Розділ 1. Вставні та вставлені конструкції як синтаксичні одиниці сучасної української літературної мови

Вступ

Предметом нашого дослідження є вставні і вставлені конструкції в реферативному тексті. Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати частотність вживання цієї частини синтаксису сучасної української мови. Розібратися, чому саме такі конструкції автор використовує при написанні реферату, а не інші. Чи доцільно вони вжиті, чи не засмічують текст, чи не ускладнюють його прочитання, чи ж навпаки допомагають читачеві краще розібратися і зрозуміти сам зміст статті.

Торкаючись генезису й еволюції вставленості в українській мові, варто наголосити на її впровадження в мові в ХХ столітті та активізацію її використання лише у другій половині ХХ століття, що дозволяє кваліфікувати вставленість як маркувальну ознаку української мови саме останнього століття.

Отож аналізована тема є малодослідженою та майже невивченою, але її важливість для редактора безумовна, адже саме редактор в змозі зробити реферативний текст чітким, ясним та зрозумілим для читача. Тому тема є досить актуальною, потрібною і безперечно цікавою. Та незважаючи на певну новизну цієї теми, редактори все ж, звичайно, кожного дня стикаються з питанням редагування, доцільності вживання і важливості тих чи інших вставних конструкцій у тексті.

Серед вчених-мовознавців поширюються різні думки з приводу цієї проблеми. Так, деякі дослідники вважають, що такі відокремленні компоненти, як вставні та вставлені конструкції мають у реферативному тексті вигляд чужорідних, «внутрішньо чужих реченню компонентів, котре лише їх прихистило», їхня чужорідність полягає в «ізольованості позиції, інтонаційній і граматичній виділеності в складі речення», - О. М. Пєшковський [20].
На думку З. І Олійник, ці досліджувані компоненти хоч і є граматично несамостійними, і несуть тільки певну додаткову інформацію щодо основного тексту, але насамперед, вони відіграють ще й дуже важливу і потрібну текстоорганізуючу функцію, без якої, певною мірою, будь-який текст не зміг би існувати, зокрема, і реферативний. [4, 8]

Аналізованій темі також присвятили свої наукові праці
І. Р. Вихованець «Граматика української мови. Синтаксис»,
А. П. Грищенко «Сучасна українська літературна мова», Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко «Українська мова», І. К. Білодід «Сучасна українська літературна мова». Та на жаль, ролі вставних та вставлених конструкцій в реферативних текстах, у згадуваних вище працях, приділено невелику увагу. Але теоретичні засади, викладені в них, проаналізовано та синтезовано в даній роботі, щоб представити цілісну картину вирішення поставленої проблеми та подати власну думку на її розуміння.

Під час підготовки роботи, опрацьовано також значну кількість праць,присвячених саме реферативному текстові, серед них монографії В. И. Соловйова, А. Є. Мільчина, Н. М. Сікорського. Роботи цих учених і багатьох інших дають можливість усім, хто цікавиться даним питанням, зрозуміти, що насправді є реферат. Адже нині цей жанр науково-технічної інформації має досить широку читацьку адресу. Він може бути використаний як і вченими-дослідниками, так і аспірантами чи студентами. Реферат дає можливість споживачу інформації більш виразно, зрозуміло, ніж на основі одного лише бібліографічного опису чи навіть анотації, вирішити, чи потрібно звертатися читачеві безпосередньо до першоджерела.

Для реферативного тексту характерна специфічна літературна форма, яка відзначається суворою послідовністю викладу, постійністю структури, обов’язковою лаконізацією мови. Адже реферат – семантично-адекватний, обмежений малим обсягом викладу основного змісту першоджерела, що включає головні фактичні відомості та висновки, але не містить додаткової інформації та критичних зауважень автора реферату. Відповідно до ГОСТ 7.9-95 «Реферат и аннотация. Общие требования» реферат повинен давати можливість встановити основний зміст документа, визначити його релевантність і вирішити, чи потрібно звертатися до першоджерела, надати інформацію про документ. Інколи реферат може використовуватися як елемент бібліографічного опису та вихідних даних видання, слугувати джерелом для встановлення нової соціальної інформації, яку вводять до системи спілкування та містити науковий аналіз і синтез цієї інформації. [ 3]

Робота ж редактора над реферативним текстом є досить складною та важливою, тому що саме від його старанності та уважності залежить подальше сприйняття тексту читачем, передання основної думки та правильне інформування з того чи іншого питання. Редактор зобов'язаний, слідкувати за чіткістю та ясністю викладу, щоб використання слів особливо, що несуть додаткову, менш важливу інформацію, тобто так звані слова-помічники (вставні слова), які певним чином полегшують сприйняття самого змісту, а інколи навпаки: недоцільно використовуються автором - були доречно і правильно вжиті в рефераті.

