Медичне сортування уражених під час катастроф та

ЇХ ЕВАКУАЦІЯ.

В разі виникнення середовища при НС, як правило, виникають масові санітарні втрати та нестача медичних сил і засобів, щоб своєчасно організувати допомогу всім ураженим. Доводиться запроваджувати черговість у наданні медичної допомоги та евакуації. Потребується медичне сортування.

Медичне сортування - це метод поділу потерпілих та хворих на групи, що грунтується на потребі в однорідних лікувально-профілактичних і евакуаційних заходах залежно від медичних показань та конкретних обставин НС.

Медичне сортування проводиться починаючи з моменту надання першої медичної допомоги на місці ураження і продовжується під час надання усіх догоспітальних і госпітальних видів медичної допомоги.

Залежно від завдань, що вирішуються, розрізняють два види медичного сортування:

1. Внутрішньопунктове сортування визначає порядок проходження
потерпілого у середині лікувально-профілактичного закладу (пункту
надання медичної допомоги);

2. Евакотранспортне сортування, що проводиться з метою поділу потерпілих
на однорідні групи за чергою евакуації, видами евакотранспорту,
положенням потерпілого (сидячи, лежачи) та евакуаційним призначенням
(пунктом прямування).

Під час надання першої медичної допомоги у процесі медичного сортування виділяють такі групи:

1) Особи, які потребують медичної допомоги у першу чергу (наявність

палаючого одягу; зовнішня або внутрішня артеріальна кровотеча; шок; асфіксія; судоми; колапс; втрата свідомості; травматична ампутація кінцівок; випадання петель кишок; відкритий пневмоторакс; мимовільне виділення сечі та калу; різка зміна кольору шкіри та слизових оболонок; виражена задишка тощо);

2) Уражені особи, допомога яким може бути надана у другу чергу, тобто

відстрочена на найближчий час (продовження впливу уражаючого чинника, який обтяжує ураження організму - тліючий одяг, наявність СДОР на відкритих частинах тіла, підвищений вміст окису вуглецю у навколишньому атмосферному повітрі; перебування частин тіла під конструкціями зруйнованої будови тощо). Затримка у наданні їм допомоги може обтяжити стан, але не створює безпосередньої загрози для життя.

3) Усі інші потерпілі;

4) Потерпілі, які потребують винесення або вивезення у найближчий

лікувально-профілактичний заклад у першу чергу (потерпілі, яким була надана медична допомога у першу чергу) і в другу чергу (всі інші уражені);

5) Легкоуражепі (ходячі), які можуть самостійно або із стороннього допомогою

дістатися до лікувально-профілактичного закладу.

Основою сортування прийняті такі основні сортувальні ознаки: Небезпечність для оточуючих визначає ступінь потреби уражених в санітарній чи спеціальній обробці, в ізоляції. У залежності від цього уражених розподіляють на групи:

- ті, що потребують спеціальної (санітарної) обробки (часткової чи повної);

- ті, що підлягають тимчасовій ізоляції (в інфекційному чи

психоневрологічному ізоляторі);

- ті, що не потребують спеціальної (санітарної) обробки.

Лікувальна ознака — ступінь потреби потерпілих у медичній допомозі, черговості та місці (лікувальний підрозділ) її надання.

За ступенем потреби в медичній допомозі у відповідних підрозділах етапу евакуації виділяють уражених:

- які потребують невідкладної медичної допомоги;

- не потребують медичної допомоги (допомога може бути відкладена);

- уражені з травмою, що не сумісна з життям, потребують симптоматичної
допомоги, тобто полегшення страждання.

Евакуаційна ознака - необхідність, черговість евакуації, вид транспорту та положення ураженого в транспорті. За цією ознакою уражених розподіляють на групи:

- ті, що підлягають евакуації за межі осередку (зони ураження) в інші
територіальні, регіональні лікувальні заклади чи центри країни з
урахуванням евакуаційного призначення, черговості, способу евакуації
(лежачи, сидячи), виду транспорту;

- ті, яких необхідно залишити в даному лікувальному закладі (за тяжкістю
стану, нетранспортабельністю) тимчасово чи до одужання;

- ті, що підлягають поверненню за місцем проживання (розселення) чи
короткочасній затримці на медичному етапі для медичного спостереження.

