Тема 19. Конституційний статус Президента України

Мета заняття – опанування здобувача вищої освітими теоретичними знаннями про правову природу, соціальне призначення і політичну роль президента як глави держави, формування інституту президента в Україні.

Кількість годин – 4.

Питання для самостійного опрацювання	Методичні рекомендації для підготовки питань для самостійного опрацювання
Охарактеризувати місце та роль Президента України в системі органів державної влади. Орієнтовний план 1. Основні функції та повноваження Глави держави в Україні. 2. Акти діяльності Президента України. 3. Адміністрація Президента України 4. Рада національної безпеки і оборони України.	При розкритті питань даної теми необхідно проаналізувати норми Конституції України, ст. 102 якої гласить: «Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина». Згідно зі ст. 105 Конституції Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень. Це означає, що Президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути порушена кримінальна справа. Конституційна процедура розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (що передбачено ч. 1 ст. 111 Конституції) здійснюється без порушення проти нього кримінальної справи. Одними із пріоритетних повноважень Президента України у здійсненні зазначених функцій є його повноваження щодо представництва держави всередині країни і в міжнародних відносинах. Як представник держави у своїй країні Президент України має право звертатися з посланнями до народу та із щорічними позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України. Він також представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Як представник нашої держави у міжнародних відносинах і керівник її зовнішньополітичної діяльності Президент України приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, а також приймає вірчі й відкличні грамоти дипломатичних представництв іноземних держав. Згідно з ч. 2 ст. 106 Конституції України Президент України видає акти у формі указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України. Укази і розпорядження Президента України мають підзаконний характер: вони видаються на основі Конституції та законів України. Адміністрація Президента України є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 106 Конституції України. Основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень. Забезпечення державної незалежності й національної безпеки України є однією з основних предметних функцій Президента України. Форми реалізації даної функції глави держави є досить різноманітними. Однією з таких форм є керівництво Радою національної безпеки і оборони України, який є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
Визначити порядок обрання та припинення повноважень Глави держави за Конституцією України. Орієнтовний план 1. Вибори Президента України. 2. Вимоги, що ставляться до кандидата в Президенти. 3. Припинення повноважень Президента.	Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими та повторними. Чергові вибори Президента України проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Президента України. Позачергові вибори Президента України проводяться у зв’язку з прийняттям відповідної постанови Верховної Ради України. Відповідно до Закону Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ (ч. 1 ст. 19). Водночас для підготовки, організації і проведення виборів Президента України використовуються одномандатні виборчі округи, що були утворені відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» і діють на постійній основі (225 територіальних виборчих округів). Новообраний Президент України вступає на пост не пізніш як через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів. Він набуває повноважень з моменту складення присяги Українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради.

Теми рефератів:

1. Місце і роль глави держави в механізмі державної влади.

2. Конституційно-правовий статус Президента України.

3. Інститут імпічменту президента.

4. Президент ‑ гарант додержання суверенітету, територіальної цілісності України.

5. Місце та роль Президента у реалізації принципу «стримувань і противаг».

Аналітично-термнологічне завдання:

В чому полягає відмінність у конституційно-правовому змісті понять «компетенція», «функції» та «повноваження» Президента України? Наведіть приклади.

Аналітичне завдання:

1. Яке місце посідає Президент України у механізмі здійснення державної влади?

2. У чому полягає головна специфіка конституційно-правового статусу Президента України?

3. Охарактеризуйте в загальних рисах порядок обрання Президента України.

4. Якою компетенцією володіє Президент України в різних сферах?

5. Які акти приймає Президент України? Чим вони різняться між собою?

6. Назвіть представницькі повноваження Президента України.

7. Чи може Президент України делегувати свої представницькі повноваження?

8. Яких посадових осіб Президент України призначає тільки за згодою Верховної Ради України?

9. Яким чином Президент реалізує свої повноваження як суб’єкт права законодавчої ініціативи?

10. Які підстави припинення повноважень парламенту Президентом України? Чи відомі вам такі прецеденти.

11. Назвіть повноваження Президента Україні у сфері національної безпеки і оборони.

12. Якими нормативно-правовими актами визначається статус Президента України як Верховного Головнокомандуючого Збройними Силами України?

Задачі

1. Президенту України на третьому році виконання ним своїх повноважень виповнилося 65 років. Зважаючи на цю обставину, третина народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України звернулася до Президента України з вимогою подання ним у відставку у зв'язку з досягненням Президентом України пенсійного віку. Глава держави назвав дану вимогу необгрунтованою та політичним шантажем й відмовився з цих підстав достроково припиняти свої повноваження на посту Президента України.

Як Ви вважаєте, наскільки обґрунтованою є вимога народних депутатів України щодо дострокового припинення повноважень Президента України?

 

2. Чи матиме право Президент України припинити повноваження Верховної Ради України в разі порушення ВРУ Конституції та законів України, зокрема порушення народними депутатами принципу особистого голосування, відмову розглядати законопроекти, визначені невідкладними тощо?

 

3. Кабінет Міністрів України, в межах своїх повноважень, прийняв Постанову, яка не суперечить чинному законодавству. Натомість Президент України своїм Указом скасував дану постанову. Дайте правову оцінку Указу Президента.

 

4. Складіть список Актів Президента України, що мають бути скріплені підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Рекомендована додаткова література

Нормативно-правові акти

1. Про вибори Президента України: Закон України вiд 05.03.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 8.

2. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 05.03.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.

3. Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим: Закон України від 02.03.2000 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 21. – Ст. 158.

4. Про невідкладні питання Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим: Указ Президента України від 24.05.2014 № 487/2014 // Офіційний вісник України. – 2014. – № 43. Ст.1122.

5. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27.02.2014 // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 13. – Ст. 222.

6. Про місцеві державні адміністрації: Закон України вiд 09.04.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. ‑ № 20‑21. ‑ Ст. 190.

7. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо недоторканності та імпічменту Президента України від 10.12.2003 № 19-рп/2003 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 51. – Т. 1. – Ст. 2704.

8. Положення про Адміністрацію Президента України: затверджено Указом Президента України від 02.04.2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 25. – Ст. 978.

9. Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України: затверджено Указом Президента України від 15.11.2006 р. // Урядовий кур’єр від 22.11.2006. – № 220.

10. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10.06.1997 № 0503/97 // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 24. – Ст. 11.

11. Положення про здійснення контролю Президента України за діяльністю Збройних Сил України та інших військових формувань: затверджено Указом Президента України від 14.02.2015 № 84/2015 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 14. – Ст.355.

 

Спеціальна література

1. Агафонов С. Історичний розвиток інституту глави держави / С. Агафонов // Право України. – 2001. – № 7. – С. 102–104.

2. Барабаш Ю. Президентська влада у змішаних республіках: окремі питання теорії та практики / Ю. Барабаш // Право України. – 2014. – №8. – С. 67–76.

3. Берназюк Я.О. Конституційні основи правотворчості Президента України: теорія і практика: автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Я.О. Берназюк; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2014. – 40 с.

4. Берназюк Я.О. Конституційні основи правотворчості Президента України: монографія / Я.О. Берназюк. – Херсон «Гельветика», 2013 – 400с.

5. Бєлов Д.М. Конституційно-правове регулювання інституту президента в Україні та Франції / Д.М. Бєлов, Ю.М. Бисага. – Ужгород: Ліра, 2007. – 216 c.

6. Болдирєв C.В. Інститут контрасигнації як засіб взаємодії Президента та уряду України: проблеми та перспективи / C.В. Болдирєв // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – 2014. – Вип. 27. – 53–61.

