Еволюція видільної системи

У найпростіших виділення продуктів обміну здійснюється через всю поверхню тіла шляхом дифузії. Цей же механізм виділення діє також у губок і голкошкірих, проте у деяких з них звільнення від продуктів обміну здійснюється за допомогою фагоцитозу.

У плоских хробаків, ротіфер і деяких немертин розвивається примітивна видільна система у вигляді протонефрідіі, які представляють собою сліпі канальці, розгалужені по тілу і забезпечені на кінці полум'яної клітиною, проникаючої в канадець.У круглих червів видільна система у вигляді протонефрідіі представлена ​​внутрішньоцитоплазматична каналами, проникаючими в порожнину тіла. У кільчастих хробаків, у яких з'являється вторинна порожнина (загалом), розвивається система виділення у вигляді метанефрідій, що представляють собою покручені канальці, що розташовуються по два у кожному сегменті тіла.У кільчастих хробаків метанефрідій дуже численні. У комах та інших членистоногих видільна система представлена ​​сліпими канальцями (мальпігієвими судинами), включеними в цілому і що відкриваються в анальний отвір.
У молюсків також є метанефрідій, але вони представлені лише однією парою, кожна з яких відкривається нефростомія в навколосерцеву порожнину, а іншим кінцем в бронхіальну порожнину. Таким чином, видільну функцію здійснює структура, сформована канальцями кожного метанефрідія. У хордових видільна система характеризується подальшим ускладненням і різноманітністю, обумовленим переходом від нефрідій у нижчих хордових до нирок трьох «поколінь» у хребетних. У безхребетних, зокрема у ланцетника, видільна система складається з розташованих в районі зябрової щілини сегментованих канальців, в які рідина надходить з це-брухту через нефростомія і виводиться в околожаберная порожнину через не-фрідіоспори. У ланцетника кількість таких нефрідій сягає до 100 пар. У хребетних в період ембріогенезу з мезодерми розвивається три «покоління» нирок - Предпочка, або головний нирка переднирка (пронефрос) у круглоротих (міксин), первинна, або тулубна нирка (мезонефрос) у круглоротих (міног), риб і земноводних і вторинна, або тазова нирка (метанефрос) у плазунів, птахів і ссавців. Ускладнення видільної системи відзначається в першу чергу в будові ниркових канальців. У Предпочка ниркові канальці ще схожі на метанефрідій, тобто вони є канальцями, що відкриваються миготливим нефростомія в цілому, а кількість канальців становить 4-10. Подальше ускладнення пов'язано з розвитком більшої ефективності фільтруючої системи всередині канальців. Для первинної нирки характерно збільшення звивистості капіляр всередині канальців, яких може бути близько 100, концентрація їх в клубочки і локалізація в особливих камерах (капсулах), утворених стінкою канальців, що призводить до утворення так званих мальпігієвих тілець. Первинні нирки є овальними тілами. Вторинна нирка являє собою вже дольчатий орган, канальці якого (їх кількість доходить до 1 млн) відкриваються в сечовід, що переходить у сечовий міхур (у птахів останнього немає). У земноводних, плазунів і птахів протоки видільної системи відкриваються безпосередньо в клоаку, тоді як у ссавців сечовий міхур переходить в сечовипускальний канал, що відкривається назовні. Нирки різних поколінь розвиваються з мезодерми. Пронефрос закладається з парних зачатків. Розростаючись, вони зливаються в так званий предпочечний проток. Закладка мезонефроса відбувається позаду пронефроса. У процесі розвитку протока мезонефроса розщеплюється на так звані вольфів і мюллерів канали. Метанефрос розвивається позаду мезонефроса. Канальці цієї нирки відкриваються в сечовід, який відокремлюється від Вольфова каналу, що розвивається в семяпровод у самців, тоді як мюллерів канал зберігається, виконуючи роль яйцепровода у самок. У дорослих форм круглоротих, риб і земноводних функціонують первинні нирки, але у міксин ще зберігаються деякі особливості структури. У дорослих форм плазунів функціонують тільки вторинні нирки. Вони являють собою парні суцільні або часточковий тіла, озташовані під хребтом. У ссавців видільна система крім нирок представлена ​​сечоводами, сечовим міхуром і сечівником. Різко зростає «продуктивність» видільної системи.

Типи ромноження

Розмноження — здатність організму залишати потомство, тобто відтворювати собі подібних. У природі існують два типи розмноження організмів: безстатеве та статеве.

Безстатеве розмноження — утворення нового організму з однієї або групи клітин вихідного материнського організму. У цьому випадку в розмноженні бере участь тільки одна батьківська особина, що передає свою спадкову інформацію дочірнім організмам. В основі безстатевого розмноження лежить мітоз. Зустрічається декілька форм безстатевого розмноження.

Простий поділ, або розподіл навпіл, характерний для одноклітинних організмів. З однієї клітини шляхом мітозу утворюються дві дочірні, кожна з яких стає новим організмом.

Брунькування — форма безстатевого розмноження, під час якого від батьківської особини відокремлюється дочірній організм. Така форма характерна для грибів, гідри і деяких інших тварин.

У спорових рослин (водоростей, мохів, папоротей) розмноження відбувається спорами, спеціалізованими клітинами, що утворюються в материнському організмі. Кожна спора, проростаючи, дає початок новому організму.

Вегетативне розмноження — різновидність безстатевого розмноження окремими органами, частинами органів або тіла. Воно ґрунтується на здатності організмів відновлювати відсутні частини тіла — регенерації.

Статеве розмноження — утворення нового організму за участю двох батьківських організмів. В результаті злиття двох гамет кількість хромосом у клітині, що знову утворилася, — зиготі, збільшується у два рази, тобто відновлюється, причому одна половина усіх хромосом є батьківською, інша — материнською. У клітинах більшості організмів хромосоми парні. Парні хромосоми, однакові за формою, розмірами і спадковою інформацією, називаються гомологічними, а подвійний, парний набір хромосом,— диплоїдним (2n).