Про посвячення Богові людей і речей. 20 страница

29. Він говорив: Відпусти мене, бо в нашому місті родове жертвоприношення, і мій брат запросив мене; Отож, якщо я знайшов приязнь в очах твоїх, піду і побачуся з своїми братами; саме тому він і не прийшов пообідати з царем.

30. І спалахнув Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Хіба я не знаю, що ти потоваришував з Єссеєвим сином мені на сором і на сором та неславу своїй матері?

31. Тому що всі дні, доки син Єссеїв буде жити на землі, не встоїш ні ти, ні царство твоє; А тепер пошли і приведи його до мене; бо він зрокований на смерть.

32. І відповідав Йонатан Саулові, батькові своєму, і сказав йому: За що він буде убитий? Що він учинив?

33. Тоді Саул кинув списа в нього, щоб убити його. І Йонатан зрозумів, що батько його поклав собі убити Давида.

34. І підвівся Йонатан з-за столу у великому гніві, і не обідав другого дня новомісяччя; тому що сумував за Давида, і тому, що образив його батько його.

35. Другого дня вранці вийшов Йонатан у поле, о тій порі, котру призначив Давидові, і малий хлопчина з ним.

36. І сказав він хлопчині: Біжи, шукай стріли, котрі я пускаю. Хлопець побіг, а він випускав стріли так, щоб вони летіли через [хлопчину] далі.

37. І побіг хлопець туди, куди Йонатан випускав стріли, і закричав Йонатан хлопцеві, і казав: Гляди, стріла попереду в тебе.

38. І знову кричав Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не зупиняйся. І зібрав хлопчина Йонатанові стріли, і прийшов до свого пана.

39. А хлопець не знав анічого: тільки Йонатан і Давид знали, в чім річ.

40. І віддав Йонатан зброю свою хлопцеві, що був при ньому, і сказав йому: Рушай, віднеси в місто.

41. Хлопець пішов, а Давид підвівся з південного боку, і припав лицем своїм до землі, і тричі поклонився; і цілували вони один одного, і плакали вдвох разом, але Давид плакав з особливим почуттям.

42. І сказав Йонатан Давидові: Йди з миром; А що присягнулися ми двоє в ймення Господа, говорячи: Господь нехай буде свідком поміж мною і між тобою, і поміж насінням моїм та насінням твоїм, – нехай так буде навіки!

43. І зібрався [Давид] і пішов, а Йонатан повернувся до міста.

ЦАРІВ 21

1. І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха. І знітився Ахімелех при стрічі з Давидом, і сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою?

2. І сказав Давид Ахімелехові священикові: Цар доручив мені справу і сказав мені: Нехай ніхто не знає цього, нащо я послав тебе і що доручив тобі; тому я залишив людей на умовленому місці.

3. Отож, що є в тебе під рукою, дай мені, п'ять хлібів, або що знайдеться.

4. І відповідав священик Давидові, говорячи: Немає у мене під рукою простого хліба, а є хліб святий, – якщо люди [твої] утрималися [від] жінок.

5. І відповідав Давид священикові, і сказав йому: Жінок при нас не було ні вчора, ні третього дня, від часу, як я вийшов, і посудини юнаків чисті, а якщо дорога нечиста, то [хліб] залишиться чистим у посудинах.

6. І дав йому священик освяченого хліба; бо не було в нього хліба, окрім хлібів показних, котрі взяті були від Господа, аби покласти гарячий хліб того дня, коли його забирають.

7. А того дня там був перед Господом один із Саулових служників, на ймення Доеґ, ідумеянин, провідник Саулових пастухів

8. І сказав Давид Ахімелехові: Чи немає в тебе під рукою списа чи меча? Бо я не взяв із собою ні меча, ні іншої зброї, оскільки доручення царя було термінове.

9. І сказав священик: Ось меч Ґоліята филистимлянина, котрого ти забив у долині Ела, – ось він за ефодом, загорнутий в одежу; якщо хочеш, візьми його; іншого, крім цього, тут немає. І сказав Давид: Немає схожого на нього: дай мені його.

