А п е л я ц і й н а с к а р г а

на вирок Н-ського районного суду Н-ської області від 15.05.2012 стосовно І.

Вироком Енського районного суду Н-ської області від 15.05.2012

І., 12.08.1986 року народження, громадянка України, раніше не судима

засуджена за п.2 ч.2 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі. За ч.1 ст. 383 КК України її виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.284, ч.1 ст.383 КПК України за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Вироком суду І. визнано винною у тому, що вона 28.08.10 близько 11.00 години, знаходячись у власному будинку, розташованому по вул.Н-ській, 70, м.Н-ська, в приміщенні спальної кімнати, перебуваючи в роздратованому стані, викликаному тривалим безсонням та плачем дитини, достовірно знаючи, що її син А., 05.07.2010 року народження, є малолітньою дитиною, маючи умисел на заподіяння йому смерті, дитячою ковдрою накрила його голову і деякий час утримувала, тісно притискаючи, в результаті чого А. помер на місці. Згідно висновку судово-медичного експерта № 752 від 13.09.2010 смерть малолітнього А. настала від механічної асфіксії внаслідок закриття отворів рота та носа.

Вважаю, що вирок є незаконним і необґрунтованим з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Окрім умисного убивства органом досудового розслідування І. обвинувачувалась у тому, що з метою уникнення кримінальної відповідальності за п.2 ч.2 ст.115 КК України поклала труп А. у пакет і заховала у приміщенні напіврозваленого будинку №5 по вул.Н-ській у м.Н-ську. У цей же день о 14.15 годин зателефонувала до чергової частини Енського РВ УМВС України в Н-ській області і заявила, що з її домоволодіння невідома особа викрала її малолітнього сина А., а в 16.05 годин про даний факт написала письмову заяву (т.1 а.с. 4-6, 85-86, т.2 а.с. 27-28).

Своє рішення про виправдання І. за ч.1 ст. 383 КК України суд мотивував тим, що такі дії є способом захисту від кримінальної відповідальності.

З указаними доводами суду погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Склад злочину, передбачений ст. 383 КК України, є формальним. Його об’єктивна сторона вичерпується дією, що становить собою неправдиве, тобто таке, що не відповідає дійсності, повідомлення у будь-якій формі (усно, письмово, по телефону) про вчинення злочину, яке направлене суду, прокурору, слідчому або органу дізнання. Цей злочин вважається закінченим з моменту надходження неправдивого повідомлення про злочин до зазначених адресатів незалежно від того, порушено кримінальну справу, чи ні. Об’єктом злочину є інтереси правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі. Цей злочин характеризується прямим умислом і загальним суб’єктом.

Здійснивши дзвінок до чергової частини Н-ського РВ УМВС України в Н-ській області і повідомивши про викрадення дитини, підтвердивши свою заяву про вчинення злочину письмово, будучи належним чином повідомленою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, І. виконала всі дії, передбачені ч.1 ст. 383 КК України. Таким чином, об’єктивний аналіз обставин справи свідчить про необґрунтованість висновків суду щодо відсутності в діях І. складу злочину, передбаченого ч.1 ст.383 КК України. Суд мав достатньо доказів застосувати кримінальний закон і визнати І. винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.383 КК України.

Незастосування судом закону, якій підлягає застосуванню відповідно до ст.ст.409, 413 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст. 392, 393, 395, 407, 409, 413 КПК України, -

П Р О Ш У:

1. Вирок Н-ського районного суду Н-ської області від 15.05.2012 стосовно І. скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - необґрунтованим виправданням за ч.1 ст. 383 КК України.

2. Ухвалити новий вирок, яким визнати І. винною у вчиненні злочинів, передбачених п.2 ч.2 ст.115 КК України, ч.1 ст.383 КК України і призначити покарання: за п.2 ч.2 ст.15 КК України – 10 років позбавлення волі, за ч.1 ст.383 КК України – 2 роки позбавлення волі. Відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

Додаток: апеляційна скарга в 3 примірниках.

Прокурор у кримінальному провадженні ____________________