Управління стресом у діяльності керівника

Види і причини стресів у діяльності управлінця. Стресом (від англ. stress – тиск, напруга) позначається широке коло станів підвищеної напруженості, які виникають у відповідь на різноманітні екстремальні дії – стресори. „Робота до виснаження” призводить до того, що більше 80 % керівників до 50 років мають ті чи інші хронічні захворювання, пов’язані з професією.

В управлінській діяльності число стресів дуже велике, за своїм змістом вони специфічні. Основні стресори управлінської діяльності можна розділити на чинники внутрішні і зовнішні.

До внутрішньоорганізаційних стрес-чинників відносяться наступні:

1) чинник інформаційного навантаження;

2) чинник інформаційної невизначеності. Керівник потрапляє у становище, коли він або вимушений добирати, шукати недостатню інформацію, або діяти в умовах невизначеності, тобто ризику;

3) чинник відповідальності – вирішальний і основний для діяльності; сила прояву всіх інших чинників залежить від нього;

4) чинник дефіциту часу. У психологічних дослідженнях встановлено, що дефіцит часу може виступати навіть сильнішим чинником напруженості діяльності, ніж складність вирішуваних задач;

5) чинник міжособистісних конфліктів;

6) чинники внутрішньоособистісних (рольових) конфліктів. Керівник одночасно є підлеглим по відношенню до вищих інстанцій і повинен виконувати ролі, які йому нав’язують. „Вимоги зверху” й „інтереси знизу” стикаються в поведінці керівника, а їх антагонізм є постійним і могутнім стресом управлінської діяльності;

7) чинник поліфокусності управлінської діяльності. Керівник самою своєю позицією ставиться в умови, коли він повинен „утримувати в полі зору” безліч проблем, „розриватися між справами”;

8) чинник „тягаря жорсткості”. Це важливий чинник стресу, який чомусь не згадують автори підручників. Він полягає у необхідності управляти не лише „пряником”, але й „батогом”. Багато людей відмовляються від крісла начальника саме тому, що не вміють бути жорсткими, не бажають відділяти себе від колективу, рефлектують після покарання співробітників;

9) чинник фрустраційних станів. Вони виникають у разі недосяжності тих чи інших значущих для особистості цілей.

Можливі дві основні форми реагування особистості на фрустрацію: інтрапунітивна і екстрапунітивна реакція. У першому випадку негативні емоції, які виникають при фрустрації повертаються нібито на саму людину – вона звинувачує себе в тому, що відбулося. При екстрапунітивному реагуванні негативні емоції трансформуються в агресію. Особа шукає і знаходить „винуватців” зовні і обрушує на них свій гнів. Дослідження показують, що така реакція більш типова для осіб, зайнятих на керівних посадах, а вірогідність її прояву в цілому зростає при підвищенні управлінського статусу і збільшенні стажу.

Перелік зовнішніх стрес-чинників:

1) чинники конкуренції, пов’язані з „боротьбою за існування” в умовах нестабільного соціального і професійного середовища”;

2) чинники впливу кримінального середовища на діяльність організацій;

3) чинники нестабільності макросоціальної та макроекономічної динаміки; їх прогнозованість практично неможлива;

4) сімейно-побутові чинники.

Вплив стресових станів на діяльність управлінця. У цілому цей вплив неоднозначний. Відмінності обумовлені існуванням трьох основних фаз розвитку стресу – мобілізації, розладу і деструкції. Вони по-різному впливають на діяльність.

1. Фаза мобілізації. Первинний розвиток стресового стану характеризується тим, що загальна емоційна напруженість ще не досягає свого максимуму. Тому вона здійснює переважно позитивний вплив і на психічні процеси, і на спільну організацію діяльності. Дана фаза також називається продуктивним стресом.

2. Фаза розладу. Гранично звужується обсяг сприйняття, знижується якість оперативної пам’яті. Особливо значні зміни характерні для мислення. Зростає його стереотипність, різко знижується продуктивність і здатність до адекватної переробки інформації. Пошук вирішення підміняється спробами пригадати вирішення, що зустрічалися раніше (репродуктивізація мислення); знижується оригінальність мислення (феномен спрощення мислення).

3. Фаза деструкції характеризується повним розпадом організаційної діяльності і значними порушеннями психічних процесів. Ця фаза має дві основні форми: деструкція за типом гіперзбудження і деструкція за типом гіпергальмування (стан заціпеніння).

Для позначення здатності людини опиратись стресовим впливам використовується поняття стрес-стійкості особистості. Ця здатність залежить від того, наскільки у людини представлена перша фаза розвитку стресу – фаза мобілізації.

Ю.Д. Красовський запропонував образні позначення для трьох типів реакції керівників на стрес: 1) одні можуть витримувати стресові навантаження тривалий час, адаптуючись до стресу, – „стрес волі”; 2) інші навіть при відносно короткострокових стресових вливах уже дають збої – „стрес кролика”; 3) хтось узагалі тільки й може ефективно працювати в умовах стресу – „стрес лева”.

Антистресова гігієна. І.Д. Ладанов наводить наступні засоби управління стресом і його профілактики:

- раціоналізувати свій робочий день;

- планувати роботу щодо своїх можливостей, розставляючи пріоритети за важливістю і терміновістю;

- чергувати тактики виконання роботи: першу половину дня відводити для складніших робіт;

- розвантажувати себе, делегуючи повноваження;

- ніколи не брати роботу додому;

- не затягувати робочий день ні для себе, ні для інших;

- робити паузи в роботі;

- завжди бути готовим до несподіванок;

- кинути палити;

- приділяти увагу спорту і фізкультурі;

- знаходити нові захоплення;

- ходити на роботу пішки;

- активно відпочивати у вихідні дні;

- навчитися відчувати наближення стресових ситуацій.

Зазвичай прийнято розділяти способи виходу зі стресових ситуацій на активні й пасивні. Активний спосіб будується за типом „зовнішньої бурхливої реакції”, коли керівник „розряджається” на інших. Пасивний – характеризується тим, що людина „мириться із ситуацією”, „заганяє стрес усередину”.

Підвищенню стійкості до фрустрацій і стресів сприяють ще дві групи засобів. Першу групу складають накопичений і осмислений так званий фрустраційний досвід. Керівник формує особисту „базу даних”, що містить набір адекватних способів подолання ситуації фрустрації.

Друга група – це засоби психологічного захисту особистості у станах фрустрації: „Немає поганого без хорошого”, „Нічого, все минає”, „Від долі не підеш”, „Всім хорошим не будеш”.

Питання до самоконтролю:

1. Які відбуваються процеси сприйняття й обробки інформації?

2. Яких помилок допускається керівник при сприйнятті підлеглих?

3. У чому полягає суть феномену казуальної атрибуції?

4. Розкажіть про закон Спенсера. Які є зауваження до цього закону?

5. Чим системність мислення корисна для керівника?

6. Який вплив має рівень рефлексії на професію управлінця?

7. Яку роль відіграють передбачення і далекоглядність при прийнятті рішень?

8. Поясніть вплив інтелекту на ефективність управлінської діяльності?

9. У чому полягає психологічна специфіка управлінської діяльності?

10. Назвіть відомі вам стрес-чинники. На які типи вони поділяються?

11. Як саме на діяльність управлінця впливають стресові стани?

12. Розкажіть про способи управління стресом.