10. І підвівся Давид, і втік того ж таки дня від Саула, і прийшов до Ахіша, царя ґатського.

11. І сказали Ахішові служники його: Чи не той це Давид, цар тієї країни? Чи не йому співали в хороводах і говорили: Саул уразив тисячі, а Давид – десятки тисяч?

12. Давид поклав слова ці в серці своєму і вельми боявся Ахіша, царя ґатського.

13. І змінив поведінку свою перед ними, і вдав із себе божевільного на їхніх очах, і креслив на дверях, і пускав слину на бороду свою.

14. І сказав Ахіш служникам своїм: Бачите, він чоловік божевільний; для чого ви привели його до мене?

15. Хіба бракує у мене божевільних, що ви привели його, щоб він юродствував переді мною? Невже він увійде до мого дому?

ЦАРІВ 22

1. І вийшов Давид звідти, втік у печеру Адуллам, і почули брати його і увесь дім батька його, і прийшли до нього туди.

2. І зібралися до нього всі пригнічені, і всі боржники, і всі знічені душею, і став він над ними провідником. І було з ним близько чотирьох сотень люду.

3. І пішов Давид звідти до моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: Нехай прийде батько мій та мати моя, побудуть у вас, аж доки я не довідаюся, що вчинить зі мною Бог.

4. І привів їх до царя моавського, і жили вони в нього увесь час, доки Давид переховувався у цій фортеці.

5. Але пророк Ґад сказав Давидові: Не залишайся в цьому сховищі; а рушай, іди до Юдиного краю! І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.

6. І почув Саул, що Давид з'явився, і люди, які були з ним. Саул сидів тоді у Гів'ї під тамариском на горі, зі списом у руці його, і всі служники його оточували його.

7. І сказав Саул служникам своїм, які оточували його: Послухайте сини Веніяминові, невже всім вам дасть син Єссея поля і виноградники, і всіх вас настановить тисяцькими і сотниками,

8. Що ви всі змовилися супроти мене, і ніхто не відкрив мені, коли син мій почав товаришувати з сином Єссея, і ніхто з-поміж вас не поспівчував мені, і не відкрив мені, що син мій намовив супроти мене служника мого чинити мені лихе, як оце нині бачимо?

9. І відповідав ідуменянин Доеґ, – а він стояв при Саулових служниках, – і сказав: Я бачив, як син Єссея приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина,

10. І той запитав про нього у Господа, і дав йому харчів на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята.

11. І послав цар прикликати Ахімелеха, сина Ахітувового, священика, і увесь дім батька його, священиків, що в Нові. І прийшли вони всі до царя.

12. І сказав Саул: Послухай, сину Ахітува! І той відповідав: Ось я, мій володарю.

13. І сказав йому Саул: Для чого ви змовилися супроти мене, ти і син Єссея, що ти дав йому хліба і меча, і запитав про нього в Бога, щоб він повстав супроти мене і чинив мені лихе, як оце нині видно?

14. І відповідав Ахімелех цареві і сказав: Хто із служників твоїх вірний, як Давид? він і зять царя, і виконавець наказів твоїх, і вшанований у домі твоєму.

15. Чи оце зараз я почав турбувати для нього Бога? Ні, не звинувачуй за це, царю, служника твого і увесь дім батька мого; бо в усій цій справі не знає служник твій ні малого, ані великого.

16. І сказав цар: Ти мусиш померти, Ахімелеху, ти і увесь дім батька твого

17. І сказав цар охороні своїй, яка стояла при ньому: Ідіть, умертвіть священиків Господніх, бо їхня рука з Давидом, і вони знали, що він утік, і не відкрили мені. Але служники царя не хотіли піднести руки свої на убивство священиків Господніх.

18. І сказав цар Доеґові: Йди ти і умертви священиків. І пішов Доеґ ідумеянин, і напав на священиків, і забив того дня вісімдесят п'ять мужів, які носили лляний ефод.

19. А Нов, місто священиків, уразив мечем, і чоловіків, і жінок, і юнаків і немовлят, і волів, і віслюків, і дрібну худобу уразив мечем.

20. Урятувався один лише син Ахімелеха, сина Ахітува, на ймення Евіятар. І втік він до Давида.

21. І розповів Евіятар Давидові, що Саул умертвив священиків Господніх.

22. І сказав Давид Евіятарові: Я знав того дня, коли там був Доеґ ідумеянин, що він неодмінно доповість Саулові. Я завинив у всіх душах дому батька твого.

23. Залишися в мене, не бійся; бо хто буде шукати моєї душі, буде шукати й твоєї душі; ти будеш у мене під охороною.

ЦАРІВ 23

1. І повідали Давидові, говорячи: Ось, филистимляни напали на Кеїлу, і грабують клуні.

2. І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи йти мені, і чи завдам я поразки цим филистимлянам? І відповідав Господь Давидові: Йди, ти поб'єш филистимлян і врятуєш Кеїлу.

3. Але ті, що були з Давидом, сказали йому: Ось, ми боїмося тут, в Юдеї, як же нам простувати до Кеїлу супроти полків филистимських?

4. Тоді знову озвався Давид до Господа, і відповів йому Господь, і сказав: Підведися і йди до Кеїлу; бо я віддам филистимлян в руки твої.

5. І пішов Давид із людьми своїми до Кеїлу, і воював з филистимлянами, і захопив худобу їхню, і завдав їм великої поразки, і врятував Давид мешканців Кеїлу.

6. Коли втікав Евіятар, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефод був у його руці.

7. І доповіли Саулові, що Давид прийшов до Кеїлу, і Саул сказав: Бог віддав його в руки мої; бо він замкнув себе, прийшовши до міста з брамами і засувами.

8. І скликав Саул увесь народ на війну, щоб іти на Кеїлу, оточити Давида і людей його.

9. Коли довідався Давид, що Саул задумав супроти нього лихе, сказав священикові Евіятарові: Принеси ефода!

10. І Давид сказав: Господе, Боже Ізраїлів! служник твій почув, що Саул хоче прийти до Кеїлу, щоб вигубити місто через мене.

11. Чи віддадуть мене мешканці Кеїлу в руки його? І чи прийде сюди Саул, як чув служник Твій? Господе, Боже Ізраїлів! Відкрий служникові Твоєму! І сказав Господь: Прийде.

12. І сказав Давид: Чи віддадуть мешканці Кеїлу мене і людей моїх в руки Саула? І сказав Господь: Віддадуть.

13. Тоді підвівся Давид, і люди його, близько шести сотень мужів, і вийшли з Кеїлу, і ходили, де могли. А Саулові доповіли, що Давид утік із Кеїлу, і тоді він відмовився від походу.

14. А Давид був у пустелі, у неприступних місцях, а потім на горі в пустелі Зіф. А Саул шукав його щодня; але Бог не віддав [Давида] в руки його.

15. І бачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид був у пустелі Зіф у лісі.

16. І підвівся Йонатан, син Саулів, і прийшов до Давида в ліс, і зміцнив його дух надією на Бога.

17. І сказав йому: Не бійся; тому що не знайде тебе рука батька мого Саула, і ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду другим по тобі; і Саул, батько мій, знає це.

18. І уклали вони поміж собою заповіта перед Господом, і Давид лишився в лісі, а Йонатан повернувся до оселі своєї.

19. І прийшли зіфеяни до Саула в Ґів'ю, говорячи: Ось Давид переховується в нас у неприступних місцях у лісі, на пагорбі Хахіла, що праворуч від Єшімону.

20. Отож, за всіма жаданнями душі твоєї, царю, йди; а нашою справою буде віддати його в руки царя.

21. І сказав їм Саул: Благословенні ви у Господа за те, що поспівчували мені.

