Система та повноваження органів державного регулювання

Реалізація функцій держави здійснюється її органами. Державне регулювання с/г здійснюється органами загальної, функціональної та галузевої компетенції.

Органи загальної компетенції: Верховна Рада, Президент, КМУ. Вони забезпечують проведення єдиної державної політики відносно всього АПК, координують діяльність всіх галузей народного господарства. Регулятивна діяльність органів загальної компетенції знаходить свій прояв насамперед у правотворчій діяльності. В порядку державно-правового регулювання сільського господарства приймаються законодавчі акти спрямовані на регулювання відносин, пов'язаних із встановленням правового статусу с/г товаровиробників, забезпеченням продовольчої безпеки країни, безпечним застосуванням добрив та отрутохімікатів, оподаткуванням, регулюванням с/г праці, якості продукції, обмеженням монополізму та ін. Об'єктами державно-правового регулювання є всі галузі с/г виробництва.

Таким чином, головна регулятивна функція державних органів загальної компетенції - правотворча.

Органи функціональної компетенції -Міністерства, НБУ, Антимонопольний комітет, які формують правовий простір для всіх суб'єктів господарювання, в тому числі і сільськогосподарських.

Органи галузевої компетенції. Центральним органом державного управління сільським господарством є Міністерство Аграрної політики. Його правове положення та правомочності визначаються Положенням про Міністерство аграрної політики України, затвердженим Указом Президента від 07.06.2000 р. На Міністерство покладаються такі завдання: реалізація аграрної політики з питань розвитку с/г; розроблення та координація виконання загальнодержавних, регіональних програм, поточних планів економічного і соціального розвитку галузей АПК, соціальної сфери села; організація роботи державних служб (з сортовипробування, насінництва, ветеринарії, охорони праці, нагляду за. станом машин і обладнання). Міністерство бере участь у приватизації майна державних підприємств, вирішує питання про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, заснованих на державній власності, розміщення державних замовлень в межах коштів виділених з держбюджету.

Місцевими органами управління с/г області є обласні управління сільського господарства та продовольства. Їх визначені Типовим положенням про управління сільського господарства та продовольства обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженим Постановою КМУ від 12.10.2000 р. Воно підпорядковане голові обладміністрації та Міністерству аграрної політики. Обласне управління є юридичною особою і має самостійний баланс і рахунки в установах банків. На управління покладається: розроблення та забезпечення виконання прийнятих державних та регіональних програм розвитку с/г, визначення потреби області в с/г продукції і сировини, організація закладання і зберігання продовольства і сировини до державного матеріального резерву, своєчасне їх освіження, надання допомоги в ремонті, технічному обслуговуванні с/г техніки, сприяння забезпеченню с/г виробників сортовим насінням, надання допомоги підприємствам з питань юридичного обслуговування, забезпечення захисту майнових прав та інтересів с/г товаровиробників.

Оскільки основним засобом с/г виробництва є земля, органом державного управління землями є Державний комітет України по земельних ресурсах. Це центральний орган державної виконавчої влади, правове становище і компетенція визначається Положенням про Державний Комітет України по земельних ресурсах, затвердженим Указом Президента від 14.08.2000 р. Держкомзем здійснює державне управління земельними ресурсами, приймає участь в проведенні земельної реформи, здійснює контроль за раціональним використанням та охороною земельних ресурсів. В межах області державне управління землями здійснює обласне управління по земельних ресурсах. Воно бере участь у передачі земельних ділянок у власність і користування, здійснює контроль за раціональним використанням та охороною земельних ресурсів, виявляє землі що використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням встановлених вимог. Має право перевіряти додержання вимог земельного законодавства на будь-яких підприємствах. Місцевий орган - районний відділ по земельних ресурсах, входить до складу райдержадміністрації і підпорядковується Держкомзему і обласному управлінню.

Державно-правове регулювання включає в себе здійснення контрольних функцій, їх виконують різні державні служби та інспекції.

Згідно із ЗУ "Про карантин рослин" існує Державна служба з карантину рослин - на неї покладається охорона території країни від проникнення карантинних об'єктів, їх виявлення, локалізація і знищення; проведення експертизи карантинних матеріалів, видача карантинних документів, карантинна перевірка імпортного насіннєвого і посадкового матеріалу. Статут цієї служби затверджено Постановою КМУ від 28.10.93.

Державний департамент ветеринарної медицини. Правове становище цього органу визначено постановою КМУ від 08.06.2001 р. - профілактика, діагностика, лікування хвороб тварин, контроль продукції тваринного походження, захист населення від хвороб спільних для тварин і людей, охорона території України від занесення інфекційних хвороб тварин, проведення експертиз тварин та продукції тваринного походження.

В системі Міністерства аграрної політики функціонують спеціалізовані державні інспекції: державна насіннєва інспекція, племінна інспекція, інспекція по заготівлях і якості продукції, хлібна інспекція, інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів. Названі інспекції діють на підставі відповідних положень, що їх затверджено КМУ. Наприклад, відповідно до Типового положення про інспекцію державного технічного нагляду обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації (затверджено постановою КМУ від 12.01.1996 р.) названа інспекціяє місцевим органом державної виконавчої влади, підпорядковується голові обладміністрації та Мінагрополітики. Основними завданнями інспекції є реалізація державної політики у здійсненні нагляду за дотриманням правил технічної експлуатації, ремонту і вибракуванню с/г машин підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами, за дотриманням правил транспортування та зберігання нафтопродуктів на підприємствах АПК. Здійснює державну реєстрацію і веде облік машин, проводить державні технічні огляди, здійснює перевірки технічного стану с/г машин, перевіряє дотримання стандартів, технічних умов під час ремонту с/г машин, що стали непридатними внаслідок аварії чи стихійного лиха, з видачею висновку про можливість або економічну доцільність їх подальшої експлуатації чи відновлення; видає посвідчення тракториста-машиніста, здійснює контроль за якістю пально-мастильних матеріалів та забороняє їх реалізацію в разі невідповідності їх вимогам стандартів. Інспекція має право вимагати в разі потреби зупинення тракторів чи самохідних машин для перевірки їх технічного стану, перевіряти наявність у трактористів посвідчення і реєстраційного документа; забороняти експлуатацію с/г машин, технічний стан яких не відповідає вимогам стандартів, позбавляти трактористів права управляти с/г машинами за грубе порушення правил технічної експлуатації. Інспекція утримується за рахунок коштів Держбюджету. Вона є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку.

4. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

Сільське господарство належить до базових, життєзабезпечуючих галузей, стан та ефективний розвиток яких безпосередньо впливає на функціонування всієї національної економіки. В аграрному секторі нині працює майже чверть усіх зайнятих, і в ньому разом з харчовою промисловістю створюється понад 60 % загальнодержавного фонду споживання та більше як 40 % додатного сальдо зовнішньоторговельного обороту країни. Проте, незважаючи на проведені в останнє десятиріччя заходи з реформування на ринкових засадах аграрних і земельних відносин, вітчизняне сільське господарство все ще перебуває в кризовому стані.

Сучасний етап розвитку сільського господарства України є визначальним. У стратегії економічного та соціального розвитку України на період до 2010 року визначені концептуальні підходи щодо подолання системної кризи суспільного виробництва й відродження національної економіки. Основним стратегічним завданням на найближчі роки є реалізація політики економічного зростання. При цьому однією з важливих умов досягнення сталих темпів економічного розвитку та ефективного функціонування сільського господарства є повноцінне забезпечення його виробництва фінансовими ресурсами. У перехідний період до ринкових відносин має посилюватися роль держави у напрямі підвищення державних гарантій щодо фінансування довгострокових інвестиційних програм і проектів аграрного виробництва, забезпечення розвитку галузі бюджетної підтримки.

В останні роки питанню державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників було приділено велику увагу, тому що від правильного його вирішення залежить захищеність життєвих інтересів селян, аграрної галузі, продовольча безпека держави, а також майбутні перспективи вступу України до Світової організації торгівлі.

У більшості країн світу державна підтримка сільськогосподарського виробництва здійснюється за наступними основними напрямами:регулювання пропорцій міжгалузевого і внутрішньогалузевого обмінів;компенсація збитків товаровиробникам у наслідок зміни ринкових цін на вироблену продукцію;проведення протекціоністської політики щодо вітчизняних товаровиробників;розробка і впровадження нових технологій, інформаційна підтримка; підтримка сільськогосподарського виробництва на оптимальному рівні для забезпечення продовольчої безпеки країни; створення ефективної економічної інфраструктури, що сприяє непрямій підтримці агропромислового комплексу.

Вітчизняна сільськогосподарська галузь не є винятком. Законодавством України передбачено видатки на фінансування бюджетних програм, спрямованих на підтримку виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема: фінансова підтримка продукції рослинництва та тваринництва; надання кредитів фермерським господарствам; здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення короткострокових і довгострокових кредитів; погашення заборгованості із закупівлі сільськогосподарської продукції; формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом; забезпечення діяльності Аграрного фонду; селекція в тваринництві, рослинництві, рибному господарстві; придбання сільськогосподарської техніки на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу тощо.

З А К О Н У К Р А Ї Н И