Методичні рекомендації та пояснення. Після опрацювання лекції студенти самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, матеріали судово-слідчої практики

Після опрацювання лекції студенти самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, матеріали судово-слідчої практики, розв’язують запропоновані задачі. Вони повинні засвоїти суть співучасті в злочині та значення добровільної відмови від злочину в співучасті.

Особи, які заздалегідь домовилися на вчинення злочину, можуть виконувати різні діяння, і залежно від "ролі", яку виконує той чи інший суб’єкт злочину, можна виділити такі види співучасників: виконавець, організатор, підбурювач і пособник.

Треба також усвідомити, що співучасть можлива лише за умисної спільної участі декількох суб’єктів злочину. Використання суб’єктом злочину неосудної чи малолітньої особи у його скоєнні не визнається співучастю в злочині, а винна особа повинна відповідати як виконавець злочину.

Співучасть у злочині необхідно відрізняти від причетності до злочину. Причетність до злочину – це умисна дія або бездіяльність, яка пов’язана із вчиненням злочину іншою особою, але не є співучастю в ньому через відсутність об’єктивної та суб’єктивної спільності зі злочинною діяльністю такої особи. Діяльність, яка утворює причетність до вчинюваного іншою особою (особами) злочину, хоча і має певний зв’язок з ним, однак вона: а) не є складовою частиною об’єктивної сторони цього злочину; б) причиново не зумовлює його злочинний результат; в) не утворює єдності наміру особи, яка вчинила злочин, і особи, яка причетна до його вчинення.

У теорії кримінального права прийнято виділяти такі види причетності:

а) заздалегідь не обіцяне приховування злочину;

б) неповідомлення про злочин;

в) потурання злочину;

г) заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій;

ґ) інші.

Пропонуємо приклад розв’язання задачі за темою заняття.

Вакуленко була знайома з пенсіонеркою Златою та знала, що в неї вдома зберігається багато ювелірних виробів із золота. Вакуленко, домовившись із Зарубейком, своїм співмешканцем, вирішила заволодіти цим майном. Здійснюючи задумане, вони винайняли на декілька днів кімнату в будинку Златої. Уранці Зарубейко, коли Вакуленко не було вдома, напав на господарку будинку й за допомогою мотузки, яку заздалегідь припасла Вакуленко, задушив Злату, забрав ювелірні вироби на суму 5000 грн. Зарубейко залишив будинок і зустрів Вакуленко, яка чекала на нього в умовленому місці для виїзду з селища. Але незабаром працівники міліції затримали їх з викраденим.

Визначте види співучасників у злочинах.

Ретельно проаналізувавши фабулу задачі, а також об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, можна дійти висновку, що винними особами скоєно два злочини: перший – напад з метою заволодіння майном потерпілої Златої, а другий – позбавлення її життя. Проаналізуємо роль кожної винної особи. Зарубейко, згідно з ч. 2 ст. 27 КК України, є виконавцем злочину, він безпосередньо вчинив обидва злочини: розбійний напад, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, передбачений ч. 4 ст. 187 КК, та умисне вбивство з корисливих мотивів, передбачене п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. Згідно з ч. 1 ст. 29 КК Зарубейко підлягає кримінальній відповідальності за статтями Особливої частини КК, які містять склади вищеназваних злочинів.

Вакуленко безпосередньо не скоювала злочини, вчинені Зарубейком, але давала йому поради, указівки та заздалегідь залишила в будинку знаряддя злочину – мотузку, тому вона, згідно ч. 5 ст. 27 КК України, є пособником скоєних Зарубейком злочинів і відповідно до ч. 2 ст. 29 КК України повинна притягуватися до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Рівень своїх знань з цієї теми пропонується перевірити, відповівши на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміється під причетністю до злочину?

2. Які існують види причетності до злочину?

3. Що таке заздалегідь не обіцяне приховування злочину?

4. Що таке потурання злочину?

5. Що таке співучасть у злочині?

6. Яким є зміст об’єктивних ознак співучасті?

7. Яким є зміст суб’єктивних ознак співучасті?

8. Які передбачено види співучасників?

9. Хто визнається виконавцем (співвиконавцем) злочину?

10. Хто визнається організатором злочину?

11. Хто визнається підбурювачем до вчинення злочину?

12. Хто визнається пособником до вчинення злочину?

13. Які існують форми співучасті?

14. У чому полягають особливості кримінальної відповідальності співучасників?

15. Що означає ексцес виконавця?

16. Якими є підстави добровільної відмови співучасників?

Додаткова література

1. Авакян Р.З. Организатор и подстрекатель преступления // Прокурорская и следственная практика. – 2005. – № 3 – 4. – С. 281 – 288.

2. Баймурзин Г.И. Ответственность за прикосновенность к преступлению. – Алма-Ата: Наука, 1968. – 188 с.

3. Бушуев И.А. Ответственность за укрывательство преступлений и недоносительство. – М.: Юридическая литература, 1965. – 140 с.

4. Гуторова Н.О. Вчинення злочину організованою групою осіб (кримінально-правовий аспект). – X., 1996. – 23 с.

5. Деякі питання провадження у справах про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 1. – С. 29 – 40.

6. Єфремов С. Склад участі у злочині як юридична підстава відповідальності співучасника злочину // Вісник прокуратури. – 2006. – № 6. – С. 62 – 69.

7. Карчевский Н.В., Лизогуб Я.Г. Совершение преступления группой лиц по предварительному сговору с позиции нового Уголовного кодекса Украины // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України МВС Ук­раїни. – Луганськ, 2001. – Вип. 4. – С. 48 – 52.

8. Клименко В. Посередництво як форма співучасті у вчиненні злочину (питання криміналізації) // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 129 – 132.

9. Мельник М. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України // Право України. – 2001. – № 11. – С. 69 – 74.

10. Романюк Б.В. Розслідування кримінальних справ про злочини, що вчиняються організованими злочинними об’єднан-нями // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К., 2004. – Вип. 10. – С. 3 – 13.

11. Савченко А. Попередня злочинна діяльність і співучасть за кримінальним законодавством України та США (на рівні федерації): порівняльний аналіз // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 11. – С. 149 – 154.

12. Смирнов В.Г. Понятие прикосновенности по советскому уголовному праву. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1957. – 130 с.

13. Трухин А. Соучастник преступления // Уголовное право. – 2006. – № 3. – С. 46 – 50.

14. Улицкий С. Институт соучастия в судебной практике // Законность. – 2005. – № 11. – С. 25 – 27.

15. Ус О.В. Объективные признаки подстрекательства // Проб-леми законності. – 2004. – № 69. – С. 141 – 147.

16. Ус О.В. Підбурювання до злочину та ексцес співучасника // Проблеми законності. – Х., 2005. – Вип. 71. – С. 125 – 130.

17. Хавронюк М., Мельник М. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект) // Право України. – 2000. – № 4. – С. 59 – 64.

18. Чаплинський К. Поняття лідера організованого злочинного угруповання // Право України. – 2002. – № 7. – С. 50 – 54.

19. Шостко О. Визначення поняття "організована злочинність" у зарубіжній кримінології // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 1. – С. 180 – 191.

20. Ясір М.С. Поняття пособництва за кримінальним кодексом Йорданії // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 4. – Ч. 2. – С. 107 – 110.

 

Модульний контроль 4.

 

Змістовний модуль № 5.

 

Тема 12: «Повторність, сукупність і рецидив злочинів»

 

 

Семінарське заняття

Мета заняття: розглянути та засвоїти поняття множин­ності злочинів, проаналізувати кримінально-правові на­слідки множинності; установити відмінність множинності злочинів від ускладненого одиничного злочину; виробити практичні навички у визначенні різних форм множинності злочинів, їхніх ознак, за­гальних і специфічних правових наслідків повторності, сукупності й рецидиву злочинів; правильно розв’язати запропоновані задачі.

Основні поняття: множинність злочинів; повторність злочинів; сукупність злочинів; рецидив злочинів; одиничний злочин; триваючий злочин; продовжуваний злочин; складений злочин; тотожні й однорідні види повторності; ідеальна та реальна сукупність злочинів; загальний і спеціальний рецидив; пенітенціарний рецидив; рецидив тяжких та особливо тяжких злочинів.

 

Питання до семінару:

 

31. Поняття й види одиничних злочинів. Відмінність множинності злочинів від одиничних злочинів.

32. Поняття, ознаки, види та правові наслідки повторнос­ті злочинів.

33. Поняття, ознаки, види й правові наслідки сукупності злочинів.

34. Поняття, ознаки, види та правові наслідки рецидиву злочинів.