Про посвячення Богові людей і речей. 19 страница

40. І сказав [Саул] усім ізраїльтянам: Станьте ви на один бік, а я і син мій Йонатан станемо на другий бік І відповідав народ Саулові: Вчиняй, що добре в очах твоїх.

41. Саул сказав: Господе, Боже Ізраїля! Дай ознаку. І жереб випав на Йонатана й Саула, а народ вийшов [невинним].

42. Тоді сказав Саул: Киньте жереба поміж мною і поміж Йонатаном, сином моїм. І випав жереб на Йонатана.

43. І сказав Саул Йонатанові: Розкажи мені, що вчинив ти? І розповів йому Йонатан, і сказав: Я скуштував з кінця палиці, котра в руці моїй, трішки меду; і ось, я мушу померти.

44. І сказав Саул: Нехай те і те вчинить мені Бог, і ще більше заподіє, але ти, Йонатане, маєш сьогодні померти.

45. Але народ сказав Саулові: Чи Йонатан має померти, котрий здобув таке велике спасіння Ізраїлеві? Нехай же не буде цього! Живий Господь: і волосина не впаде з голови його на землю; тому що з Богом він діяв нині. І звільнив народ Йонатана, і не помер він.

46. І повернувся Саул назад, перестав переслідувати филистимлян; а филистимляни попростували на своє місце.

47. І зміцнив Саул своє царювання над Ізраїлем; і воював з усіма довколишніми ворогами своїми; з Моавом і з аммонійцями, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, супроти кого він йшов, мав успіх.

48. І налаштував військо і завдав поразки Амаликові, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його.

49. Сини у Саула були: Йонатан і Їшві, і Малкішуя; а ймення двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.

50. А ймення дружини Саулової – Ахіноам, донька Ахімааца. А ймення старшини його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.

51. А Кіш, батько Саулів, і Нер – батько Авнера, сини Авіїла;

52. І була рішуча війна супроти филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якогось чоловіка хороброго та при силі, то брав його до себе.

ЦАРІВ 15

1. І сказав Самуїл Саулові: Господь послав мене помазати тебе на царя над народом Його, над Ізраїлем; тепер підкорися голосові Господньому.

2. Так говорить Господь Саваот: Пригадав Я те, що вчинив Амалик Ізраїлеві, як він перетнув йому шлях, коли він виходив з Єгипту.

3. Тепер іди і завдай поразки Амаликові, і винищ усе, що в нього; і не змилосердишся над ним, але зрокуй на смерть від чоловіка до дружини, від підлітка до грудного немовляти, від бика до вівці, від верблюда до віслюка.

4. І зібрав Саул народ, і нарахував їх у Телаїмі двісті тисяч ізраїльтян піших, і десять тисяч із коліна Юдиного.

5. І дійшов Саул до міста Амаликового і вчинив засідку в долині.

6. І сказав Саул кенеянам: Ходіть, відокремтеся, вийдіть з-поміж середовища Амалика, щоб мені не винищити вас із ним; бо ви вчинили милість усім ізраїльтянам, коли вони виходили з Єгипту. І відокремилися кенеяни з-поміж Амалика.

7. І розгромив Саул Амалика від Хавіли аж до околиць Шуру, що навпроти Єгипту.

8. І Аґаґа, царя амаликового, захопив живим, а народ увесь прокляв і винищив мечем.

9. Але Саул і народ помилували Аґаґа, амаликського царя, і найкращих з овечок і биків, і вгодованих ягнят, і все гарне, і не хотіли винищити, а все маловартісне і худе винищили.

10. І було слово Господнє до Самуїла таке:

11. Шкодую, що настановив Я Саула на царя; бо він одвернувся від Мене, а слів Моїх не виконав. І засмутився Самуїл, і приклик`ав Господа цілу ніч.

12. І підвівся Самуїл рано-вранці [і пішов] назустріч Саулові. І повідали Самуїлові, що Саул ходив на Кармел, і там поставив собі пам'ятника, і зійшов у Ґілґал.

