Функції сім’ї

Економічна функція, на ґрунті якої виникає сам інститут сім’ї. У перекладі з грецької “економіка” означає ведення хатнього господарства або домоведення. І дійсно, економічний добробут родини залежить не стільки від її загальних доходів, а від уміння злагоджено і вміло вести хатнє господарство.

Господарсько-побутова функція, що знаходить свій прояв у цілеспрямованому розподілі обов’язків у господарстві між членами родини із залученням як дітей, так і дорослих до його раціонального ведення.

Репродуктивна функція яка пов’язана з дітонародженням і відтворенням населення.

Виховна функція сім’ї, оскільки саме в сім’ї ми набуваємо основних уявлень про себе і світ навколо нас. Ніякий навчальний заклад не замінить нам мудрість батька і теплоту матері. Емоційний зв’язок батьків з дитиною є надзвичайно важливим у процесі становлення її особистості.

Функція емоційного задоволення. Сім’я для людини не тільки на початковому етапі життя, але й увесь наступний період, є тією групою у якій вона реалізовує потреби любові, душевного тепла і турботи. Інтимний характер сімейного життя створює оптимальні умови для отримання емоційної підтримки.

Захисна функція. У всіх суспільствах інститут сім’ї здійснює фізичний, економічний і психологічний захист своїх членів. Ми знаємо, що, посягаючи на інтереси і безпеку особи, ми вступаємо у конфронтацію і з її сім’єю.

У родині можуть бути різні типи виховання, різні підходи до взаємодії між усіма членами сім’ї. У цілому можна виді лити два основних типи взаємовідносин у сім’ї: демократичний і авторитарний.

При демократичному стилі ч лени родини поважають один одного. Батьки багато часу проводять з дітьми, доброзичливо до них ставляться, поважають ї х інтереси, прагнуть допомогти. Коли виникає суперечка, то вирішується спільно, з урахуванням аргументів сторін.

Авторитарний стиль побудований на переконанні,що сила – найголовніше. При цьому батьки вважають, що вони краще знають, як по винні поводити себе діти, що їм потрібніше.

Дуже часто поведінка батьків зумовлена стереотипами, сформованими ще у дитинстві (їх самих так виховували). Вони часто бувають незадоволені своєю дитиною, вважають її не пристосованою до життя, і відповідно негативно до неї ставляться. Справами дитини такі батьки часто взагалі не цікавляться, вважаючи, що нічого вона в цьому житті досягти не може. Звідси і надмірний контроль, і прагнення відірвати дитину від реального життя, умовляння та залякування, «висловлювання» побажань, тобто постійний пресинг.