовки цих свят.

Слідкуйте за виконанням дітьми правил культури поведінки (вітатися, прощатися, висловлювати подяку, не перебивати дорослих, не заважати їм, коли ті виконують роботу та ін.), правил поведінки у громадських місцях.

Пам’ятайте, що правила ввічливості тільки як правила не сформують у дитини чуйність та відвертість, любов до людей. Засвоєні норми ввічливості мають надалі перерости у моральні принципи. Тому «дресирування» гарних манер швидше нашкодить, ніж допоможе виховати привітну людину. Батькам важливо визначитися, що для них важливіше: виховати чуйну людину або ввічливу, яка буде завжди відповідати всім соціальним стандартам. Чуйні люди не можуть бути нечемними. Дитина має розуміти, що, коли говорить «Добрий ранок!», вона бажає людині добра.

Використовуйте у вихованні дітей художню літературу, особливо казки. Через спілкування з казковими героями дитина легко й природно засвоює норми та правила моральної поведінки.

Знайомте дітей з предметами домашнього вжитку, їхнім значенням, з професіями дорослих та значенням їхньої праці для людей (за допомогою ігор, читання книг, з використанням власного прикладу та ін.).

Заохочуйте дитячу допитливість, відповідайте на їхні запитання, давайте пояснення предметам, подіям, стосункам та ін.

Сприяйте спілкуванню та взаємодії дитини з іншими дітьми. Навчайте дитину правилам гри, коли граєшся разом з іншим.

Вчасно помічайте і належно оцінюйте гарний вчинок дитини. Зауваження намагайтеся робити делікатно, особливо коли поряд її друзі чи сторонні дорослі.

Результати навчально-виховної роботи:

- діти знають своє ім’я, прізвище, вік, стать; ім’я, прізвище своїх батьків і близьких родичів;

- розуміють значення родинних стосунків;

- виявляють інтерес до підтримання порядку;

- уміють ввічливо спілкуватися з рідними та іншими дорослими;

- знають прості правила поведінки на вулиці, в громадських місцях;

- виявляють цікавість до трудової діяльності дорослих, відтворюють її у своїй діяльності.

 

«ГРА»

Навчально-виховні завдання:

- розвивати інтерес до навколишнього оточення, до властивостей предметів, природних матеріалів, з якими вони грають, спонукати називати, порівнювати, розрізняти предмети та іграшки;

- розвивати під час ігор активне мовлення, збагачувати словниковий запас дитини;

- формувати вміння гратися поруч, розвивати нетривалі форми ігрової взаємодії;

- формувати елементарні правила поведінки під час гри.

Зміст педагогічної роботи

Сюжетно-відображувальна гра. На основі знайомих конкретних ігрових дій з предметами спонукати дітей опановувати узагальненими способами дій з реальними, а потім уявними предметами. Формувати вміння за наслідуванням або зразком відтворювати ігрові дії в нових умовах.

Розвивати вміння брати участь у спільних з вихователем іграх, теми сюжетів для яких використовуються з навколишнього середовища (сім’я, транспорт, магазин, лікарня, дитячий садок); після попередньої екскурсії та закріплення за допомогою дидактичних ігор.

Формувати вміння виконувати ігрові дії, пов’язані між собою та об’єднані загальною назвою: лікувати – ставити термометр, змазувати йодом; годувати – годувати супом, напувати компотом. Збагачувати зміст кожної теми за рахунок розгортання нових, послідовно пов’язаних між собою ігрових ситуацій. Спонукати позначенню предметних дій під час гри словом.

Розвивати найпростіші образно-виразні вміння під час виконання ролі (жабка стрибає, мишка біжить маленькими кроками).

Розвивати вміння використовувати у грі різні будівельні споруди.

Розвивати вміння використовувати великий будівельний, а також природний матеріали (пісок, сніг) з метою спорудження будівель для гри (місток, гірка, доріжка).

Дидактичні ігри. Розвивати інтерес до ігор з дидактичним матеріалом та іграшками.

Сприяти розширенню кругозору, уточненню уявлень дітей про навколишні предмети та їх призначення, збагаченню словника, активізації мовлення, розвитку мислення.

Розвивати вміння порівнювати предмети, знаходити схожість та відбирати предмети за кольором, величиною (великі та маленькі, кульки 2-ох – 3-ох кольорів), збирати пірамідку з різнокольорових кілець у порядку їх поступового збільшення та зменшення, чергувати в певній послідовності два – три кольори, навчати називати розмір кільця (велике, менше, найменше); знаходити однакові предмети та малюнки. Навчати описувати предмети за зразком, виділяючи найбільш характерні ознаки (розмір, колір, призначення, смак).

