При ізоляції зони горіння від взаємодії речовини.

Способи гасіння пожежі.

Є такі основні способи припинення процесу горіння: фізичні і хімічні.

Фізичні способи:

1. Охолодження горючих речовин або (відведення тепла з зони горіння) здійснюють:

- зрошенням горючих речовин;

- перемішуванням шарів горючих речовин;

- евакуацією горючих речовин та матеріалів.

Спосіб охолодження ґрунтується на тому, що горіння речовини можливе тільки тоді, коли температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання. Якщо з поверхні горючої речовини відвести тепло, тобто охолодити її нижче температури запалювання, горіння припиняється.

2. Розрідження:

- об’ємним розрідженням окислювача інертними газами та парою;

- об’ємним розрідженням горючих речовин інертними газами та парою (збільшення теплоємності горючої системи).

Спосіб розведення базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню у атмосфері більше 14-16% за об'ємом. Зі зменшенням кисню в повітрі нижче вказаної величини полум'яне горіння припиняється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидкості окислення. Зменшення концентрації кисню досягається введенням у повітря інертних газів та пари іззовні або розведенням кисню продуктами горіння (у ізольованих приміщеннях).

3. Ізоляція (відключення механізму займання) здійснюється:

- ізоляцією поверхонь горючих речовин водою, піною, азбестовою тканиною (ковдрою);

- відведенням горючих речовин із зони горіння.

Спосіб ізоляції ґрунтується на припиненні надходження кисню повітря до речовини, що горить. Для цього застосовують різні ізолюючі вогнегасні речовини (хімічна піна, порошок та інше).

4. Механічні способи (відключення механізму займання) здійснюються:

- механічним відривом полум’я повітряною ударною хвилею або сильним струменем води, порошку чи газу.;

- спосіб вогнеперешкоди заснований на створенні умов, за яких полум'я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного

 

Хімічні способи.

- об’ємне розрідження горючої пило-, газо-, та повітряної системи флегматизуючими речовинами (вогнегасними порошками, галогеновими вуглеводнями);

- зрошення поверхонь горючих матеріалів флегматизуючими речовинами – інгібіторами, які сповільнюють реакцію.

Спосіб хімічного гальмування реакцій горіння полягає у введенні в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етил, фреон та інше), які при потраплянні у полум'я розпадаються і з'єднуються з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла. У результаті цього процес горіння припиняється..

Засоби гасіння пожеж.

Успіх швидкої локалізації пожежі на її початку залежить від наявності вогнегасних засобів, вміння користуватися ними а також від засобів пожежного зв’язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів.

Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів:

- води (у вигляді струменя або в розпиленому виді);

- негорючих (інертних) газів, вуглекислоти, азоту тощо;

- хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

- порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

- пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин залежить від масштабів загорянь, параметрів пожежі (площі, інтенсивності, температури горіння тощо), виду пожежі (у закритому або відкритому повітрі), особливостей горіння речовин та матеріалів, вогнегасної здатності щодо гасіння конкретних речовин та матеріалів, ефективності способу гасіння пожежі.

Вода – найбільш дешева і доступна вогнегасна речовина. Вона має найбільшу теплоєм­ність порівняно з іншими вогнегасними речовинами і термічну стійкість (1700 ⁰С). Для випаро­вування 1 л води необхідно 2684 кДж теплоти, при цьому утворюється 1725 л пари. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилюючих струменів, і як пара. Струменем води гасять тверді ГР; дощем і водяним пилом – тверді, волокнисті, сипкі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.

Водою не можна гасити(!!!!) - ЛЗР (бензин, гас, тому що вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні), а також лужні метали (Na, К, Mg), електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщенні об’ємом до 500 м³ і невеликих загорянь на відкритих установках. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35 %.

Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево – активні речовини: піноутворювачі, сульфаноли та тощо.

Інертні та негорючі гази.

Вуглекислий газ (СО₂) за тиску 36 атмосфер перетворюється у вуглекислоту. Охолоджує і ізолює зону горіння. При випаровуванні в повітрі з 1 кг рідкої вуглекислоти утворюється 506 л вуглекислого газу (снігу). Вуглекислий газ використовують для гасіння ЛЗР і ГР, що знаходяться в ємностях, а також для гасіння електричного обладнання, яке горить.

Азот. Розбавляє та охолоджує реагуючі речовини (температура рідкого азоту t = -250 ⁰С) і ізолює зону горіння.

Піна –це колоїдна дисперсна система, яка складається з комірок – бульбашок газу. Стінки бульбашок утворюються із розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Піни поділяються на хімічні та повітряно-механічні.

Хімічна піна отримується при взаємодії лужного та кислотного розчинів у присутності піноутворювача. Така піна складається із 80 % СО₂, 19,7 % води та 0,3 піноутворювальної речовини. Утворюється в піногенераторах типу ПГ – 50 і ПГ – 100 при взаємодії піногене­раторного порошку з водою. Піна охолоджує верхній шар, і зокрема зону горіння, зменшуючи здатність горючих речовин випаровуватися. Кратність хімічної піни 5-8, стійкість - до 50 хвилин.

Повітряно-механічна піна є одним з найбільш ефективних засобів вогнегасіння, і утворюється при механічному змішуванні повітря (90 %), води (9,4-9,8 %) та піноутворювача (0,2-0,6 %). Кратність повітряно-механічної піни 10-200, стійкість до - 20 хвилин.

