Норми й принципи розрахунку точності розбивочних робіт

Вимоги до точності розбивочних робіт залежать від багатьох факторів: виду, призначення, місця розташування споруди; розмірів споруди й взаємного розташування його частин; матеріалу, з якого зводиться споруди; порядку й способу виробництва будівельних робіт; технологічних особливостей експлуатації й т.п.

Норми точності на розбивочні роботи задаються в проекті або в нормативних документах: будівельних нормах і правилах (СНіП), Державному загальносоюзному стандарті (ДЕРЖСТАНДАРТ), відомчих інструкціях. Вони можуть бути зазначені в явному виді, як це зроблено в ДЕРЖСТАНДАРТ 21779 - 82 «Технологічні допуски», або по видах вимірів (кутові, лінійні, висотні) - у СНіП 3.01.03 - 84 «Геодезичні роботи в будівництві».

У багатьох випадках указують норми на установку будівельних конструкцій щодо теоретичного (проектного) положення, звідки характеристики точності розбивочних робіт можуть бути отримані лише розрахунковим шляхом.

Точність геометричних параметрів у нормативних документах і кресленнях указують у вигляді симетричних допусків Д, які визначають припустиму різницю між найбільшим і найменшим значеннями кожного параметра. Для розрахунків користуються різницею 6 між найбільшим або найменшим значенням параметра і його проектним значенням, називаної що допускають (граничним) відхиленням, а також середнім квадратичним відхиленням (помилкою) а. Перехід від допуску до граничного й середньому квадратичному відхилень виконують по формулах

(15.1)

Таким чином, якщо користуватися допусками, зазначеними в нормативних документах безпосередньо на розбивочні роботи, те можна по формулах (15.1) одержати вихідні показники точності для вибору способів і засобів геодезичних вимірів.

Якщо вказуються допуски на положення будівельних конструкцій, то з отриманих по формулах (15.1) нормативних величин необхідно визначити частку, що доводиться на геодезичні виміри. Для цього з урахуванням конкретної технології зведення будівельної конструкції вирішується питання про співвідношення помилок кожної технологічної операції. Так, наприклад, точність установки колони будинку на своє проектне місце буде залежати від помилок геодезичних вимірів, виготовлення колони, монтажних робіт і впливу деформацій, які по різних причинах можуть відбуватися після монтажу.

Якщо прийняти принцип рівних впливів всіх п джерел помилок, то на кожний з них, у тому числі на геодезичні виміри, прийде частка від загальної помилки установки, рівна

(15.2)

Коли точністні можливості будівельно-монтажного виробництва обмежені, застосовують принцип мізерно малого впливу помилок геодезичних вимірів на загальну помилку, тобто

(15.3)

де k - коефіцієнт, що визначає ступінь впливу помилок геодезичних вимірів на загальну помилку.

Звичайно коефіцієнт k приймають рівним 0,2 - 0,4. Для наведеного приклада приймемо о6щ=5 мм, n=4, k=0,3. Тоді за принципом рівних впливів одержимо геод=2,5 мм, а за принципом мізерно малого впливу - геод-1,5 мм.

Наведений принцип розрахунку в основному ставиться до розбивок детальних осей. Точність розбивки головних або основних осей залежить від способу визначення положення точок проектованого будинку. У більшості випадків розміщення будинків, споруд й їхнє взаємне компонування проектують на великомасштабних топографічних планах. Точність розміщення об'єктів будівництва визначається точністю плану. Отже, щоб забезпечити подоба в положенні об'єкта на проектному кресленні й на місцевості, необхідно витримати точність плану. Відомо, що точність плану характеризується середньої квадратичною помилкою визначення положення точки, рівної 0,2 мм на плані. З обліком того, що робочі креслення розробляються в основному на планах масштабу 1:500, ця помилка на місцевості складе 10 см. Цієї точності в основному й дотримуються при виносі в натуру точок, що визначають положення головних або основних осей.

При виконанні розбивочних робіт на території із щільною забудовою, насиченої підземними комунікаціями, або при реконструкції комплексу будинків і споруд основні осі виносять у натуру з точністю, обумовленої не графічними побудовами, а аналітичними розрахунками. У цьому випадку помилка виносу основних осей стосовно існуючої забудови становить величину 2 - 3 см.

Розрахунковий шлях визначення точності розбивочних робіт жадає від виконавця певної інженерної підготовки. Для більше простого рішення цього завдання в СНіП 3.01.03-84 приводяться величини середніх квадратичних помилок, з якими необхідно виносити на місцевість розбивочні елементи (відстані, кути, висоти). Величини помилок розбивочних елементів (табл. 15.1) дані по шести класах точності (1-р, 2-р,..., 6-р) залежно від поверховості, конструктивних особливостей, способів виконання з'єднань, сполучень і вузлів споруд. Наявність однієї з характеристик, зазначених у таблиці, служить підставою для призначення відповідних вимог до точності. У цьому ж СНіПі вказуються прилади, застосування яких може забезпечити необхідну нормативну точність розбивочних робіт.

Таблиця 15.1