Залізисті, марганцеві породи.

Залізисті осадочні породи є дуже різноманітною за складом групою відкладів, які об’єднує значний (понад 50%, а кларк заліза в осадочних породах складає 3,33%) вміст з’єднань заліза – гідроокислів заліза (лімоніт), залізистих хлоритів (передусім шамозит), сидериту і сульфідів заліза (пірит і марказит). До феролітів відносять породи вміст заліза в яких (в окисних, гідроокисних, карбонатних і хлоритових мінералах) перевищує 10%.

Багато порід цієї групи є залізними рудами. І взагалі переважна частина залізних руд має нормально-осадочне і метаморфічне походження.

Формування тих чи інших типів руд залежить від умов утворення. В окислювальному середовищі переважає утворення залізистих руд окисного складу, які є самим поширеним і найважливішим в промисловому відношенні типом залізних руд. В відновному середовищі виникають сидеритові і шамозитові руди. В різко відновному середовищі накопичуються сірчано-залізисті з’єднання.

Манганолітами називають породи, що більш ніж наполовину складаються з оксидів і гідроокислів, а також карбонатів марганцю.

Марганцеві породи є більш рідкісними ніж залізисті (що не дивно, оскільки кларк марганцю в осадочних породах 6,7*10″2%, а заліза – 3,33%, або в атомних одиницях – 1,44*103 проти 7,02*104), але дуже близькі до них за умовами утворення і розповсюдження.

Мінеральний склад

Марганцеві мінерали є відносно поширеними, але значні скупчення утворюють рідко, частіше вони розсіяні в вигляді дрібних включень. В окисних манганолітах виділяються два головних типи порід:

- псиломелан-піролюзитові манганоліти (найпоширеніші, утворюють самі великі родовища) -рихлі, землистого вигляду породи. Для перевідкладених відмін характерна пориста і кавернозна будова та широкий розвиток натічних форм.

- кременисто-піролюзитові манганоліти близькі за складом і будовою до порід першого типу, але марганцеві мінерали в них тісно зрощені з щільною кременистою масою опалу, халцедону і осадочного кварцу.

Для карбонатних (родохрозитових) манганолітів характерна асоціація з вапняками і марганцевистими вапняками, складеними манганокальцитом. Карбонатні манганоліти зовні схожі на мікро і тонко кристалічні вапняки, від яких відрізняються вищою густиною. Їх забарвлення світле, сірувато і жовтувато-біле з рожевим відтінком, часто з тонкими чорними прожилками та рихлими кірками на вивітрених поверхнях (оксиди Мп).

У більшості родовищ осадочний рудоносний горизонт складається з одного або кількох рудних пластів, розділених шарами пустих порід. У свою чергу, окремі рудні пласти можуть складатися з кількох рудоносних прошарків потужністю від кількох десятків до кількох сантиметрів, між якими також залягають вміщуючі руду породи. Манганоліти палеоген-неогенового віку часто складені пізоліт-оолітовими утвореннями, а також тонко дисперсними сажистими скупченнями.

Кременисті породи

Кременисті породи, Силіциди (рос. кременистые породы, силициды; англ. ciliceous rocks, нім. Kieselgesteine n pl) – група осадових гірських порід, складених більш ніж на 50% аутигенними мінералами кремнезему(SiO2): опалом, кристобалітом, тридимітом, халцедоном і кварцом.

Ме́ргель (рос. мергель, англ. marl, marlstone; нім. Mergel m, Mergelboden m) – осадова гірська порода змішаного глинисто-карбонатного складу, яка представлена переважно вапняком та глинами; містить 30–90% карбонатів (кальцит, рідше доломіт) і, відповідно, 70–10% глинистих частинок. В залежності від складу породотвірних карбонатних мінералів мергелі поділяються на вапнякові, доломітові, глинисті, кремнеземисті. За запасами мергелів (7 родовищ) перше місце в Україні займає Донбас. Використовують мергель у цементній промисловості, будівництві.

Бокси́ти — осадова гірська порода, що складається в основному з оксидів і гідрооксидів алюмінію, а також оксиду заліза та різних домішок (глинистих частинок).

Головні рудотвірні мінерали Б.: діаспори, беміт, гібсит, гетит, гідрогетит, гідрогематит, каолініт, шамозит, хлорити, рутил, анатаз, ільменіт, алюмогетит, алюмогематит, сидерит, кальцит, слюди.

Фосфорити - осадова гірська порода морського походження, сформована головним чином з фосфату кальцію (P₂O₅)

 

3 ) Карбонатні породи: вапняки, доломіти, мергелі.

