Найпоширеніші шкідники капусти та заходи захисту

Вовчок звичайний, або капустянка (медведка) (Gryllotalpa gryllotalpa). Тіло завдовжки 35-50 мм. Забарвлення коричневе з шовковим відтінком. Передні ноги копальні, розширені, з зубцями. Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок. Яйця за розміром та формою нагадують просяне зерно, діаметром 3-5 мм. Личинка імагоподібна. Живе у норах – довгих (50-100 см) горизонтальних ходах, розміщених під поверхнею ґрунту, літає вночі, добре плаває. Надає перевагу вологим і багатим на гумус ґрунтам, заплавам рік, озер, боліт, добре угноєним полям.

Зимують дорослі особини, німфи та личинки. Самка на глибині 10- 20 см влаштовує земляну камеру, у яку купками відкладає яйця (до 360 шт.) Живлячись та роблячи ходи, шкідник перегризає коріння рослин.

Заходи захисту передбачають знищення бур’янів, ловильні ями з гноєм, принади, замочування коренів розсади перед висаджуванням у суспензії препарату Актара, 25% в.р.г.

Капустяна попелиця (Вrеvісоrупе brаssісае).По­шкоджує капусту й інші капустяні. Дрібні, малорухливі, безкрилі або крилаті зеленуваті комахи за­вдовжки 2,0-2,3 мм. Безкрила партеногенетична самиця має яйцепо­дібне жовто-зелене тіло, густо вкрите сіро-білим нальотом. Кри­латі самиці з корич-невими ногами і головою та жовто-зеленим черев­цем, різко відмежованим від грудей. Са­мець схожий на крилату самицю, але з тоншим черевцем. Яйця видовженоовальні, чорні, блискучі, 0,5 мм завбільшки. Вид немігруючий. Живе однодомно на різних капустяних.

Зимує попелиця в стадії яйця на капустя­них бур’янах, післязбираль­них рештках. На початку са­діння капусти заселяє краї ділянок осередками. Потім колонії наростають і вкрива­ють суцільно окремі листки і навіть рослини. Звичайно живуть на верхньому боці листка, на черешках. Пошко­джені листки знебарвлюють­ся й скручую­ться. Розвиток головки при­гнічується. У насінників зни­жується врожай та якість на­сіння або ж воно зовсім не утворюється. Капустяна по­пелиця є також переносником збудників вірусних хвороб.

За рік попелиця дає близько 16 поколінь. Наприкінці серпня - у вересні шкідник концентрується на прикореневих листках.

Для розмноження капустяної попелиці сприятливі помірно воло­гі й теплі роки. Рясні опади зливового характеру й холодна погода стримують розмноження шкідника. В обмеженні розмноження попелиці значну роль віді-грають також природні вороги: мухи сирфіди, сонеч­ка, золотоочки, їздці.

ЕПШ – 5-10% заселених рослин у період зав’язування головок.

Заходи захисту передбачають знищення капустяних бур’янів, качанів, розміщення поблизу насінників зонтичних культур, що приваблюють ентомофагів, при ЕПШ – використання інсектицидів.

Капустяні клопи (гірчичний(Еиrуdema ornata), капустяний (E. ventralie), ріпаковий (E. oleracea)). Пошкоджують майже всі капустяні рослини.

Капустяні клопи - комахи яскраво забарвлені, з жов­тими, червоними, чорними, темно-зеленими, синіми й білими пляма­ми, смужками, рисочками на чорному або зеленому з металічним по­лиском фоні. Довжина дорослих клопів - від 5,5-7,5 (ріпаковий) до 7-10 мм (капустяний та гірчичний). Яйця бочкоподібні, 0,6-0,8 мм завдовжки. Розвиваються у двох поколіннях.

Зимують дорослі клопи під ро­слинними рештками, опалим листям на узліссях, у парках, садах та інших місцях, поблизу насаджень капусти. Виходять із зи­мових схованок у квітні - на початку травня. Висмоктуючи соки з листків або квітконосних пагонів, спричинюють пожовтіння, в’янення, а інколи й цілковиту загибель пошкоджених рослин. У насінників кві­тки й зав’язі осипаються, формується недорозвинене насіння.

