Образ Прометея в давньогрецькій літературі: від Гесіода до Есхіла

Титан Прометей — це герой давньогрецької міфології.

Одним із перших інтерпретаторів міфу про Прометея був Гесіод. У його «Теогонії» Прометей — борець проти свавільного захоплення влади олімпійськими богами. Гесіод протиставляє Прометея Зевсові у притчі про Пандору в поемі «Роботи і дні». Тут також згадується про те, як Зевса «одурив Прометей хитро думний», і як громовержець придумав для людей різні клопоти, зокрема, «взявши вогонь, заховав». Також згідно з цією поемою Прометей виліпив людей із землі, а Афіна наділила їх диханням, тобто Прометей – фактично творець людей. Але з цим у «Працях і днях» Гесіод представляє Прометея не як героя, а як негативного персонажа, який своїми діями накликав гнів Зевса на людей – Пандору (дівчина). Афродіта наділила її вродою, Гермес — облудністю, підступністю й хитрістю, Афіна виготовила для неї чудове вбрання. А брат Прометея Епіметей узяв Пандору за дружину. Пандора з цікавості відчинила скриньку, яку їй подарували боги, і звідти по світу розлетілися численні лиха, що завдають людям мук, горя, страждань. Тільки надія залишилась на дні скриньки. Тому тут Гесіод ніби звинувачує Прометея, що якщо б він слухався Зевса, то всі б жили у злагоді (у Золотому віці), і не було б усіх лих.

Але на противагу Гесіоду, Прометей Есхіла втілює розум і силу духу, волелюбність і велич подвигу в ім'я щастя людей. Прометей — символічний образ нескореного народу, символ жертовності в ім'я перемоги світла, правди і розуму. Трагедія «Прометей закутий» хоче переконати читача в необхідності боротьби зі всякою тиранією і деспотизмом, щоб захистити слабку і пригноблену людину. За Есхілом, ця боротьба можлива тільки завдяки цивілізації, а сама цивілізація можлива тільки завдяки постійному прогресу. Есхіл говорить, що Прометей несе таке покарання через надмірну жалість та любов до людей. Титан і справді визнає, що він дійсно страждає через те, що приніс людям вогонь і навчив їх всіх ремесел, що він став ненависним всім богам через надмірну любов до смертних. Варто зазначити, що ще на початку трагедії річ іде не тільки про дар вогню, але й про інші заслуги Прометея. Прометей згадує, як він заступився за людей коли, новий володар Зевс, ділячи владу між богами, надумав знищити рід людський. Також він розповідає про всі блага, які він дав людям: навчив їх впізнавати світила, дав поняття грамоти та числа, він перший запряг биків в ярмо та коней у вуздечку, навчив мореплавства, показав лікарські рослини та навчив віщуванню. Завдяки Прометею люди дізналися, що таке золото, срібло, та мідь. Прометей пишається тим, що саме він навчив людей усіх вмінь. Прометей стає символом людського прогресу. Отже, осмислення Есхілом багатовікового процесу накопичення матеріальних і духовних багатств, що зробили можливими цей розквіт суспільства мало ще й міфологічний характер: образ Прометея - героя, який є основоположником всієї людської культури, створюється в рамках тої фольклорної традиції, яка робила одного героя визволителем від усіх бід.