Розвивати знання про власне тіло («Покажи, де у тебе голова, ручки, ніжки»), аналогічно показувати частини тіла на ляльці.

Формувати вміння називати предмети узагальнюючим словом – меблі, одяг, взуття, посуд, іграшки тощо. Навчати виділяти предметну дію та називати її словом.

Розвивати знання про домашніх тварин, уміння правильно називати їх з дитинчатами, частини їх тіла, вміння правильно казати, хто як говорить.

Формувати вміння складати розрізні картинки зі знайомими предметами, що складаються з 4-ох – 6-ох розрізаних по горизонталі частин за зразком.

Формувати вміння групувати овочі та фрукти, навчати визначати смак: солодкий, солоний, кислий, гіркий.

Конструктивно-будівельні ігри. Розвивати вміння розрізняти та правильно використовувати деталі будівельного матеріалу, використовувати споруди в іграх.

Формувати вміння будувати за зразком, навчати співвідносити споруду та предмет.

Розвивати вміння підтримувати порядок у ділянці конструктивно-будівельних ігор, прибирати іграшки на свої місця після закінчення гри за допогою вихователя.

Створювати умови для будівельних ігор з природних матеріалів (пісок, сніг, вода), формувати вміння діяти з ними – насипати, пересипати пісок, будувати з нього міст, дорогу; ліпити зі снігу гірку, хатку, катати кулі, робити з них снігову бабу; переливати воду, пускати іграшки плавати тощо.

Рухливі ігри. Заохочувати дітей до ігор з м’ячиками, кульками, конячками, розвивати різноманітні рухи. Тривалість гри для дітей 4-х – 5-ти років – 6– 8 хвилин; повторення кожної з них 6 – 10 разів.

Розвивати вміння ходити та бігати парами, ходити та бігати по прямій, врозтіч, не наштовхуючись один на одного.

Розвивати вміння підлазити під шнур, пролазити в обруч.

Розвивати вміння метати предмети у ціль, прокочувати м’яч, ловити обома руками.

Розвивати вміння стрибати на обох ногах угору, стрибати, просуваючись уперед, стрибати в довжину.

Формувати вміння виконувати рухи за сигналом, узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей.

Розвивати увагу, витримку, спритність, вміння орієнтуватися в просторі, окомір, координацію рухів.

Поради батькам:

Виховання дитини із затримкою психічного розвитку залежить від наполегливості та послідовності батьків. Необхідна постійна стимуляція активності дитини, заохочення, терпляче навчання та закріплення вироблених умінь та навичок.

Для дитини 4-ох – 5-ти років потрібні великі ляльки, великі машини, великі іграшкові тварини; набори сімей, тварин; ляльки з аксесуарами (одяг, меблі, посуд); різноманітний транспорт з гаражами та естокадами; набори конструкторів з великими деталями, які добре збираються; розрізні картинки з 4-ох – 6-ти частин; лото з картками на розрізнення кольору, величини; дитячі книжки з сюжетними малюнками та невеликими казками.

Для того, щоб дитина почала гратися у щось, вона повинна мати уявлення про це. Постійно спілкуйтеся з дитиною, супроводжуючи кожну свою дію мовленням. Необхідно продовжувати батькам гратися з дітьми, беручи на себе ініціативу, як у виборі теми (береться знайомий сюжет побутового характеру), так і в її розгортанні та регулюванні правилами.

Дії батьків, що мають дітей із затримкою психічного розвитку, і дефектологів, які з ними працюють повинні бути скоординовані і спрямовані на досягнення однієї мети.

Результати навчально-виховної роботи:

- діти орієнтуються в оточуючих предметах та іграшках, знають їх призначення, назву, використовують у грі;

- відтворюють знайомі ігрові дії, супроводжують їх мовленням;

- добирають за допомогою дорослого іграшки для здійснення знайомих ігрових дій побутового характеру;

- збирають пірамідку у послідовному збільшенні та зменшенні кілець, можуть зібрати іграшку, що складається з 2-ох – 3-ох частин за зразком; будують невеличкі споруди із природного матеріалу; після закінчення гри прибирають іграшки на свої місця.

 

«КОНСТРУЮВАННЯ»

Навчально-виховні завдання:

- розвивати потребу в конструктивній діяльності, інтерес до будівельних ігор;

- формувати вміння аналізувати зразки перед конструюванням за допомогою дорослого;

- розвивати вміння сприймати й відтворювати колір, форму, розмір і просторові відношення, відтворювати за наслідуванням дій вихователя чи зразком;

- формувати вміння порівнювати конструкцію зі зразком для оцінки виконання;

- навчати адекватно реагувати на руйнування конструкцій, викликати прагнення відновлювати їх для продовження гри, розвивати ігрову спрямованість дитячого конструювання;

- розвивати вміння доводити роботу до завершення;

- розвивати координацію обох рук, зорово-рухову координацію;

- навчати радіти успіху;

- розвивати активний та пасивний словник.