22. Ходіть, переконайтеся ще [і] вивідайте і придивіться, де місце його, де буде нога його, [і] хто бачив його там. Бо мені говорять, що він дуже хитрий.

23. І придивіться і вивідайте всі схованки, у котрих він переховується, і повертайтеся до мене з певною звісткою; і я піду з вами. І якщо він на цій землі, я буду шукати його по всіх Юдиних тисячах.

24. І підвелися вони, і пішли в Зіф передніше Саула. А Давид і люди його були в пустелі Маонській, в Араві, на південь від Єшімону.

25. І пішов Саул з людьми своїми шукати [його]. Але Давидові повідомили про це, і він перейшов до Сели і лишався в пустелі Маон. А Саул почув, і погнався за Давидом в пустелю Маонську.

26. І йшов Саул з одного боку гори, а Давид із людьми своїми з тамтого боку гори. І коли Давид квапився відійти перед Саулом, Саул з людьми своїми поспішав навперейми Давидові і людям його, щоб захопити їх,

27. Тоді прийшов до Саула вісник, говорячи: Поспішай і приходь; бо филистимляни вчинили напад на землю.

28. І повернувся Саул від переслідування Давида, і пішов навперейми филистимлянам. Тому-то й назвали ім'я тій місцині: Села-Гаммахлекот (Скеля поділу).

ЦАРІВ 24

1. І вийшов Давид звідти, і мешкав у безпечних місцях Ен-Ґеді.

2. Коли Саул повернувся від филистимлян, йому повідомили, говорячи: Ось, Давид у пустелі Ен-Ґеді.

3. І взяв Саул три тисячі кращих мужів із усього Ізраїля, і пішов шукати Давида і людей його у горах, де живуть сарни.

4. І прийшов до кошари овечої, при дорозі; там була печера; і зайшов туди Саул для потреби, а Давид і його люди сиділи в глибині печери.

5. І говорили Давидові люди до нього: Оце день, про котрий говорив тобі Господь: Ось, Я віддам ворога твого в руки твої, і вчиниш із ним, що тобі до вподоби. Давид підвівся і тихесенько відрізав крайчик поли верхнього Саулового одягу.

6. Але після цього недобре стало Давидові на серці, що він відрізав крайчик одежі Саулової.

7. І сказав він людям своїм: Нехай же не допустить мені Господь вчинити це панові моєму, помазанцеві Господньому, щоби покласти руку мою на нього, бо він помазанець Господній.

8. І зупинив Давид людей своїх цими словами, і не дав їм повстати супроти Саула. А Саул підвівся і вийшов із печери на дорогу.

9. Потім підвівся й Давид, і вийшов із печери, і закричав навздогін Саулові, говорячи: Володарю мій, царю! Саул озирнувся назад, і Давид упав лицем на землю і вклонився [йому].

10. І сказав Давид Саулові: Навіщо ти слухаєш слова людей, котрі говорять: Ось, Давид заміряється лихом на тебе?

11. Ось, сьогодні бачать очі твої, що Господь віддав тебе нині в руки мої в печері; і мені радили вбити тебе, але я помилував тебе, і сказав: Не піднесу руки моєї на володаря мого, бо він помазанець Господа.

12. Батьку мій! Поглянь на крайчик одягу твого в руці моїй; я відрізав крайчик одежі твоєї, а тебе не вбив. Пізнай і переконайся, що немає в руці моїй зла, ні підступу, і я не згрішив супроти тебе, а ти шукаєш душі моєї, щоб забрати її.

13. Нехай же розсудить Господь поміж мною і тобою; і нехай помститься тобі Господь за мене; але рука моя не буде на тобі;

14. Як оповідає давня притча: від беззаконних виходить позазаконне, а рука моя не буде на тобі;

15. Супроти кого вийшов цар Ізраїльський? За ким ти женешся? За мертвим псом, за однією блохою?

16. Нехай же Господь буде суддею, і розсудить поміж мною і тобою. Він побачить, дослідить справу мою і врятує мене від руки твоєї.