7. Волощук О.Т. Інститут Президента в системі органів державної влади: історико-теоретичний аспект: [моногр.] / О. Т. Волощук. – Чернівці: Вид-во ЧНУ, 2011. – 112 с.

8. Волощук О.Т. Інститут Президента у Франції, Росії та Україні: конституційні норми і політична практика: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.02 / О.Т. Волощук; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2008. – 20 с.

9. Горбатюк В.В. Інститут президентства в Україні: історико-правовий аспект / В.В. Горбатюк // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 2. – С. 325–329.

10. Зелінська М. Етапи трансформації інституту президентства в Україні / М. Зелінська // Політичний менеджмент. – 2010. – № 1. – С. 68–75.

11. Зелінська М. Трансформація інституту президентства: ретроспектива / М. Зелінська // Віче. – 2006. – № 11/12. – С. 44–45.

12. Купченко Т.Б. Правовий механізм контрасигнації актів Президента України / Т.Б. Купченко // Наук. зап. Ін-ту законодавства Верхов. Ради України. – 2013. – № 1. – С. 76–80.

13. Литвак О.М. Правова природа інституту президентства: моногр. / О.М. Литвак, Н.О. Рибалка. – К.: Атіка, 2010. – 168 с.

14. Малкіна Г.М. Імпічмент президента: міф і реальність / Г.М. Малкіна // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Сер. Філософія. Політологія. – 2008. – Вип. 89/90. – С. 116–118.

15. Малкіна Г.М. Інститут контрасигнатури у системі способів реалізації політичної відповідальності: світовий та український досвід / Г. М. Малкіна // Гілея. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки: наук. вісн.: зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Укр. АН. – К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – Вип. 36. – С. 342–347.

16. Мельниченко В. Інститут президента в Україні: стан та перспективи розвитку / В. Мельниченко // Право України. – 2009. – № 12. – С. 18–29.

17. Мельниченко В. Статус президента і форма державного правління: взаємообумовленість та взаємовплив / В. Мельниченко, Н. Плахотнюк // Право України. – 2014. – №8. – С. 56–66.

18. Олькіна О.В. Конституційний інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України: розвиток законодавства та юридичної практики: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / О.В. Олькіна; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». – О., 2011. – 21 с.

19. Серьогіна С. Оптимізація статусу Президента як ключова ланка конституційної реформи в Україні / С. Серьогіна // Право України. – 2009. – № 6. – С. 23–28.

20. Скомороха Т.В. Генеза актів глави держави в Україні/ Т.В. Скомороха // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – № 6(9). – С. 32–37.

21. Совгиря О. Інститут контрасигнування актів глави держави в Україні: правова природа та проблеми законодавчого регулювання / О. Совгиря // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Юрид. науки / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.: Київ. ун-т, 2010. – №85. – С. 66–69.

22. Старків І. М. Історико-правові витоки інституту президентства в Україні та світі / І.М. Старків // Форум права. – 2012. – № 4. – С. 859–864

23. Сухонос В.В. Вибори глави держави в умовах республіки: унікальні особливості / В.В. Сухонос // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – № 1 (15). – С. 69–72.

24. Сухонос В.В. Декларація про державний суверенітет як основний чинник формування інституту глави держави / В.В. Сухонос // Віче. – 2010. – № 18(279). – С. 10–12.

25. Сухонос В.В. Запровадження в Україні одноосібно-монархіної моделі інституту глави держави: проблеми, досвід, перспективи / В.В. Сухонос // Правовий вісник Української академії банківської справи. – 2008. – № 1 (1). – С. 24–30.

26. Сухонос В.В. Функції глави держави: поняття, зміст і класифікація / В.В. Сухонос // Вісник Конституційного суду України. – 2009. – № 3. – С. 102–110.

Шевчук А.З. Історія виникнення та розвитку інституту імпічменту у зарубіжних державах / А.З. Шевчук // Держава і право: зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. – 2012. – Вип. 57. – С. 158–150.