Характеристика процесів пам'яті

Процес	Характеристика
Запам'ятовування	Це процес стійкого закріплення інформації в пам'яті
Збереження	Утримання протягом певного часу в пам'яті отриманої інформації
Відтворення	Це процес використання інформації, що зберігається у пам'яті

Види запам'ятовування

Вид	Характеристика
Механічний	Формується багаторазовим повторенням інформації без осмислення. Характеризується недовготривалістю й вимагає значних зусиль
Осмислений	Формується в результаті уважного прочитання матеріалу, його осмислення та розуміння. Дозволяє запам'ятати великий обсяг інформації, відтворити її через тривалий час і застосувати для розв'язання завдань
Мимовільний	Відбувається в результаті сильного емоційного збудження й сприйняття найбільш цікавої інформації
Довільний	Вимагає свідомих зусиль людини

Види пам'яті

Вид	Характеристика
Моторна	Запам'ятовує та відтворює рухи
Емоційна	Зберігає й відтворює пережиті емоційні стани
Образна	Залежно від типу сприйнятої та збереженої інформації розрізняють зорову, слухову, тактильну, смакову й нюхову пам'ять
Словесно-логічна	Це тип збереження та відтворення інформації, прочитаної або почутої в усному мовленні

ЕМОЦІЇ

Емоції – це специфічне індивідуальне ставлення людини до навколишньої дійсності, що виявляється у вигляді радості, страху, - гніву, задоволення, незадоволення, подиву тощо.

Виявлення емоцій

Виявлення	Характеристика
Емоційна реакція	Виникає в результаті певних умов. Нетривала, імпульсивна
Емоційні стани	Тривалі переживання. Це мінливі психічні явища. До них належать пригніченість (депресія), гнів, збудження, тривога
Настрій	Тривалий специфічний емоційний стан. Умовами формування настрою можуть бути всі чинники навколишньої дійсності
Емоційне ставлення	Мають чітко визначений об'єкт. До їх різновидів належать любов, ворожнеча, ненависть, ревнощі, заздрість тощо

Типи темпераменту

Темперамент – це вияв індивідуальних особливостей вищої нервової діяльності у вигляді швидкості оцінювання ситуації, формування емоційної реакції на певну подію. Фізіологічною основою темпераменту є властивості процесів гальмування та збудження в окремих індивідів, зокрема сила, рухливість і врівноваженість. Людей за типом темпераменту поділяють на сангвініків, меланхоліків, флегматиків і холериків.

Особистість – це поняття, вироблене для відображення біосоціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.

Не слід змішувати поняття «особистість» та «особа». Під особою розуміють людського індивіда як суб'єкта відносин і свідомої діяльності. Ці два поняття – особа як цілісність людини (лат. persona) і особистість як її соціальний і психологічний образ (лат. personalitas) – термінологічно цілком різні.

СОН І СНОВИДІННЯ

Сон - періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники. Цикл сон – активність належить до циркадіанних (добових) ритмів людини. На підставі електрофізіологічних досліджень (записи електроенцефалограми (ЕЕГ) у піддослідних) виділяють дві стадії фізіологічного сну: повільний сон, під час якого на ЕЕГ реєструються хвилі малої частоти, і швидкий (парадоксальний) сон, у цей період ритми ЕЕГ нагадують такі ж, як і у людини, яка не спить, і спостерігаються швидкі рухи очей сплячого. Протягом ночі послідовігіст стадій сну повторюється в середньому 3 – 5 разів, а один цикл повільний – швидкий сон триває 90 – 100 хв.

Сновидіння. Характерною особливістю сну є сновидіння. У більшості випадків сновидіння відзначалося у людей, розбуджених під час стадії швидкого сну. Розмови уві сні, сноходіння (лунатизм) спостерігаються виключно на стадії повільного сну.

Механізми сну досі не зрозумілі. Відповідно до теорії пасивного засинання сон – це пасивне явище, яке настає внаслідок стомлення нервової системи. Згідно з іншою точкою зору, сон – активний процес, необхідний для обробки інформації, переведення її в довготривалу пам'ять або стирання. У стані сну мозок працює набагато швидше, ніж під час неспання – цим і пояснюється фантастичне поєднання реальних і вигаданих подій. Хімічна теорія сну передбачає, що в період неспання у крові накопичуються специфічні речовини – пептиди сну і серотонін, які викликають засипання. Жодна з теорій досі не отримала чітких експериментальних підтверджень. Центральне місце в контролі ритму сон – активність посідає стовбур мозку – ретикулярна формація, ядра довгастого мозку. Активну участь у регуляції циклу сон – активність бере кора великих півкуль, яка відіграє важливу роль у зміні окремих фаз сну.

Функції сну. Нині вважається, що сон – етап обробки інформації, яка надійшла під час неспання. Сон необхідний для відпочинку нейронів, відновлення ресурсів усього організму.

Летаргійний сон (уявна смерть) – схожий на сон стан нерухомості з відсутністю реакцій на подразнення, пригніченням усіх ознак життя, зниженням рівня обміну речовин. Про природу летаргії нічого не відомо. Описані окремі випадки, коли летаргійний сон тривав роки та десятиліття.