13. Коли прийшов Самуїл до Саула, то Саул сказав йому: Благословенний ти у Господа; я виконав слово Господнє.

14. І сказав Самуїл: А що це за мекання овечок у вухах моїх і ремигання биків, котре я чую?

15. І сказав Саул: Привели їх від Амалика, оскільки народ змилостивився над кращими з овець і биків для пожертви Господові, Богові твоєму; а решту ми винищили.

16. І сказав Самуїл Саулові: Зажди, я скажу тобі, що сказав мені Господь уночі. І сказав йому Саул: Говори!

17. І сказав Самуїл: Чи не малим ти був в очах своїх, коли став вождем колін Ізраїлевих, і Господь помазав тебе на царя над Ізраїлем?

18. І послав тебе Господь у дорогу, сказавши: Іди, і вчиниш заклятими нечестивих амаликитян, і будеш воювати з ними, доки ти не вигубиш їх.

19. Навіщо ж ти не підкорився голосові Господньому, і кинувся на здобич, і вчинив лихе перед очима Господа?

20. І сказав Саул Самуїлові: Я дослухався голосу Господа і рушив у дорогу, куди послав мене Господь, і привів Аґаґа, царя амаликського, а Амалика знищив.

21. А народ із здобичі, з овечок і з биків, узяв найкраще із здобичі, для жертвоприношення Господові, Богові твоєму, в Ґілґалі.

22. І відповідав Самуїл: Невже приношення усеспалення і пожертви настільки приємні Господові, як послух голосові Господньому? Послух кращий пожертви і слухняність краща від лою баранів.

23. Бо непокора – то є [такий самий] гріх, як гріх ворожбитства, і свавілля – [як] провина та служіння ідолам. Через те, що ти знехтував словом Господнім, Він також знехтував тобою, щоб ти не був царем над Ізраїлем.

24. І сказав Саул Самуїлові: Згрішив я, бо переступив заповіді Господні і слово твоє; але я боявся народу і підкорився голосові його.

25. А тепер зніми з мене гріха мого і повернися зі мною, щоб я поклонився Господові;

26. І відповідав Самуїл Саулові: Не повернуся я з тобою, тому що ти знехтував словом Господнім, і Господь знехтував тобою, щоб ти не був царем над Ізраїлем.

27. І обернувся Самуїл, щоб відійти. Але [Саул] схопив його за полу одежі і розідрав її.

28. Тоді сказав Самуїл: Нині відірвав Господь царство Ізраїлеве від тебе, і віддав його ближньому твоєму, кращому за тебе.

29. І не скаже неправди, і не буде каятися Сильний Ізраїлів, бо не людина Він, аби каятися Йому.

30. І сказав [Саул]: Я згрішив, але вшануй мене нині перед старшиною народу мого і перед Ізраїлем, і повернися зі мною, і я поклонюся Господові, Богові твоєму.

31. І повернувся Самуїл за Саулом, і вклонився Саул Господові.

32. Відтак сказав Самуїл: Приведіть до мене Аґаґа, царя амаликського. І підійшов до нього Аґаґ, тремтячи, і сказав Аґаґ: Справді, гіркота смерти минулася?

33. Але Самуїл сказав: Як меч твій позбавив жінок дітей, так мати твоя поміж жінками нехай позбавлена буде [сина]. І розітнув Самуїл Аґаґа перед Господом в Ґілґалі.

34. І відійшов Самуїл до Рами, а Саул пішов до себе додому, до Ґів'ї Саулової.

35. І більше не бачився Самуїл із Саулом до дня своєї смерти. Але сумував Самуїл за Саулом, бо Господь жалкував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем.

ЦАРІВ 16

1. І сказав Господь Самуїлові: Доки ти сумуватимеш за Саулом, котрого Я відкинув, щоб він не був царем над Ізраїлем? Виповни ріг твій єлеєм і рушай; Я пошлю тебе до Єссея, віфлеємлянина, бо поміж синами його Я вибрав Собі царя.

2. І сказав Самуїл: Як піду? Саул почує і уб'є мене. Господь сказав: Візьми в руку твою телицю із стада і скажи: Я прийшов для жертвоприношення Господові.

3. І запроси Єссея до пожертви; Я дам тобі знати, що чинити тобі, і ти помастиш Мені того, кого Я скажу тобі.

4. І вчинив Самуїл, як йому Господь говорив. Коли прийшов він до Віфлеєму, старшини міста із трепетом вийшли назустріч йому, і сказали: Чи з миром прихід твій?

5. І відповідав він: З миром, для жертвоприношення Господові прийшов я; Освятіться, і ходіть зі мною до жертвоприношення. І освятив Єссея і синів його, і запросив їх до пожертви.

6. І коли вони прийшли, він, забачивши Еліява, сказав: Мабуть, оцей перед Господом помазанець Його!

7. Та Господь сказав Самуїлові: Не зважай на вигляд його і на висоту зросту його; Я відкинув його; [Я дивлюсь не так], як дивиться людина; бо чоловік дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце.

8. І прикликав Єссей Авінадава, і підвів його до Самуїла: але й цього не вибрав Господь.

9. І підвів Єссей Шамму, і сказав [Самуїл]: І цього не вибрав Господь.

10. Отак підводив Єссей до Самуїла семеро синів своїх, але Самуїл сказав Єссеєві: [Нікого] з оцих не вибрав Господь.

11. І сказав Самуїл Єссеєві: Чи всі діти отут? І відповідав Єссей: Є ще найменший: він пасе отару. І сказав Самуїл до Єссея: Пошли привести його; бо ми не сядемо обідати, аж доки не прийде він сюди.

12. І послав [Єссей], і привели його. Він був рум'яний, з гарними очима та стрункої постави. І сказав Господь: Підведися і помасти його, бо це він.

13. І взяв Самуїл ріг з єлеєм і помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня і надалі. А Самуїл підвівся і відійшов на Раму.

14. А від Саула відступив Дух Господній, і жахав його злий дух від Господа.

15. І сказали служники Саулові йому: Ось, злий дух від Бога жахає тебе.

16. Нехай володар наш накаже служникам своїм, [котрі] перед тобою, пошукати чоловіка, що вміє грати на гуслах; і коли прийде на тебе злий дух від Господа, то він, граючи рукою своєю, буде заспокоювати тебе.

17. І відповідав Саул служникам своїм: Знайдіть мені чоловіка, що гарно грає, і приведіть до мене.

18. Тоді один із служників його сказав: Ось, я бачив у Єссея віфлеємлянина сина, який уміє грати, чоловіка хороброго; вояка і розумного в мові, і показного собою, і Господь з ним.

19. І послав Саул вісників до Єссея, і сказав: Пришли до мене Давида, сина твого, котрий при отарі.

20. І взяв Єссей віслюка з хлібом, і бурдюка з вином, і одне козеня, і послав через Давида, сина свого, до Саула.

21. І прийшов Давид до Саула, і служив перед ним, і вельми сподобався йому, і став його зброєносцем.

22. І послав Саул сказати Єссеєві: Нехай Давид служить мені; бо він знайшов приязнь в очах моїх.

23. І коли дух від Бога приходив на Саула, то Давид брав гусла, грав, і ставало Саулові добре, і відступав від нього злий дух.

ЦАРІВ 17

1. Филистимляни зібрали свої війська на війну, і зібралися вони до Сохо, що Юдине, і отаборилися поміж Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.

2. А Саул та ізраїльтяни зібралися в долині Елі, отаборилися й приготувалися до війни супроти филистимлян.

3. І стали филистимляни на горі з одного боку, а ізраїльтяни на іншій горі з другого боку, а поміж ними була долина.

4. І вийшов із табору филистимського одноборець на ймення Ґоліят із Ґату; зростом він шести ліктів і п'ядь.

