Непрямий (закритий) масаж серця

Показання:

гостра зупинка кровообігу:

– фібриляція шлуночків;

– асистолія.

Протипоказання:

– проникаюче поранення грудей;

– поранення серця;

– пневмоторакс;

– гемоторакс;

– перелом ребер та грудини.

Масаж серця здійснюють шляхом ритмічного стискання серця між грудиною і хребтом. Закритий масаж серця застосовують у більшості ситуацій серцево-легеневої реанімації. Це простий і найбільш оперативний спосіб невідкладного штучного підтримання кровообігу. Ритмічне натискання на грудну стінку в ділянці серця зумовлює вигнання деякого об’єму крові з лівого шлуночка в аорту, а з правого шлуночка - в легені, де відбувається її збагачення киснем (за умови одночасного проведення штучної вентиляції легень). Після припинення натискання грудна порожнина розширюється, що сприяє подальшому заповненню шлуночків кров’ю.

Техніка проведення:

Хворого вкладають на рівну тверду горизонтальну поверхню (для запобігання прогинанню грудної клітки) з максимально закинутою головою і припіднятими нижніми кінцівками. Реаніматор стає з будь-якого боку від хворого (залежно від ситуації) так, щоб його плечі знаходилися над грудиною пацієнта, і кладе кисті на нижню третину грудини (пальці не торкаються поверхні грудної стінки). Руки кладуть одну на одну так, щоб основа долоні, яка лежить на грудині, перебувала суворо по серединній лінії на два поперечні пальці вище від мечоподібного відростка. Натиснення здійснюють випрямленими в ліктьових суглобах руками, розміщеними перпендикулярно до грудної стінки (щоб натискати тільки зап’ястками), нерізко (щоб уникнути травми ребер і печінки), з такою силою, щоб змістити грудину в бік хребта на 4-6 см. Оскільки не можна цю відстань виміряти, про ефективність свідчить поява пульсації на великих артеріях під час кожного натискання і наявність ЕКГ-сигналів (розширення комплексів QRS при кожному натисканні). Рухи повинні бути ритмічними і плавними. Людина, яка робить масаж, натискає своєю масою тіла, не згинаючи рук. Тривалість однієї компресії грудної клітки - 0,5-1 с, інтервал між окремими компресіями - 0,5-1 с. Ритмічність масажу 60-70 за 1 хв. Масаж не можна припиняти більш, ніж на 5 с. В інтервалах руки з грудини не знімають, пальці залишають припіднятими, руки повністю випрямлені в ліктьових суглобах. Непрямий масаж серця чергують зі штучною вентиляцією легенів. Бажано під час вдування повітря припинити масаж, оскільки при стисканні грудної клітки надходження повітря в легені утруднене. Два реаніматори: 1 вдих - 5 натискань на грудну стінку. Один реаніматор: 2 вдихи - 10-12 натискань на грудну стінку.

Критерії ефективності.

Масаж ефективний, якщо при натисканні:

– відчувається пульсова хвиля на сонній і стегновій артеріях, а іноді і на променевій артерії;

– на ЕКГ спостерігають ритмічні спотворені шлуночкові комплекси;

– 1 зіниці звужуються;

– змінюється забарвлення шкіри (зменшуються блідість, сірість, ціаноз);

- артеріальний тиск підвищується до 60-70 мм рт. ст.;

– іноді з’являються самостійні рухи.

Мал. 15 - Положення хворого під час проведення непрямого масажу серця та штучного дихання

Масаж серця здійснюють або до досягнення ефекту (відновлення ефективного кровотоку) або до появи ознак смерті мозку (25-30 хвилин).

Ускладнення.

За неправильної техніки масажу можливі:

– перелом ребер, грудини, мечоподібного відростка;

– ушкодження легень, печінки, шлунка, серця, плеври;

- тромбоз легеневої та мозкових артерій.

Для уникнення ускладнень необхідно стежити за співвідношенням сили тиску реаніматора і пружності грудної стінки потерпілого.

Інтубація трахеї

 

Мета: забезпечення штучної вентиляції легень.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, спирт, інтубаційна трубка, ларингоскоп, анестезіологічні щипці.

Методика: інтубація трахеї виконується через рот (оротрахеальна) або через ніс (назотрахеальна) за допомогою ларингоскопа під контролем зору. Використовують два положення: перше – класичне положення Джексона, друге – покращене положення Джексона, яке полегшує інтубацію і попереджає травмування слизової оболонки гортані.

Перед введенням ларингоскопа необхідно пальцями розвести губи, щоб попередити їх пошкодження в результаті притиснення клинком до зубів. Ларингоскоп необхідно тримати в лівій руці, відтісняючи клинком язик вліво і вгору. Кінець клинка просувають до язиково-надгортанної складки, потім припіднімають корінь язика разом з надгортанником і відводять догори. Голосова щілина при глибокій м’язовій релаксації має трапецієподібну чи трикутну форму. Трубку вводять під контролем зору в трахею і просувають уперед до зникнення за голосовими зв’зками всієї надувної муфти, а за її відсутності кінець трубки просувують на 3-5 см нижче голосової щілини.