У приймальних відділеннях лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) для проведення медичного сортування формуються сортувальні бригади. Оптимальний склад лікарської сортувальної бригади такий: лікар, фельдшер (медична сестра), медична сестра, два реєстратори, ланка носильників (чотири особи). Сортування звичайно грунтується на даних зовнішнього огляду потерпілих, їх опитуванні, ознайомленні з медичною документацією (якщо вона є), без використання трудомістких методів обстеження.

Медичний персонал сортувальної бригади спочатку проводить вибіркове сортування з метою виявлення уражених, небезпечних для оточуючих, та тих,

 

 

хто насамперед потребує медичної допомоги (наявність зовнішньої кровотечі, асфіксії, породіллі, діти та ін.). Після вибіркового методу сортування персонал бригади переходить до "конвеєрного" огляду потерпілих. Одночасно оглядають двох осіб: біля одного з них знаходиться лікар, медична сестра та реєстратор; біля іншого - фельдшер (медична сестра) та реєстратор. Прийнявши сортувальне рішення щодо першого потерпілого, лікар переходить до другого, отримує від фельдшера інформацію, за необхідності додатково оглядає потерпілого. Потім, прийнявши сортувальне рішення щодо другого потерпілого, лікар переходить до третього, отримує від медичної сестри інформацію про його стан, у разі необхідності доповнює її ще й особистим оглядом, приймає рішення. Фельдшер разом з реєстратором у цей час оглядають четвертого потерпілого, і таким чином продовжується процес медичного сортування.

За необхідності потерпілим надається медична допомога. Результати сортування фіксуються сортувальними марками (рис.5), на основі яких носильники реалізують сортувальні рішення лікаря. Ураховуючи нерівномірність надходження потерпілих, за наявності значної їх кількості формуються додаткові сортувальні бригади із інших відділень лікарні.

Одна сортувальна бригада за 1 год. роботи може розсортувати від 20 до 40 потерпілих травматологічного профілю або уражених СДОР з наданням невідкладної медичної допомоги.

Нині увага сучасної медицини зосереджена на пошуку методик прискорення діагностики і прогнозування для групування уражених з метою диференційованого підходу за терміновістю надання допомоги і порядку евакуації. Визначені різноманітні напрями цієї роботи. В основу одного з них покладено математичне моделювання з використанням математичних формул, алгоритмів, бальної системи багатофакторної оцінки ступеня тяжкості травми, симптомів її виявлення і деяких ускладнень. Рекомендуються таблиці оціночних балів, величини травматологічних індексів, параметричні шкали

бальної оцінки, а також номограми для розрахунку індексів і прогнозу ураження дорослого і дитячого населення.

Інший напрям прискорення сортування уражених - використання диференційно-діагностичних таблиць оцінки можливого прогнозу в уражених за кількістю виявлених найбільш інформативних ознак про ступінь тяжкості стану в разі опікової травми, травми черева та грудей, а також гострої променевої хвороби, гнійно-септичних ускладнень.

Однак, як показує досвід навчань та практика роботи медичного персоналу в період великої кількості надходження умовно уражених на навчаннях і реально потерпілих (при смерчах, ураганах, землетрусах, катастрофах та аваріях), медичний персонал не використовує в процесі сортування ні номограми, ні математичні формули, ні індекси. Але вони можуть бути застосовані для уточнення ступеня ураження та визначення прогнозу в подальших періодах роботи етапів медичної евакуації.

Крім того, за відповідної підготовки середній медичний персонал сортувальних бригад може зібрати дані видимих анатомічних і доступних функціональних порушень в уражених з урахуванням бальної оцінки для повідомлення лікаря сортувальної бригади про стан ураженого, а лікар, уточнивши за необхідності додаткові клінічні симптоми ураження, приймає кінцеве сортувальне рішення. Ці методики з позитивними результатами можуть бути застосовані в госпітальному та операційно-перев'язувальному відділенні для визначення лікувальної тактики стосовно кожного тяжкоураненого (оперативне, консервативне, симптоматичне та інші лікування).

Безумовне практичне значення для медичного сортування мають табличні методи визначення ступеня тяжкості радіаційного ураження (гострої променевої хвороби), прогнозу термічного ураження, а також показники об'єму кровотечі та деякі інші.

Важливим елементом в організації екстреної медичної допомоги населенню при масових ураженнях є медична евакуація.