17. Коли скінчив Давид говорити слова оці до Саула, Саул сказав: Чи твій це голос чую, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, і плакав.

18. І сказав Давидові: Ти маєш більше рації, аніж я; бо ти віддячуєш мені добром, а я віддячую тобі злом.

19. Ти показав сьогодні, учинивши зі мною милостиво; коли Господь віддавав мене в руки твої, ти не вбив мене.

20. Хто, як знайде ворога свого, відпустить його в добру путь? Господь віддячить тобі добром за те, що ти вчинив мені сьогодні.

21. І тепер я знаю, що ти неодмінно будеш царювати, і царство Ізраїлеве буде міцне в руці твоїй.

22. Отож, заприсягнися мені Господом, що ти не вигубиш потомства мого після мене, і не знищиш ймення мого у домі батька мого.

23. І присягнувся Давид Саулові. І пішов Саул у дім свій, а Давид і люди його піднялися в місце укріплене.

ЦАРІВ 25

1. І помер Самуїл; і зібралися всі ізраїльтяни, і плакали по ньому, і поховали його в домі його, в Рамі. Давид підвівся і спустився до пустелі Паран.

2. І був такий чоловік у Маоні, а маєток його на Кармелі, чоловік вельми багатий; у нього було три тисячі дрібної худоби і тисячу кіз; і був він при стрижінні овечок своїх на Кармелі.

3. А ім'я чоловіка того – Навал, а ім'я дружини його Авігаїл. Ця жінка [була] вельми розумна і вродлива; а він – чоловік жорстокий і лютий характером; Він був із роду Калевого.

4. І почув Давид у пустелі, що Навал стриже отару свою.

5. І послав Давид десять юнаків, і сказав Давид юнакам: Ви йдіть на Кармел, і прийдете до Навала і привітайте його від мого ймення,

6. І скажите так: Мир тобі, мир домові твоєму, мир усьому твоєму.

7. Нині я почув, що в тебе стрижуть [овечок]. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і ніщо в них не пропало упродовж усіх днів перебування їхнього на Кармелі;

8. Запитай служників своїх, і вони скажуть тобі; отож, нехай знайдуть юнаки милість в очах твоїх, бо доброго дня прийшли ми; дай же служникам твоїм і синові твоєму Давидові, що знайде рука твоя.

9. І пішли люди Давидові і сказали Навалові від ймення Давидового всі ці слова, і замовкли.

10. І Навал відповідав служникам Давидовим, і сказав: Хто такий Давид, і хто такий син Єссеїв? Нині стало багато рабів, що втікають від панів своїх;

11. Невже мені взяти хліби мої і воду мою, і м'ясо, приготовлене мною для стрижіїв у мене, і віддати людям, про котрих не відаю, звідки вони?

12. І пішли назад люди Давидові своїм шляхом, і повернулися, і прийшли, і переказали йому всі слова оці.

13. Тоді Давид сказав людям своїм: Опережіться кожний мечем своїм. І всі оперезалися мечами своїми, оперезався й сам Давид своїм мечем, і пішло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а двісті лишилися при обозі.

14. А один юнак із Навалових служників доказав Авігаїл, дружині Навала, говорячи: Ось, Давид послав був посланців із пустелі, аби привітати нашого пана, але він поставився до нього неприязно.

15. А ті люди вельми прихильні до нас, не кривдять нас, і нічого не пропало у нас упродовж усього часу, коли ми ходили з ними, коли були в полі.

16. Вони були для нас муром і вдень, і вночі упродовж того часу, коли ми пасли стада поблизу від них.

17. Тож подумай і зваж, що робити; тому що неминуче загрожує лихо панові нашому і всьому домові його; а він – чоловік лихий, не можна говорити з ним.

18. Тоді Авігаїл квапливо взяла двісті хлібів, і два бурдюки з вином, і п'ять овечок приготовлених, і п'ять сеїв пряженого зерна, і сто в'язочок родзинок, і двісті в'язочок смоков, і нав'ючила на осла.

