Найпоширеніші хвороби картоплі та заходи захисту

 

Фітофтороз. Збудник - гриб Phytophthova infestans. Хвороба найбільш поширена в зоні Поліс­ся, Карпат, північно-західних районів Лісостепу. Уражуються всі надзе­мні органи і бульби.

Перші симптоми хвороби виявляються під час бутонізації картоплі. На нижніх листках з’являються бурі розпливчасті плями, які розміщуються здебільшого по краях часток листків. З нижнього боку листків на межі між ураженими і здоровими тканинами добре помітний, особливо у вологу погоду, білий наліт спороношення па­тогена. На стеблах і черешках листків плями суцільні, видовжені у вигляді бурих смуг.

Плями швидко розростаються і за сприятливих умов для розвитку хвороби (підвищена вологість повітря > 80 %, помірна температура 20-22°С) охоплюють усе бадилля, яке швидко згниває. У суху погоду розвиток хвороба припиняється, плями стають сухими і ламкими.

Спори з ураженого бадилля змиваються дощовою водою, просочу­ються разом з нею у ґрунт, потрапляють на бульби, внаслідок чого відбу­вається їх ураження. На уражених бульбах з’являються сірувато-бурі вда­влені плями. На розрізі бульб у місцях ураження їх тканина, починаючи від поверхні іноді до середини, набуває іржаво-бурого забарвлення. Зараження бульб відбувається і під час збирання при кон­такті їх з ураженим бадиллям, особливо при механізованому збиранні врожаю.

Під час зберігання хвороба від хворих бульб до здорових не переда­ється.

У 1996 році в Україні у Львівській області зареєстрована стеблова форма фітофторозу, при якій поява хвороби можлива на стеблах картоплі, у пер-шу чергу в їх основі, на 1-3 тижні раніше звичайних строків (ще до фази бутонізації у рослин).

Основне джерело інфекції - уражені бульби, в яких патоген знахо­диться у вигляді грибниці, та ооспор у ґрунті на рослинних рештках.

Шкодочинність хвороби дуже велика. При її епіфітотійному розвитку втрати врожаю бульб картоплі можуть сягати 70 % і більше. Крім того, уражені фітофторозом бульби погано зберігаються, оскільки вони уражу­ються збудниками сухої та мокрої гнилей.

Захисні заходи передбачають вирощування стійких сортів, відбір здорового садивного матеріалу, скошування бадилля за 10-12 днів до збирання на насіннєвих ділянках і за 3-5 – на продовольчих, обприскування рослин контактними та системними фунгіцидами.

Альтернаріоз, або суха плямистість. Хвороба поширена скрізь, де вирощується картопля, однак значної шкоди завдає в південних і півден­но-західних областях, а в окремі сухі роки – на Поліссі та півночі Лісо­степу.

На даний час розрізняють два види сухої плямистості – ранню і пі­зню.

Рання суха плямистість. Збудник хвороби – гриб Alternarіa solani.

Хвороба виявляється здебільшого на надземних органах (листках, черешках, стеблах), іноді на бульбах.

Перші ознаки хвороби з’являються до періоду бутонізації картоплі. На листках утворюються крупні сухі бурі зональні плями. На черешках і стеблах вони видавлені. На плямах за підвищеної вологості повітря – слабкий чорний або темно-сірий наліт конідіального спороношення патогена. При сильному ураженні плями зли­ваються, листки, починаючи з нижніх, поступово жовтіють і засихають.

При ураженні бульб на них утворюються окру­глі чорні плями з чорним нальотом конідіально­го спороношення патогена.

Пізня суха плямистість. Збудник хвороби – гриб Alternarіa altеrnata. Хворо­ба виявляється в кінці цвітіння. Уражуються фізі­ологічно старіючі листки, спочатку по їх краях з’являються дрібні некротичні плями, які підсу­шують листки і вони закручуються тонкою тру­бочкою. На стеб­лах і черешках плями суцільні. В умо­вах підвищеної вологості на плямах з’являється рясний оксамитовий оли­вковий наліт конідіального спороношення патогена. Хворі листки жовті­ють і всихають.

На бульбах утворюються численні округлі плями без спороношення. Шкірка навколо них зсихається, тому ураження бульб нагадує суху гниль.

Інтенсивному роз­витку хвороби сприяє тепла погода з періодичними дощами і рясними росами.

