Системи та форми внутрішньо-фірмового контролю

Єдина система внутрішнього контролю є виправданою лише у тому разі, якщо власники одночасно виконують функції виконавчого керівництва підприємством. Принципова відмінність між контролем, що здійснюється фінансовим контролінгом та наглядовими функціями служби внутрішнього аудиту є належність до системи, що перевіряється. Контролінг є внутрішньою по відношенню до цієї системи інституцією, яка здійснює так званий самоконтроль, внутр. аудит – зовнішньою.

Служби контролінгу є складовою системи внутрішнього контролю на підприємстві і зорієнтовані на інформаційно-аналітичне, методичне та консультаційне забезпечення діяльності виконавчого керівництва. Фінансовий контролер у своїй практичній роботі використовує комплекс методів та процедур з координації планування (бюджетування), внутр. обліку, внутрішнього контролю та ризик-менеджменту.

Глобальний вплив на процеси запровадження внутрішнього аудиту на крупних підприємствах здійснив прийнятий у 2002р. в США „Акт Сарбан-Окслей” (SOX), яким суттєво посилюються вимоги щодо дієвості системи внутрішнього контролю на підприємствах, цінні папери яких мають обіг на фондовому ринку. Акт діє для всіх підприємств, які підлягають контролю з боку Комісії з цінних паперів і бірж США. Мова йде про підприємства-емітенти цінних паперів, які прагнуть вийти на фондовий ринок США, тобто SOX поширюється як на американських, так і іноземних емітентів. Найважливіші положення і наслідки SOX:

-члени аудит. комітету мають бути незалежними від емітента і не можуть мати контрольного пакету його корпоративних прав, до їх компетенції належить вибір та встановлення умов оплати незалежного аудитора, а також признач. внутрішнього аудиту;

-підприємства зобов. складати звіт про ефективність системи внутр. контролю і включати його до річної фін. звітності;

-відповідальними за звітність щодо ефективності системи внутрішнього контролю є топ-менеджмент, зокрема генеральний директор (СЕО) та фінансовий директор (CFO), до компетенції яких належить підпис відповідного звіту;

-складовою частиною звітності є атестаційна характеристика топ-менеджменту підприємства; SEC може виходити з ініціативою щодо відставки недобросовісних представників ради директорів та топ-менеджменту;

-зовнішній аудитор у своєму висновку має висвітлити питання ефективності системи внутрішнього контролю, у тому числі діяльності внутрішнього аудиту та контролюючих органів, підпорядкованих виконавчому керівництву підприємства;

-для аудиторських компаній встановлено жорсткі обмеження щодо надання консалтингових послуг клієнтам, для яких вони здійснюють аудит фінансової звітності;

-кожні п’ять років має бути забезпечена ротація аудиторських компаній які проводять аудит річної звітності емітентів.

Стратегічний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства здійснює наглядова рада (через аудиторський комітет ради). З метою ефективного виконання зазначеної функції до компетенції ради мають належати, зокрема, повноваження щодо признач. та звільн. внутрішніх аудиторів; затвердження зовнішнього аудитора (якщо це повноваження не віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів), здійс. контролю за ефективністю, об'єктивністю та незалежністю зовнішнього аудитора, фінансовими відносинами між товариством та аудитором; контролю за усуненням недоліків, які були виявлені під час проведення перевірок ревізійною комісією, службою внутр. аудиту та зовнішнім аудитором.

Оперативний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства шляхом проведення планових та позапланових перевірок здійснює ревізійна комісія. Планові перевірки мають проводитися ревізійною комісією за підсумками фінансово-господарської діяльності товариства за рік з метою подання загальним зборам акціонерів висновків за річними звітами та балансами. Позапланові перевірки повинні проводитися ревізійною комісією за власною ініціативою, за рішенням загальних зборів акціонерів, за рішенням наглядової ради та на вимогу акціонерів.