Тема 5-6. Вітчизняний досвід управління якістю

План

1. Розвиток управління якістю товарів.

2. Розвиток контролю якості товарів.

3. Сучасна політика в галузі управління якістю.

1. Розвиток управління якістю товарів

Сучасне підприємство, що займається менеджментом якості виробів, використовує методи, розроблені на стадіях розвитку філософії якості. Співвідношення цих методів можна представити у вигляді «вежі якості», яка включає: екологію якості; планування якості; забезпечення якості; управління якістю; контроль якості.

Розвиток управління якістю включає наступні фази:

1. Фаза відбраковування. Вона почалася разом із ремеслом і ввійшла в практику майстрів, що перевіряють свою роботу та покупців, які перебирали вироби, щоб зробити покупку.

2. Фаза керування якістю. Головна мета – споживач повинен одержувати тільки придатні вироби. Відбракування – це один з важливих методів забезпечення якості, але основні зусилля зосереджують на керуванні виробничими процесами з метою збільшення виходу придатних виробів.

3. Фаза постійного підвищення якості. Застосування нових ідей управління дозволило підвищувати якість і знижувати витрати на виробництво. Споживач у всіх країнах став отримувати товари й послуги високої якості за доступною ціною.

4. Фаза планування якості. Оскільки більша частина дефектів виробів закладається на стадії розробки через недостатню якість проектних робіт, слід перенести центр тяжіння робіт по створенню виробу з натуральних іспитів дослідних зразків на математичне моделювання властивостей виробів і процесів їх виробництва. Концентрація на ринках дуже висока, тому високу якість необхідно надавати покупцю за ціною, яка постійно знижується.

2. Розвиток контролю якості товарів

Досвід роботи багатьох підприємств свідчить про те, що найефективнішим напрямом підвищення якості продукції є управління якістю на основі системного підходу.

Форми системного підходу до підвищення якості продукції у вітчизняній промисловості розвиваються із середини 50-х років. Критерієм оцінки є відсоток здачі продукції з першого пред’явлення «системи бездефектної праці» (СБП). Сутність її полягала в тому, що помилки в роботі виконавців класифікували й оцінювали згідно розробленій таблиці дефектів, і сума цих оцінок віднімалася з вихідного «коефіцієнта якості». Цей недолік був усунений у системі бальної оцінки праці (БОП). Така оцінка стала підставою для заохочення робітників. Розвиток системи підвищення якості був впроваджений у системі ЯКНАРСПВ (якість, надійність, ресурс із перших виробів). В ній основна увага приділялася розвитку й оцінці досліджень, спрямованих на поліпшення якості розробки проектів і технологічних процесів, щоб не допустити виріб з дефектами в серійне виробництво.

Потім було розроблено систему НОРМ (наукова організація робіт зі збільшення моторесурса). Моторесурс став показником проведення досліджень і розробок двигунів. На основі систем ЯКНАРСПВ і НОРМ багато підприємств створили свої системи управління якістю. До найбільш ефективних можна віднести систему наукової організації праці, виробництва й управління (НПВУ). До початку 70-х років у галузі народного господарства був накопичений досвід у системному керуванні якістю. Це стало основою для нового етапу робіт у цій області, сутність якого полягає в посиленні ролі стандартизації в підвищенні якості продукції (КС УЯП).

3. Сучасна політика в галузі управління якістю

Наука Управління якістю походить від метрології.

Система управління якістю може бути основою для постійного поліпшення, з метою ймовірності підвищення задоволеності замовника і інших зацікавлений сторін. Вона дає організації і її замовникам упевненість у її спроможності поставляти продукцію, яка відповідає суворим вимогам.

Підхід, що базується на застосуванні систем управління якістю, спонукає підприємства: аналізувати вимоги замовників, визначати процеси, які сприяють отриманню продукції, необхідної для замовника, забезпечувати постійний контроль цих процесів.

Спонукати підприємства до прийняття процесного підходу в управлінні повинен Державний стандарт ISO 9000. Наведена нижче схема відображає основні принципи стандарту ISO 9000.

види діяльності, що створюють додаткові цінності;

інформаційний потік

В основу моделі системи управління якістю покладено процес. Модель показує, що зацікавлені сторони відіграють суттєву роль у забезпеченні вхідних елементів господарюючого суб’єкта.

Здійснення системи управління якістю можливе лише за умови проведення певної політики вищим керівництвом організації. Причому політика, вироблена вищим керівництвом, повинна бути стабільною хоча б у найближчий час, а для посилення зацікавленості в діяльності підприємства всіх сторін, його керівництву варто дотримуватися таких підходів до управління: політика організації повинна бути доведена до кожного зі співробітників; завдання, що стоять перед підприємством, повинні бути сформульовані доступною й простою для користувача мовою; завдання, що поставлені перед кожним зі співробітників повинні бути здійсненими на його рівні.

На світовому ринку успіх підприємництва визначається такими показниками продукції: новизна, технічний рівень, якість. При цьому якість відіграє вирішальну роль, без якої реалізації інновацій або зростання продуктивності праці не дадуть вагомого економічного ефекту. Якість в остаточному підсумку визначається споживачем.

В останні роки в ході міжнародної конкуренції сформувались важливі принципи стратегії виробництва, тобто: 1) у виробництво за принципом «точно підчас»; 2) комплексний підхід до якості (концепція «робити правильно з першого разу»); 3) комплексне профілактичне обслуговування.