Форми та методи державного регулювання

Мета державного регулюванняполягає в досягненні с/г максимальної ефективності для задоволення попиту населення в сировині, продуктах харчування. Завданнями державного регулювання є координація та розвиток міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв'язків, регулювання попиту і пропозицій на товари, стимулювання виробництва нової продукції, бюджетне фінансування, охорона навколишнього середовища. Здійснюються вони за допомогою економічних важелів, інтеграції та кооперації виробничих процесів.Суб'єктами державного регулювання є органи законодавчої та державної виконавчої влади, в тому числі місцеві адміністрації.

Принципи -це основоположні ідеї, правила, вимоги, яким повинна відповідати чинна система аграрного законодавства у взаємозв'язках суб'єктів державної влади з суб'єктами с/г виробництва.

Принцип створення рівних умов для розвитку всіх форм власності.

Відповідно до закону "Про власність" приватна, колективна та державна форми власності рівні у всіх відносинах. В аграрному законодавстві допускається збільшення обсягів приватної власності за рахунок роздержавлення та приватизації державної власності і перетворення цих підприємств в АТ, а також перетворення колективних с/г підприємств в приватні.

2. Свобода підприємницької діяльності. Цей принцип полягає в тому, що всі суб'єкти с/г виробництва мають право здійснювати різні види діяльності, не заборонені законодавством з метою отримання прибутку. Однак, свобода підприємницької діяльності передбачає не тільки незалежну практичну реалізацію цілей с/г товаровиробників, а і встановлення певних прав та обов'язків, а також визначення статусу органів влади в регулюванні с/г діяльності.

3. Принцип законності означає, що держава спрямовує свої зусилля на чітке і безумовне дотримання законності в господарській діяльності.

4. Принцип поєднання галузевого і територіального розвитку. Різноманітність кліматичних умов є фактором виробництва різних с/г культур в різних регіонах, тому виникає потреба в їх переміщенні в ті регіони де вони не вирощуються. Цим забезпечується встановлення балансу вирощування і споживання, а також постачання у відповідні регіони.

5. Принцип єдності і диференціації у підході до суб'єктів с/г діяльності. С/г виробники — це звичайні суб'єкти господарювання, але в той же час до них необхідний диференційований підхід, оскільки с/г виробництво, це діяльність результати якої обумовлюються об'єктивними факторами, тому необхідний спеціальний режим страхування, оподаткування, кредитування і встановлення пільг.

6. Принцип досягнення кінцевих результатів. По тому як виконується цей принцип видно чи досягає своєї мети АПК, як він діє і чи виконує своє призначення. Наскільки держава зможе забезпечити с/г необхідною матеріально-технічною базою, наскільки правильно будуть застосовуватися економічні та правові важелі, настільки сільське господарство завдяки цьому забезпечить потреби населення продуктами харчування, а промисловість - сировиною.

 

Форми та методи державного регулювання

 

Форми державного регулювання - це зовнішнє виявлення діяльності відповідних органів держави або посадових осіб, спрямоване на регулювання відносин в аграрному секторі і досягнення максимальної ефективності с/г виробництва. Існує чотири форми державного регулювання: правотворча, правозастосовча, правоохоронна та організаційна.

Правотворча діяльність - це діяльність уповноважених органів держави, законодавчої та виконавчої влади по виданню відповідних правових актів. Таким чином уповноважені державні органи регулюють суспільні відносини в сфері планування, заготівлі с/г продукції, приватизації, матеріального забезпечення, проведення аграрної реформи. У відповідних нормативних актах передбачаються повноваження органів державної влади щодо прийняття ними юридичних актів. Перелік основних повноважень Верховної Ради і КМУ закріплений в Конституції. Верховна Рада - є єдиним органом законодавчої влади. КМУ як центральний орган державної виконавчої влади також є суб'єктом правотворчості. Правові норми постійно змінюються, приводяться у відповідність до нових умов.

Із правотворчою діяльністю безпосередньо пов'язана правозастосовча. її сутність полягає в прийнятті правових актів індивідуального характеру. Індивідуальність таких приписів виявляється в тому, що вони адресовані певному суб'єкту. Головною вимогою, яка ставиться до таких актів, є їх відповідність законам. Це постанови КМУ, накази Міністерств та державних комітетів спрямовані на реалізацію аграрної реформи, приватизацію землі, майна. За допомогою правозастосовчої діяльності конкретизуються права та обов'язки учасників відносин. В таких актах реалізуються правові норми, що знаходяться в актах, прийнятих законодавчим органом.