Для контролю за правильністю інтубації необхідно натиснути на грудну клітку хворого, при цьому повинен визначатися потік повітря, що виходить з інтубаційної трубки. Потім за допомогою мішка наркозного апарата необхідно виконати вдування газової суміші в легені хворого. Рівномірне розширення грудної клітки, поява дихальних шумів над обома легенями, потік повітря, що виходить з інтубаційної трубки у фазі видоху, свідчать про правильно проведену інтубацію трахеї.

В

Г

Б

А

Ж

Д

 

Мал. 16 - Інтубації трахеї. Положення голови – (А) класичне, (Б) покращене. Положення вигнутого клинка ларингоскопа (В). Положення інтубаційної трубки в трахеї (Г). Проведення інтубації без ларингоскопа (Д). Інтубація трахеї через ніс (Ж)

ШТУЧНА ВЕНТИЛЯЦІЯ ЛЕГЕНЬ

 

Мета: відновлення прохідності дихальних шляхів пацієнта, підтримка життєдіяльності в екстремальних умовах.

Мануальні прийоми відновлення прохідності дихальних шляхів:

Закидання голови

Механізм цієї найпростішої маніпуляції зводиться до того, що при закиданні голови піднімається корінь язика над задньою стінкою горла завдяки функції зв’язкового апарату ротогорла.

Показання:

1 Перша допомога при загрожуючому порушенні прохідності дихальних шляхів.

2 Полегшення вдиху в хворих, які знаходяться під дією лікарських засобів, що пригнічують ЦНС.

3 Зменшення обструкції дихальних шляхів м’якими тканинами (западання язика).

Протипоказання до закидання голови:

1 Підозра на ушкодження шийного відділу хребта.

2 Синдром Дауна (в зв’язку з осифікацією та неповним зміщенням шийних хребців С1-С2).

3 Зрощення тіл шийних хребців.

4 Патологія шийного відділу хребта (анкілозивний спондилоартрит).

Анестезія не потрібна.

Положення хворого: лежачи на спині.

Техніка виконання прийому:

1 За наявності зазначених вище протипоказань застосовуйте лише методику виведення нижньої щелепи.

2 Підвести під шию потерпілого руку, однойменну стороні розташування реаніматора щодо тіла потерпілого.

3 Інша рука кладеться на чоло так, щоб ребро долоні знаходилося на початку волосистої частини голови.

4 Роблять одноразовий рух рук, що закидає голову назад в атлантоокципітальному суглобі (С1), залишаючи рот закритим; голова залишається в нейтральній позиції.

5 Підняти підборіддя, сприяючи підйому і руху вперед під’язикової кістки горла.

Note bene! Не слід повертати голову набік і різко її закидати. Досить помірного розгинання шийного відділу хребта.

Мал. 17 - Мануальні прийоми відновлення прохідності дихальних шляхів

Етапи забезпечення прохідності дихальних шляхів

Потрійний прийом:

1 - великі пальці натискають на підборіддя, зсувають щелепу вниз;

2 - три пальці знаходяться в кутах щелепи та висувають її вперед;

3 - перегинання голови збільшує прохідність дихальних шляхів.

Виведення нижньої щелепи

Механізм цієї маніпуляції доповнює механізм закидання голови, що полегшує і поліпшує підведення кореня над задньою стінкою горла за рахунок зв’язкового апарату ротогорла.

Показання: ті самі.

Протипоказання: патологія щелепно-лицевих суглобів (анкілоз).

Анестезія: не потрібна.

Оснащення: не потрібне.

Положення хворого: лежачи на спині.

Техніка:

1 Злегка відкрити рота, обережно натиснути на підборіддя великими пальцями.

2 Стиснути нижню щелепу пальцями і підвести її вгору: нижні зуби при цьому повинні бути нарівні з верхніми зубами.

3 Переважно використовувати бімануальний метод: при зменшенні зусилля еластична сила капсули нижньощелепного суглоба та жувального м’яза підтягне нижню щелепу назад до суглоба.

Ускладнення та їх усунення: при виконанні мануальних прийомів у дітей віком до 5 років шийний відділ хребта може вигнутися вгору, штовхаючи задню стінку горла вперед до язика та надгортанника при цьому обструкція може збільшитися, тому в дітей краща прохідність дихальних шляхів забезпечується при нейтральному положенні голови.

Примітка:

Оптимальною методикою відновлення прохідності дихальних шляхів є “потрійний” прийом П Сафара, який складається з одномиттєво виконаних закидання голови, виведення нижньої щелепи та відкривання рота.

Техніка:

1 Реаніматор стає збоку голови постраждалого (хворого).

2 Реаніматор розміщує свої руки так, щоб 3, 4, 5 пальці знаходилися під кутами нижньої щелепи з однойменних боків, а ребра долонь - у початку волосистої частини голови на скронях.

3 Вказівні пальці розміщують під нижньою губою, а великі пальці - над верхньою.

4 Одночасно з підведенням нижньої щелепи робиться помірне закидання голови і відкривання рота.

Примітка:

Після виконання “потрійного” прийому необхідно очистити порожнину рота від сторонніх тіл, слизу, блювотиння. Якщо немає апаратури для очищення порожнини рота і ротоглотки, це можна зробити пальцем, обгорненим марлею чи бинтом. Мокротиння, що звичайно накопичується в ретрофарингеальному просторі, легко видалити відсмоктувачем, провівши катетер до ротоглотки через рот або ніс. Можна використовувати й звичайну гумову грушу.