Основне джерело інфекції – грибниця і конідії на рештках рослин. Захисні заходи такі самі, як від фітофторозу.

Рак. Збудник хвороби – гриб Synchytriиm endobioticum. Хвороба є об’єктом внутрішнього карантину.

Уражуються здебільшого бульби, рідше – столони і підземна частина стебла, іноді – листки, стебла, квітки. Корені не уражу­ються, тому зовні уражені рослини практично неможливо відрізнити від здорових.

Перші ознаки хвороби виявляються на молодих бульбах, найчастіше на їх вічках у вигляді спочатку невеликих наростів, які згодом розростаються до розмірів самих бульб. Спочатку нарости світлого заба­рвлення, згодом стають темними, горбистими. З часом нарости руйну­ються і перетворюються під дією мікроорганізмів на слизисту, з непри­ємним запахом масу.

Поширюється збудник із садивним матеріалом і ґрунтом. Цисти гриба при проходженні через травний тракт тварини не втрачають життєді­яльності і потрапляють у гній, з яким поширюються на поля.

Основне джерело інфекції – цисти в ґрунті, де вони можуть зберіга­тися до 10-12 і більше років.

Чорна парша, або ризоктоніоз. Збудник хвороби – гриб Rhizoctonia solani. Хвороба найбільш поширена у вологі роки. Уражує бульби, паростки, корені, столони, стебла, виявляється у декі­лькох формах на різних органах рослин.

На бульбах утворюються чорні блискучі опуклі коростинки – скле-роції, що нагадують прилиплі шматочки ґрунту. Іноді вони вкривають значну частину поверхні бульб, не спричинюючи їх ушкодження.

На паростках – темні вдавлені плями, що згодом перетворюють­ся на виразки. Ростки у місцях ураження надломлюються і гинуть, внаслідок чого спостерігається зрідження сходів. Особливо інтенсивно ця форма хвороби виявляється при ранньому висаджуванні бульб у непрогрітий ґрунт.

Влітку на дорослих рослинах хвороба проявляється у вигляді «білої ніжки». Уражується нижня прикоренева частина стебла, яка вкривається білувато-сіруватим повстяним нальотом. Розвитку хвороби сприяє волога тепла погода.

Основне джерело інфекції – уражені рештки рослин, бульби і ґрунт. Гриб зберігається склероціями і грибницею.

Звичайна парша. Збудники хвороби – променисті гриби, або акти­номіцети Streptomyces scabies. Поширена хворо­ба всюди, однак найбільш шкодочинна на легких і суглинкових ґрунтах із слабколужною реакцією у роки зі спекотною і помірно вологою пого­дою. Інтенсивному розвитку звичайної парші сприяє наявність неперепрілих рослинних решток, внесення неперепрілого гною. Уражуються здебільшого бульби, іноді підземна частина стебла, столони, корені. На молодих буль­бах з’являються неглибокі вираз-ки, бородавки. Залежно від глибини уражен­ня, розрізняють декілька видів звичайної парші: плоску, опуклу, глибоку, сітчасту.

На посадко­вих бульбах, що зберігаються в нормальних умовах, інфекція майже не зберігається і перезараження бульб у період зберігання не відбувається. Головне джерело інфекції – ґрунт.

Шкодочинність хвороби виявляється у зниженні товарних і смакових якостей бульб, збільшенні відходів продовольчої картоплі. Уражені зви­чайною паршею бульби легко заражуються збудником сухої фузаріозної і мокрої бактеріальної гнилей, що значно підвищується при зберіганні.

Порошиста парша. Збудник хвороби – гриб Spongospora subterrаnea. По­ширена у вологі роки на важ­ких за механічним складом ґрунтах.

Уражуються бульби, столони і корені. На молодих бульбах утворю­ються спочатку світлі, діаметром 3-4 мм, бородавки, які згодом підси­хають, шкірка на них зіркоподібно розтріскується, з’являються виразки, заповнені темною порошистою масою спор гриба. На коре­нях і столонах утворюються нарости, діаметр яких не перевищує діаме­тра органа, на якому вони утворюються, спочатку білого, пізніше бурого забарвлення, згодом вони розпадаються, вивільнюючи темну спорову масу.

Шкодочинність виявляється у зниженні товарних якостей бульб, збі­льшенні відходів продовольчої картоплі, зростанні втрат при зберіганні, оскільки на таких бульбах інстинктивно розвиваються різні типи гнилей.

