Опишіть основні етапи наукового дослідження

Перший - найбільш важкий і відповідальний етап - вибір теми дослідження. Прийнято вважати. що правильно вибрати тему - це наполовину забезпечити успішне її виконання. Тема повинна бути актуальна, відрізнятися новизною, направляти науковий пошук в область животрепетних, ще не дозволених проблем і питань сучасної науки. Але насамперед необхідно визначитися до якого типу дослідження вона буде ставитися.

Другим етапом дослідницької роботи є ознайомлення з проблемою допомогою літературних джерел.
Після попереднього вибору теми досліднику необхідно провести бібліографічний пошук з даної галузі, щоб отримати точне уявлення про зроблене до нього по досліджуваному питанню.
При виборі літератури рекомендується в першу чергу зупинитися на якомусь більш великому джерелі, в якому розглядається обрана проблема дослідження. У ході ретельного опрацювання такого твору можна виявити, що в тексті, підрядкових посиланнях і переліку використаної літератури названо цілий ряд праць, в яких розглядається обрана для дослідження проблема.

уточнення теми і складання плану науково-дослідної роботи є третім етапом дослідження. Формулювання обраної теми повинна бути чіткою, ясною і виражати сутність проблеми дослідження.
Далі слід складання початкового плану науково-дослідної роботи. Його іноді називають програмою дослідження. Він визначає систематичність і послідовність дослідження. Основною частиною плану науково-дослідної роботи є методика дослідження, тобто сукупність і взаємозв'язок способів, методів і прийомів науково-дослідної роботи.

Четвертим, головним етапом дослідження є накопичення матеріалу для перевірки обгрунтованості висунутої гіпотези. Для збирання потрібних матеріалів використовуються вельми різноманітні методи.
На п'ятому етапі зібрані матеріали обробляють статистично: на основі відомостей, отриманих про окремі досліджуваних явищах, визначають дані, що характеризують досліджуваний комплекс в цілому.
Після зведення результатів дослідження може бути з'ясовано, що отримані дані недостатньо достовірні і виникає необхідність у додатковому зборі матеріалів. Проводиться додаткова серія спостережень або експериментів. При цьому необхідно мати на увазі, що додаткові спостереження або експерименти повинні проводитися в тих же умовах, що й основні.
Далі слід шостий етап - аналіз результатів дослідження. Одне лише правильне, логічне побудова ходу наукової роботи не гарантує правильної логіки дослідження. Логіка дослідження - це насамперед логіка відбору та аналізу фактів дійсності. Найбільшим недоліком наукової роботи є те, що найчастіше в них обмежуються лише описом педагогічних явищ, без осмислення їх сутності, причин та зв'язків з іншими процесами і явищами. Якщо і робляться спроби аналізувати педагогічні явища, то в більшості випадків це зводиться до аналізу звичайних і тільки видимих ​​сторін.

Сьомим етапом дослідження є оформлення науково-дослідної роботи. Письмовий виклад роботи відбувається на основі розширеного плану, який у міру потреби, доповнюється і виправляється.

Останнім восьмим етапом дослідження є оцінка ефективності дослідження. Хоча вона визначається вищестоящими органами, дослідник повинен і сам знати і оцінити результати своєї роботи.
Якщо основною характеристикою фундаментальних досліджень є їх теоретична актуальність, новизна, концептуальність і доказовість, перспективність і можливість впровадження в практику, то при розгляді прикладних досліджень слід оцінювати в першу чергу їх практичну необхідність і значимість, можливість запровадження в практику.

54. Основні експериментальні плани. Ознаки плану "істинного" експериментального дослідження.

Експериментальний план - це тактика експериментального дослідження, втілена в конкретній системі операцій планування експерименту. Основними критеріями класифікації планів є:
• склад учасників (індивід або група); • кількість незалежних змінних і їх рівнів; • види шкал подання незалежних змінних; • метод збору експериментальних даних; • місце і умови проведення експерименту; • особливості організації експериментального впливу і способу контролю.

Е. п. служать керівництвом для дослідників при проведенні експерименту. Експерименти являють собою заплановане введення фактора в ситуацію з метою встановити його зв'язок із зміною в даній ситуації. Введений фактор зазвичай називають втручанням, впливом чи незалежної змінної; тоді спостережувана зміна буде мірою залежною змінною. Е. п. включають докладний опис того, скільки (і яких) груп випробовуваних має бути створено і яким чином передбачається виключити найбільш правдоподібні альтернативні пояснення. Головні завдання Е. п. - зв'язати втручання з ефектом і виключити всі ін пояснення спостережуваного зміни.

Найпростіші Е. п. полягають у впливі, який чиниться на одного випробуваного або групу піддослідних, разом із спостереженнями до і після цього впливу, проведеними з метою встановлення зміна в їх стані.

Е. п. використовуються не тільки для встановлення зв'язку змінних з їх ефектами, але і для виключення альтернативних пояснень, в яких брало, якщо вживати термінологію теорії планування експерименту, змінні змішуються.

План «істинного» експериментального дослідження відрізняється від інших такими найважливішими ознаками:

1) застосуванням однієї з стратегій створення еквівалентних груп, найчастіше - рандомізації;

2) наявністю експериментальної і, як мінімум, однієї контрольної групи;

3) завершенням експерименту тестуванням і порівнянням поведінки групи, по лучівшей експериментальне вплив (Х з групою, що не отримала впливу Х

Класичним варіантом плану є план для 2 незалежних груп.
Існують три основні версії цього плану. При їх описі будемо користуватися символізацією, запропонованої Кемпбеллом.

1) ^ План для двох рандомізованих груп з тестуванням після впливу. Його автор - відомий біолог і статистик Р. А. Фішер.

2) План для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням

3) План Соломона використовується при проведенні експерименту на чотирьох груп пах: