Характеристика суб’єктів соціальної політики держави в умовах сьогодення

Важливим з огляду на проблеми успішності реалізації соціальної політики є характеристика тих осіб та інституцій, котрі розробляють та впроваджують основні соціальні проекти та програми в межах становлення соціальної держави, тобто суб’єктів соціальної політики. Різноманітність та багатовекторність суспільних відносин, неоднорідність соціальної сфери зумовлюють наявність цілої низки елементів, що складають структуру суб’єктів соціальної політики. Загальноприйнятим є наступний перелік суб’єктів соціальної політики: людина (особистість), соціальна держава з мережею державних соціальних інституцій, громадянське суспільство, політичні партії та рухи, громадські організації, фонди, асоціації та спілки громадян. Останнім часом до суб’єктів соціальної політики відносять також роботодавців та підприємців.

Зрозуміло, що основною фігурою в процесі розробки та впровадження соціальної політики є людина (особистість). Йдеться про необхідність усвідомлення того, що соціальна політика будь-якої держави розробляється для людини, заради людини, і впроваджуватись буде також людьми. Для цього важливо підтримувати свободу соціального вибору, зміцнення соціальної самоцінності особистості, пам’ятати, що суспільний прогрес можливий лише за умови активності індивіда.

Досить неоднозначним, але найбільш вагомим суб’єктом соціальної політики є держава. В певних умовах держава не завжди може виступати ефективним суб'єктом, що гальмує повноцінний процес соціального розвитку. Проте, в ході соціальних трансформацій роль держави є головною у впорядкуванні соціальних процесів: саме держава має створити умови для оптимального соціального розвитку. Це передбачає, що держава не повинна нав’язувати спущені ―згори‖ форми, способи розв’язання соціальних проблем, виходячи з якоїсь уніфікованої програми чи шаблону [102, с.14]. Потрібно створити такі умови для соціального розвитку, які б враховували різноманітні особливості людей, соціальних спільностей, груп, традицій, менталітет, регіональні особливості розвитку, етнічний склад населення тощо.

Пріоритетом має стати створення умов для того, щоб людина позбулася тотальної залежності від держави та владних структур і долучилась до загальнолюдських соціальних цінностей, прав і свобод. Саме за таких умов можливе формування громадянського суспільства, де інтереси громадянина та держави враховані у рівній мірі, існує конструктивний діалог між державними структурами та соціумом.

Місце і роль політичних партій і рухів зумовлені їх активністю на сучасному етапі розвитку українського суспільства, ефективністю їх політики, зв’язком із життям, народом, здатністю специфічними для них засобами збагачувати соціальний потенціал суспільства.

Особливість впливу діяльності громадських організацій, асоціацій та спілок громадян на реалізацію та формування соціальної політики полягає в тому, що кожна з них здатна оптимізувати процес виконання соціальних функцій завдяки власній специфіці, можливості більш предметно підійти до вирішення конкретних завдань, є більш динамічними та гнучкими структурами. Важливе місце серед громадських організацій займають профспілки.

Таким чином, сучасні особливості діяльності суб’єктів соціальної політики полягають у зменшенні функцій оперативного втручання в економічну, політичну, духовну сферу, етносоціальне життя, способи та форми реалізації людиною свого потенціалу. Натомість важливо розвивати діяльність по прогнозуванню, координації, визначення глобальних стратегічних завдань у соціальному розвиткові, у сферу створення умов для ефективного функціонування механізму саморегуляції процесів відтворення соціальних цінностей.