Характеристика сигнальних систем

Сигнальна система
Перша	Друга
Чинники зовнішнього середовища, що діють безпосередньо через органи чуттів	Інформація у вигляді слів, знаків, формул, які мають певне значення
Є основною для формування умовних рефлексів	Є системою умовних рефлексів
Подразниками можуть бути всі чинники навколишнього середовища	Подразником може бути тільки слово в трьох формах: вимовлене, побачене (письмо), почуте (усне мовлення)
Значення: можливість аналізу сигналів із довкілля	Значення: можливість сприймати та обробляти інформацію у вигляді слів

Мовлення – це спосіб передачі думки, властивий тільки людині. За допомогою мовлення відбувається обмін спілкування людей та інформацією. Розрізняють усне і письмове мовлення.

Усне мовлення. Здійснюється за допомогою слів, вимовлених уголос одним індивідом, і слухового аналізатора іншого індивіда. Усне мовлення може мати вигляд монологу (один індивід мовить протягом певного часу) і діалогу – розмови, у якій беруть участь двоє і більше людей

Письмове мовлення. Спосіб обміну інформацією за допомогою спеціальних знаків, літер і символів

Мислення – це процес, у ході якого за допомогою слів і образів в індивіда формується своє ставлення до певних предметів, станів тощо.

Фізіологічною основою мислення є взаємодія нервових клітин, формування тимчасового зв'язку й ансамблів нервових клітин у корі головного мозку.

Процес мислення складається з низки розумових операцій: аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення й конкретизації.

Свідомість – функція людського мозку, яка полягає у віддзеркаленні об'єктивної реальності через відчуття, мислення, увагу, почуття. Характерною межею свідомості є суб'єктивність віддзеркалення світу – усе, що переживається людиною, усвідомлюється нею (людина усвідомлює себе як володаря певних психічних властивостей). Водночас тварини, очевидно, не усвідомлюють своїх суб'єктивних станів, не виділяють себе з навколишнього середовища. Людська свідомість виникла на базі другої сигнальної системи

СПРИЙНЯТТЯ. УВАГА. ПАМ'ЯТЬ

Сприйняття – це складний психофізіологічний процес, що забезпечує формування в мозку людини уявлення про навколишній світ. До процесу сприйняття можуть бути залучені всі сенсорні системи; обов'язково в ньому бере участь кора головного мозку.

Властивості сприйняття

Властивість	Характеристика
Активність	Людина здатна активно сприймати та обробляти певну інформацію для набуття досвіду
Цілісність	Людина сприймає предмети навколишнього світу як єдине ціле, зважає на всі їхні характеристики та властивості
Вибірковість	Органи чуттів постійно сприймають нові дані, але найточніше людина сприймає найбільш значущу для неї інформацію

 

Види сприйняття

Вид	Характеристика
Сприйняття руху	Відображення змін розміщення об'єкта в просторі з плином часу
Сприйняття простору	Сприйняття просторових властивостей предметів, їхньої форми, об'єму, величини, взаємного розташування й напрямку
Сприйняття часу	Відображення послідовності явищ і швидкості їхніх змін. Спеціалізованої сенсорної системи, що сприймає час, в організмі людини немає. Для цього задіюються нервові процеси, на основі яких формуються умовні рефлекси на час
Ілюзія	Тип сприйняття, за якого в мозку формується викривлене відображення предмета

Увага – це чинник, що регулює процес сприйняття тієї чи іншої інформації.

Розрізняють довільну увагу (цілеспрямовану, яка виникає в результаті вольових зусиль) і мимовільну увагу (не залежну від свідомості й волі індивіда).

Концентрація – це усвідомлене зосередження на об'єкті. Фізіологічною основою є провідна ділянка кори головного мозку.

Розподіл – це здатність людини усвідомлено сприймати кілька об'єктів або виконувати багатоопераційну роботу. Основою цієї властивості є збудження кількох зон кори головного мозку.

Обсяг – це здатність індивіда сприймати з однаковою якістю певну кількість об'єктів.

Перемикання – це здатність швидко перемикати увагу з одного об'єкта на інший.

Пам'ять

Пам'ять – це сукупність психофізіологічних процесів у центральній нервовій системі, що забезпечують збереження, накопичення інформації і, як результат, формування індивідуального досвіду.

Часові види пам’яті

Короткочасна. Характеризується нетривалим зберіганням інформації після одноразового й недовгого сприйняття. Фізіологічною основою є передача нервового імпульсу нервовим клітинам

Проміжна. Інформація зберігається нетривалий час. Така пам'ять є етапом перетворення короткочасної пам'яті на довготривалу. Фізіологічна основа – передача інформації у вигляді специфічних речовин, що синтезуються в нервовій клітині у відповідь на подразнення

Довготривала. Зберігає інформацію тривалий час. Фізіологічною основою є структурні зміни мембрани нервової клітини