Міжнародний досвід щодо правової охорони наукових відкриттів

 

Досвід зарубіжних країн з розвиненою ринковою економікою показує, що необхідно удосконалювати інститут правової охорони відкриттів, щоб більш ефективно захищати права на цей вид інтелектуальної власності, забезпечувати економічно доцільне і повне використання наукового і технічного потенціалу результатів фундаментальних досліджень, які складають основу розвитку суспільства.

Аналіз національних патентних законодавств промислово розвинених країн доводить, що в окремих країнах (США, Іспанія, Франція, Італія, Туреччина, Бельгія) регулювання відносин, пов'язаних з науковими відкриттями, передбачене нормами патентного права. Так, у законі про патенти США (§100-101) зазначено: "Термін "винахід" означає винахід чи відкриття....Всякий, хто винайде чи відкриє новий і корисний спосіб виготовлення продукції, машину, комбінацію чи речовини яке-небудь нове і корисне їхнє поліпшення, може одержати патент".

На основі цього положення фірмою «Белл телефон» отримані патенти на відкриття «Ефект транзистора» (США), «Ефект дифузійний (США, Англія), фірмі 1ВМ виданий патент на «Ефект Ганна» (США), а фірмі «Sопу» – патент на «Ефект тунельний» (Японія) [З].

Законом про промислову власність Іспанії (ст. 47) передбачено, що "наукове відкриття може бути предметом патенту, якщо воно визнане істотним і оригінальним після того, як стало на визначений час відомим громадськості, і після того, як протягом цього часу були отримані висновки компетентних відносно суті відкриття вищих навчальних закладів і об'єднань". Згідно із ст.1 закону Іспанії автор відкриття на основі створення чи обґрунтування винаходу здобуває право на промислову власність.

У Польщі не передбачено спеціальної системи охорони (реєстрації) наукових відкриттів, однак у системі польського права наукові відкриття охороняються положеннями цивільного права (ст. 23 і 24 Цивільного кодексу). Правова охорона цього виду творчих досягнень заснована на положенні, що відкриття — це встановлення раніше не відомих існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу.

З метою розвитку й удосконалення організаційних і економічних відносин, пов'язаних з науковими відкриттями, зарубіжними фахівцями запропоновано ряд моделей нетрадиційної правової охорони наукових результатів. Зокрема Кронц (Кгоnz) розглядає питання охорони наукових результатів нормами патентного права.

Підкреслюється значення інформаційних функцій Женевського договору про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів від 3 березня 1978 р., на основі якого організоване поширення наукових відкриттів. Цей Договір припускав закріплення авторства і пріоритету відкриття, а також інформування світової громадськості. Водночас цей Договір так і не набрав сили.

Аналізуючи питання відображення зв'язку науки і техніки в інновації, доцільно поділити точку зору Эрмана (Егmап), який ще в 1929 р. запропонував, щоб авторам таких результатів надавалася пайова участь у правах на винахід.

З іншого боку, супротивники охорони наукових відкриттів висловлюють свої аргументи. Зокрема, Вейдліх (Weidlich) указував на те, що дистанція причинного зв'язку між відкриттям і його промисловим використанням величезна. Процес інновації, у якому ланцюг причинного зв'язку повинен охоплювати не тільки авторів відкриттів, але й інших учасників цього процесу, нескінченний.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. У чому полягає суть та особливості наукового відкриття?

2. Чим наукове відкриття відрізняється від винаходу?

3. Які об’єкти наукового відкриття ви можете назвати?

4. На яких засадах здійснюється правова охорона наукових відкриттів?

5. Яка специфіка оформлення прав на наукові відкриття?

6. Які особисті немайнові права автора наукового відкриття визначені чинним законодавством?

 

Рекомендована література до глави:

 

1. Бадиця І.А. Авторське, винахідницьке право, право на відкриття і міжнародний захист авторських прав. – К., 1997.

2. Введение в интеллектуальную собственность. – ВОИС, 1998.

3. Гришаев С.П. Интеллектуальная собственность: Учебное пособие. – М.: Юрист, 2003.

4. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. –К.: Юрінком Інтер, 2004.

5. Підопригора О. Наукове відкриття в Цивільному кодексі України // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 7.

6. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.

7. Прахов Б.Г., Зенкин Н.М. Изобретательство и патентоведение. – К.: Техника, 1988.

8. Прахов Б.Г. Юридический справочник для изобретателей и рационализаторов. – К.: Политиздат Украины, 1989.

9. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. – М.: ТК «Велби», 2004.

10. Цивільне право України: Академічний курс: У 2-х т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1. Загальна частина. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006.