5. А на голові його – мідний шолом і одягнений він був у панцера з луски; а вага панцеру його – п'ять тисяч шеклів міді.

6. Мідні наголінники на ногах його, і мідний щит за плечима його.

7. І держак списа його був, як ткацький брус, а вістря списа його – шістсот шеклів заліза. А перед ним несли щита.

8. І зупинився [він], і кричав до Ізраїлевих полків, говорячи: Навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви не раби Саулові? Виберіть собі чоловіка, і нехай зійде до мене.

9. Якщо він зможе позмагатися зі мною, і заб'є мене, то ми станемо вам рабами; а якщо я здолаю його і заб'ю його, то ви будете нашими рабами і слугуватимете нам.

10. І сказав филистимлянин: Сьогодні я посоромлю полки Ізраїльські; дайте мені чоловіка, і будемо битися удвох.

11. І почув Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимлянина і жахнулися.

12. А Давид був сином того мужа ефремлянина, з Юдиного Віфлеєму, на ймення Єссей, що мав аж восьмеро синів. Цей чоловік за днів Саула сягнув похилих літ і був старшим серед мужів.

13. Три старших сини Єссеєві пішли з Саулом на війну: старший Еліяв, а другий за ним – Авінадав, і третій – Шамма

14. А Давид був найменший. Троє старших пішли з Саулом.

15. Тим часом, Давид повернувся від Саула, щоб випасати вівці батька свого у Віфлеємі.

16. І виступав филистимлянин той уранці і ввечері, і виставляв себе сорок днів.

17. І сказав Єссей Давидові, синові своєму: Візьми для братів своїх ефу пряженого зерна і десять хлібів, і віднеси швиденько до табору своїм братам.

18. А оцих десять шматків сиру віднесеш для тисяцького, і вивідаєш про поводження братів своїх, а також про їхні потреби.

19. А Саул, і вони, і всі ізраїльтяни [розмістилися] в долині Елі, готувалися воювати з филистимлянами.

20. І підвівся Давид удосвіта і полишив отару свою на сторожа і, взявши [те], [що звелів батько], пішов, як наказав йому Єссей; і прийшов до обозу, коли військо виходило до бойового строю і з криком готувалося до бою.

21. І вишикувалися ізраїльтяни і филистимляни – військо супроти війська, і з криком готувалися до бою.

22. Давид залишив свою ношу обозній сторожі і побіг до війська, та вітав братів своїх.

23. І ось, коли він розмовляв з ними, одноборець, на ймення Ґоліят, филистимлянин з Ґату, виступив наперед із війська і говорив ті самі слова, а Давид почув.

24. І всі ізраїльтяни, забачивши цього чоловіка, утікали від нього і вельми боялися.

25. І говорили ізраїльтяни: Ви бачите цього чоловіка, що перед військом вигукує? він вийшов, аби зневажити Ізраїля. Якби хтось убив його, збагатив би його цар великим багатством, і дочку свою віддав би за нього, і дім батька його вчинив би вільним в Ізраїлі.

26. І сказав Давид людям, які стояли біля нього: Як віддячать тому, хто заб'є цього филистимлянина і зніме образу з Ізраїля? Бо хто оцей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки живого Бога?

27. І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: Ось, що вчинено буде тому чоловікові, котрий заб'є його.

28. І почув Еліяв, старший брат Давидів, що говорив він з людьми, і розгнівався Еліяв на Давида, і він сказав: Чого ти зійшов? І на кого залишив небагатьох овечок тих у пустелі? Я знаю пиху твою і погане серце твоє; ти прийшов подивитися на битву.

29. І сказав Давид: А що ж це я вчинив? Чи не слова оце?

30. І відвернувся од нього до другого, і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ, як передніше.

31. І почули слова, котрі говорив Давид, і переказали Саулові, і той прикликав його.

32. І сказав Давид Саулові: Нехай же ніхто не змаліє духом через нього; служник твій піде і битиметься з цим филистимлянином.

33. І сказав Саул Давидові: Не можеш ти йти супроти цього филистимлянина, аби позмагатися з ним, бо ти ще юнак, а він вояк від юности своєї.

34. І сказав Давид Саулові: Служник твій пас вівці у батька свого, і коли, траплялося, приходив лев чи ведмідь і забирав вівцю з отари,

35. То я гнався за ним і нападав на нього, і відбирав із пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за патли, і долав його, і умертвляв його.

36. І лева і ведмедя убивав служник твій, і з оцим филистимлянином необрізаним буде те саме, що й з ними, через те, що так ганьбить військо Бога живого.

37. І сказав Давид: Господь, котрий звільняв мене від лева і ведмедя, звільнить і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давидові: Йди, і нехай буде Господь з тобою.

38. І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав шолома мідного на його голову, і натягнув на нього панцера.

39. І оперезався Давид мечем його по верхньому вбранні, і почав ходити, бо [не звик до такого обладунку]. Потім сказав Давид Саулові: Я не можу ходити в цьому; я не звик. І скинув Давид все це із себе.

40. І взяв посоха в руку свою, і вибрав собі п'ятеро гладеньких каменів із струмка, і поклав їх в пастухову сумку, котра була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив супроти филистимлянина.

41. Виступив і филистимлянин, йдучи і наближаючись до Давида, і зброєносець йшов попереду в нього.

42. І глянув филистимлянин, і побачив Давида, з презирством подивився на нього; бо він був молодий, білявий і вродливий обличчям.

43. І сказав филистимлянин Давидові: Що ти йдеш на мене з палицею? Хіба я собака? І прокляв филистимлянин Давида своїми богами.

44. І сказав филистимлянин Давидові: Підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим.

45. А Давид відповідав филистимлянинові: Ти йдеш супроти мене з мечем і списом та щитом, а я йду супроти тебе у ймення Господа Саваота, Бога війська Ізраїлевого, котре ти зневажив.

46. Нині віддасть тебе Господь в руку мою, і я заб'ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і спізнає вся земля, що є Бог в Ізраїлі.

47. І спізнає вся ця громада, що не мечем і списом рятує Господь, бо це війна Господня, і він віддасть вас у руки наші.

48. Коли филистимлянин підвівся і почав підходити і наближатися назустріч Давидові, Давид квапливо побіг до шереги назустріч филистимлянинові.

49. І опустив Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя і кинув із пращі, і уразив филистимлянина в чоло так, що камінь застряг йому в чолі, і він упав обличчям на землю.

50. Отак подолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина і вбив його; а меча не було в руках Давида.

51. Тоді Давид підбіг і наступив на филистимлянина, узяв меча його і витягнув з піхов, ударив його, і відтяв ним голову його; Филистимляни, забачивши, що дужак їхній помер, повтікали.

52. І піднялися мужі Ізраїльські і юдейські, і вигукнули, і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Екрону. І падали уражені филистимляни по дорозі аж до Шаараїму, і до Ґату, і аж до Екрону.

53. І повернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами, і пограбували табір їхній.

54. І взяв Давид голову филистимлянина, і відніс її до Єрусалиму, а зброю його поклав у шатрі своєму.

55. Коли Саул побачив Давида, який виходив супроти филистимлян, то сказав Авнерові, старшині війська: Авнере! Чий син, оцей юнак? Авнер сказав: Нехай живе твоя душа, царю, але я не знаю.

56. І сказав цар: Так запитай, чий син цей юнак?

57. А коли Давид повертався після поразки филистимлянина, то Авнер узяв його і привів до Саула, і голова филистимлянина була в руках його.

58. І запитав його Саул: Чий ти син, юначе? І відповідав Давид: Син служника твого Єссея з Віфлеєму.

ЦАРІВ 18

1. І сталося, як скінчив [він] говорити до Саула, то Йонатанова душа прихилилася до Давидової душі, і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2. І взяв його Саул того дня і не дозволив йому повернутися в дім батька його.

3. А Йонатан уклав із Давидом угоду про спілку, бо полюбив його, як свою душу.