ЕПШ – 5-10% заселених рослин.

Заходи захисту полягають у знищенні капустяних бур’янів, ранньому виса­джуванні розсади, застосуванні добрив, розпушуванні ґрунту, при ЕПШ – використання інсектицидів.

Хрестоцвіті блішки (чорна Phyllotreta atra, синя Ph. nigripes, хвиляста Ph. undulata, блідонога Ph. nemorum). Небезпечні шкідники молодих рослин усіх капустяних куль­тур. Дрібні, 2-3 мм завбільшки, стрибаючі жуки з потов-щеними стегнами задніх ніг та однотонними (чорні, сині або зелені з металі­чним полиском) надкрилами у синьої й чорної або двобарвними (чо­рні з жов-тою звивистою поздовжньою смужкою) - у блідоногої й хвилястої.

Личинки червопо­дібні, з 3 парами груд­них ніг, забарвлення білувато-жовтувате, до­вжина тіла дорослої личинки - до 4 мм.

Зимують дорослі жуки під рослинними рештками в полі, під опалим листям на уз­ліссях, у канавах, са­дах, у верхніх шарах ґрунту, інколи й у щілинах парникових рам та інших місцях. Рано навесні пробуджуються. Спочатку живляться різ­ними капустяними бур’янами. З появою сходів капус-тяних культур або після висаджування розсади в ґрунт переходять на культурні ро­слини. Вигризають на листках, бутонах, стручках дрібні ямки, у лис­тках - круглі отвори. Такі пошкодження вкрай небезпечні для схо­дів, молодої розсади, насінників. Активність і ненажерливість жуків навесні особливо великі за спекотної і сухої погоди. За низьких те­мператур та наявності опадів жуки малоактивні.

ЕПШ – 3-5 екз./рослину для сходів і розсади, 10 екз./рослину у фазі розетки листя.

Заходи захисту передбачають знищення капустяних бур’янів, глибоку зяблеву оранку, висаджування розсади в ранні строки, обпилювання попелом чи тютюновим пилом або обприскування настоєм попелу невеликих присадибних ділянок, використання дозволених інсектицидів.

Стебловий капустяний прихованохоботник (Ceutorrhynhus quadridens синонім Ceutorrhynhus pallidaсtylus). Пошкоджує капусту, ріпу, ярий ріпак, турнепс, редис, брукву, гірчицю. Найбільшої шкоди завдає розсаді капусти в парниках, а також насінникам капусти й ріпаку. Жук завдовжки 2,5-3,5мм, коричнево-сірий з білими плямами, з довгою тонкою головотрубкою. Личинки завдовжки до 5 мм, жовтувато-білі, безногі, з коричневою головою. Зимують жуки під рослинними рештками на краях поля, у лісосмугах, вилітають пізно навесні, яйця відкладають у черешки листя.

Жуки найчастіше жив­ляться тканинами черешків і товстих жилок зі-споду листків, прогри­заючи в них шкірку, а потім виїдаючи невеликі порожнини, довкола яких унаслідок розростання тканини утворюються здуття. Інколи жи­вляться тканинами листкових пластинок, вигризаючи в них округлі отвори. Нерідко проколюють верхівки молодих стебел розсади й на­сінників капусти. Личинки прогри­зають хід уздовж черешка листка в стебло, виїдаючи при цьому сер­цевину, і рухаються стеблом донизу, інколи - до кореневої шийки.

Заходи захисту передбачають вибраковування заселеної личинками розса­ди капусти перед садінням, знищення бур’янів, розпушування ґру­нту, збирання та знищення пошкоджених шкідником листків насінників, дотримання просторової ізо­ляції насінників від полів, де їх вирощували минулими роками, об­робку інсектицидами.