Матеріалом нашого дослідження слугували реферативні тексти опубліковані, насамперед, в журналах «Політика. Політичні
науки». - № 12. – 2004 р., «Економіка. Економічні науки». - № 12. – 2004 р., та Українськомуреферативному журналі «Джерело». – сер. 3, № 1. – 2006.

Робота складається зі вступу, де обґрунтовано актуальність і новизну досліджуваної теми, проаналізовано деякі теоретичні засади вчених, подано матеріал дослідження та структуру самої роботи; з двох розділів, котрі в свою чергу поділяються на кілька підрозділів, які містять аналіз вставних і вставлених компонентів; а також висновків, списку використаної літератури, списку використаних джерел і додатків.

Розділ 1. Вставні та вставлені конструкції як синтаксичні одиниці сучасної української літературної мови

 

Характеристика вставних слів і словосполучень

Вставними називаються слова, словосполучення, речення, які вводяться в інше речення, але синтаксично з ним не пов’язані, інтонаційно відокремлюються від нього і вносять додаткові повідомлення, уточнення чи пояснення до змісту основного речення. [ 6 ]

Вставні слова відрізняються від інших складників речення не тільки тим, що не мають із ними граматичного зв’язку, а й, як правило, вносять те чи інше стилістичне забарвлення, бо підкреслюють зміст речення, оцінюють висловлену там думку, дають побіжні зауваження. Таким чином, вставні елементи глибоко вростають у речення як стилістичний фактор. Адже це слова, словосполучення чи речення, за допомогою яких автор виражає своє ставлення до того, про що він повідомляє. Це ставлення може бути різним: впевненістю, припущенням, підтвердженням, сумнівом, запереченням тощо. Тобто з цього випливає, що вставні компоненти відіграють важливу роль в зв’язності, лаконічності, текстовій організації, як тексту художнього чи наукового, так і тексту реферативного.

Найчастіше, саме в реферативному тексті, вставні компоненти характеризуються певною змістовою виокремленістю - вони не зливаються зі змістом базового, основного речення, а містять додаткову, частіше пояснювальну інформацію. Особливу увагу привертають у рефераті деякі особливості вставних компонентів, що виражені словами чи словосполученнями. Частина їх, незважаючи на певну ізоляцію від основного речення, перебуває з ним у певному граматичному об’єднанні – вставне слово чи словосполучення, вступає в кореляцію з яким-небудь компонентом основного речення (щось подібне спостерігається в разі вираження вставленого компонента підрядним реченням).

Існує декілька сучасних класифікацій вставних слів і словосполучень, але у даній роботі проаналізовано досліджувані компоненти за академічною класифікацією, запропонованою І. К. Білодідом у п’ятитомнику «Сучасна українська літературна мова». [ 17 ]

Розрізняють кілька основних груп вставних слів та словосполучень за їхнім значенням:

1. Вставні конструкції, що виражають повідомлення про джерело інформації, авторську реакцію на повідомлюване. Відмежований зміст цих вставних компонентів осмислюється як супутній основному, немовби «з боку» на нього спрямований (наприклад, на думку автора, на думку деяких дослідників, за його словами, кажуть тощо). (Додаток, 1, 4, 12,17,25)

2. Вставні конструкції, котрі вказують на логічний зв’язок думок, їхню послідовність, за допомогою саме таких конструкцій мовець підкреслює різноманітні логічні зв’язки між частинами висловлювання (наприклад, конструкції таким чином, отже сигналізують про формулювання висновку) (Дод., 5); по-перше, по-друге, з одного боку, з другого, зрештою використовуються, коли є потреба підкреслити кількісний склад певного переліку і встановити ступінь важливості компонентів цього переліку (Дод., 10, 27) слова до речі, між іншим свідчать про побічний характер висловлювання (Дод., 14); слова наприклад, крім того, зокрема сигналізують про введення прикладів, які вказують на загальне положення. (Дод., 28, 26, 38, 42)