Зміст педагогічної роботи

Конструювання з будівельного матеріалу. Розвивати знання дітей про деталі конструктора (кубик, цеглинка, пластина). Навчати розрізняти їх за формою, кольором. Формувати вміння аналізувати споруди: виділяти форму, розмір, колір деталей.

Розвивати вміння розташовувати деталі у горизонтальному положенні, сполучаючи їх між собою ідентичними сторонами (доріжки), накладати кубик на цеглинку (машина), декілька цеглинок (кубиків) одна на одну (вежа, гірка), робити нескладні перекриття (ворота, будинок). Закріплювати елементарні конструктивні вміння: накладати, викладати, ставити, прикладати, замикати простір.

Формувати у дітей уявлення про протяжність предметів шляхом побудови доріжок різної довжини й ширини. Навчати дітей порівнювати предмети за довжиною і шириною. Збагачувати мовлення дітей словосполученнями, наприклад: «доріжка червоного кольору довга (широка)», «доріжка зеленого кольору коротка (вузька)», «червона доріжка довша (ширша) за зелену», «зелена доріжка коротша (вужча) за червону», «цеглинка зверху кубика», «кубик внизу», «цеглинка за кубиком», «кубик перед цеглинкою» тощо.

Розвивати у дітей здатність виділяти у реальних предметах їх складові частини, визначати їх просторове взаєморозташування.

Поради батькам:

Дитині із затримкою психічного розвитку необхідно надавати можливість спостерігати за процесом конструювання, при цьому важливо, щоб дорослі, виконуючи різні побудови на очах у дітей, діяли зацікавлено, супроводжуючи свої дії словесним поясненням, застосовуючи ігрові прийоми конструювання. Оскільки вибір необхідних елементів, послідовність їх побудови та просторове розташування запропоновано у готовому вигляді – у вигляді дій дорослого, дитина діє слідом за ним, копіюючи кожну його дію. Відомо, що наслідування має у житті дитини особливе значення і формує не тільки конкретні конструктивні вміння, але надає можливість зацікавитися самим процесом конструювання. За наслідуванням дитина засвоює не тільки вміння та навички, але й емоційну поведінку.

Виховуючи інтерес до конструювання необхідно формувати розуміння дітьми функціональності предметів. Так, для побудови конструкції предмета, потрібно уявляти призначення предмету та його складові частини, оскільки будова, форма, розташування завжди визначаються функцією, яку виконує предмет та кожні його частини.

Навчання конструюванню тісно пов’язано з навчанням дітей грі, де формуються предметні, орудійні й ігрові дії, в процесі яких відбувається перше ознайомлення дитини із функціональністю предметів.

Для формування конструктивних дій дитина повинна сприймати форму,величину, просторове розміщення елементів, що складають єдине ціле. Розрізненню геометричних форм сприяє використання різних дидактичних ігор, зокрема «Поштова скринька», різні вкладки для заповнення відповідного розміру в панелі тощо. Закріплювати вміння знаходити однакові та відмінні ознаки предметів можна на матеріалі гри «четвертий - зайвий», «Знайди таку ж саму». Для навчання орієнтуватися в розміщенні предметів у просторі, відстані між ними, напрямку використовувайте ігри на складання цілого з окремих його частин. Для цього використовувайте набори різних зображень (знайомих дитині іграшок, тварин, рослин). Чим більше частин, тим складніше зібрати з них ціле зображення, тому слід починати збирати його з 2 – 3 частин та поступово ускладнювати завдання. Для вправляння у розвитку просторового аналізу й синтезу зовсім необов'язково купувати дорогі «пазли», які, часто бувають занадто складними для дітей з відставанням у розвитку. Їх функцію виконують різнокольорові листівки, розрізані на кілька частин. По мірі розвитку вправності дитини добирайте складніші малюнки й розрізайте їх на більшу кількість деталей.

Результати навчально-виховної роботи:

- діти виявляють інтерес до конструювання;

- правильно користуються будівельним матеріалом, враховують колір, величину, форму, просторове розміщення;

- розуміють і правильно вживають такі слова, як великий – маленький, довгий – короткий, високий – низький, широкий – вузький;

- за зразком створюють з будівельного матеріалу знайомі споруди;

- використовують свої споруди у сюжетно-відображувальних іграх.

«ОБРАЗОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ»

Навчально-виховні завдання:

- розвивати інтерес і бажання малювати, ліпити, робити аплікації;

- формувати наочно-дійове мислення;

- формувати просторове уявлення, просторову орієнтацію;

- розвивати зорове, слухове, дотиково-рухове сприймання, спостережливість та естетичні почуття при ознайомленні з навколишнім середовищем, в процесі образотворчої діяльності;

- формувати вміння давати словесний звіт про послідовність виконання практичних дій;

- збагачувати словниковий запас;

- формувати вміння зображувати знайомі предмети та явища, використовуючи різноманітні зображувальні засоби (колір, лінію, форму); домагатися приблизної подібності зображення предмета;

- розрізняти і правильно називати фігури (круг, квадрат); кольори (червоний, синій, зелений, жовтий, коричневий, чорний, білий);

- формувати вміння правильно тримати у руці пензлик, вільно без зайвого натискання проводити їм по паперу; охайно набирати фарбу на пензлик, зайву віджимати об край посуду. Везти пензликом тільки за ворсом, промивати пензлик та осушувати серветкою;

- формувати вміння користуватися клеєм, набирати його на пензлик, намазувати папір клеєм на клейонці; намазану форму щільно притискувати серветкою;

- розвивати вміння охайно користуватися солоним тістом (глиною), ліпити на дощечці, не бруднити стіл, одяг;

- після закінчення заняття разом з вихователем прибирати своє робоче місце.

Зміст педагогічної роботи

Малювання. Навчати зображувати знайомі предмети, пов’язані з осінньою порою року (фрукти, овочі, квіти, осіннє дерево тощо), передавати враження від зимових явищ природи та свята новорічної ялинки (ялинка, снігова баба, сніжинка, новорічна ялинка, подарунки тощо), від спостережень весняної природи та навколишнього життя (квіти, дерева з бруньками, весняний дощик тощо) за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння користуватися пензлем.

Формувати вміння малювати технікою штампування листями, половинками яблук (Осінній ліс, осіннє дерево, гілка з яблуками).

Розвивати вміння малювати пальчиком, ватною паличкою, олівцем, фломастером.

Формувати вміння орієнтуватися на аркуші паперу (квіти знизу, сонце зверху) за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння зображувати предмети круглої, овальної та прямокутної форми (фрукти, овочі, іграшки), розміщуючи їх в ряд на одній горизонтальній лінії або на всьому аркуші за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння об’єднувати в малюнку єдиним змістом зображення 2-х предметів, розташовуючи їх на одній лінії внизу аркуша паперу (будинок з парканом, дерево біля будинку, новорічна ялинка, прийшла зима) за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

При малюванні предметів проводити прямі (вертикальні, горизонтальні), похилі, ламані, криві та дугоподібні лінії (положення пензлика – вертикальне, олівця – похиле). Малювати 2 – 4 фарбами.

Формувати вміння розфарбовувати за допомогою ватної палички, пензлика, олівця, фломастера невеликі частини малюнка лише в одному напрямі (зверху вниз або зліва направо).

Формувати вміння малювати елементи українського візерунку: прямі лінії, крапки, мазки, кільця, круги, малювати візерунки на прямокутнику, квадраті, кутах) і дотримуючись симетрії (доріжка, рушник, тканина, килимок, тарілка) за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння малювати предмети круглої та овальної форми після попереднього його обстеження з натури (макет) (фрукти, овочі) за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Вчити порівнювати малюнок з натуральним об’єктом.

Створювати умови для колективного малювання.

Ліплення. Розвивати вміння розкочувати шматок солоного тіста (глини) між долонями прямими, коловими рухами, надавати круглої, овальної, циліндричної форми (яблуко, горіх, лимон); закруглювати кінець форми пальцями (огірки, стовпчики), загострювати кінець стовпчика (морква, дзьоб) за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння ділити солоне тісто (глину) на різні та однакові за величиною частини.

Формувати вміння згортати видовжені форми в кільце, з’єднуючи кінці (бублики); розплескувати кулясті та циліндричні шматочки солоного тіста (глини) й защипувати краї розплесканої форми пальцями, міцно притискати один край до другого за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння вдавлювати солоне тісто (глину) пальцем для одержання порожнистої форми, загинати краї розплесканої форми (мисочка, тарілочка) за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння ліпити предмети однакові за формою, але різні за величиною (великі і маленькі м’ячі, огірки) за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння ліпити предмети, що складаються з 2 – 3 частин, правильно поєднувати їх у ціле за допомогою прийомів прикладання та притискування (грибок, лялька, снігова баба, пташка) за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння розфарбовувати виліплені предмети відповідним кольором за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Аплікація. Навчати впізнавати, виділяти, називати фігури.