Весняна капустяна муха (Delia brassicae). Пошкоджує капусту, редьку, редис, ріпу. Зовні схожа на хатню муху, завдовжки 6,0-6,5 мм. Самець темного попелясто-сірого кольору. Самиця більша, світліша. Личинка до 8 мм завдовжки, біла, довгаста, безнога, зі звуженим переднім кінцем.

Зимують лялечки в несправжніх коконах у ґрунті на ділянках, де розвивався шкідник. Навесні, коли ґрунт прогріється до 11-12°С, вилітають мухи. Виліт їх збігається приблизно з часом висаджування в ґрунт розсади ранньої капусти. Після нетривалого періоду додат­кового живлення на квітках бур'янів починають відкладати яйця на ґрунт біля основи стебел розсади капусти. Через 6-10 днів з’явля­ються личинки, які проникають у ниж­ню частину стебла й корені розсади. Пошкоджені вна­слідок живлення шкідником росли­ни капусти гинуть. Мухи другого по­коління літають у червні - липні, для від-кладання яєць концентрують­ся на пізніх сортах капусти.

ЕПШ – 6-10 яєць/рослину або 5-6 личинок/рослину за 5%-го заселення. Заходи захисту передбачають глибоку зяблеву оранку, підживлення капусти, полив, підгортання, за ЕПШ – обробки інсектицидами. Хімічні обробки недоцільні при співвідношенні хижак-олеохара і капустяні мухи 1:10, або 3-5 особин ентомофага на 1м².

Літня капустяна муха (Delia floralis). Доросла літня капустяна муха схожа на весняну, відрізняється трохи більшими розмірами (завдовжки 7-8 мм), жовтувато-сірим забарвленням тіла. Личинка бі­ла або жовтувата зі зрізаним товстим заднім кінцем.

Зимують пупарії в ґрунті. Виліт мух відбувається наприкінці травня, коли ґрунт на глибині зимівлі коконів прогріється до 18°С. Сами­ця відкладає яйця купками на кореневу шийку ро­слин або на ґрунт біля них. Личинка пошкоджує корені й прико­реневі частини рослин. Розвивається одне поколін­ня за рік.

Найвідчутніші втрати врожаю від пошкоджень личинками літньої капустяної мухи на пізніх сортах білоголової капусти, а також на цві­тній капус-ті літнього вигону.

Заходи захисту ті самі, що й проти весняної капустяної мухи.

Капустяна міль (Plutella maculipennis). Пошкоджує капусту білоголову й цвітну, турнепс, ріпак, гірчицю, редис, редьку, брукву, хрін.

Метелик із розмахом крил 14-17 мм, бурувато-сірий. Гусениця світло-зе­лена, з невеликими чорними плямами і рідкими чорними щетинками, веретеноподібна, завдовжки до 12 мм. Лялечка зелена або бруднувато-зелена, завдовжки до 9 мм.

Зимують лялечки в коконах на бур’янах та рослинних рештках. Літ метеликів навесні роз­починається у квітні - травні. Самиця відкладає до 300 яєць, розміщую­чи їх по одному або ку­пками зісподу листків. Вийшовши з яйця, гусениці прогри­зають епідерміс, міну­ють тканини. Після першого линяння жив­ляться відкрито, зісподу лист­ків, вигризаючи в них паренхіму округлими заглибленнями, не займаючи шкірки з протилежного боку. Внаслідок цього пошкоджені місця мають вигляд так званих «віконець». Часто гусениці проникають у сердечко качанів, що зав’язуються, виїдають скручені листки й верхівкову бруньку. Найшкідливіші вони в спекотний період літа. Гусінь за забарвленням не відрізняється від листка і малопомітна. Разом з тим вона дуже рухлива і за найменшого до­тику швидко падає донизу, повисаючи на павутинці. За сезон дає 4-5 по­колінь.

ЕПШ – 5-10% заселених рослин.

Заходи захисту передбачають знищення післязбиральних реш­ток і бур’янів. З появою гусениць - обприскування інсектицидами.

