Розроблення та випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

Перелічені заходи дали можливість сформувати протягом 1993—1996 рр. правові та організаційні основи національної гро­шової системи ринкового типу, яка спроможна була забезпечити належне управління грошовим оборотом відповідно до потреб економіки країни.

25 серпня 1996 р. Президент україни підписав указ «про грошову реформу в україні», згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. З обороту був вилучений український карбованець і введена по­стійна грошова одиниця — гривня та її сота частина — копійка. Цим розпочався третій етап розбудови грошової системи україни.

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Національний банк України».

 

 

Платіжні системи

 

Переважна частина платежів, що становлять грошовий оборот країни, здійснюється в безготівковій формі у вигляді переміщення грошовихкоштів по банківських рахунках. Тому в грошових системах все більшого значення на­буває державне регулювання безготівкового обороту.

Для цього в їх складі створюються спеціальні ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ, ЯКІ Є СУКУ­ПНІСТЮ ЗАКОНОДАВЧО ТА НОРМАТИВНО ВИЗНАЧЕНИХ ПРИНЦИПІВ ЗДІЙС­НЕННЯ ПЛАТЕЖІВ, ПЛАТІЖНИХ ІНСТРУМЕНТІВ,ПРАВИЛ ТА ПРОЦЕДУР ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ДЛЯ ПЕРЕКАЗУВАННЯ ГРОШЕЙ, А ТАКОЖ ІНСТИТУЦІЙНИХ СТРУКТУР, ЩО ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ.

Регулятивне значення платіжних систем полягає в наступному:

—оскільки банки є активними посередниками в платежах, це
створює передумови для широкої участі кредиту у забезпеченні своєчасності та гарантованості платежів, а отже, у зміцненні платіжної дисципліни;

—широке застосування банками новітніх електронних технологій створює можливість максимального прискорення платежів,
здійснення їх у режимі реального часу, що забезпечує високу шви­дкість обороту капіталу та значну економію трансакційних витрат;

— висока концентрація платежів у банках та їх структурах забезпечує широкі можливості для застосування заліку забор­гованості в платежах (клірингу), організації дієвого контролю за своєчасністю та легальністю платежів, проведення заходів щодо запобігання відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом;

— нормативне визначення принципів, правил і процедур здій­снення платежів та створення механізму контролю за їх дотри­манням сприяють зміцненню договірної дисципліни, посиленню взаємної довіри між учасниками платіжних відносин, створенню широких можливостей кожному з них захистити свої економічні інтереси.

Розглянемо основні елементи платіжної системи, що сформу­валися в сучасній управлінській практиці.

Принципи здійснення платежів, які повинні враховуватися при організації платіжної системи, полягають у такому:

1) платники мають право ви­бору платіжного інструменту з числа тих, які дозволені до засто­сування чинними законодавчими чи нормативними актами;

2) платники мають право ви­бору банку, у якому зберігатимуть кошти і через який здійснюва­тимуть свої платежі. Кожний економічний суб'єкт мо­же відкривати кілька рахунків у різних банках;

3) власники банківських рахунків мають право на збереження в таємниці стану своїх рахунків;

4) переказування коштів з рахунка, чи видача готівки, здійс­нюється банком лише за розпорядженням власника в порядку ви­значеної ним черговості та в межах залишку коштів на рахунку;

5) усі атрибути платежу - одержувач, сума, строк, підстава визначаються платником і повідомляються банку з підтвердженням їх господарським договором (контрактом);

6) порядок розрахунків між контрагентами визначається ни­ми самостійно і фіксується в договорі. За згодою сторін платіж може бути попереднім (авансовим), компенсаційним, відстро­ченим.

ПЛАТІЖНІ ІНСТРУМЕНТИ — ЦЕ ПЕВНІ НОСІЇ ІНФОРМАЦІЇ — ПА­ПЕРОВІ ТА ЕЛЕКТРОННІ, ЯКІ СЛУГУЮТЬ БАНКАМ ТА ІНШИМ ІНСТИТУЦІЙНИМ СТРУКТУРАМ ПЛАТІЖНОЇ СИСТЕМИ ПРАВОВОЮ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНОЮ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПЕРЕКАЗУВАННЯ ГРОШЕЙ ЗА БАНКІВСЬКИМИ РАХУНКАМИ ТА ВИДАЧІ ГОТІВКИ.

В УКРАЇНІ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИМИ ПЛАТІЖНИМИ ІНСТРУМЕНТАМИ Є:

- ПЛАТІЖНІ ДОРУЧЕННЯ;

- ПЛАТІЖНІ ВИМОГИ-ДОРУЧЕННЯ;

- ЧЕКИ;

- ВЕКСЕЛІ;

- ПЛАТІЖНІ КАРТКИ.

Платіжні інструменти є організаційно-правовими, технічними засобами здійснення платежу, і тому вони прин­ципово відрізняються від грошових коштів. Ця відмінність проявляється в тому, що гро­шові кошти емітуються банківською системою, а платіжні ін­струменти — безпосередніми учасниками платежів.

Тому економічні підстави для їх емісії зовсім різні:

грошові кошти емітуються відповідно до зміни попиту на гроші;

платіжні інструменти — відповідно до окремих господарських чи фінансових операцій, що спричиню­ють боргові зобов'язання.

Платіжне доручення — це стандартизований документ на паперовому чи електронному носії з дорученням платника своє­му банку переказати зазначену суму коштів з його рахунка на рахунок одержувача платежу.

Його переваги полягають у гарантуванні платежу, можливості платника захистити свої матеріальні інтере­си, оскільки він сам дає дозвіл на платіж.

Проте інтереси одержувача грошей вона захищає меншою мірою. Тому у цю форму розрахунків можуть вноси­тися певні корективи: попередня оплата товарів/послуг; гаранту­вання платіжного доручення банком. Але такі корективи підви­щують ризиковість платежу для платників.

Формування платіжного доручення, перевірка його в банках, порядок переміщення по каналах зв'язку строго регламентовані нормативними документами НБУ, що сприяє високій оператив­ності всієї платіжної операції.