3. Вставні конструкції, що мають модальне значення. Вони виражають оцінку мовцем ступеня достовірності висловлювання, впевненості, невпевненості, сумніву, можливості, припущення тощо. Модальне значення властиве словам і словосполученням (наприклад, безумовно, звісно, насправді тощо) (Дод., 25)

4. Вставні конструкції, що вказують на прийоми та способи оформлення думок або ж на характер висловлювання, на його стиль і тон (наприклад, власне, іншими словами тощо) (Дод., 29)

Наведені вище чотири групи вставних слів і словосполучень за їхнім значенням це, власне, і є саме ті компоненти, які найчастіше вживаються в реферативних текстах, і без яких просто неможлива була б його текстова організація і зв’язність.

І. К. Білодід у п’ятитомнику «Сучасна українська літературна мова» подає ще три групи досліджуваних нами конструкцій, які, зазвичай, у реферативному тексті застосовуються набагато рідше:

1. Вставні компоненти, які виражають емоційне ставлення мовця до повідомлюваного: радість, задоволення, подив, співчуття, докір тощо (наприклад, на щастя, на жаль, на біду тощо)

2. Вставні конструкції, які використовуються при безпосередньому звертанні до співбесідника (наприклад, слухайте, будьте ласкаві, розумієте тощо)

3. Вставні конструкції, які виражають експресивність висловлювання (наприклад, правду кажучи, сказати по правді, між нами мовлено тощо)

Використання автором таких вставних конструкцій у досліджуваних нами реферативних текстах саме наукового стилю, вважатиметься стилістичною помилкою і підлягатиме редагуванню. Адже тексти наукового стилю містять наукову інформацію, яка вимагає характерних саме цьому стилю і вставних компонентів.

 

Характеристика вставлених конструкцій

Вставлені конструкції, на відміну від вставних, мають синтаксичний зв’язок із реченням або з одним із його компонентів. Вони не виражають модальних значень, не вказують на джерело повідомлення, тому не можуть бути на початку речення. У науковому стилі реферативного тексту ці конструкції є засобом уточнення й роз’яснення, додаткового повідомлення, можуть вказувати на співвідношення між окремими частинами повідомлюваного. Можуть містити побіжні зауваження та коментарі, що з’являються в ході висловлення думки. [10, 208]

Окремими, самостійними реченнями є вставлені конструкції, котрі мають форму звичайних речень. Не в великій кількості поширені також вставлені компоненти, що мають форму підрядних речень. Коли підрядне речення посідає відмежовані від головного синтаксичні, змістові позиції, не зливається в єдиному змісті з ним, тобто йде після головного, що має окреме, самостійне значення, то воно є неповним семантичним реченням, пов’язаним із головним реченням текстовими відношеннями.

Подібні типи вставлених конструкцій дуже рідко зустрічаються в реферативних текстах, адже реферат потребує якнайбільшої лаконізації мови, а вживання таких великих конструкцій може тільки заплутати читача, зробити просто неможливим нормальне сприймання змісту написаного.

Повідомлення додаткового змісту, що виражається вставленою конструкцією, відбувається шляхом вторгнення в основний зміст речень-роз’яснень, доповнень, що полегшують сприйняття, розуміння сказаного. Якщо вставлений компонент, не маючи достатніх ознак речення, слугує для вираження суті, властивої реченню, то слід гадати, що він являє собою неповне речення чи побудову аналог-речення.

Вставлені компоненти можуть виражатися як членами речення чи предикативними частинами складного речення, так і можуть у синтаксичному відношенні виступати в ролі «чужорідного» в складі основного речення; можуть бути включені за допомогою сполучників і сполучних слів або ж і без їхньої допомоги.

Існує також декілька класифікацій вставлених конструкцій, але у цій роботі проаналізовано досліджувані компоненти за класифікацією, запропонованою І. Р. Вихованцем «Граматика української мови». [ 3]

За значенням розрізняють такі групи вставлених конструкцій:

1. Вставлені конструкції, які доповнюють або пояснюють зміст основного речення (наприклад, а) зазначено, що суб’єктами державного контролю слід вважати органи державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), фізичні та юридичні особи, (Дод., 35) б)... при владі залишається Президент Кучма (або його найближче адміністративне оточення ) через відміну або зрив Президентських виборів і введення надзвичайного стану тощо) (Дод., 2)

2. Вставлені конструкції, які несуть в собі попередні авторські замітки (наприклад, серед них питання бідності (яка була, звичайно, є і залишається в управлінському контексті однією з найболючіший проблем минулого й сучасного), інших соціальних проблем тощо) (Дод., 25)

3. Вставлені конструкції, що пояснюють окремі слова в основному реченні (наприклад, а) священна війна (джихад) трактується екстремістами як космічна битва Добра та Зла, (Дод., 22) б) разом з тим Президент України бере участь у законодавчому процесі, передусім через право законодавчої ініціативи, промульгаційну прерогативу (право підписувати закони) і право вето на вже прийняті парламентом (Дод., 11)

Вчений-мовознавець І. Р. Вихованець у своїй книзі «Граматика української мови», наводить ще одну групу вставлених конструкцій: вставлені питальні та окличні компоненти, які виражають емоції автора або ж його ставлення до промовленого чи цитат. Але оскільки реферат - жанр науково-технічної інформації, і аналізовані нами реферативні тексти є наукового стилю, тому вживання як вставних, так і вставлених конструкцій з емоційно-експресивним забарвленням, вважалося би грубою помилкою і потребувало би редакторського втручання. Для реферату характерне обмежене використання стилістично забарвлених засобів. Адже головний критерій оцінки мови і стилю реферативних текстів – це стислість і науковість, що поєднується з чіткістю та ясністю викладу.

Вставлені конструкції також різняться за своєю структурою на вставлені компоненти, які виражаються одним словом, напр.: автор аналізує основні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства, здійснює спробу визначити найбільш вдалі (перспективні) методи оцінки (Дод., 30); які виражаються словосполученням, напр.: у довіднику подано відомості про українську етнонацію, національні меншини та спільноти з невизначеним статусом (корінні народи), представників окремих етносів та їхні групи, представлені в Україні (Дод., 18); і вставлені конструкції, що виражаються реченням (Приклад 3б), (Дод., 11).

Використання автором останніх вимагає певної обережности, адже зрозуміло, що швидкому і адекватному засвоєнню тієї інформації, яка вміщена саме у вставленій конструкції, сприяють передусім прості речення (про це точніше далі в наступному розділі).

Варто також зауважити, що на відміну від вставних слів і словосполучень, вставлені компоненти не виражають модального значення, не мають вказівок на джерело повідомлення, на зв’язок із іншими повідомленнями, і не можуть розміщуватися на початку основного речення. Це притаманно, як вже зазначалося, лише таким відокремленим компонентам, як вставні слова і словосполучення, розглянуті нами на початку першого розділу.

Отже, вставлені конструкції у вигляді речень збоку значеннєвості та функцій не дуже відрізняються від функцій і значень вставних слів і словосполучень. Але у цьому випадку, використовуючи вставлені компоненти, що за своєю структурою є реченнями, автор може вмістити в них і, певним чином, виразити власну міні-думку, пояснити щось, розтлумачити деякі поняття, терміни, абревіатури, що є вагомим чинником розуміння при читанні реферативних текстів.

Розділ 2. Вставні та вставлені конструкції в реферативних текстах

 

Реферативне видання слід розглядати як інформаційно-пошукову систему. Для цього матеріал у них повинен бути представлений у чітко систематизованій формі, що допомагає усувати роздробленість, невпорядкованість інформації в потоці первинних документів.

Науковий реферат як завершений текст побудовано за принципом вкладання одиниць тексту, як тип тексту, що характеризується застосуванням різноманітних прийомів компресії інформації: вставленні компоненти, відокремленні (найчастіше це дієприкметникові звороти), абревіація тощо.

У реферативних текстах вставні і вставлені конструкції використовують для конденсації, уточнення думки, а також, як згадувалося вже в першому розділі, слугують засобами зв’язку, беруть участь у формуванні змісту речення, виражають певне повідомлення про джерело інформації, виконують функцію зв’язності. Потрібно зазначити, що на відміну від текстів взагалі, де досліджувані нами компоненти, вживаються частіше, для рефератів характерне обмежене їхнє використання. Це пояснюється тим, що в більшості текстів (особливо художніх і публіцистичних) конструкції вставлення мають більш довільний характер використання, можуть містити в собі також і емоційно-експресивне забарвлення, в той час як у реферативних текстах дані конструкції виконують більш номінативну функцію: уточнюють, пояснюють, констатують факти.