Формувати вміння правильно користуватися пензлем, клеєм, намазувати фігури від середини до країв, приклеювати їх злегка притискуючи серветкою, збирати зайвий клей за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння викладати та наклеювати в певній послідовності на смужці паперу, квадраті, крузі готові геометричні форми (квадратики, кружечки), нескладні рослинні елементи, чергуючи їх за кольором, розміром і формою за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Формувати вміння викладати і наклеювати предмети, що складаються з 2 – 3 готових частин (грибок, башточка, човник, будинок, рибка, сніговик, курчатко) за наслідуванням дій вихователя чи зразком.

Поради батькам:

Продовжуйте малювати, ліпити, робити аплікації разом з дітьми.

Навчайте розфарбовувати готові контурні малюнки кольоровими олівцями, фломастерами, використовувайте розфарбовки водою.

Продовжуйте застосовувати вправи, які сприяють диференціації кольору, форми; підбирати до кольорової картки (червоної, синьої тощо) предмет відповідного кольору, називати кольори. До геометричних фігур (круга, овалу, квадрата, трикутника) підбирайте предмети відповідної форми.

Привчайте дітей до того, щоб робота була закінчена. Роздивляйтеся разом з дітьми малюнки у книжках.

Навчайте дітей запам’ятовувати послідовність ліплення (що робити спочатку, що потім): називати вироби, їх частини, ознаки, показувати, як виконувалися ті, чи інші деталі предмета.

Розглядайте з дітьми предмети декоративно-ужиткового мистецтва: вишивки, розпису. Робіть аплікації з готових форм.

Заохочуйте використовувати виготовлені вироби для подальшої гри.

Грайте у пальчикові ігри, робіть масаж кисті.

Результати навчально-виховної роботи:

- вихованці зображують прості за будовою та формою знайомі предмети, використовуючи колір, лінію, пляму за зразком;

- малюють елементи українського візерунку на вирізаних з паперу геометричних формах та предметах побуту за зразком;

- орієнтуються на аркуші;

- розривають шматочки солоного тіста (глини), обробляють їх долонями, надають циліндричної, круглої, овальної форми за зразком;

- ліплять предмети, які складаються з 2 – 3 частин, з’єднують частини у ціле за зразком;

- викладають та наклеюють зображення предметів з 2 – 3 готових частин за зразком;

- викладають та наклеюють геометричні та рослинні елементи на смужці, квадраті, крузі за зразком.

 

«ПРАЦЯ»

Навчально-виховні завдання:

- формувати навички самообслуговування (знімати, одягати одяг і взуття, складати їх на місце);

- виховувати бажання самостійно виконувати трудові дії;

- формувати уміння виконувати трудові доручення, пов’язані із господарсько-побутовою працею;

- виховувати позитивне ставлення до праці; бажання допомогти дорослим та одноліткам.

Зміст педагогічної роботи

Самообслуговування. Формувати у дітей уміння здійснювати дії у певній послідовності: одягатися (спочатку взуття, потім одягати верхній одяг і головний убір); роздягатися (знімати головний убір, розстібати ґудзики, знімати верхній одяг, потім взуття).

Привчати дітей до охайності (розвішувати одяг у шафі, складати взуття на поличку).

Сприяти виконанню дітьми культурно-гігієнічних правил.

Господарсько-побутова праця. Продовжувати формувати у дітей уміння виконувати трудові доручення: ставити стільці до столів, розкладати ложки, ставити тарілки, хлібниці; розкладати і прибирати матеріал для занять; прибирати іграшки після гри, книги. З другої половини року залучати дітей до чергування по їдальні (допомагати накривати на столи та прибирати з них).

Привчати дітей дотримуватися порядку у групі, спальній кімнаті та інших кімнатах.

Розвивати бажання допомогти дорослим, одноліткам.

Виховувати інтерес та бажання брати участь у праці.

Поради батькам:

Терпляче досягайте поставленої мети, допомагайте дитині тоді, коли вона не в змозі виконати завдання самостійно.

Привчайте дитину виконувати дії у певній послідовності. Показуйте дитині, як це робити, супроводжуючи свої дії поясненнями.

Залучайте дошкільника до виконання дій господарсько-побутового характеру, звертати увагу на спосіб виконання завдання.

Привчайте дитину цього віку до самообслуговування та господарсько-побутової праці, потрібно якомога частіше використовувати ігрові форми її організації.

Більше уваги звертайте на виховання у дитини охайності, привчайте до особистої гігієни: мити руки перед їжею та після прогулянки та ін. Слідкуйте, щоб кожна річ, якою користувалася дитина, була покладена на місце. Виконання цих вимог привчає її до самостійності, порядку, охайності, виховує повагу до праці дорослих.