Джерело інфекції – уражені бульби, ґрунт.

Срібляста парша. Збудник хвороби – гриб Spondilocladium atvovirens.

Уражуються бульби, на яких вже в період збирання з’являються мало­помітні світло-коричневі, без блиску, різного розміру і конфігурації плями. Згодом (через декілька місяців після збирання) плями стають злегка вдавленими, набувають добре вираженого сріблястого або металі­чного відтінку. Під кінець зберігання бульб верхній шар шкірки буріє і загниває.

Джерело інфекції – уражені бульби, ґрунт.

Бугорчаста парша. Збудник хвороби – гриб Oospora pustulans. Хвороба поширена на легких ґрунтах за умов прохолодної по­годи і високої вологості ґрунту, особливо при пізньому збиранні картоплі.

Виявляється на бульбах через 4-5 місяців після закладан­ня їх на зберігання. На поверхні з’являються округлі пустули діаметром 3-4 мм. Вонипоодинокі або зливаються, або утворюється крупна вдавлена пляма, схо­жа на фітофторозну. Однак загнивання тканин бульби під плямою, на від­міну від фітофторозу, не спостерігається. У місцях ураження тканина між здоровими і ураженими клітинами лущиться, шкірка стає зморшкуватою. За умов високої вологості повітря на поверхні бульб часто з’являється білувато-сірий наліт конідіального спороношення гриба.

Основні джерела інфекції – ґрунт, рослинні рештки, уражені бульби.

Чорна ніжка. Збудник хвороби – бактерії Erwinia carotovora. Хвороба поширена скрізь, де вирощується картопля, однак найбільш шкодочинна у районах з рясними опадами під час вегетації і помірною температурою повітря. Хвороба виявляється на рослинах у період вегетації і на бульбах при зберіганні. Уражені рослини пригнічені, листки жовтіють, скру­чуються в трубочку, засихають. Основа стебла чорніє, загниває. Рослини легко висмикуються з ґрунту. При ранньому ураженні рослини, як правило, гинуть, і бульби зовсім не утворюються, при більш пізньому – вони утворюються, однак здебільшого уражені. На таких бульбах хвороба виявляється у вигляді загнивання серцевини, починаючи із столонного кінця. При зберіганні вони гниють мокрою гниллю з неприємним запахом.

Основне джерело інфекції – уражені бульби.

Кільцева гниль. Збудник хвороби – бактерія Согупеbасtеrіит sере-dопісит. Поширена хвороба в усіх районах вирощування картоплі. Виявляється у формі в’янення рослин і загнивання бульб.

В’янення рослин спостерігається в полі, починаючи з фази цвітіння до кінця вегетації. На попе­речному зрізі ураженого стебла добре помітно потем-ніння судин. На бульбах хвороба виявляється у вигляді ураження судинного кіль­ця. При ураженні судинного кільця бульби зовні не відрізняються від здо­рових. Однак їх судинна система набуває спочатку світло-жовтого, а згодом бурого забарвлення. При надавлюванні з уражених судин виділяється світло-жовта маса бактерій. Згодом хвороба охоплює тканини, що межу­ють із судинним кільцем і поширюється на серцевину бульб, спричиню­ючи мокру гниль.

Основне джерело інфекції – заражені бульби.

Фузаріозна, або суха, гниль бульб. Збудники хвороби – гриби роду Fusarium.

Хвороба проявляється через 2-3 місяці після за­кладання бульб на зберігання. На бульбах з’являються спочатку невеликі сірувато-бурі, злегка вдав­лені плями. Тканина під ними стає сухою, трухлявою, шкірка в місцях ураження – зморшкуватою. Згодом гниль охоплює всю бульбу, вона стає сухою, легкою і твердою. В уражених тканинах утворюються порожни­ни, заповнені пухкою білою, жовтою або червонуватою грибницею, а на поверхні бульб утворюються такого ж забарвлення подушечки конідіального спороношення патогенів.

Основне джерело інфекції – заражений ґрунт.

Мокра бактеріальна гниль бульб. Збудники хвороби – комплекс напівсапрофітних і сапрофітних бактерій. Хвороба вияв­ляється здебільшого при зберіганні, однак зустрічається і в полі в умовах надлишкового зволоження. Уражені тканини бульб розм’якшуються, пе­ретворюються на слизувату тягучу масу з неприємним запахом.