Капустяна совка (Матеstrа brаssісае). Належить до групи наземних совок, гусениці яких жи­вляться на надземних частинах рослин.

Метелик у розмаху крил 40-50 мм. Передні крила темно-бурі з жовтувато-білою хвилястою лінією біля переднього краю, ниркоподіб­на пляма світла, а кругла - темна. Задні крила світліші, на кінцях за­темнені. Гусениця завдовжки 35-40 мм, від світло-зеленого до майже чорного забарвлення, по боках тіла - широка брудно-жовта смужка й дві переривчасті світлі лінії.

Розвивається в 1-2 поколіннях. Зимують лялечки в ґру­нті. Літ метеликів першого покоління в трав­ні - червні. Гусениці живляться листками, спочатку скелетують їх, залишаючи верхню шкірку, а по­тім виїдають у них отвори і з’їдають цілком. Метелики другого покоління літають з липня до початку вересня. ЕПШ – понад 10 гусениць/м².

Заходи захисту передбачають глибоку зяблеву оранку, знищення бур’янів, обприскування інсектицидами.

Капустяний білан (Pieris brassicaae). Пошкоджує капусту, інші капустяні.

Метелик досить великий, з розмахом крил 55-60 мм. Самиці бі­льші за самців. Крила білі, з темним опиленням біля ос­нови. Вершина передніх крил з чорною облямівкою. На передньому краю задніх крил чорний мазок. На передніх крилах са­миці, крім того, по 2 чорних округлих плями. У самця ці плями тільки на нижньому боці передніх крил. Задні крила знизу сіро-жовті з густим чорним опушенням. Яйця лимон­но-жовті, пляшкоподібні, ребристі. Гусінь завдов­жки 50-60 мм, жовтува­то-зелена, з темними плямами і жовтими сму­гами зісподу. Тіло гусені вкрите густими, дуже коротки­ми волосками, що нада­ють їй оксамитового ви­гляду. По боках тіла - жовті смуги, вздовж спи­ни - світла. Лялечка зеленувато-жовта, кутаста, з чорними крапка­ми на спині й боках.

Зимує лялечка на деревах, бур’янах у полі, на стінах будинків, на огорожах, стовбурах. Метели­ки з’являються у квітні - травні.

Гусениці сильно об’їдають листки, залишаючи незачепленими тільки товсті жилки. У насінників вигризають бутони, квітки й стручки.

За вегетаційний період білан капустяний дає 2-4 покоління.

ЕПШ – 8-10 гусениць/рослину за 10%-го заселення. Чисельність білана обмежують ентомофаги: апантелес, гіпозетер, мухи-тахіни, птеромалюс, трихограма. Ефективним при ЕПШ є використання інсектицидів.

Білан ріпаковий (Pieris rара). Пошкоджує рослини з родини капу­с-тяних. Метелик дуже схожий на білана капустяного, відрізняючись тро­хи меншими розмірами (35-40 мм у розмаху крил). На кінцях перед­ніх крил - чорний колір менш інтенсивний, і площа плями менша. На передніх крилах самиці - по дві чорні плями, а в самця - по одній. Задні крила знизу жовті. Яйця видовжені, жовті, з поздовжні­ми реберцями. Гусениці завдовжки 30-40 мм, оксамитово-зелені, з ледь помітними жовтими смужками на спині й боках.

Зимує шкідник у фазі лялечки на сухих гілках, стовбурах дерев, будівлях, рослинних рештках.

Гусениці дуже ненажерливі. Ведуть поодинокий спосіб життя, знищують листкову пластинку цілком, включаючи й товсті жилки. Гусениці другого й наступних поколінь проникають у головку капусти, роблять у ній ходи, забруднюючи їх рідкими екс­крементами. Пошкоджена рослина загниває, набуває неприємного запаху й стає непридатною до споживання.

ЕПШ – 8-10 гусениць/рослину за 10%-го заселення. Ефективним при ЕПШ є використання інсектицидів.