4. І скинув Йонатан верхню одежу, котра була на ньому і віддав її Давидові, також і іншу одіж, і меча свого і лука свого, і пояса свого.

5. І Давид діяв розважливо скрізь, куди посилав його Саул старшиною над військовими людьми; і він подобався народові і служникам Сауловим.

6. Коли вони йшли, під час повернення Давида після перемоги над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулові цареві з танками і піснями, з урочистими тімпанами і з кімвалами.

7. І вигукували ці жінки, що грали, й казали: Саул переміг тисячі, а Давид – десятки тисяч!

8. І Саула запопала гіркота, і неприємні були йому останні (їхні) слова, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому, отже, не вистачає хіба що царства.

9. І від того дня і пізніше підозріло ставився Саул до Давида.

10. І сталося другого дня: Напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий у своєму домі, а Давид грав рукою своєю на струнах, як за інших днів; у руці в Саула був спис.

11. І кинув Саул списа, подумавши: Прицвяхую Давида до стіни. Але Давид двічі ухилився від нього.

12. І почав боятися Саул Давида: тому що Господь був з ним (з Давидом), а від Саула відступив.

13. І віддалив його Саул від себе, і настановив його у себе тисяцьким, і він виходив і входив перед народом.

14. А Давид у всіх справах своїх чинив розважливо, і Господь [був] з ним.

15. І Саул бачив, що він вельми розважливий, і боявся його.

16. А увесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив і входив перед ними.

17. І сказав Саул Давидові: Ось старша донька моя, Мерав, – я дам її тобі за дружину, тільки ж будь у мене хоробрим і провадь війни Господні. Бо думав Саул: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому.

18. Але Давид сказав Саулові: Хто я, і що є життя моє, і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя?

19. А коли настав час віддавати Мерав, доньку Саулову, Давидові, то її видали заміж за Адріїла з Мехоли.

20. Але Давида полюбила [друга] донька Саулова, Мелхола; і коли повідали [про це] Саулові, то це було приємним для нього.

21. Саул думав: віддам її за нього, і вона буде для нього пасткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давидові: Через другу ти поріднишся нині зі мною.

22. І наказав Саул слугам своїм: Скажіть Давидові потайки: Ось, цар прихилився до тебе, і всі служники його люблять тебе; тож будь зятем царя.

23. І переказали служники Саулові у вуха Давидові всі оці слова. І сказав Давид: Ви вважаєте, що легко бути зятем царя? Я чоловік бідний і незначний.

24. І доповіли Саулові служники його, і сказали: Ось що говорить Давид.

25. І сказав Саул: Отак скажіть Давидові: Цар не хоче віна, окрім сотні филистимлян в яких обріжеться крайня плоть, – помста ворогам царевим. Бо Саул тримав у голові наміра погубити Давида руками филистимлян.

26. І переказали служники його Давидові ці слова, і сподобалося Давидові зробитися зятем царя.

27. Ще не прийшли означені дні, як Давид підвівся і пішов сам і люди його з ним, і забив двісті филистимських мужів, і приніс Саулові їхню обрізану крайню плоть, і подав її числом уповні, аби поріднитися з царем. І Саул віддав йому за дружину доньку свою Мелхолу.

28. І побачив Саул, і спізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова донька, полюбила [його].

29. А Саул почав ще більше боятися Давида, і став ворогом його на все життя.

30. І коли вожді филистимські рушили [на війну], Давид від самого виходу їх діяв розважливіше від усіх служників Саулових, і вельми прославилося ім'я його.

ЦАРІВ 19

1. І говорив Саул Йонатанові, синові своєму і всім служникам своїм, щоб умертвити Давида. Проте Йонатан, син Саулів, дуже любив Давида;

2. І розповів Йонатан Давидові, говорячи: Батько мій Саул хоче вбити тебе; отож остерігайся завтра; сховайся і будь у потаємному місці.

