Винос у натуру проектних позначок, ліній і площин проектного ухилу

Всі позначки, зазначені в проекті споруди, даються від рівня «чистої підлоги» або якого-небудь іншого умовного рівня. Тому попередньо їх необхідно переобчислити в систему, у якій дані висоти вихідних реперів.

Для виносу в натуру точки із проектною оцінкою Н_гп установлюють нівелір приблизно посередині між репером з відомою оцінкою Н_Рп й точкою, що виноситься (рис. 15.4). На вихідному репері й виносимій точці, установлюють рейки, взявши відлік а по рейці на вихідному репері, визначають горизонт приладу

(15.10)

Для контролю бажано аналогічним образом перевірити значення H_гп по іншому вихідному репері.

Щоб установити точку на проектну оцінку H_гп, необхідно знати величину відліку b по рейці на обумовленій точці. Можна записати, що

(15.11)

Обчисливши відлік b, рейку в точці на проектній поверхні піднімають або опускають доти, поки відлік по середньому штриху зорової труби нівеліра не буде дорівнює обчисленому. У цей момент п’ятка рейки буде відповідати проектної висоті. Її фіксують у натурі, забиваючи кілочок, угвинчуючи болт або провівши чортові на будівельній конструкції.

 

Рис. 15.4. Схема виносу в натуру проектної позначки

Для контролю, нівелюючи звичайним способом, визначають фактичну оцінку винесеної точки й порівнюють неї із проектної. У випадку неприпустимих розбіжностей роботу виконують заново.

Якщо необхідно передати проектні позначки точок, що лежать в одній вертикальній площині (на стінах, колонах і т.п.), то надходять у такий спосіб. На вертикальній площині відзначають проекцію середнього штриха сітки, тобто фіксують горизонт приладу. Потім, відмірюючи нагору або вниз від цієї лінії відповідне перевищення, відзначають проектну оцінку точки.

Проектна позначка точки може бути встановлена в натурі шляхом, аналогічним редукуванню. Для цього виносить точку, що, приблизно встановлюють на проектну висоту. Нівелюванням визначають перевищення А між приблизно встановленою точкою й вихідним репером. Отриману величину порівнюють із проектної h_гп, обчисленої як h_пр = H_пр. З урахуванням знака різниці h_пр = h змінюють висоту точки, домагаючись, щоб h_пр = h. Цей спосіб більше трудомісткий і застосовується, коли роблять бетонування до проектної позначки або піднімають конструкцію шляхом послідовного підбора підкладок.

На точність винесення в натуру проектних позначок в основному впливають: помилка m_Pu у визначенні позначки вихідного репера, помилка т" відліку а по рейці на вихідному репері, помилка m_b установки рейки на проектний відлік Ь и помилка m_ф фіксування проектної позначки в натурі. При закріпленні точки кілочком m_ср = 3 -5 мм, при використанні болтів або шурупів m_ф=1 мм і менше. При ретельній роботі можна вважати, що m_a = m_b, отже, середня квадратична помилка винесення проектної позначки в натуру буде дорівнює

(15.12)

Для побудови в натурі ліній проектних ухилів використовують нівеліри, теодоліти, а також лазерні прилади. Спочатку кінцеві точки лінії АВ (рис. 15.5) установлюють на проектні позначки. Якщо дано оцінку тільки однієї точки, наприклад А, і проектний ухил I, то оцінку іншої точки В можна обчислити за формулою

(15.13)

де l_АВ - проектна відстань АВ; i - ухил.

На точках А і В установлюють нівелірні рейки. Потім, нахиляючи нівелір двома піднімальними гвинтами (або елеваційним гвинтом), методом наближень домагаються, щоб відліки по рейках стали однаковими. У цьому випадку візирна лінія зорової

Рис. 15.5. Схема побудови в натурі ліній проектних ухилів

 

 

Рис. 15.6. Схема виносу в натуру теодолітом лінії проектного ухилу

труби нівеліра буде мати проектний ухил. Далі встановлюють рейку в створі лінії АВ (наприклад, через 5м), домагаючись, щоб відлік по ній був дорівнює відліку на кінцеві точки. П’ятка рейки буде визначати точку лінії проектного ухилу. Ці точки фіксують кілочками відповідної висоти.

При використанні теодоліта його встановлюють у початковій точці із проектною оцінкою й вимірюють висоту приладу (рис. 15.6).

На вертикальному колі з урахуванням місця нуля встановлюють відлік у градусній мері, дорівнює проектному ухилу. Лінія візування зорової труби теодоліта буде фіксувати кут нахилу v, що відповідає проектному ухилу. Потім, відзначивши на рейці або вісі висоту приладу, виконують ті ж операції, що й при використанні нівеліра.

Рис. 15.7. Схема побудови лінії проектного ухилу за допомогою візирок

 

З меншою точністю лінію проектного ухилу (наприклад точки А, В, С) можна винести за допомогою трьох візирок однакової довжини (рис. 15.7).

Дві візирки задають опорну лінію заданого ухилу. У цю лінію глазомірно вводять третю візирку, підстава якої буде фіксувати точку лінії проектного ухилу.

Для винесення в натуру проектної площини встановлюють на проектні позначки точки А, В, С, (див. рис. 14). Діючи піднімальними гвинтами нівеліра, домагаються методом наближень, щоб відліки на всіх чотирьох точках були рівні між собою, тобто щоб лінія візування була паралельний заданої проектної площини. При установці на той же відлік рейки в будь-якій точці усередині фігури АВСD п’ятка її буде лежати в проектній площині.

Глава 16

СПОСОБИ РОЗБИВОЧНИХ РОБІТ