Вставні конструкції, що виражають повідомлення про джерело інформації. Модальні компоненти.

Досить часто в реферативних текстах зустрічаються слова, котрі не несуть змістового навантаження, тобто не містять важливої інформації. Зайві слова – це, так би мовити, слова-бур’ян. Вони займають місце, подовжують і ускладнюють фразу, її сприйняття, - інакше кажучи, створюють «шум». [11,173]

Якщо усунути з рефератів непотрібні слова, то вони від цього тільки поліпшаться, стануть простіші й зрозуміліші, а замість вилучених слів до них можна додати важливі відомості з першоджерела й тим самим збільшити кількість інформації.

Причиною непотрібних слів може бути необ’єктивний підхід референта до змісту першоджерела. Наведемо кілька прикладів вставних конструкцій, що виражають повідомлення про джерело інформації, які певним чином ілюструють вище сказану думку, напр.: «на думку автора» (Дод., 6, 10), «на думку деяких дослідників» (Дод., 12), «на думку авторів» (Дод., 17)тощо; зустрічається також, коли референт посилається на думки інших авторів типу «на думку Г. Юнга», (Дод., 3), «на думку М. Бона», (Дод., 4), «на його думку» (Дод., 4) тощо. Складається враження, що референти прямо посилаючись на автора, ніби побоюються, аби їм не приписали зміст реферату, або ж вони (референти) виражають певну недовіру першоджерелу і тим самим вносять у реферат елемент суб’єктивної оцінки. Тобто використовуючи такі конструкції референти не погоджуються з твердженнями автора, і тим самим засмічують тексти рефератів зовсім непотрібними, в деяких випадках, вставними конструкціями.

Вставні конструкції з модальним значенням, які виражають оцінку мовцем ступеня достовірності висловлювання, впевненості, невпевненості, сумніву, можливості, припущення тощо, вносять у зміст речення певну стилістичну забарвленість, нотку експресії. Автор у такий спосіб виражає власне ставлення до повідомлюваного. Та читач, на мою думку, в такому випадку може як погодитися з його оцінкою, так і не погодитися, тобто це вимагає від нього (читача) додаткових роздумів і власних суджень щодо змісту речення.

Наведемо кілька прикладів вставних конструкцій з модальним значенням: а) Звісно, міграційна активність – це складова культурної мобільності й соціального буття б) У такому випадку міграційні ситуації можна ототожнювати, безумовно, з імперативними суспільними процесами феноменами (Дод., 25). У першому реченні використана вставна конструкція, яка виражає оцінку ступеня достовірності висловлювання, в другому впевненості. Тобто автор переконаний у тому, про що повідомляє і, певним чином, його власна оцінка передається й читачеві. А у випадку, коли він відомий висококваліфікований фахівець у даній галузі, то перевіряти чи достовірна та інформація, котру автор подає - сенсу немає.

Вставлені конструкції доповнення або пояснення

Найчастіше вставлені компоненти, які доповнюють або пояснюють зміст основного речення, за своєю структурою самі є реченнями. Відомо, що для легшого та якіснішого сприйняття інформації потрібно, щоб аналізовані нами конструкції, в реферативних текстах не виражалися складними, великими конструкціями, адже коли читач підсвідомо приділятиме більше уваги інформації, що подаватиметься у вставленій конструкції, яка хоч і виконуватиме функцію доповнення або пояснення, то основна інформація, головна думка самого речення чи навіть тема реферату може і не сприйнятися читачем, що є, звичайно, наслідком негативного характеру. Та без таких, звісно ж, правильно побудованих, вставлених конструкцій, які доповнюють або пояснюють текст, авторові ніяк не обійтися, адже їхня головна функція - розвантажувати основний зміст, давати змогу читачеві перепочити і проаналізувати сутність прочитаного. Тобто виконувати допоміжну функцію, а не навпаки.

