Управлінська та податкова звітність банків

Рекомендації щодо складання управлінської звітності

Банками України

Питання формування управлінської звітності належать до ком­петенції вищих органів управління банку. З іншого боку, у нор­мативних актах Національного банку України наведені деякі ре­комендації щодо підвищення ефективності організації управлін­ського обліку та управлінської звітності в комерційних банках України.

Зокрема, у Положенні «Про організацію бухгалтерського об­ліку та звітності в банках України» № 566 від 30.12.98 (п. 3.2) визначаються рекомендовані форми управлінської звітності:

- звіт про зміни в балансі;

- аналіз змін статей балансу;

- звіт про зміни доходів та витрат;

- аналіз змін доходів та витрат;

- зведений фінансовий звіт;

- звіт про зміни капіталу;

- аналіз процентної доходності та збитковості;

- звіт про позабалансові ризики;

- звіт про активи, придбані для подальшого продажу, у якому
передбачена вартість їх придбання та поточна оцінка можливої ціни реалізації;

- звіт про зміни вартості портфеля інвестиційних цінних паперів;

- звіт про позабалансові зобов'язання (за географічним, галузе­вим або іншим напрямками);

- звіт про прострочені кредити та інші активи (векселі тощо),
розмір відповідних резервів та пояснень стосовно їх розрахун­ку. (Кредити та інші активи мають бути оцінені без понижую­чих коефіцієнтів, передбачених нормативними документами Національного банку);

- звіт про платоспроможність (достатність капіталу) та ліквід­ність.

Також у п. 3.2.2 даного Положення визначено деякі аспекти складання управлінської звітності, зокрема зазначено, що управ­лінська звітність складається відповідним підрозділом банку шля­хом корекції та деталізації фінансової звітності. Управлінська звітність формується шляхом використання додаткових параме­трів рахунків аналітичного обліку.

У Методичних рекомендаціях щодо організації процесу фор­мування управлінської звітності в банках України, затверджених постановою правління НБУ № 324 від 06.09.2007, наводяться більш ґрунтовні положення щодо рекомендованої структури управлінської звітності та порядку складання форм даного виду звітності.

Зокрема, у розділі IV даного документу визначені рекомендо­вані підходи щодо формування системи управлінської звітності:

1. Управлінська звітність містить фінансові, операційні та інші
нефінансові показники діяльності банку за різними об'єкта­
ми управління.

2. Формування управлінської звітності ґрунтується на даних
управлінського обліку, ризик-менеджменту, інших служб.

3. Банку доцільно регулярно складати повний пакет управлін­ської звітності та щонайменше раз на місяць подавати його
виконавчому органу банку.

4. З метою здійснення поточного управління ризиками та опера­ційною діяльністю готуються спеціальні (щоденні, щотижневі, щомісячні) управлінські звіти.

5. Управлінська звітність має надавати можливість порівнювати
фактичні дані із запланованими, перевіряти фактично досяг­
нуті результати на відповідність визначеній меті та цілям дія­льності банку, вчасно виявляти значні відхилення, бути до­статньою для проведення регулярного моніторингу основних показників діяльності.

6. Пакет управлінської звітності формується за ієрархічним
принципом, тобто форми управлінської звітності найвищого
рівня є найменш деталізованими; форми управлінської звіт­ності нижчого рівня містять більш докладну інформацію сто­совно відповідних об'єктів управління.

7. Керівництво відповідних служб має отримувати інформацію
про результати центрів відповідальності, продукти (групи про­дуктів) і клієнтів (групи клієнтів), за які вони відповідають.

8. Формат і склад звітів узгоджуються з виконавчим органом
банку та відповідними керівниками.

9. Вищим рівнем у структурі управлінської інформації є
управлінська звітність, яка готується для виконавчого ор­гану банку.

10.Органу управління банку періодично (щонайменше раз на
квартал) доцільно отримувати узагальнену управлінську зві­тність.

11.Інформація, що надаватиметься органу управління банку, має
розкривати всі основні показники діяльності банку та забез­печувати їх доступне й однозначне трактування.

Також у Методичних рекомендаціях визначаються показни­ки, які повинна містити управлінська звітність:

• фактичний фінансовий результат та фінансовий стан, а також
показники ефективності за об'єктами управління;

• результати управління ризиками та управління активами й
пасивами, у т. ч. ліквідністю;

• планові та бюджетні показники за об'єктами управління, а
також відхилення фактичних результатів діяльності від пла­ну, бюджету, внутрішніх лімітів;

• результати моніторингу стратегічних основних показників
діяльності за об'єктами управління;

• інші показники та результати діяльності, пов'язані з прода­жем банківських продуктів і послуг за об'єктами управління;

• результати та ефективність управління матеріальними і тру­довими ресурсами банку та їх аналіз.

У банку може виникнути потреба підготовки та надання керів­ництву додаткової інформації, необхідної для прийняття страте­гічних управлінських рішень. По-перше, дана інформація може розкривати можливість реалізації інвестиційних проектів: інвес­тування в основні засоби, асоційовані та дочірні компанії; відкрит­тя філій і т.д. По-друге, може виникнути потреба в наданні управ­лінської звітності для аналізу альтернативних варіантів діяльності банку: розроблення нових або модифікація наявних продуктів; рішення щодо розвитку або припинення діяльності банку в пев­ному напрямі.

Таким чином, ключовою ідеєю управлінської звітності є фор­мування певної системи показників за об'єктами управління. Від­повідно до Методичних рекомендацій основними об'єктами управ­ління банку вважаються: види діяльності (комерційна, торгова та діяльність з управління активами і пасивами), центри відповідаль­ності (центри витрат та центри прибутку), банківські продукти та їх групи, клієнти банків та їх групи.

Слід зазначити, що найбільш поширеним об'єктом управлін­ня у вітчизняних банках є центри відповідальності. Формування звітності за видами діяльності забезпечується шляхом закріплен­ня окремих центрів відповідальності за певними видами діяль­ності. Формування управлінської звітності за банківськими про­дуктами та клієнтами дає можливість підвищити ефективність управління банком, однак потребує значних фінансових витрат та здійснення комплексу організаційних заходів.

Формування показників управлінської звітності за центрами відповідальності забезпечується на основі розподілу активів,

пасивів, доходів, витрат між об'єктами управління. Це завдання здебільшого вирішується шляхом введення додаткових парамет­рів аналітичного обліку та впровадження системи трансфертного ціноутворення. Трансфертні ціни, як правило, забезпечують роз­поділ процентних доходів та витрат за внутрішньобанківськими операціями між центрами відповідальності.