Про посвячення Богові людей і речей. 64 страница

10. Радісно буду втішатися Господом, звеселіє душа моя Богом моїм; бо Він одягнув мене в шати порятунку; в одяг правди зодягнув мене, як на нареченого, поклав вінця, і, як наречену, прикрасив оздобами.

11. Бо, як земля вирощує рослини свої, і наче город вирощує посіяне в ньому, – так Господь Бог виявить правду і славу перед усіма народами.

Ісаїя 62

1. Не змовчу заради Сіону і заради Єрусалиму не заспокоюся, аж доки не зійде, як світло, правда його, і порятунок його – як палаючий світильник.

2. І побачать народи правду твою і всі царі – славу твою, і назвуть тебе новим ім'ям, котре вимовлять уста Господні.

3. І будеш вінцем слави в руці Господній і царською короною – на долоні Бога твого.

4. Уже не будуть називати тебе залишеною і землю твою не будуть уже називати пустелею, але називатимуть тебе: Моя в ній утіха, а землю твою – заміжня, бо Господь приязний до тебе, і земля твоя пошлюбиться.

5. Як юнак стає до шлюбу з юнкою, так пошлюбуються з тобою сини твої; і, [як] наречений радіє з нареченої, так буде радіти тобою Бог твій.

6. На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив сторожу, [котра] не мовчатиме ні вночі, ні вдень. О, ви, що нагадуєте про Господа! Не замовкайте!

7. Не замовкайте перед Ним, аж доки Він не відбудує, і доки не вчинить Єрусалим славою на землі.

8. Господь присягнувся правицею Своєю і міцним раменом Своїм: Не дам уже зерна твого в страву ворогам твоїм, і сини чужинців не будуть пити вина твого, над котрим ти потрудився.

9. Але ті, що збирають його, будуть їсти його і прославлятимуть Господа, і збирачі винограду будуть пити [вино] його на подвір'ях святині Моєї.

10. Проходьте, проходьте через браму, приготуйте шлях народові: Вирівнюйте, вирівнюйте дорогу, приберіть каміння, піднесіть знамено для народів.

11. Ось, Господь оголошує до рубежів землі: Скажіть доньці Сіону: Іде Рятівник твій; нагорода Його – з Ним і відплата Його – перед Ним.

12. І назвуть їх народом святим, спокутуваним від Господа, а тебе назвуть знайденим містом не залишеним.

Ісаїя 63

1. Хто це йде від Едому, у червоних шатах із Боцри? Який величавий у Своїм одязі, що виходить у повноті сили Своєї? Я – що виповідає правду, потужний, щоб рятувати.

2. А від чого шати Твої червоні і одяг у Тебе, як у чавильника винограду?

3. Я топтав Сам у чавилі, і з народів нікого не було зі Мною; Я топтав їх у гніві Моєму і чавив їх у люті Моїй; кров їхня бризкала на шати Мої, і Я заплямував всю одежу Мою;

4. Бо день помсти – у серці Моєму, і рік Моїх спокутуваних прийшов.

5. Я дивився, – і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але помогло Мені рамено Моє, і лють Моя – вона підтримала Мене.

6. І потоптав Я народи у гніві Моєму, і понищив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їхню.

7. Пригадаю милості Господні і славу Господню за все, що Господь подарував нам, і глибоку приязнь [Його] до Ізраїлевого дому, котру виявив Він йому за милосердям Своїм і за багатьма щедротами Своїми.

8. Він сказав: Беззаперечно вони – народ Мій, діти, котрі не обдурять, і Він був для них Рятівником.

9. У всілякій журбі їхній Він не залишав їх, і Ангел Його присутности рятував їх; через любов Свою і милосердя Своє Він визволив їх, узяв і носив їх кожного дня старожитнього.

10. Але вони зворохобилися і завдали жалю Святому Духові Його; а тому Він став супротивником їхнім: Сам воював супроти них.

11. Тоді народ Його пригадав старожитні дні Мойсеєві: де Той, Котрий вивів їх з моря з пастирем овечок Своїх? Де Той, Котрий вклав у серце його Святого Духа Свого,

12. Котрий вів Мойсея за праву руку величним раменом Своїм, розділив перед ними води, щоб вчинити Собі вічне ймення.

13. Котрий вів їх через безодні, мов коня степом, [і] вони не спотикалися?

14. Як череда сходить у долину, Дух Господній вів їх до спочину. Так вів Ти народ Твій, щоб вчинити Собі уславлене ймення.

15. Поглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і Слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? – Добре серце Твоє і милості Твої до мене притримані.

16. Лише Ти – Батько наш; бо Авраам не впізнає нас, та й Ізраїль не визнає нас за своїх; Ти, Господе, – Вітець наш, од віку ймення Твоє: Визволитель наш.

17. Нащо, Господе, Ти дозволив нам збочити зі шляхів Твоїх, ожорсточитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? Обернися, заради служників Твоїх, заради колін спадку Твого.

18. Недовго володів ним народ Святині Твоєї; вороги наші потоптали Святиню Твою.

19. Ми стали такими, над якими Ти начебто ніколи не володарював, і над котрими не називалося ймення Твоє.

Ісаїя 64

1. О, якби Ти роздер небеса [і] зійшов! Гори розтанули б від обличчя Твого,

2. Мов палючий вогонь, що від нього кипить вода, – щоб отак учинилося відомим ворогам Твоїм ймення Твоє; щоб від обличчя Твого здригнулися народи.

3. Коли Ти звершував грізні діяння, на котрі ми не чекали, і сходив, – гори танули від лиця Твого.

4. Бо од віку не чули, не завважували вухом, і жодне око не бачило іншого бога, окрім Тебе, котрий стільки вчинив би для тих, що сподіваються на нього.

5. Ти милостиво зустрічав зраділого і такого, що чинив правду і згадував Тебе на шляхах Твоїх. Та ось, Ти розгнівався, тому що ми здавна грішили; то хіба ми будемо врятовані?

6. Усі ми стали – мов нечистий, і вся праведність наша, – наче поплямований одяг; і всі ми зблякли, мов би листок, і беззаконня наші, наче вітер, несуть нас геть.

7. І немає нікого, хто прикликав би ймення Твоє, хто заповзявся б міцно триматися за Тебе; а тому Ти утаємничив од нас лице Твоє і залишив нас на загибель від беззаконня нашого.

8. Але нині, Господе, Ти – Батько наш; ми – глина, а Ти наш Творець, і всі ми – діяння руки Твоєї.

9. Не гнівайся, Господе, без міри, і не вічно пам'ятай беззаконня. Поглянь же, ми всі – народ Твій.

10. Міста Святині Твоєї зробилися пустелею; пустелею став Сіон і Єрусалим спустошений.

11. Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Тебе, спалений вогнем, і всі коштовності наші пограбовані.

12. Чи будеш після цього утримуватися, Господе, чи будеш мовчати і карати нас без міри?

Ісаїя 65

1. Я відкрився тим, що не запитували про Мене; Мене знайшли ті, що не шукали Мене: Ось Я! Ось Я! Говорив Я народові, що не йменувався ім'ям Моїм.

2. Щодня простягав Я руки Мої до народу непокірного, що ходив шляхом недобрим, за своїми помислами.

3. До народу, котрий постійно ображає Мене противіч, приносить пожертви у дібровах і спалює кадіння на черепках.

4. Сидить у гробницях і ночує в печерах, і їсть свиняче м'ясо, і гидке вариво у посуді в нього.

5. Котрий говорить: Зупинися, не підходь до мене, тому що я святий для тебе. Вони – дим для Мене на запах, вогонь, що горить кожного дня.

6. Ось що написано перед лицем Моїм: Не промовчу, але віддячу, віддячу в нутро їхнє.

7. За всі беззаконня ваші, та беззаконня батьків ваших, говорить Господь, котрі обкурювали кадінням гори і пагорби, обмовляли Мене, Я відміряю платню у нутрощах їхніх за попередні вчинки їхні.

8. Так говорить Господь: Коли у виноградному гроні є сік, тоді кажуть: Не пошкодь його, бо в ньому благословення; те саме вчиню я заради служників Моїх, щоб не всіх вигубити.

9. І виведу з Якова сім'я, і з Юди – спадкоємця гір Моїх, і успадкують це вибрані Мої, і служники Мої будуть там жити.

10. І буде Шарон пасовиськом для отари і долина Ахор – місцем спочину для худоби народу Мого, котрий шукав Мене.

11. А вас, котрі залишили Господа, забули святу гору Мою, готуєте трапезу для Ґада і розчиняєте повну чашу для Мені.

12. Вас прирікаю Я під меч, і всі ви схилитеся, і вас зітнуть, тому що Я кликав – а ви не відповідали, говорив – а ви не чули, проте вчиняли недобре в очах Моїх і вибирали те, що було небажане Мені.

13. А тому так говорить Господь Бог: Ось, служники Мої будуть їсти, а ви будете голодувати; слуги Мої будуть пити, а ви будете знемагати від спраги.

14. Слуги Мої будуть веселитися, а ви будете в соромі; слуги Мої будуть співати від сердечної радости, а ви будете кричати від сердечної скорботи і ридати від згніченого духу.

15. І залишите ім'я ваше вибраним Моїм для прокляття; і вб'є тебе Господь Бог, а слуг Своїх назве іншим ім'ям,

16. Котрим, якщо хтось буде благословляти себе на землі, буде благословлятися Богом істини; і хто буде присягатися на землі, буде присягатися Богом істини, – тому що попередні страждання забудуться і приховані від очей Моїх.

17. Бо ось, Я утворюю нове небо і нову землю, і попередні вже не будуть згадувані і не прийдуть на серце.

18. А ви будете веселитися і радіти у віках тим, що Я утворюю: Бо ось, Я утворюю Єрусалим веселощами і народ його радістю.

19. І буду утішатися Єрусалимом і веселитися народом Моїм; і не буде чутно в ньому більше голосу плачу і голосу волання.

20. Там уже не буде більше малолітнього і старця, котрий не сягнув би повноти днів Своїх; бо столітній буде помирати юнаком, а столітній грішник буде проклятий.

21. І будуть споруджувати будинки і жити в них, і садити виноградники і їсти плоди їхні.

22. Не будуть будувати, щоб інший замешкав, не будуть садити, щоб інший їв; бо дні народу Мого будуть, як дні дерева, і вибрані Мої довго будуть користуватися витворами рук своїх.

23. Не будуть працювати даремно і народжувати дітей на горе; тому що будуть насінням, благословенним від Господа, і, нащадки їхні з ними.

24. І станеться, раніше, аніж вони озвуться, – Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я вже почую.

25. Вовк і ягнятко будуть пастися вкупі, і лев, як віл, буде їсти солому, а для гадини порох буде поживою: вони не завдаватимуть лиха і шкоди на всій святій горі Моїй, говорить Господь.

Ісаїя 66

1. Так говорить Господь: Небо – престол Мій, а земля – підніжжя ніг Моїх; де ж ви збудуєте дім для Мене, і де місце спочину Мого?

2. Бо все це вчинила рука Моя, і все це було, говорить Господь. А ось на кого Я подивлюся (приязно): На сумирного і пригніченого духом, і на того, хто тремтить перед словом Моїм.

3. Бо хто приносить у пожертву вола, такий самий, як убивник чоловіка; А хто приносить на пожертву ягнят, – такий самий, як убивник пса; а хто приносить дара, – такий самий, як той, що приносить свинячу кров; а хто вчиняє кадіння, – такий самий, як той, що молиться до ідола. Бо вони вибрали власні шляхи, і душа їхня знаходить задоволення в мерзотах їхніх,

4. Отак і Я використаю їхню облуду і наведу на них жахливе для них; тому що Я кликав – і не відповів жодний, говорив – і вони не чули, а чинили недобре в Моїх очах і вибирали те, що небажане Мені.

5. Вислухайте слово Господнє ті, що в трепеті перед словом Його: ваші брати, що ненавидять вас і проганяють вас за ймення Моє, говорять: Нехай явить Себе в Славі Господь, і ми подивимося на втіху вашу. Але вони будуть посоромлені.

6. Ось, гомін з міста, голос із храму, голос Господа, що віддає покаранням ворогам Своїм.

7. Іще не страждала пологами, а породила, передніше, аніж настав біль її, розродилася сином.

8. Хто чував про таке? Хто бачив схоже на це? Чи виникала країна упродовж дня? Чи народжувався народ воднораз, як Сіон: заледве почав пологами страждати, – і породив синів своїх.

9. Чи доведу Я до пологів, і не дам породити? – Говорить Господь. Або, даючи сили народити, чи замкну [лоно]? – говорить Бог твій.

10. Звеселійте з Єрусалимом і радійте за нього всі, хто любить його! Радійте з ним радістю всі, хто журився за нього.

11. Щоб вам їсти і насичуватися від грудей втіхи його, впиватися і розкошувати повнотою слави його.

12. Бо так говорить Господь: Ось, Я спрямовую до нього мир, як ріку, і скарби народів, як потік повені, для насолоди вашої; на руках будуть вас носити і на колінах пестити.

13. Як утішає кого-небудь мати, так і Я втішатиму вас, і ви будете мати розраду в Єрусалимі.

14. І побачите це, і зрадіє серце ваше, і кості ваші розквітнуть, як молода трава, і відкриється рука Господня слугам Його, а на ворогів Своїх Він розгнівається.

15. Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його – як вітер, щоб вилити гнів Свій з люттю і гнів Свій з палаючим вогнем.

16. Бо Господь з вогнем і мечем Своїм учинить суд над кожною плоттю, і багато буде понищених Господом.

17. Ті, котрі освячують і очищають себе в дібровах, один по одному, їдять свиняче м'ясо і мерзоту та мишей, – усі загинуть, говорить Господь.

18. Бо Я [знаю] вчинки їхні і думки їхні; і ось, прийду зібрати всі народи і всі язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою.

19. І покладу на них ознаку, і пошлю із врятованих від них до народів: у Таршіш, Пул, і Лул, у Мешех і Кос, у Тувал та Яван, на острови далекі, котрі не чули про Мене і не бачили слави Моєї; і вони сповістять народам славу Мою.

20. І приведуть усіх братів ваших від усіх народів у дарунок Господові на конях і колісницях, і на ношах, і на мулах, і на швидких верблюдах, – на святу гору Мою, до Єрусалиму, говорить Господь, як сини Ізраїлеві приносять дарунки до Господнього дому у чистому посуді.

21. З них буду брати також за священиків і левитів, говорить Господь.

22. Бо як нове небо і нова земля, котрі Я витворю, завжди будуть перед лицем Моїм, говорить Господь, так буде і насіння ваше, і ймення ваше.

23. Тоді щонового місяця і щонової суботи буде приходити всіляка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь.

24. І будуть виходити, і побачать трупи людей, що відступилися від Мене: бо черва їхня не помре, і вогонь їхній не загасне, і будуть вони мерзотою для всілякої плоті.

Книга пророка Єремії

Єремії 1

1. Слова Єремії, сина Хілкійїного, із священиків, що в Анатоті, у Веніяминовому краї,

2. До котрого було слово Господнє за днів Йосії, Амонового сина, царя Юдейського, тринадцятого року царювання його,

3. А також за днів Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдейського царя, до переселення Єрусалиму в п'ятому місяці.

4. І було до мене слово Господнє:

5. Перш, ніж Я утворив тебе в лоні, Я пізнав тебе, і перш, ніж ти вийшов з лона, Я освятив тебе: пророком для народів настановив тебе.

6. А я сказав: О, Господе Боже! Я не вмію говорити, бо я ще замолодий.

7. Але Господь сказав мені: Не кажи: "Я замолодий"; бо до всіх, до кого Я пошлю тебе, підеш, і все, що звелю тобі, скажеш.

8. Не бійся їх, бо Я з тобою, щоб захищати тебе, сказав Господь.

9. І простягнув Господь руку Свою, і торкнувся уст моїх, і сказав мені Господь: Ось, Я вклав слова Мої в уста твої.

10. Дивися, – Я настановив тебе цього дня над народами і царствами, щоб викорінювати і спустошувати, нищити і руйнувати, утворювати і насаджувати.

11. І було до мене слово Господнє: Що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: Бачу гілку мигдалеву.

12. Господь сказав мені: Ти добре бачиш, бо Я допильновую слова Свого, щоб воно скорше справдилося.

13. І було до мене слово Господнє вдруге: Що бачиш ти? Я сказав: Бачу киплячий казан на вітрі, видно мені з північного боку.

14. І сказав мені Господь: З півночі прийде лихо на всіх мешканців цієї землі.

15. Бо ось, Я закличу всі племена царств північних, говорить Господь, і прийдуть вони, і поставить кожний престола свого при вході до кожної Єрусалимської брами, і довкола усіх мурів його, і в усіх містах юдейських.

16. І звершу над ними суди Мої за всі беззаконня їхні, за те, що вони залишили Мене, і кадили чужинським божкам, і поклонялися вчиненому руками своїми.

17. А ти підпережи крижі твої і підведися і скажи їм все, що Я звелю тобі; не будь легкодухим перед ними, щоб Я не уразив тебе на їхніх очах.

18. І ось, Я ставлю тебе нині укріпленим містом і залізним стовпом, і мідною загородою по всій землі оцій, супроти царів Юдеї, супроти князів її, супроти священиків її і супроти народу цієї землі.

19. Вони будуть воювати супроти тебе, але не здолають тебе; бо Я з тобою, говорить Господь, щоб визволяти тебе.

Єремії 2

1. І було слово Господнє до мене:

2. Рушай і проголоси у вуха [доньці] Єрусалиму: Так говорить Господь: Я пригадую приязнь юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною в пустелю, на землю незасіяну.

3. Ізраїль [був] святинею Господа, первістком плодів Його; всі, хто пожирав його, були засуджені, біда приходила до них, говорить Господь.

4. Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого!

5. Так говорить Господь: Яку неправду знайшли в Мені батьки ваші, що віддалилися од Мене, і пішли за марнотою, і марнотними стали?

6. І не сказали: Де Господь, котрий вивів нас із єгипетської землі, вів нас пустелею, землею виснаженою і безлюдною, землею спраглою, землею тіні смертної, котрою ніхто не ходив і де не існувала людина?

7. І Я завів вас на землю родючу, щоб ви насичувалися плодами її і добрами її, а ви увійшли і змерзили землю Мою, і набуток Мій вчинили мерзотою.

8. Священики не говорили: Де Господь? І навчителі закону не знали Мене, і пастирі відступилися од Мене, і пророки пророкували в ім'я Ваала і ходили слідами тих, котрі не допомогають.

9. Тому Я буду ще судитися з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитися.

10. Бо навідайтеся до островів хеттейських і подивіться, і пошліть до Кедару, і придивіться уважно: Чи було [там] щось подібне до цього?

11. Чи замінив який-небудь народ божків [своїх], хоч вони й не боги? А Мій народ проміняв славу свою на те, що не помагає.

12. Подивуйтеся з цього, небеса, і здригніться, і жахніться, говорить Господь.

13. Бо подвійне зло вчинив народ Мій; Мене, джерело води живої, залишили, і витесали собі посудини розбиті, котрі не можуть утримати води.

14. Хіба Ізраїль раб? Чи він рабом у домі народився? Чому, з якої причини він став здобиччю?

15. Зарикали на нього молоді леви, озвалися голосом своїм і вчинили землю його пустелею; міста його спалені, без городян.

16. І сини Мемфіса і Тахпенеса об'їли тім'я твоє.

17. Чи не завдав ти собі цього тим, що залишив Господа Бога твого о тій порі, коли Він супроводжував тебе?

18. І нині навіщо тобі шлях на Єгипет, аби пити воду з Нілу? І нащо тобі шлях до Асирії, щоб воду пити з річки її? (Єфрату)

19. Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; тож пізнай і помисли, яке погане і гірке те, що ти залишив Господа, Бога твого, і страху Мого немає в тобі, говорить Господь Бог Саваот.

20. Бо здавна Я розбив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти казав: Не буду служити [ідолам], а тим часом на всілякому високому пагорбі і під кожним гіллястим деревом ти блудодіяв.

21. Я посадив тебе [як] благородну лозу, – найчистіше насіння; як же ти перетворилася в Мене на дикий паросток чужої лозини?

22. А тому хоч би ти умився з милом і багато витратив на себе лугу, – нечестя твоє позначене переді Мною, говорить Господь Бог.

23. Як можеш ти сказати: Я не опоганив себе, я не ходив слідами Вааловими? Поглянь на поведінку твою в долині, спізнай, що вчиняла ти, метка верблюдице, що блукаєш стежками своїми?

24. Дику віслючку, що звикла до пустелі і в пристрасті своїй ковтає повітря, – хто може її спинити? А ніхто з шукачів її не втомлюється: знайдуть її певного місяця.

25. Не дозволяй ногам твоїм стоптувати взуття і горлі твоєму – знемагати від спраги. Але ти сказав: Не сподівайся, ні! Бо люблю чужих і буду ходити слідами їхніми.

26. Як злодій, коли спіймають його, буває осоромлений, – так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їхні, князі їхні, і священики їхні, і пророки їхні, –

27. Кажучи дереві: Ти – мій батько; і до каменя: Ти породив мене; бо вони обернулися до Мене спиною, а не обличчям; а в годину бідування свого будуть казати: Підведися і врятуй нас!

28. То ж де божки твої, котрих ти вчинив собі? Нехай вони підведуться, якщо можуть врятувати тебе в недобру годину бідування твого; бо скільки у тебе міст, стільки ж божків у тебе, Юдо.

29. Навіщо вам змагатися зі Мною? – усі ви згрішили супроти Мене, говорить Господь.

30. Даремно карав Я дітей ваших; вони не прийняли повчання; пророків ваших пожирав меч ваш, неначе лев-згубник.

31. О, роде! Зважайте ви на слово Господнє: Чи був Я пустелею для Ізраїля? Чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій каже: Ми самі собі володарі; ми вже не прийдемо до Тебе!

32. Чи забуває дівчина прикраси свої і наречена – шати свої? А народ Мій забув Мене, – безліч днів.

33. Як же вдатно ти прямуєш торованками своїми, щоб знайти любов! І для цього навіть до злочинів ти пристосовувала шляхи твої.

34. Навіть на полах одежі твоєї видно кров людей бідних, безневинних, котрих ти не впіймала біля підкопу і, не зважаючи на все це,

35. Говориш: Оскільки я не маю провини, то напевне гнів Його відвернеться од мене. – Ось, Я буду судитися з тобою за те, що кажеш: Я не згрішила.

36. Нащо ти так багато блукаєш, викривляючи дорогу свою? Ти також будеш осоромлена Єгиптом, як була зганьблена Асирією.

37. І від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати успіху з ними.

Єремії 3

1. Кажуть: Якщо муж відпустить дружину свою, і вона відійде од нього і стане дружиною другого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не опоганилася б цим та країна? А ти з багатьма коханцями займалася блудом, – і все-таки повернись до Мене, говорить Господь.

2. Зведи очі твої на пагорби і подивися: де не злягалися з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як араб у пустелі, і безчестила землю блудом твоїм і лукавством твоїм.

3. За це не було дощів, і не було дощу пізнього, але в тебе було чоло блудниці, – ти знехтувала соромом.

4. Чи не будеш ти віднині гукати до Мене: Татку мій! Ти юнацтва мого Провідник!

5. Невже завжди Він буде у гніві? І невже вічно буде утримувати його в Собі? Ось, що ти говориш, а вчиняєш зло і маєш успіхи в ньому.

6. Господь сказав мені за днів Йосії, царя: Чи бачив ти, що вчиняла відступниця, донька Ізраїля? Вона ходила на кожне узвишшя і під кожне дерево з пишною кроною, і там злягалася.

7. І потому, [як] вона все це чинила, Я казав: Повернися до Мене. Але вона не повернулася; і бачила це підступна сестра її Юдея.

8. І бачив Я, що, коли за увесь перелюб відступниці, доньки Ізраїля, Я відпустив її і дав їй розвідного листа, підступна сестра її, Юдея, не настрашилася, а пішла сама злягатися.

9. І явним зляганням вона опоганювала землю, і чинила перелюб із каменюкою і деревом.

10. Та навіть по всьому цьому зрадлива сестра її Юдея не навернулася до Мене всім серцем своїм, а лише удавано, говорить Господь.

11. І сказав мені Господь: Відступниця, [донька] Ізраїля, виявилася справедливішою, аніж підступна Юдея.

12. Рушай, і проголоси слова оці до півночі, і скажи: Повернися, відступнице, [донько] Ізраїля, говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, говорить Господь, – не вічно буду обурюватися.

13. Тільки визнай провину твою; бо ти відступила од Господа, Бога твого, і злягалася з чужинцями під кожним гіллястим деревом, а голосу Мого ви не дослухалися, говорить Господь.

14. Поверніться, діти-відступники, – говорить Господь, тому що Я пошлюбився з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє з племені, і приведу вас на Сіон.

15. І дам вам пастирів до серця Мені, що пастимуть вас розважливо і розумно.

16. І станеться, як ви розмножитеся і будете плідними на землі, за тих днів, говорить Господь, не будуть уже казати: Ковчег заповіту Господнього; він і на розум не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде.

17. О тій порі назвуть Єрусалим престолом Господнім, і всі народи заради ймення Мого зійдуться до Єрусалиму і вже не будуть чинити за впертістю злого серця свого.

18. За тих днів прийде дім Юдин до Ізраїлевого дому, і рушать разом із краю північного у край, котрого Я дав у спадок батькам вашим.

19. І говорив Я: Як зарахую тебе в число дітей і дам тобі жадану землю, пречудову спадщину багатьох народів? І сказав: Ти будеш називати Мене Батьком твоїм і не відступиш од Мене.

20. Але, за істиною, як дружина підступно зраджує другові своєму, так підступно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, говорить Господь.

21. Голос чутно на пагорбах, плач і благання синів Ізраїля за те, що вони викривляли дорогу свою, забули Господа, Бога свого.

22. Поверніться, бунтарські діти: Я уздоровлю вашу непокірність. – Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти – Господь, Бог наш.

23. Справді, даремно ми сподівалися на пагорби і на безліч гір; справді, у Господі, Богові нашому – порятунок Ізраїлів.

24. Ще від юности нашої ця мерзота пожирала працю батьків наших, овечок їхніх і волів їхніх, синів їхніх і доньок їхніх.

25. Ми лежимо в соромі своєму, і ганьба наша покриває нас, тому що ми грішили перед Господом, Богом нашим, – ми і батьки наші, від юности нашої і до нинішнього дня, – і не дослухалися до голосу Господа, Бога нашого.

Єремії 4

1. Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, говорить Господь, до Мене звернися; і якщо відкинеш мерзоту твою від лиця Мого, то не будеш поневірятися.

