Податок і збір як системоутворюючі категорії податкової системи: поняття, ознаки, функції

Розділ 10.

Податкова система та принципи її побудови - доц. Демиденко Л.М.

10.1. Податок і збір як системоутворюючі категорії податкової системи: поняття, ознаки, функції.

10.2. Види податків та їх класифікації. Основні елементи оподаткування.

10.3. Податкова система України та принципи її побудови

Податки в сучасному державному регулюванні розвинутих країн є інструментами реалізації політики фіскальної консолідації направленої на оздоровлення публічних фінансів. На сьогоднішній день податки є безальтернативним по вагомості джерелом формування доходів бюджету держави та багатофункціональним інструментом розподілу та перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевому аспектах; засобом стимулювання ділової та інвестиційно-інноваційної активності; мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізація ринкової кон’юнктури, забезпечення громадян суспільними благами та послугами.

Податок і збір як системоутворюючі категорії податкової системи: поняття, ознаки, функції

 

Податкова система – це сукупність встановлених у країні податків, які взаємопов’язані між собою, органічно доповнюють один одного, не заходять в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами[1].

Системний підхід передбачає загальність однорідність окремих елементів, що об’єднані між собою регулярною взаємодією з тою чи іншою формою управління.

Таким чином, ми можемо визначити податкову систему як сукупність податків і зборів, обов’язкових внесків, що встановлюються відповідно до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, та знаходяться в підпорядкуванні уряду.

Отже, основними однорідними елементами податкової системи є податки, збори, відрахування та державні органи, які здійснюють управління нею згідно чинного законодавства.

З’ясуємо ознаки економічної категорії податок. По-перше, податки - це платежі юридичних і фізичних осіб, що сплачуються до бюджету держави (державний і місцевий) та державних цільових фондів.

По-друге, податки - категорія не тільки економічна, але й правова. Вони встановлюються виключно державою на підставі закону, за юридично визначеними правилами. Встановлення державою податків - це своєрідна форма прояву її державного суверенітету і здійснення належних функцій владності. Отже, мобілізація і використання податкових надходжень дістають правове обґрунтування, стають об'єктом контролю з боку законодавчих структур.

По-третє, податки - це обов'язковий вид платежу. Обов’язковість податку виражається в тому, що за порушення встановленого строку сплати, розміру платежу, ухилення від сплати передбачена відповідальність платника, тобто необхідність примусового виконання даного платежу, що відрізняє його від добровільної пожертви.

По-четверте, податок може сплачуватись у натуральній чи грошовій формі. Однак, у сучасних умовах грошова форма сплати податків є практично єдиною, а натуральна переважала на ранніх етапах розвитку суспільства та виникнення податків. Тому при визначенні податку доцільніше вказувати, що це збір або платіж у грошовій формі.

По-п'яте, при сплаті податку відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність усієї держави. Іншими словами, податкові надходження мають односторонній характер і пов'язані з перерозподілом частини вартості ВВП від юридичних і фізичних осіб до держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов'язкових платежів державними підприємствами. Такі платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом, бо зміни форм власності при цьому не відбувається.

По-шосте, податку властива індивідуальна безоплатність. Це означає, що при його сплаті держава не бере на себе обов'язків по наданню кожному окремому платнику певного індивідуального еквіваленту, рівного їх платежу.

По-сьоме, для податку характерна регулярність його сплати, а це означає, що даний платіж вноситься періодично, в чітко встановлені законодавством строки.

По-восьме, податки є безальтернативним по вагомості джерелом формування доходів бюджету держави, який встановлюється для фінансового забезпечення виконання нею своїх функцій і соціально-економічної підтримки населення та господарських структур, джерелом забезпечення громадян суспільними благами та послугами.

Таким чином, логіка аналізу характерних ознак податків привела нас до визначення даної категорії. Податки - це об’єктивне явище, яке відображає фінансові відносини, що складаються між державою, юридичними та фізичними особами з приводу мобілізації до бюджетів держави частини вартості ВВП, визначеної на законодавчому рівні з метою забезпечення громадян суспільними благами та послугами.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПКУ податок – обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку (відповідно до ПКУ).