Правоохоронна діяльність полягає у всебічному захисті всіх суб'єктів аграрного підприємництва; у здійсненні органами державного контролю наглядових повноважень, в прийнятті рішень про відновлення порушених прав підприємств і організацій, в застосуванні засобів по запобіганню правопорушень. Виконуючи правоохоронну функцію органи держави використовують цивільно-правові, адміністративне-правові та кримінально-правові засоби захисту. В здійсненні цієї діяльності важлива роль надається органам влади галузевої компетенції, органам, що здійснюють контроль за землекористуванням, ветеринарією, виробничою санітарією, охороною праці, технікою безпеки. Головна роль в виконанні правоохоронної діяльності відводиться органам прокуратури.

Організаційна форма державного регулювання. Мета цієї-діяльності в забезпеченні ефективної діяльності с/г і пов'язаних із ним галузей. До неї можна віднести: роз'яснення сутності нормативних актів, складання інструктивних листів, узагальнень, розробка основних напрямків аграрної реформи, забезпечення держави продовольством та с/г сировиною. Центральним органом, що здійснює цю функцію є Міністерство аграрної політики України.

Метод -це сукупність однорідних засобів, які систематично застосовуються в процесі державного регулювання.

Регулювання галузями с/г здійснюється в першу чергу за допомогою метода дозволу, при якому державні органи надають право самим с/г підприємствам вирішувати будь-які питання своєї діяльності.

Метод прямих приписів застосовується державними органами по відношенню до с/г підприємств, коли їх діяльність повинна відповідати загальнодержавним інтересам. Однак, він не повинен вести до втручання в організаційну діяльність внутрішньогосподарських органів. До приписів відносяться акти, в яких вказується конкретна поведінка суб'єкта.

Метод рекомендацій полягає в тому, що держава не втручається в господарську діяльність підприємств. Державні органи тільки пропонують той чи інший варіант рішення, який є бажаним з їх точки зору, а господарства самі визначають який з них є найбільш прийнятним. Тобто вибір остаточного рішення належить самому с/г підприємству. Особливість рекомендаційної норми полягає в тому, що вона не носить обов'язкового характеру. Рекомендації, навіть якщо вони заключені в форму юридичного акту, вміщують в собі положення, виконання яких юридичними санкціями не забезпечується. Але ж якщо норма яка не має обов'язкової сили буде затверджена вищими органами управління с/г підприємства, вона набуває сили внутрішньогосподарського нормативного акту і стає обов'язковою для нього.

Правовий вплив держави на АПК включає як юридичний вплив, так і вплив за допомогою економічних засобів. До них відносять: ціноутворення (на кожний рік Мінфін розроблює та доводить до відома с/г товаровиробників орієнтовні закупівельні ціни, порядок закупівель та розрахунків за зерно та іншу продукцію); пільгове кредитування (для підтримки ФГ використовуються кошти Українського державного фонду підтримки ФГ. Згідно із законом "Про пріоритетність соціальної сфери села" проводиться державне інвестування соціальної сфери села, будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я за рахунок державного бюджету.

С/г підприємствам, які підлягають санації (фінансовому оздоровленню) державою надається фінансова підтримка на поворотній або безповоротній основі. Безповоротно - для відшкодування вартості робіт, пов'язаних із ліквідацією стихійного лиха, для відновлення платоспроможності підприємств які є виконавцями загальнодержавних програм, на відшкодування витрат на будівництво та утримання об'єктів соціальної сфери. Економічні методи є найбільш діючими засобами впливу, оскільки їх застосування дозволяє створити економічні умови, що сприяють с/г виробникам в досягненні їх цілей та стимулюють с\г виробництво.

Новими формами державного регулювання с\г-ва, відповідно до ЗУ "Про державну підтримку сільського господарства Україні” від 24.06.2004 р. виступають: мінімальна та максимальна закупівельні ціни, державні аграрні інтервенції (товарні та фінансові), тимчасове адміністративне регулювання цін, державні заставні закупівлі зерна, кредитна субсидія, дерегуляція українського ринку с\г продукції, бюджетна тваринницька дотація тощо.