Не потрібно квапити дитину, дозвольте їй виконати завдання у зручному для неї темпі. А якщо у неї не виходить так як потрібно, ваше завдання – запевнити, що вона росте, вчиться, кожного дня у неї додається досвід та уміння.

Коли дитина не змогла виконати роботу або повелася безвідповідально, спробуйте зрозуміти її та показати, як потрібно робити.

Показуйте, що ви зацікавлені у тому, щоб у неї все вийшло як потрібно, що ви її розумієте, вірите у її сили.

Не забувайте заохочувати дитину (дякуйте, нагороджуйте, хваліть) за виконану роботу.

Результати навчально-виховної роботи:

- дитина виявляє інтерес та позитивне ставлення до праці;

- намагається (під контролем дорослого) у певній послідовності одягатися, роздягатися і складати свої речі на місця;

- виконує прості доручення з господарсько-побутової праці;

- за нагадуванням дорослого допомагає своїм одноліткам.

 

«МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ. РИТМІКА»

Слухання музики. Діти на цей час вже починають вчитися уважно слухати музичний твір, дослуховувати його до кінця, емоційно переживати настрій, характер музичного образу, драматургію розвитку. В них вже достатньо розвинуте чуття ритму, і вони його можуть як сприймати, так і відтворювати. В процесі музичного виховання дітей потрібно розвинути і виховати в них:

емоційну, рухову, слухову чутливість, здатність дивуватися та захоплюватись красою музичних образів, настроїв та почуттів, проводячи паралелі з навколишнім світом, радіти слухаючи музику, отримувати задоволення від самовираження в музиці;

формувати вміння знаходити спільні настрої, образи, стани в музиці, живопису, поезії;

визначати темп твору, динаміку, засоби музичної виразності, жанр, знати назви творів які слухали;

розвивати мовленнєву діяльність при характеристиці та описанні музичного образу твору, його розвитку.

вчити слухати вступ і починати співати після нього.

Орієнтовний репертуар: «Німецький танок» Л. Бетховен, «Дід Мороз» Р. Шуман, «Дощик» Г. Свірідов, «Чаклун» Г. Свірідов, «Баба Яга» П. Чайковський, «Фея Драже» П. Чайковський, «Трубач і ехо» Д. Кабалевський, «Осіння пісня» П. Чайковський, «Курка», «Годинник», «Зозуля» Ж. Рамо (клавесин), «Весна», із циклу «Пори року» А. Вівальді (оркестр), «Маленька нічна серенада» 1 ч., В. Моцарт (оркестр), «Жайворонок» М. Глінка (голос, фортепіано), «Колискова» Р. Паулс (голос, фортепіано), «Колискова» Й. Брамс (голос, фортепіано), «Ляльковий кек – уок» К. Дебюссі, «Не хотять купити ведмедика», «Купили ведмедика» В. Косенко, «Дощик» В. Косенко, «Труба і барабан» Д. Кабалевський, «Музична табакерка» А. Лядов, «Музична шкатулка» С. Майкапар, «Жаба» В. Ребіков, «Зайчик», «Сорока», «Півник» А. Лядов, «Совеня» Р. Шумана, «Котик захворів», «Котик видужав» О. Гречанінов, «Подоляночка», «Зайчику, мій братику» укр. нар. пісня в обр. Ю. Леонтовича.

Співи. В 4 роки діапазон голосу дитини ще не достатньо розвинений, але дозволяє вже вчити пісенні твори. Вимова стає більш чітка та чиста. Дітям стають вже більш зрозуміліші тексти пісень (діти знають про що співають, розуміють зміст пісні). Музичний керівник вже може:

залучати дітей до співу як народних пісень так і створених композитором. Пісні повинні бути не тяжкими за мелодією, ритмічним малюнком, з короткими фразами, різного характеру, в діапазоні ре – ля;

починати формувати «культурний спів»: без напруги голосу, з інтонацією, з відтінками, брати дихання між короткими фразами;

вчити прислухатися до голосу дорослого та інструменту, узгоджувати з ним свій спів;

вчити слухати не тільки себе, а і своїх однолітків, вчити співати в колективі, не виділяючись голосом, без крику;

вчити слухати вступ і починати співати після нього, закінчувати музичний твір разом з усіма дітьми.

Співочий репертуар: Співаночки: «Півню мій», «Вийди, вийди сонечко», «Равлик – Павлик», «Дрібушечки», «Кицю, кицю, няв», загадки на доспівування тоніки, доспівування закінчень фраз.

