Методичні рекомендації та пояснення. Розглядаючи цю тему, слід мати на увазі, що об'єктивна сторона є одним з елементів складу злочину

Розглядаючи цю тему, слід мати на увазі, що об'єктивна сторона є одним з елементів складу злочину. Цей елемент охоплює ознаки, які характеризують злочин із точки зору його зовнішнього прояву.

При виявленні злочину досліджуються насамперед його об’єктивні ознаки, тобто конкретний акт поведінки суб’єкта у вигляді дії чи бездіяльності, що завжди здійснюється в певній об’єктивній обстановці, у певному місці й у певний час.

Об’єктивна сторона складу злочину – це сукупність установлених кримінальним законом ознак злочину, які характеризують зовнішній процес злочинної поведінки. На відміну від інших структурних частин складу злочину об’єктивна сторона містить більше інформації, необхідної для кваліфікації діяння, у багатьох описових диспозиціях норм Особливої частини.

Студенти повинні відрізняти об’єктивну сторону злочину від об’єктивної сторони складу злочину. Їх співвідношення аналогічне співвідношенню понять "злочин" і "склад злочину". Об’єктивні ознаки кожного виду злочинів вивчаються в Особливій частині кримінального права, а об’єк-тивні ознаки, які є загальними для всіх складів злочинів або властиві великій кількості складів злочинів, – у загальному вченні про об’єктивну сторону складу злочину, у Загальній частині кримінального права.

Слід пам’ятати, що основною ознакою об’єктивної сторони кожного складу злочину є лише діяння у формі дії чи бездіяльності. Неможливо охарактеризувати злочин у законі, не вказавши, які ознаки властиві діянню.

Діяння (дія або бездіяльність) є компонентом об’єк-тивної сторони будь-якого складу злочину. Якщо немає діяння, кримінальна відповідальність виключається. Тому сам по собі факт виявлення злочинного наміру або процес формування такого наміру (так званий голий умисел) не є кримінально караними. Діяння як кримінально-протиправний прояв поведінки людини у зовнішньому світі характеризують:

а) суспільна небезпечність;

б) протиправність;

в) конкретність;

г) свідомість;

ґ) вольовий характер.

Необхідно визначити випадки, коли усвідомлене діяння не було вираженням волі особи, що його вчинила. До них відносяться нездоланна сила та фізичний або психічний примус.

Дії, тобто активна поведінка, властиві більшості злочинів. За формою прояву вони можуть бути різноманітними: із докладанням власних фізичних зусиль особи, використанням іншої особи (наприклад малолітнього), сил природи чи тварин. Дії можуть бути пов’язані з використанням посадового становища, виконанням професійних обов’язків.

Дією вчиняється переважна більшість злочинів. Це, наприклад, такі злочини, як: державна зрада (ст. 111 КК), зґвалтування (ст. 152 КК), грабіж (ст. 186 КК), розбій (ст. 187 КК), контрабанда (ст. 201 КК), обман покупців і замовників (ст. 225 КК), бандитизм (ст. 257 КК), незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) тощо.

Бездіяльність – це пасивна поведінка, її антисуспільна спрямованість полягає в тому, що в певних випадках особа повинна діяти, але не робить цього.

Злочинна бездіяльність трапляється значно рідше, ніж дія, і відрізняється від неї зовнішньою, фізичною стороною. Шляхом бездіяльності вчиняються, зокрема: ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК).

Крім цього, курсантам (студентам) важливо засвоїти факульта-тивні ознаки об’єктивної сторони злочину: суспільно небезпечні наслідки, причинно-наслідковий зв’язок, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину. У деяких статтях Особливої частини КК України ці ознаки прямо зазначені й тому набувають значення обов’язкових.

Рівень своїх знань за цією темою пропонується перевірити шляхом відповіді на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю

1. Чим характеризується об’єктивна сторона складу злочину?

2. Які обов’язкові ознаки має об’єктивна сторона?

3. Якими є особливості факультативних ознак об’єк-тивної сторони?

4. У яких випадках факультативні ознаки об’єктивної сторони можуть виступати як основні ознаки?

5. Що таке діяння?

6. Як злочинні дії описуються в статтях Особливої частини КК України?

7. Що таке бездіяльність?

8. У чому полягають умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність?

9. У яких випадках злочинна бездіяльність може поєднуватися з активними діями?

Додаткова література

1. Беньківський В.О. Проблемні питання об’єктивної сторони злочину // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2000. – Вип. 37. – С. 62 – 64.

2. Егорова Л.Ю. Объективная сторона – один из важнейших признаков состава преступления – торговли людьми // Российский следователь. – 2005. – № 3. – С. 23 – 25.

3. Єпур Г.В. Об’єктивна сторона складу злочину // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. – Вип. № 3. – С. 137 – 142.

4. Землюков С.В. Уголовно-правовые проблемы преступного вреда. – Новосибирск, 1991.

5. Князьков М.О. О сущности преступного бездействия и законодательной регламентации основания уголовной ответственности за него // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 35 – 37.

6. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М., 1960. – 244 с.

7. Кузнецова Н.Ф. Значение преступного последствия. – М., 1958.

8. Лащук Е.В. Предмет та об’єктивна сторона складу злочину: проблеми зв’язку та розмежування // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2001. – № 6. – С. 183 – 193.

9. Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2000. – 316 с.

10. Мальцев В.В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов, 1989.

11. Мамедов А. Соотношение и взаимосвязь объекта и объективной стороны состава преступления // Уголовное право. – 1999. – № 2. – С. 55 – 58.

12. Миколенко О.М. Суспільно небезпечні наслідки як факультативна ознака складу злочину // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 98 – 101.

13. Нерсесян В. Особенности установления причинной связи в составах преступлений, совершенных по неосторожности // Уго-ловное право. – 2000. – № 3. – С. 31 – 34.

14. Орешкина Т. Уголовно-правовое значение непреодолимой силы // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 57 – 59.

15. Сичов П. Обстановка вчинення злочину: проблемні питання // Право України. – 1998. – № 6. – С. 106 – 107.

16. Тарасов А.О. О причинно-следственной связи в современном уголовном праве // Уголовное право. – 2000. – № 2. – С. 59 – 62.

17. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов-на-Дону, 1977.

18. Трайнин А.Н. Избранные труды (1913 – 1957 гг.) / Сост., вступ. ст. Н.Ф. Кузнецовой, Ассоц. юрид. ц. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 898 с.