Консультування державних органів

Висунута практикою та сформульована Айві Лі ідея прагматичної доцільності інформування громадськості стала фундаментальною доктриною паблик рілейшнз в американському суспільстві. У діяльності приватних і державних організацій, починаючи з часів Першої світової війни. Безперечно, державні інститути цієї країни й до цього широко інформували громадськість про свою політику, перебіг внутрішніх і міжнародних подій. Але Перша світова внесла суттєві корективи у філософію паблик рілейшнз. Якщо до цієї пори вона являла собою здебільшого захисну тактику популяризації впроваджуваних заходів і дій ділових і державних організацій, то тепер практика паблик рілейшнз набувала наступального характеру. Вона, як ніколи, продемонструвала свою здатність мобілізації громадської думки, населення країни. Прикладом цього може бути діяльність Комітету громадської інформації, створеного президентом Вудро Вільсоном на чолі з Джорджем Крілем. Завдання Комітету (він являв собою «спеціальний комітет радників з питань PR при Уряді США») саме й полягало в тому, щоб мобілізувати громадську думку на підтримку як участі Америки у війні, так і миротворчих зусиль В. Вільсона всередині країни, де громадська думка розкололася навпіл, як тільки-но була оголошена війна.

До складу Комітету увійшли не державні службовці, а фахівці, що мали досвід впливу на громадську думку: журналісти, публіцисти, соціологи й психологи (до речі, серед них були Уолтер Ліппман, який згодом (1922 р.) видав класичну працю «Громадська думка», тоді ще молодий Гарольд Лассвелл – відомий політолог, дослідник проблем пропаганди, праця якого «Техніка пропаганди у світовій війні» була надрукована), редактори газет, артисти, представники інших творчих професій. По всій країні було створено розгалужену мережу каналів оперативного інформування та мотивування поведінки громадян Америки (радіо в той час ще не було). Комітет включав секції новин, кінофільмів, виставок, ярмаркових експозицій, відносин із промисловцями, лекторів, політичної реклами та карикатури. Діяль­ність Комітету досягла небачених раніше масштабів.

Комітет Кріля розпочав свою роботу, не знаючи про будь-які випробувані на практиці методики. Йому доводилося постійно імпровізувати. Наприклад, не маючи в ті часи розвинутих у масштабах країни радіо- або телемереж, щоб швидко поширювати важливу інформацію, він сформував мобільні групи добровольців, що охопили близько 3000 адміністративних графств (counties) по всій Америці. Отримуючи телеграми, ці волонтери, немов птахи, розліталися по школах, церквах, клубах та інших місцях скупчення людей, щоб коротко (протягом 4 хвилин) повідомляти останні новини, за що їх і називали «Чотири мінітмени» («Four Minutemen»). На прикінці війни таких волонтерів уже було близько 400 тис., які одночасно робили 400 тис. чотирихвилинних повідомлень серед населення.

Протягом короткого часу Комітет спромігся переконати приватні телефонні компанії (особливо AT&T) у необхідності контролю над їх діяльністю з боку держави; переконати приватну пресу здійснювати самоцензуру і надавати безкоштовно місце для реклами зусиль уряду США; залучити вчених та професуру університетів до волонтерської роботи як поширювачів інформації та пропагандистів у місцях скупчення людей; організувати державну «Позику свободи», облігації якої протягом 6 місяців добровільно придбали понад 10 млн громадян Америки; за півроку збільшити ряди товариства Червоного хреста з 500 тис. членів до 20 млн, а добровільні внески та пожертви – з 200 тис. доларів до 400 млн; мобілізувати населення на зберігання та консервацію харчових продуктів.

Отже, по-перше, це був приклад масштабних паблик рілейшнз в екстремальних умовах, реалізацію яких ініціював спеціально створений для цього комітет радників.

Друга особливість полягала в тому, що за головний мотивуючий фактор мобілізації громадської думки на підтримку уряду бралися позитивні за змістом ідеї: ідея захисту демократії у світі та ідея усвідомленої лояльності й довіри до Уряду. (Президент США, наприклад, погодився з думкою радників про необхідність змістити акцент у пропагандистській роботі з розпалювання ненависті до німців (негативна ідея) на мотивування в американців лояльності та довіри до Уряду США (позитивна ідея).)

Нарешті, за порадою Кріля була обрана модель демократично децентралізованого підходу до організації зв'язків Уряду з громадськістю (ідея делегування повноважень). Такий підхід давав ініціативу керівникам кожної організації, приватної фірми та установи добровільно створювати власні групи з питань поширення інформації, що конкретно й автономно реалізовували загальнонаціональний план дій.

Під час Першої світової війни школу практики паблик рілейшнз пройшло багато фахівців, які згодом стали професіоналами цієї справи. Серед них були Карл Бійор, котрий на початку 30-х років створив фірму паблик рілейшнз, згодом одну з найпотужніших у США, та Едуард Бернайз, який невдовзі почав розробляти теоретико-методологічні засади нової дисципліни.

ЛЕКЦІЯ 2.