Бактерії проникають у бульби через механічні ушкодження, місця ураження фітофторозом та іншими хворобами, ушкодження дротяника­ми тощо. Хвороба інтенсивно розвивається при порушенні режиму збе­рігання бульб (підвищені вологість і температура). При потраплянні уражених бульб у сховища або кагати виникають осередки мокрої гнилі, які призводять до істотних втрат під час збері­гання.

Захисні заходи від бактеріальних хвороб передбачають садіння здоровим матеріалом і фітосанітарну прочистку насіннєвих посівів.

Зморшкувата мозаїка. Збудники хвороби – комплекс вірусів Potato virus Y, Potato virus S, Potato virus M, Potato virus А. Найбільш характерні симптоми хвороби – деформація листків. Вона виявляється у здутті тка­нин між жил-ками і появі зморшкуватості або гофрованості листків, які стають дрібними, краї їх загинаються донизу. Рослини пригнічені, набувають жовто-зеленого забарвлення з мозаї­чністю.

Під час вегетації віруси передаються контактно-механічним шляхом при догляді за посівами, попелицями.

Основне джерело інфекції – заражені бульби.

Смугаста мозаїка. Збудник хвороби – вірус Potato virus v. Уражу­ються листки, черешки, стебла. Спочатку на листках нижнього, згодом середнього і верхнього ярусів хвороба виявляється у вигляді мозаїки. Пізніше на них з’являються темні некротичні плями, які розміщені з нижнього боку в кутах між жилками (кутаста плямистість). На черешках і стеблах хвороба виявляється у вигляді некротичних смужок і штрихів. Стебла хворих рослин стають крихкими, листки поступово засихають, повисають на висохлих черешках. З ураженого бадилля патоген прони­кає в бульби, де й зимує.

Крім картоплі, збудник уражує помідори, тютюн, солодкий перець, деякі дикорослі пасльонові (пасльон чорний, блекоту та ін.).

Передається вірус у період вегетації контактно-механічним способом, попелицею. Основне джерело інфекції – бульби, дикорослі рос­лини родини пасльонових.

Крапчаста, або звичайна мозаїка. Збудник хвороби – вірус Potato virus X. Виявляється хвороба в основному на листках у вигляді світло-зеленої крапчастості. Крім кра­пчастості, у хворих рослин може спостерігатися де-формація листкової пластини у вигляді слабкої зморшкуватості.

Крім картоплі хвороба може уражувати помідори, тютюн, конюшину червону, блекоту, паслін чорний та ін.

Під час вегетації вірус передається контактно-механічним шляхом із спор хворих рослин, деякими комахами, зокрема цикадками. Основне джерело інфекції – заражені бульби.

Скручування листків. Збудник хвороби – вірус Potato leaf rooll virus (вірус L). Листки хворих рослин, починаючи з нижніх, стають шкірясти­ми, ламкими, краї їх закручуються догори уздовж центральної жилки. Часто спостерігається зміна забарвлення листків від червонува­того до фіолетового або оранжевого відтінків. Черешки у хворих рослин відходять від стебел під гострим кутом.

Крім картоплі, вірус уражує різні види рослин із родин пасльонових, амарантових та ін.

Під час вегетації вірус передається попелицями, контактно-механіч­ним шляхом не передається. Основне джерело інфекції – заражені бульби.

Веретеноподібність бульб, або готика. Збудник хвороби – віроїд Potato springle tuber viroid. Хвороба поширена скрізь. Уражені рослини набувають готичної форми. Листки у них дрібні, вузькі, із сла­бко закрученими краями, відходять від стебла під гострим кутом, мають темно-зелене, з фіолетовим відтінком забарвлення.

Бульби набувають веретеноподібної форми з численними заглиблени­ми вічками, з нетиповим для сорту забарвленням шкірки. У деяких сортів їх поверхня вкривається некротичними плямами і тріщинами.

Поширюється збудник контактно-механічним шляхом під час різання бульб перед висаджуванням, різними видами попелиць, пилком картоплі і помідорів.

Основне джерело інфекції – заражені садивні бульби.

Захисні заходи від вірусних хвороб передбачають підбір здорового насіннєвого матеріалу, оздоровлення насіннєвого матеріалу, знищення бур’янів, фітосанітарні прочистки посівів, використання на насіннєвих ділянках інсектицидів проти попелиць, цикадок і клопів, які є переносниками вірусів.