Типи тектонічних рухів. Загальні відомості прометаморфізм.

Метаморфізм — це суттєва зміна текстури, структури і мінерального складу осадових і магматичних г.п. в результаті дії т-ри, тиску, глибинних розчинів чи ін. факторів. Метаморфізм звичайно відбувається при зміні т-ри в діапазоні 1100—300 °С і тискові в діапазоні 1-6000 атм. М. включає перекристалізацію, мінералогічні і хім. перетворення гірських порід, в результаті яких вони перетворюються в метаморфізовані гірські породи.

За розміром ареалів розповсюдження метаморфічних порід, їх структурному положенню і причинам метаморфізму виділяють:

Регіональний метаморфізм який залучає значні об'єми земної кори, і поширений на великих площах. У результаті р е г і о н а л ь н о г о метаморфізму. утворюються метаморфічні сланці (філіти, слюдяні сланці, ґнейси, амфіболіти, піроксен-плагіоклазові сланці, еклогіти), кварцити і мармури. Цього типу метаморфізм. зазнають геосинклінальні вулканогенні, вулканогенно-осадові і осадові відклади в ході еволюц. розвитку складчастих поясів.

Контактовий метаморфізм приурочений до магматичних інтрузій, і походить від тепла вистигаючої магми. К о н т а к т н и й метаморфізм. відбувається в безпосередній близькості від інтрузій або екструзій магм під впливом на вмісні породи флюїдів і тепла. метаморфізму. в умовах підвищення т-ри супроводжується дегідратацією мінералів і назив. прогресивним (метаморфізм. зворотнього напряму назив. регресивним).

Динамометаморфізм відбувається в зонах розломів, пов'язаний зі значною деформацією порід.

Імпактний метаморфізм Відбувається при різкому ударі метеорита об поверхню планети.

Ізохімічний та алохімічний метаморфізм. Сланцева, ґнейсова, амфіболітова текстури метаморфічних порід зумовлені розвитком метаморфізму. в умовах стресу (направленого тиску, що викликає складчастість і ін. деформації шаруватих товщ). З контактним метаморфізмом. пов'язане утворення родовищ мармуру, корунду тощо. Метаморфізм. завжди супроводжується істотними змінами хім. складу порід. У тих випадках, коли ці зміни торкаються головним чином летких компонентів, Метаморфізм. умовно називають і з о х і м і ч н и м, при більш радикальних змінах складу — а л о х і м і ч н и м. При крайньому вираженні алохімічної природи метаморфізму. за постійного об'єму використовується термін метасоматизм.

Космогенний метаморфізм. Пов'язаний з різким короткочасним зростанням т-ри і тиску під впливом на породи ударних хвиль, що породжуються падіннями великих метеоритів. Він призводить до утворення імпактитів, в яких зустрічаються мінерали високого тиску (стишовіт, коесит, дрібні алмази і ін.) спільно з продуктами плавлення, деформації та дроблення мінералів первинних порід.

Гідрометаморфізм — відбувається за участю води підземних надр.

Одна з перших класифікацій тектонічних рухів була розроблена американським геологом Г.К.Гілбертом (1890 р.) і німецьким Г.Штілле (1913). Вона передбачала їх поділ на епейрогенічні – повільні підняття і опускання земної кори (ті, які створюють континенти) і орогенічні – зім’яття шарів до складок, утворення розривів (ті, які створюють гори).

Тектонічні рухи відбуваються порівняно швидко, епізодично, в обмежених регіонах і викликають їх структурну перебудову й утворення гірського рельєфу. Першопричиною як тих, так і інших вважалися горизонтальні напруження, викликані контракцією або стисненням земної кори внаслідок зменшення об’єму Землі. Ці терміни й уявлення багато в чому застаріли, оскільки з’ясувалося, що гороутворення часто не збігається з процесами складчастості.

В епігеосинклінальних орогенах складчастість передує головному етапу гороутворення (викликаному, насамперед, ерозією ділянки земної кори, що підіймається), а в епіплатформних утворення гір, як правило, не супроводжується складчастістю.

Коливальні рухи, в свою чергу, поділялися на загальні (змінюючі одне одного підняття й опускання широких територій) і хвильові (підняття й опускання регіонального масштабу). Їх причинами вважалися вертикальні рухи земної кори. Недоліками цієї класифікації є, по-перше, відсутність чітких класифікаційних ознак, внаслідок чого виявилися змішаними поняття рухів і деформацій, а, по друге, те, що найважливіша роль горизонтальних рухів ігнорувалася.

У ряді класифікацій рухи поділяються на вертикальні (радіальні) й горизонтальні (тангенціальні), однак цей поділ, з одного боку, носить чисто описовий характер, а, з другого, в багатьох структуротворних процесах вони проявляються спільно.

Прикладом генетичної класифікації може бути розроблена В.Ю.Хаїним класифікація тектонічних рухів за глибиною їх зародження.

Було запропоновано розрізняти рухи поверхневі або верхньокорові, корові або загальнокорові, глибинні й надглибинні або верхньо- і загальномантійні.

Відповідно виділялися процеси екзотектонічні, ті, що відбуваються на поверхні Землі й пов’язані з екзогенними причинами; поверхневі, джерело яких знаходиться в осадочному шарі кори (соляні діапіри); корові, зумовлені явищами, котрі відбуваються в земній корі; глибинні – верхній мантії; надглибинні, які викликані явищами в нижній мантії і ядрі Землі.