Пісні: «Колискова» Р. Паулс, «Колискова» Й. Брамс, «Подоляночка» укр. нар. пісня в обр. Ю. Леонтовича, «Пісня Лисички» з дитячої опери «Коза – дереза» М. Лисенка, «Щедрівочка щедрувала» укр. нар. пісня, «Буде весело в садочку» муз. В. Івасів, сл. П. Головка, «Осінь», «Танець осінніх листочків» муз. А. Філіпенка, сл. Є. Макшанцевої, «Зимонько – снігуронько» муз. Я. Степового, сл.. Л. Глібова, «Ялинка» сл.. і муз. Н. Вересокіної, «Осінь – радісна пора» сл. Л. Компанієць, муз. І. Кишка, «Подарунок мамі» сл. Т. Волгіної, муз. А. Філіпенка, «Неслухняний дощик» муз. І сл.. Р. Неронова, «Любимо бабусю» муз. І сл.. І та Ю. Білоконь, «Прилетіла бджілка» муз. К. Мяскова, сл. Г. Бойка.

Музично-ритмічні рухи. Для 4 років в дітей вже достатньо розвинений руховий апарат. Вони більш пластичні, швидше реагують на зміни, краще можуть контролювати своє тіло. Діти починають рухатися більш емоційно, як того потребує характер музичного твору. На цей час в дітях можна:

продовжувати формувати музично – ритмічні навички марширування в ритмі твору (весело, бадьоро, чітко, легко, спокійно), підстрибування, ходіння по колу (взявшись за руки, міняючи напрямок, прискорюючи рух, збираючись до купи), вільно рухаючись у різних напрямках;

заохочувати до цілісного сприймання твору, через рухову діяльність розвивати вміння створювати виразний музично – ігровий образ;

привертати увагу до зміни музичних частин твору через характер рухів, вчити відчувати ритмічну пульсацію твору, сильні долі, зміни музичного ритму; виховувати пластичну виразність рухової сфери кожної дитини, культуру рухів.

Танці. Виховувати сприйняття танцю, як емоційне дійство, виховувати виконавські навички (виразні танцювальні рухи, міміка);

розширити обсяг естетичних емоцій (ласкаво, м’яко, лірично, світло, святково, легко, блискуче, мужньо, лукаво, сердито, суворо);

вчитися розуміти логічний зв’язок між назвою танцю і його характером, настроєм, рухами, музичною формою та будовою танцю.

Танцювальний репертуар: Музично – ритмічні рухи: «Танцювальний крок» муз. Г. Свиридова, «Побігли» муз. Л. Бетховена, «Вертівки» укр. нар. мел., в обр Я. Степового, «Танцювальна вправа з брязкальцями» угор. нар. мел., «Йдемо, кружляємо» муз. П. Козицького, «Скакалка» муз. А. Хачатуряна (стрибки під музику з рухами рук), «Верхи на конячці» муз. О. Гречанінова (галоп по колу, парами).

Танці: «Подоляночка» укр. нар. пісня в обр. Ю. Леонтовича, «Ляльковий кек – уок» муз. К. Дебюссі (сучасні рухи з використанням оплесків, притопів на сильні долі), «Музична шкатулка» муз. С. Майкапара, «Гопачок» муз. Г. Петрицького, «Полька» муз. Б. Фільц (парний танок, крок польки), «Танок осіннього листочка» муз. А. Філіпенка (з листочками клена, парами та врозтіч), сл. Т. Волгіної, «Ми сніжиночки» муз. Т. Ломової, «Танець весняного струмочка» муз. Р. Шумана (зі стрічками, рухи в колоні), «Чунга – чанга» дитяча пісня, «Танок маленьких каченят» дитяча пісня, «Шарманка» муз. Д. Шостаковича (танок зірочок і місяця, з дзвіночками, тканиною).

Гра на дитячих музичних інструментах. Малята вже мають досвід гри на музичних інструментах. Вони із задоволенням будуть продовжувати вчитися грати і одночасно знайомитися з новими музичними творами. Деякі знання діти вже мають: як правильно грати на інструменті, як слухати твір, як передати характер музики, як відтворити деякі звуки природи, тварин і т. інш. На даному етапі треба продовжувати:

знайомити з іншими музичними інструментами (барабани, свищики, бубен), принципами гри на них;

продовжувати разом з дітьми створювати та використовувати підручні засоби як музичний інструментарій (маракаси з фісташок, скляний посуд, ключи);

продовжувати навчати дітей опановувати засоби музичної виразності (темп, ритм, регістр, артикуляція, динаміка),визначати характер твору;

викликати інтерес до слухання музики, музикальних інструментів, які використовуються під час занять (дзвіночки, маракаси, бубен, дудки, фортепіано);

дати можливість зрозуміти, що звук не просто звучить, а передає певний настрій, вчити думати про якість звуку, який треба грати;

розширити обсяг естетичних емоцій (ласкаво, м’яко, лірично, світло, святково, легко, блискуче, мужньо, лукаво, сердито, суворо);

вільно розрізняти на слух музичні інструменти (фортепіано, дзвіночки, барабан);

стимулювати до створювання ритмічних імпровізацій на різних інструментах;

вчити працювати в колективі, прислухатися до інших дітей, їх виконання (при грі на інструментах).

Репертуар з гри на дитячих музичних інструментах: «Трубач і ехо» Д. Кабалевський, «Волинка» А. Моцарт, «Баба Яга» П. Чайковський, «Німецький танок» Л. Бетховен, «Дід Мороз» Р. Шуман, «Дощик» Г. Свірідов, «Зозуля» Ж. Рамо (запис, клавесин), «Ляльковий кек – уок» К. Дебюссі, «Труба і барабан» Д. Кабалевський, «Дзвоники дзвонять» В. Моцарт, «Музичні молоточки» муз. О. Тилічеєвої, сл. Ю. Островського, «Трикутник і барабан» муз. А. Філіпенка, сл. В. Болдиревої, «Марш Чорномора» М. Глінки.

Ритміка. Діти вже можуть опанувати деякі ритмічні рухи, можуть більш – менш контролювати своє тіло, але їм ще тяжко одночасно здійснювати рухи, наприклад і руками і ногами. Тому різні вправи легше буде виконувати якщо дітей розбити на групи: одна частина плескає руками, інша тупає ногами і т. інше. Для занять ритмікою вже можна:

пояснити сильну та слабку долі, рахувати до двох, трьох;

вчитися промовляти ритмослоги (та – довга (жовта картка), ті – коротка (зелена картка), та – а – дуже довга (червона картка));

поступово вводити різного виду ритмічні ансамблі (дуети, тріо, квартети тощо).

Мовленнєві ігри. «Груша» М. Біндас, «Гаряче сонце» В. Бондаренко, «Зозульчин дім» Л. Дяченко, «Веселі тваринки» К. Міщук.

Пальчикові ігри. «Долонька» В. Бондаренко, «В ліс метелики летіли» О. Мамчич, «Мурця» Т. Полубко, «Сів на гілку снігурець», «Баранчики – круторіженьки», «Дві струнки сосни», «Кіт на пічку пішов» І. Ликова.

Рухливі та музичні ігри. «Хто скоріше займе стільчик», «Веселі музики» муз. А. Філіпенка, «Гра з брязкальцями» муз. Ю.Щуровського, «На машині» муз О. Вєтлугіної, «В лісі тиша» (оркестр) О. Мамчич, «Злива» О. Полянська (оркестр, шумові звуки), «Ечі, ечі, ечі» Д. Чередниченко (рухи тіла), «Баба Яга» П. Чайковський (рухи тіла, «долоньковий» оркестр), «Дід Мороз» Р. Шумана (рухи тіла, оплески, тупання), «Трубач і ехо» Д. Кабалевський («долоньковий» оркестр), «Не хотять купити ведмедика», «Купили ведмедика» В. Косенко, «Гра з водою» нар. фр. Пісня (різні види шелестіння паперу, рухливі дії), «Труби, грицю» муз. В. Верховинця, сл. народні, «Горобчик» укр. нар. пісня, «Ковалі» муз. В. Верховинця, сл. народні.

Поради батькам:

відвідувати дитячі лялькові вистави;

вдома стимулювати дітей до самостійної музичної творчості: ігор з музичними іграшками, музикування, наспівування;

слухати дитячі пісні, підспівувати;

малювати ілюстрації до пісень, вивчених в садочку;

відвідувати батьками ранки та тематичні заняття.

Результати навчально-виховної роботи:

- в дітей вже більш розвинена емоційна, рухова, слухова чутливість;

- вони можуть визначати темп, динаміку твору, початок та кінець, впізнають вже знайомий твір;

- діти починають відчувати ритмічну пульсацію твору, сильні долі;

- можуть співати разом з дорослим та самостійно невеличкі пісні;

- діти вже здатні поєднати зміни музичних настроїв твору з характером рухів;

- формується інтерес до музичних інструментів, які використовуються під час занять, та елементарні навички гри на дитячих музичних інструментах;

- діти можуть розрізняти звучання інструментів за тембром (тих, на яких грали);

- починають прислухатися до інших дітей, їх виконання (при грі на інструментах, виконанні пісні), радіти особистій та колективній музичній діяльності.

 

 

СТАРША ГРУПА (5-РІЧНІ ДІТИ)