19. І сказала служникам своїм: Ходіть попереду в мене; Ось я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові не сказала анічого.

20. А коли вона, сидячи на віслюкові, спускалася по звивинах гори, аж ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона стрілася з ними.

21. І Давид сказав їй: Авжеж, надаремно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка; і нічого не пропало з того, що належало йому; він відплачує мені злом за добро.

22. Нехай же те і те вчинить Бог із ворогами Давида, і ще більше учинить, якщо до вранішнього досвітку із усього, що належить Навалові, я залишу бодай те, що мочиться до стіни.

23. Коли Авігаїл побачила Давида, то квапливо зійшла з віслюка, і впала перед Давидом на лице своє, і вклонилася до землі;

24. І впала до ніг його, і сказала: На мені гріх, володарю мій; дозволь служниці твоїй говорити у вуха твої і послухай слів своєї служниці.

25. Нехай володар мій не звертає уваги на цього лихого чоловіка, на Навала; бо, яке ім'я його, такий і він. Навал – ім'я його і шаленство його з ним. А я служниця твоя, не бачила служників володаря мого, котрих ти послав.

26. І нині, володарю мій, живий Господь і душа твоя; Господь не допустить тебе йти на пролиття крови і утримає руку твою від помсти; і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають лиха на володаря мого.

27. Ось ці дари, котрі принесла служниця твоя володареві моєму, щоб дати їх юнакам, що служать володареві моєму.

28. Прости провину служниці твоєї; Господь неодмінно спорудить володареві моєму дім витривалий, тому що війни Господа провадить володар мій, і лихо не захопить тебе упродовж цілого життя твого.

29. Якщо повстане чоловік переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа володаря мого буде зав'язана у вузол життя в Господа, Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він, мовби із пращі.

30. І коли вчинить Господь володареві моєму все, що говорив про тебе доброго, і настановить тебе вождем над Ізраїлем;

31. То не буде це серцю володаря мого гіркотою і неспокоєм, що не пролив надаремно крови, і утримав себе від помсти. І Господь учинить добро володареві моєму, і пригадаєш служницю твою.

32. І сказав Давид до Авігаїл: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, котрий послав тебе нині назустріч мені!

33. І благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти о цій порі не допустила мене йти на пролиття крови і помститися за себе.

34. Але – живий Господь, Бог Ізраїля, Котрий утримав мене від заподіяння тобі лиха, – якби ти не поквапилася і не вийшла назустріч мені, то до світла вранішнього я не лишив би Навалові нічогісінько навіть з того, що мочиться до стіни.

35. І прийняв Давид із рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: Іди з миром у дім твій; ось, я дослухався голосу твого і пошанував тебе.

36. І прийшла Авігаїл до Навала, аж ось, у нього бенкет у домі його, мов бенкет царський, і серце Навалове було звеселене; він був уже дуже п'яний, і не сказала йому жодного слова, ні великого, ані малого, до ранку.

37. А вранці, коли Навал витверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в нього серце його і зробився він, мов камінь.

38. Днів за десять уразив Господь Навала, і він помер.

39. І почув Давид, що Навал помер, і сказав: Благословенний Господь, що віддав за сором, завданий мені Навалом, і уберіг служника Свого від зла: Господь обернув злобу Навалову на його ж таки голову. І послав Давид сказати Авігаїл, що він бере її собі за дружину.

40. І прийшли служники Давидові до Авігаїл на Кармел, і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину.

41. Вона підвелася, і вклонилася обличчям до землі, і сказала: Ось, служниця твоя [готова] служити, щоб мити ноги служників володаря мого.

42. І зібралася Авігаїл квапливо, і сіла на осла, і п'ятеро служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давидовими, і стала його дружиною.

43. І Ахіноам узяв Давид із Ізреелу, і обидві вони були його дружинами.

44. А Саул віддав доньку свою Мелхолу, Давидову дружину, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.

ЦАРІВ 26

1. Прийшли зіфеяни до Саула в Гів'ю, говорячи: Ось, Давид переховується у нас на пагорбі Хахіла, що праворуч від Єшімону!