3. А я вийду і стану біля батька мого в полі, де ти будеш, і буду говорити про тебе своєму батькові. І що побачу, те розкажу тобі.

4. І говорив Йонатан добре про Давида Саулові, батькові своєму, і сказав йому: Нехай не грішить цар супроти служника свого Давида, бо він нічим не згрішив супроти тебе, а діяння його вельми корисні для тебе;

5. Він наражав на небезпеку душу свою, щоб завдати поразки филистимлянам, і Господь учинив велике спасіння всьому Ізраїлеві, ти [це] бачив і радів; для чого ж ти хочеш згрішити [супроти] безневинної крови і забити Давида без причини?

6. І прислухався Саул до голосу Йонатана, і присягнувся Саул: Живий Господь, [Давид] не помре.

7. І прикликав Йонатан Давида, і переказав йому всі слова оці, і привів Йонатан Давида до Саула, і він був при ньому, як учора і третього дня.

8. І знову почалася війна, і вийшов Давид, і воював із филистимлянами, і завдав їм великої поразки, і вони повтікали від нього.

9. І злий дух від Бога напав на Саула, і він сидів у домі своєму, і спис його був у руці його, а Давид грав рукою своєю на струнах.

10. І хотів Саул прицвяхувати Давида списом до стіни, але Давид відскочив од Саула, і спис застряг у стіні. А Давид утік і врятувався тієї ночі.

11. І послав Саул служників у дім Давидів, аби підстерегти його і вбити його до ранку. І сказала Давидові Мелхола, дружина його: Якщо ти не врятуєш життя свого цієї ночі, то завтра тебе заб'ють.

12. І спустила Мелхола Давида через вікно, і він пішов, і врятувався.

13. А Мелхола взяла домашнього божка і поклала на постіль, а козячу шкуру поклала в головах його, і прикрила одежиною.

14. І послав Саул служників, щоб узяти Давида; але [Мелхола] сказала: Він хворий.

15. І послав Саул служників, щоб оглянули Давида, говорячи: Принесіть його до мене на постелі, щоб убити його.

16. І прийшли служники, і ось, на постелі божок, а в головах його козяча шкура.

17. Тоді Саул сказав Мелхолі: Для чого ти так обдурила мене, і відпустила ворога мого, щоб він утік? І сказала Мелхола Саулові: Він сказав мені: Відпусти мене, інакше я заб'ю тебе.

18. І втік Давид, і врятувався, і прийшов до Самуїла в Раму, і розказав йому все, що робив з ним Саул. І пішов він із Самуїлом, і зупинилися вони в Найоті.

19. І доповіли Саулові, говорячи: Ось, Давид у Найоті.

20. І послав Саул служників, щоб узяли Давида, і [коли] побачили вони громаду пророків, що пророкували, і Самуїла над ними, то Дух Божий злинув на служників Саулових, і вони почали пророкувати.

21. І доповіли про це Саулові, і він послав інших служників, але й ці почали пророкувати. Потім послав Саул третіх служників, і ці почали пророкувати.

22. Саул сам пішов до Рами, і дійшов до великого джерела, що в Сеху, і запитав, говорячи: Де Самуїл і Давид? І сказали: ось, у Найоті, у Рамі.

23. І пішов він туди до Найоту в Рамі, і на нього злинув Дух Божий, і він ішов і пророкував, аж доки не прийшов до Найоту в Рамі.

24. І скинув він одежу свою, і пророкував перед Самуїлом, і увесь день той і всю ту ніч лежав роздягнутий; тому й кажуть: Невже й Саул поміж пророками?

ЦАРІВ 20

1. І втік Давид з Найоту в Рамі, і пішов та й сказав Йонатанові: Що вчинив я, в чому неправда моя, чим згрішив я перед батьком твоїм, що він важить на життя моє?

2. І сказав йому [Йонатан]: Ні, ти не помреш; ось, батько мій не вчиняє ні великої, ані малої справи, не відкривши [того] вухам моїм; для чого ж тоді батькові моєму приховувати від мене це діло? Не буде цього.