Піноутворювач типу ПО–1 складається з гасового контакту, столярного клею і етилового спирту. Повітряно – механічна піна утворюється в результаті інтенсивного перемішування водного розчину піноутворювача з повітрям, яка здійснюється в піногенераторі.

Піногенератори типів ГВП – 200, ГВП – 600 і ГВП – 2000 мають продуктивність 200 – 2000 л/с піни, кратністю 100.

Піни застосовуються для гасіння легкозаймистих рідин

Вогнегасні порошки.

Це – дрібно подрібнені мінеральні солі з різними добавками, що протидіють злежуванню та утворенню грудок. Вони характеризуються високою вогнегасною спроможністю та універсальністю щодо сфери застосування. Вогнегасні порошки можна використовувати для різноманітних способів пожежогасіння, зокрема для інгібування та подавлення горіння вибухом. Розрізняють порошки загального та спеціального призначення. Основним компонентом порошку ПСБ є бікарбонат натрію (технічна сода); ПФ – диамонійфосфат; ПС – карбонат натрію; СН – силікагель, насичений хладоном.

Вибір вогнегасної речовини залежить від класу пожежі. В таблиці наведено класифікацію пожеж відповідно до стандарту ISO № 3941-77 та ГОСТ 27331-87, а також рекомендовані вогнегасні речовини.

Класифікація пожеж та рекомендовані вогнегасні речовини

Клас пожежі	Характеристика горючих речовин та матеріалів або об'єкта, що горить	Рекомендовані вогнегасні речовини
А	Тверді речовини, переважно органічного поход­ження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір та ін.)	Всі види вогнегасних речо­вин (насамперед)
В	Горючі рідини або тверді речовини, які розтоп­люються (нафтопродукти, спирти, стеарин, каучук, деякі синтетичні матеріали тощо)	Розпилена вода, всі види пін, порошки, речовини на основі галогеноалкідів
С	Горючі гази (водень, ацетилен, вуглеводні тощо)	Порошки; галогеновуглеводні;інертні гази (азот, СО2); вода (для охолодження)
D	Метали та їх сплави (калій, натрій, алюміній, магній тощо)	Порошки (при спокійному подаванні на поверхню, що горить)
(Е)	Устаткування під напругою	СО2, хладони, порошки

1. Первинні засоби пожежогасіння

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих ділянок пожеж, а також для гасіння пожеж на початковій стадії їх розвитку. До них належать вогнегасники, пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Пожежний інвентар та інструменти, вогнегасники розмі­щують на спеціальних пожежних щитах з розрахунку один щит на площу 5000 м² на видних та доступних місцях.

Вогнегасники. За способом транспортування вогнегасної речовини вогнегасники випускаються двох видів: переносні (об’єм 1 - 20 л, вага не більше 20 кг) та пересувні на спеціальних пристроях з колесами.

Ручні вуглекислотні ВВК – 2, ВВК-5, ВВК – 8 призначені для гасіння невеликих пожеж всіх видів загоряння. Їх приводять у дію відкриванням вентиля. При переході вуглекислоти з рідкої фази у газоподібну її об’єм збільшується у 500 разів. Температура знижується до – 70 ⁰С. Корисна довжина струменя вогнегасника до 4 м, час дії ^__ 30 – 60 с. Вогнегасник необхідно тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозрядженню. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою.

Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняються вуглекислотою а також фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

Пересувні вуглекислотні вогнегасники ВВ –25, ВВ – 80.

Вуглекислотно-брометилові вогнегасники типу ВВБ–7 (7 л). Склад (97 % бромистого етилу і 3 % рідкої вуглекислоти) знаходиться під тиском стиснутого повітря. Вогнегасна речовина у виді туманоподібної хмари. Час дії - 40 с. Довжина струменя - до 5 м. Призначенні для гасіння твердих і рідких горючих речовин, а також електроустановок під напругою.

Порошкові вогнегасники ВП – 1, ВП – 2, ВП – 5, ВП – 10, ВП – 100 заповнені сухим порошком (кальційована або двохвуглекисла сода, поташ, тощо), крім того, вони наповнені інертним газом (азот, аргон) під тиском ≈ до 15 МПа. ВПС – 10 має також при основі корпуса балон із стиснутим азотом. Тривалість дії - до 30 с. Ними можна гасити на відміну від інших видів вогнегасників лужні та лужноземельні метали і їх карбіди, а також електроустановки під напругою.

Вогнегасники пінні.

Ручний вогнегасник хімічнопіний ВХП – 10 складається з лужної та кислотної частин. При змішуванні утворюється вуглекислий газ, який змішуючись з піноутворювачем, під дією тиску виходить з вогнегасника у вигляді піни. Час дії - до 60 с, довжина струменя - до 8 м, площа гасіння – 1 м².

Ручні вогнегасники повітряно–пінні ВПП–5, ВПП–10 та пересувний ВПП–100 заповнені 5 %-ним розчином ПО–1 піноутворювача (столярний клей, етиловий спирт, гасовий контакт).

Вогнегасники такого типу мають два балони - 5 і 10 л і додатковий, в якому знаходиться стиснутий вуглекислий газ (CO₂). Час дії - до 20 с, довжина струменя - до 4 м.