2. І будеш присягатися: Живий Господь! В істині, в суді і в правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися.

3. Бо так говорить Господь до мужів Юдеї та Єрусалиму: Розорюйте собі нові ниви і не сійте поміж тернами.

4. Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть вашого серця, мужі юдейські і городяни Єрусалиму, щоб гнів Мій не бурхнув, як вогонь, і не спалахнув незгасно з причини лихих нахилів ваших.

5. Оголосіть в Юдеї і звістіть в Єрусалимі, і проголошуйте і сурміть сурмою по країні; кричіть уголос і промовляйте: Збирайтеся, і ходімо в укріплені міста.

6. Піднесіть знамено до Сіону, біжіть не зупиняйтеся; бо Я наведу з півночі лихо і велику погибель.

7. Виходить лев зі своєї гущавини, і з'являється винищувач народів; він виходить із свого місця, щоб землю твою вчинити пустелею; міста твої будуть спустошені, [залишаться] без мешканців.

8. А тому підпережіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться од нас.

9. І станеться того дня, говорить Господь, зомліє серце в царя і серце у князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки.

10. І сказав я: О, Господе Боже! Невже Ти лише вабив народ оцей та Єрусалим, кажучи: Мир буде у вас; а тим часом, меч сягає душі?

11. О тій порі сказано буде народові цьому та Єрусалимові: Гарячий вітер рине з висот пустельних на шлях доньки народу Мого, не для віяння і не для очищення;

12. І прилине до Мене звідти вітер потужніший від цього, і Я звершу суд над ними.

13. Ось, підноситься він, мов хмари, і колісниці його – наче вихор, коні його прудкіші від орлів; горе нам! Бо ми будемо спустошені.

14. Змий недобре із серця твого, Єрусалиме, щоб тобі врятуватися: доки будуть гніздитися в тобі зловісні думки?

15. Бо вже лине голос від Дана, і вість про загибель з гори Єфремової:

16. Оголосіть народам, сповістіть Єрусалимові, що йдуть з далекої країни облягти; і вигуками своїми виповнюють міста Юдеї.

17. Мов сторожа полів, вони облягають його кружма, бо він збунтувався супроти Мене, говорить Господь.

18. Шляхи твої і діяння твої завдали тобі цього; від твого нечестя тобі так гірко, що сягає серця твого.

19. Утробо моя! Утробо моя! Сумую у глибинах серця мого, хвилюється в мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук сурми, тривогу бою.

20. Лихо за бідою; вся земля спустошується, несподівано понищені шатра мої, миттю – намети мої.

21. Чи довго мені бачити знамено, чути звук сурми?

22. Це тому, що народ Мій безглуздий – не знає Мене; нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на лихе, а добра чинити не вміють.

23. Дивлюся на землю – і ось, вона спустошена і порожня, – на небеса, і немає в них світла.

24. Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби хитаються.

25. Дивлюся – і ось, немає людини, і всі птахи небесні порозліталися.

26. Дивлюся – і ось, Карміл – пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його.

27. Бо так сказав Господь: Вся земля буде спустошена, але винищення ущент не вчиню.

28. Заплаче від цього земля, і небеса затьмаряться вгорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не покаюся за це, і не відступлюся од цього.

29. Від гуркотняви вершників і стрільців порозбігаються всі міста: вони сховаються в густих лісах і позалазять на скелі; усі міста спорожніють, і не буде в них жодного мешканця.

30. А ти, спустошена, що почнеш робити? Хоч ти одягаєшся у пурпур, хоч оздоблюєш себе золотими шатами, обмальовуєш очі твої фарбами, але надаремно оздоблюєш себе; зневажили тебе коханці – вони шукають душі твоєї.

31. Бо Я чую голос, наче жінки-породіллі, стогін, наче тієї, що народжує вперше, голос доньки Сіону; вона стогне, простягаючи руки свої: О, горе мені! Душа моя знемагає перед убивниками.