2. І підвівся Саул, і спустився в пустелю Зіф, і з ним три тисячі мужів, вибраних з Ізраїля, щоб шукати Давида в пустелі Зіф.

3. І отаборився Саул на пагорбі Хахіли, що праворуч від Єшімону, при дорозі; А Давид був у пустелі і бачив, що Саул вийшов за ним до пустелі.

4. І послав Давид вивідувачів, і переконався, що Саул справді-таки прийшов.

5. А Давид підвівся і наблизився до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де спав Саул та Авнер, син Нерів, старший його війська. Саул спав у шатрі, а народ таборував навколо нього.

6. І обернувся Давид, і сказав до хеттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто піде зі мною до Саула в табір? І сказав Авішай: Я піду з тобою.

7. І прийшов Давид з Авішаєм до [Саулового] народу вночі, аж ось, Саул лежить, спить у шатрі, і спис його застромлений в землю у приголів'ї його, а Авнер та народ лежать довкола нього.

8. Авішай сказав Давидові: Віддав Бог нині ворога твого в руки твої; Отож, дозволь, я прохромлю його списом аж до землі єдиним ударом, і не повторю [удару].

9. Але Давид сказав Авішаєві: Не вбивай його; бо хто, піднявши руку свою на помазанця Господнього, залишився без покари?

10. І сказав Давид: Живий Господь! Нехай уразить його Господь; або надійде день його, і він помре, або ж піде на війну і загине; а мене нехай не допустить Господь піднести руку мою на помазанця Господнього.

11. А візьми списа, котрий у приголів'ї його, і посудину з водою, і підемо до себе.

12. І взяв Давид списа і посудину з водою у приголів'ї Саула, і пішли вони до себе; і ніхто не бачив, і ніхто не знав, і ніхто не прокинувся, але всі спали; тому що сон від Господа запопав їх.

13. І перейшов Давид на другий бік, і став на верховині гори на значній віддалі між ними.

14. І звернувся Давид до народу і Авнера, Нерового сина, говорячи: Відповідай, Авнере! І відповідав Авнер, і сказав: Хто ти, що кричиш і [непокоїш] царя?

15. І сказав Давид Авнерові: Чи не муж ти, і хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнуєш ти володаря свого, царя? Бо приходив один з народу, аби погубити царя, володаря твого.

16. Не добре ти це вчиняєш, живий Господь! Ви – сини смерти, бо не пильнували ви володаря свого, помазанця Господнього! Подивися, де спис і посудина з водою, що [була] у приголів'ї його?

17. І впізнав Саул голос Давидів, і сказав: Чи твій це голос, сину мій Давиде? І сказав Давид: Мій голос, володарю мій, царю.

18. І сказав [іще]: За що володар мій переслідує служника свого? Що я вчинив? Яке зло в руці моїй?

19. І нехай нині, я благаю, вислухає володар мій, цар, слово служника свого; Якщо Господь підбурить тебе супроти мене, то нехай Він прийме це приношення; а якщо це будуть сини людські, то прокляті вони перед Господом; тому що вони прогнали мене нині, щоб не належати мені до Господнього спадку, говорячи: Ходи, служи чужим богам.

20. Нехай же не проллється кров моя на землю перед Господом; тому що цар Ізраїля вийшов шукати одну блоху, як ото бігають за куріпками в горах.

21. І сказав Саул: Згрішив я, повернися, сину мій Давиде; бо я вже не вчиню тобі лиха, тому що життя моє було дороге в очах твоїх; Нерозумно вчиняв я, і дуже багато грішив.

22. І відповідав Давид, і сказав: Ось, спис царя; Нехай один із юнаків прийде і візьме його.

23. І нехай відплатить Господь кожному за його правду і за справедливість його, отак, як Господь віддав тебе в руки [мої], але я не захотів піднести руки моєї на помазанця Господнього.