3. Давид присягався і говорив: Батько твій гаразд відає, що я знайшов приязнь в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: Нехай не відає про те Йонатан, щоб не зазнав гіркоти; але живий Господь і жива душа твоя! Один лише крок поміж мною і смертю!

4. І сказав Йонатан Давидові: Чого бажає душа твоя, я вчиню для тебе.

5. І сказав Давид Йонатанові: Ось, завтра новомісяччя, і я маю сидіти з царем за столом; але відпусти мене, і я сховаюся в полі аж до вечора третього дня.

6. Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: Давид відпросився у мене навідатися в своє місто Віфлеєм: тому що там річне жертвоприношення усіх родичів його.

7. Якщо він скаже так: "Добре!", то мир твоєму служникові; а якщо спалахне його гнів, то знай, що на лихе діло він пристав.

8. А ти вчини милість служникові твоєму, бо ти прийняв служника твого у заповіт Господній; і якщо є на мені якась провина, то забий мене; навіщо тобі вести мене до батька твого?

9. І сказав Йонатан: Не буде цього з тобою; бо, якщо я довідаюся напевне, що у батька мого на серці лихий замір звершити над тобою, то невже я не повідомлю тобі про те?

10. І сказав Давид Йонатанові: Хто сповістить мені, якщо батько твій відповість тобі суворо?

11. І сказав Йонатан Давидові: Ходімо, вийдемо в поле. І обидвоє вийшли в поле.

12. І сказав Йонатан Давидові: Живий Господь, Бог Ізраїля! Завтра о цій приблизно порі, або після завтрього я вивідаю у батька мого; і якщо він приязний до Давида, я тоді не пошлю до тебе і не відкрию перед вухами твоїми,

13. Нехай те і те вчинить Господь з Йонатаном і ще більше нехай учинить. А якщо батько мій має намір учинити тобі лихе, це також відкрию у вуха твої, і відпущу тебе, і тоді йди з миром, і нехай буде Господь з тобою, як був з батьком моїм.

14. Але ти також, якщо я буду живий, вчини мені милість Господню.

15. А якщо я помру, то не відбирай милості твоєї від мого дому наповік, навіть і тоді, коли Господь винищить з лиця землі усіх Давидових ворогів.

16. Отаку угоду уклав Йонатан із домом Давида [і сказав]: Нехай же стягне Господь з ворогів Давидових!

17. І знову Йонатан присягався Давидові своєю любов'ю до нього; тому що любив його, як свою душу.

18. І сказав йому Йонатан: Завтра новомісяччя, і про тебе запитають, бо місце твоє буде незайняте.

19. А тому третього дня ти спустися, і поспіши на те місце, де переховувався ти раніше, і присядь біля каменя Азел.

20. А я випущу в той бік три стріли, неначе стріляючи в ціль.

21. Потім пошлю підлітка, [говорячи]: Іди, знайди стріли; а якщо я скажу йому: Ось, стріли позаду в тебе, візьми їх, то прийди до мене; бо мир тобі, і, живий Господь, ніщо [лихе тобі не загрожує].

22. А якщо скажу підліткові: Ось, стріли попереду в тебе, то ти втікай; бо відпускає тебе Господь.

23. А всьому тому, про що ми говорили, я і ти, [свідок] Господь поміж мною і тобою навіки.

24. І сховався Давид у полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати.

25. І присів цар на своє місце за звичаєм, на троні біля стіни, і Йонатан став обіч, а Авнер присів біля Саула; а місце Давидове лишилося незайнятим.

26. І не сказав Саул того дня анічого; бо подумав, що це випадковість, що [Давид] нечистий, бо не очистився.

27. Настав і другий день новомісяччя, а місце Давидове лишилося незайнятим. Тоді сказав Саул синові своєму Йонатанові: Чому син Єссеїв не прийшов обідати ні вчора, ані сьогодні?

28. І відповідав Йонатан Саулові: Давид відпросився у мене до Віфлеєму.