Медична евакуація — це система заходів щодо видалення із зони катастрофи уражених, які потребують медичної допомоги і лікування за її межами. Вона починається з організованого винесення, виведення та вивезення потерпілих із зони катастрофи і закінчується доставкою їх у лікувальні заклади, які надають повний обсяг медичної допомоги та забезпечують кінцеве лікування. Швидка доставка уражених на перший і кінцевий етапи медичної евакуації є одним з головних засобів досягнення своєчасності в наданні медичної допомоги ураженим.

В умовах катастроф санітарний та непристосований автотранспорт (таб.2), як правило, є одним з основних засобів евакуації уражених у ланці - зона катастрофи - найближчий лікувальний заклад, де надається повний обсяг медичної допомоги. За необхідності евакуації уражених у спеціалізовані центри регіону зазвичай використовується авіаційний транспорт.

Під час евакуації важливо правильно розмістити уражених у салоні автобуса чи кузові автомобіля. Тяжкоуранених, які потребують обережних умов транспортування, розміщують на носилках переважно в передніх секціях і не вище другого ярусу. Уражені на носилках з транспортними шинами, з гіпсовими пов'язками розміщуються на верхніх ярусах салону. Головний кінець носилок повинен бути обернений до кабіни і знаходитись на 10 - 15 см вище ножного, щоб зменшити поздовжнє переміщення уражених під час руху транспорту- Легкоуражені (сидячі) розміщуються в автобусах в останню чергу на відкидних сидіннях, а у вантажних автомобілях на дерев'яних лавах (дошках), що закріплені між боковими бортами. Швидкість руху автомобілів визначається станом дорожнього покриття, видимістю на дорогах, порою року, часом доби та інше і звичайно встановлюється в межах 30 — 40 км/год.

Деякі перваги перед автомобільним транспортом, поряд із залізничним, має також річковий (морський) транспорт (товаропасажирські судна, баржі, швидкісні катери, риболовні та вантажні судна).

Із повітряних засобів для евакуації уражених можуть бути використані різноманітні типи літаків цивільної та військово-транспортної авіації, а також

спеціально обладнані Ан-2, Як-40 та ін. У салонах літаків встановлюються пристрої для носилок, для розміщення санітарно-господарського обладнання, медичного оснащення. Найбільш зручними є реанімаційно-операційні літаки Ан-26М, "Рятувальник" з операційною, палатою інтенсивної терапії тощо.

Як показав досвід роботи служб у зонах катастроф, найбільш складною для здійснення в організаційномуі технічному відношенні є евакуація (винесення, вивезення) уражених через завали, осередки пожеж та ін. Якщо немає можливості подати транспорті засоби до місць знаходження уражених, організується винесення уражених на носилках, імпровізованими засобами (дошки) до місця можливого навантаження на транспорт (методом естафети).

При масовій евакуації уражених залізничним (водним) транспортом (евакуаційно-санітарними поїздами, залізничними летючками) у місцях навантаження обладнуються під'їздні шляхи, найпростіші пристосування для забезпечення повантаження (вивантаження) потерпілих (сходні, містки та щитки). Із цією метою використовують також платформи, трапи, пристані. За непогоди здійснюються заходи щодо захисту уражених від дощу, снігу, холоду тощо.

Евакуація здійснюється за принципом "на себе" (машини швидкої медичної допомоги, лікувально-профілактичних закладів, регіональних, територіальних центрів екстреної медичної допомоги тощо) і "від себе" (транспортом об'єкта, що потерпів, рятувальних загонів та ін.). Загальним правилом при транспортуванні уражених на носилках є незмінність носилок, з їх заміною з обмінного фонду.

Дуже важливо організувати керування евакуацією з метою рівномірного та одномоментного навантаження медичних загонів (госпіталів) лікувально-профілактичних заходів, а також забезпечення направлення потерпілих у лікувальні заклади відповідного профілю (відділення лікувальних закладів), скоротивши до мінімуму переміщення уражених за призначенням між лікувальними закладами району (міста).

Таким чином, основне значення системи ЛЕЗ уражених у разі катастроф полягає в забезпеченні правильних дій медичних кадрів в умовах катастроф з метою успішного виконання основного завдання медичної служби. Шляхом до цього є підвищення соціальної та професійної компетенції спеціалістів, доведення практичних павичок до автоматизму, забезпечення впевненості кожного медичного працівника у своїх діях і висока відповідальність за них у надзвичайних ситуаціях, готовність населення надати само- та взаємодопомогу потерпілим під час катастроф.