Карбонатні породи: вапняки, доломіти, мергелі, крейда. У них зустрічаються: двостулкові молюски, плечистоногі, корали, лопатоногі молюски, брюхоногі молюски, головоногі молюски, форамініфери, різні водорості, строматоліти, строматопорати, хететиди, кільчасті хробаки, трилобіти, конодонти, остракоди, тентакуліти, моховинки, голкошкірі, дуже рідко граптоліти, риби, залишки вищих рослин, губки.

Карбонатні породи є найбільш поширеними з даної групи. Представлені вони найчастіше вапняками і мергелями.

Вапняк - широко поширена мономінеральна порода, що складається з кальциту, вона легко визначається за бурхливої ​​реакції з соляною кислотою. Колір вапняків звичайно білий або світло-жовтий, але за рахунок домішок може бути змінений аж до чорного. Вапняки бувають органогенного та хімічного походження. Якщо вдається визначити, із залишків яких організмів складається вапняк, то по них йому дається більш точну назву, наприклад фузуліновий, кораловий та ін Якщо організми не визначені і порода складається з цілих і битих раковин, то вона називається черепашник.

Різновидом органогенного вапняку є крейда, що складається головним чином з дрібних раковин фораменіфер, їх уламків, порошкоподібного кальциту і скелетів найпростіших морських водоростей. Мел - біла землистая порода, широко використовується в народному господарстві.

Вапняки хімічного походження зустрічаються у вигляді:

а) щільних вапняків з тонкокристаллическая масою;

б) оолітових вапняків, що складаються з дрібних кульок скорлуповатого або радіально-променевого будови, з'єднаних карбонатним цементом;

в) ізвестковістих туфу, який складається з дрібнокристалічного кальциту. Ця пориста маса утворюється з розчиненого в підземній воді вуглекислого кальцію, що випадає в осад. Ізвестковістих туф називають також травертином;

г) натічних утворень кальциту, що утворюються з підземних вод. Найбільш характерними з них є печерні освіти - сталактити і сталагміти.

Доломіт складається з мінералу того ж назви. Зовні він схожий на вапняк, але відрізняється від нього слабкою реакцією з соляною кислотою, буруватим кольором і більшою твердістю. Утворюється він шляхом хімічного зміни вапняних опадів. Доломіт застосовується в якості флюсу, вогнетриву, а також у будівельній справі.

Мергель - порода змішаного складу, що складається на 50-75% з кальциту і на 25-50% з глинистих частинок. Зовні мергель мало відрізнити від вапняку: характерним його ознакою є реакція з соляною кислотою, після якої на поверхні мергелю залишається сіра пляма, утворення якого пов'язано з концентрацією глинистих частинок на місці реакції. Порода широко застосовується для виробництва цементу.

 

Солі, соляні породи

Соляні породи є осадовими породами неорганічного походження. Головні їх представники – ангідрит, гіпс і кам'яна сіль. В більшості своїй соляні породи є мономінеральні - скупченнями якогось одного з мінералів.

Соляним породам властиве утворення, в більшості, на дні морських бухт, де присутні умови аридного клімату. Через постійний випар води моря, згодом концентрація розчинених у воді мінералів збільшується до моменту, поки не буде досягнутий граничний рівень розчинення мінералів у воді, і останні не почнуть випадати в осад. За цього процесу, послідовність осаду мінералів зворотна до їх розчинності: спочатку у вигляді осаду випадають ангідрит (CaSO4) і гіпс (CaSO4 * 2H2O), потім хлорид натрію (NaCl), останніми осаджуються калійні солі. Через свою гарну розчинність, залежи соляних порід виникають переважно в умовах жаркого сухого клімату.
Хлорид натрію (NaCl), або кам'яна сіль – завдяки своєму специфічному смаку, одна з найвідоміших соляних порід. У російській мові хлорид натрію ще відомий за назвою «поварена сіль». Розташування кам'яної солі в корі землі зазвичай шарувате. Солі характерна грубозерниста структура. У природі сіль має сірувате, жовтувате або ж червонувате забарвлення. Харчова сіль білого кольору виготовляэться шляхом хімічного очищення природної солі, що добувається з надр Землі.
Сульфатом кальцію (CaSO4), або ангідритом називають соляну породу, схожу за виглядом на кам'яну сілль. Ангідриту не властивий "соляний" смак. Ангідрит знаходить застосування, в основному, у будівництві, як в'яжучий матеріал.