24. Отож, як дороге було життя твоє нині в очах моїх, так поціновується моє життя в очах Господа, нехай же визволить мене від усякого лиха!

25. І сказав Саул Давидові: Благословенний ти, сину мій Давиде: і діло велике звершиш, і подолати подолаєш. І пішов Давид своїм шляхом, а Саул повернувся на своє місце.

ЦАРІВ 27

1. І сказав Давид у серці своєму: Коли-небудь потраплю я в руки Саулові, тому немає для мене нічого кращого, як утікати на землю филистимську; і відчепиться од мене Саул, [і не буде вже] шукати мене повсюди у володіннях Ізраїльських, і я врятуюся від руки його.

2. І підвівся Давид, і рушив сам, і шість сотень мужів, що були з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.

3. І жив Давид в Ахіша у Ґаті, сам і люди його, кожний з родиною своєю; Давид і обидві дружини його – Ахіноан – ізреелітка, і Авігаїл, [колишня] дружина Навалова, кармелітка.

4. І доповіли Саулові, що Давид утік до Ґату; і він уже не шукав його.

5. І сказав Давид Ахішові: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, то нехай дадуть місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там; для чого служникові твоєму жити в царському місті, разом із тобою?

6. Тоді дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, а тому Ціклаґ і залишився за царями Юдиними донині.

7. А число днів, що Давид прожив на филистимській землі, було рік і чотири місяці.

8. І виходив Давид з людьми своїми, і нападав на ґешуреянина, і на ґірзеянина, і на амалика, котрі здавна населяли цю країну до Шуру, аж до єгипетської землі.

9. І спустошував Давид ту країну, і не залишав живими ні чоловіків, ані жінок, і забирав овець, і волів, і віслюків, і верблюдів, і одежу, і повертався, і приходив до Ахіша.

10. І сказав Ахіш Давидові: На кого нападали нині? Давид сказав: На південну країну Юдеї, і на південну країну єрахмеелянина, і на південну країну кенеянина.

11. І не залишав Давид живими ні чоловіка, ні жінки, і не приводив до Ґату, говорячи: Вони можуть виказати нас і сказати: Так учинив Давид; і такий чин діянь його упродовж перебування в країні филистимській.

12. І вірив Ахіш Давидові, Говорячи: Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі, нехай буде мені служником повік. [ ]

ЦАРІВ 28

1. Того часу филистимляни збирали військо своє для війни, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш Давидові: Нехай буде тобі відомо, що ти підеш зі мною на війну, ти і люди твої.

2. І сказав Давид Ахішові: Нині ти спізнаєш, що вчинить служник твій. І сказав Ахіш Давидові: За те я вчиню тебе охоронцем голови моєї на всі дні.

3. І вмер Самуїл, і оплакували його всі ізраїльтяни, і поховали його в Рамі, у місті його. А Саул повиганяв із країни ворожбитів та чаклунів.

4. І зібралися филистимляни, і пішли і отаборилися в Шунемі; зібрав і Саул народ увесь ізраїльський, і отаборилися в Ґілбоа.

5. І побачив Саул филистимський табір, і злякався, і вельми затремтіло серце його.

6. І звернувся Саул до Господа; але Господь не відповідав йому ні уві сні, ні через Урім, ані через пророків.

7. Тоді сказав Саул служникам своїм: Знайдіть мені жінку-ворожку, і я піду до неї і запитаю її. І відповідали йому служники його: Тут, в Ен-Дорі, є жінка-ворожка.

8. І скинув із себе Саул одежу і одягнув іншу, і пішов сам і два чоловіки з ним, і прийшли вони до тієї жінки вночі. І сказав їй [Саул]: Прошу тебе, поворожи мені, і відкрий мені, про кого я тобі скажу.

9. Але жінка відповідала йому: Ти знаєш, що учинив Саул, як повиганяв він із країни ворожбитів та віщунів; то нащо ти важиш на душу мою, на погибель мені?

10. І присягнувся їй Саул Господом, говорячи: Живий Господь! Не буде тобі лиха за цю справу.