Збір (плата, внесок) – є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій (п. 6.2. ст. 6 ПКУ).

Загальновідомо, функція – це наукова абстракція, що визначає зовнішній прояв властивостей будь-якого об'єкта в певній системі відносин. Щодо економічної категорії податку, функції означають виявлення її сутності в дії, тобто вираз суспільного призначення даної економічної категорії як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу доходів держави.

Головною функцією податків, яка найбільш послідовно реалізується, є фіскальна функція. За допомогою фіскальної фікції здійснюється головне суспільне призначення податків - формування централізованого фонду фінансових ресурсів держави, необхідних їй для виконання власних функцій та проведення соціально-економічної політики.

Оскільки податки це фінансова категорія, то їй притаманні і функції фінансів – розподіл та контроль. Сутність контрольної функції податків полягає в тому, що виникає можливість кількісного відображення податкових надходжень і їх зіставлення з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки цій функції здійснюється оцінка ефективності кожного податкового джерела та системи оподаткування в цілому, а також виявлення необхідності внесення змін у податкову систему і бюджетну політику.

Контрольна функція податків може себе проявити лише в умовах дії розподільчої функції. Саме ця функція відображає роль податків у первинному розподілі частини вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Таким чином, ці дві функції податків взаємопов'язані, взаємно детермінують одна одну та визначають ефективність податково-фінансових відносин і фіскальної політики.

Суттєвою функцією податків є регулююча. Фіскальна функція податків створює об'єктивні передумови для втручання держави в економічні відносини. Тим самим вона зумовлює прояв регулюючих властивостей податків. Сутність регулюючої функції полягає у впливі податків на різні соціально-економічні процеси:

По-перше, податки впливають на рівень і структуру сукупного попиту, а через механізм ринкового попиту можуть сприяти виробництву чи гальмувати його. По-друге, розмір податків визначає рівень доходів юридичних і фізичних осіб (заробітної плати, прибутку, ренти, дивідендів), бо до їх складу входять податкові платежі. По-третє, від податків залежить співвідношення між витратами виробництва та ціною товарів і послуг. Дане співвідношення є для підприємців визначальним у процесі використання факторів виробництва.

Таким чином, у сутності податків закладено одночасно ознаки як фіскального, так і соціально-економічного характеру. Вони завжди перебувають у тісному взаємозв'язку та єдності. При цьому суспільно-фіскальне призначення податків є першоосновою, а похідним від нього - їх соціально-економічний зміст. Існування податків із властивими їм функціями – це об'єктивна сторона, а процес використання цих функцій державою у проведенні податкової політики - суб'єктивна.

Еволюція фінансового знання про податки на Заході нерозривно пов’язана з теоретичною конструкцією, що дістала назву суспільних благ. Під суспільними благами розуміються такі види благ, товарів та послуг, джерелом забезпечення яких є бюджетні кошти органів державної влади.

Класичними чистими суспільними благами є: національна безпека, охорона законності та порядку, служба погоди. Такі блага не виробляються приватною економікою та забезпечуються тільки державою.

Інші блага мають змішаний приватно - державний характер: освіта, охорона здоров’я, наука, культура.

В цілому управління справами суспільства з боку органів державної влади вважається діяльністю, яка породжує суспільну корисність у формі суспільних благ. На відміну від ринкових, суспільні блага мають як економічну так і політичну природу. Оподаткування виконує роль фіскального ціноутворення на суспільні блага, а платники податків виступають як їх споживачі заявляючи про свій попит через законодавчо-політичні процедури.

Надання суспільних благ аналізується як фінансово-економічний процес із накладеними на нього політичними обмеженнями або як політичний процес при існуючих фіскально-бюджетних можливостях. В результаті між державою, виробником суспільних благ, і суспільством, волю якого висловлює парламент, що затвердив податки, досягається еквівалентна мінова угода: суспільні блага = податки.

Сума одержана від податків може бути використана для виробництва суспільних благ, в результаті все суспільство може отримати вигоду еквівалентну сумі сплачених податків.