Наведемо приклад де вставлений компонент негативно впливає на цілісне розуміння всього речення: Однією з центральних проблем цієї модернізації є перебудова масової свідомості, її переорієнтація, що передбачає усвідомлене співвідношення інтересів усього населення України (певна частина його ототожнювала себе раніше з радянським, а тепер – з російським народом) з інтересами української нації та її держави. (Дод., 19)

У прикладі використано вставлену конструкцію, яка за своєю структурою є реченням зі складносурядним зв’язком і пояснює основний зміст цілого речення. Якщо розглядати його як синтаксичну одиницю, то побудоване воно за всіма правилами синтаксису, якщо ж звернути увагу на сам зміст і, головне його сприйняття читачем - друга частина речення, що стоїть за вставленою конструкцією, сприймається ніби відірваною від основної і речення, так би мовити, закінчується на вставленій конструкції. Це сталося тому, що вона несе в собі таку думку, яка заслуговує на самостійне існування, тобто може бути вжита не як вставлений компонент, а як окреме самостійне речення.

Отже, в нашому випадку вставленість спонукає читача на певні роздуми, щодо піднятої в ній теми, і негативно впливає на змістову цілісність речення. Такі помилки зустрічаються досить часто в реферативних текстах і редактор повинен пильно стежити за цим і усувати їх. Адже ясність і чіткість реферату, це найголовніший критерій при його написанні та сприйнятті.

Кількісно – статистичні підрахунки

На основі дослідженого 131 реферату довільно взятого з журналів «Економіка. Економічні науки», «Політика. Політичні науки», та «Джерело» було здійснено певні кількісно-статистичні підрахунки та зроблено висновки: вставні та вставлені конструкції зустрінуто в 45 рефератах (34 % усієї кількості), в кожному з яких використано від 1 до 5 аналізованих нами компонентів;

У досліджуваних 45 рефератах, вставних і вставлених конструкцій всього вжито 77, із них вставних 36 компонентів, а вставлених 41(відповідно 46 % і 53 % від загальної кількості).

Що стосується вставних конструкцій, то:

· найчастіше зустрічаються аналізовані компоненти, котрі виражають повідомлення про джерело інформації, авторську реакцію на повідомлюване (відповідно 22 рази, тобто 61 %);

· менш вживані вставні конструкції, які вказують на логічний зв’язок думок, їхню послідовність (відповідно 11 разів, тобто 31 %);

· найрідше зустрічаються в реферативних текстах конструкції, що мають модальне значення і ті, котрі вказують на прийоми та способи оформлення думок або ж на характер висловлювання, на його стиль і тон (відповідно 2 та 1 раз, тобто 5,5 % і 2,5 % усіх випадків вживання).

 

Що ж стосується вставлених конструкцій, то:

· найуживанішими є компоненти, які доповнюють або пояснюють зміст основного речення (відповідно 26 разів, тобто 63 %);

· майже на половину рідше зустрічаються вставлені конструкції, що пояснюють окремі слова в основному реченні (відповідно 11 разів, тобто 27%);

· найменш вживані вставлені конструкції, які несуть в собі попередні авторські замітки (відповідно 4 рази, тобто 10 % усіх випадків вживання).

 

Одержані показники дозволили зробити певні висновки:

- найуживанішими виявилися конструкції, які виражають повідомлення про джерело інформації, тобто, в нашому випадку, це значна кількість тих компонентів, які несуть у собі пряме посилання на автора (на думку автора, авторів, дослідників тощо). Це відбувається ймовірно тому, що референт не бажає брати на себе відповідальність за зміст або ж має певні сумніви щодо до нього, й через це використовує їх при реферуванні;

- вставлені компоненти, що пояснюють і доповнюють текст, також виявилися досить уживаними, адже вони виконують дуже важливу допоміжну змістову функцію, і тому їхнє використання, певним чином, необмежене;

- найрідше ж використовуються вставлені конструкції, які несуть у собі попередні авторські замітки, вставні конструкції з модальним значенням і конструкції, які вказують на логічний зв’язок думок. Уживаються вони рідко тому, що більша частина з них виконує лише текстоорганізуючу функцію, тобто є, так званим, ланцюжком, який зв’язує текст. Цей чинник, звичайно є дуже важливим у структурі реферативного тексту, але оскільки реферат повинен бути максимально лаконічним, і в той же час умістити якнайбільше важливої інформації, тому вживання цих допоміжних малоінформативних (авторські замітки) або ж взагалі неінформативних (конструкції з логічним зв’язком) компонентів мають обмежений характер.

Отже, проаналізувавши одержані статистичні дані ми можемо зробити висновок, що вставні конструкції в реферативних текстах не є досить поширеним явищем, а тому, якщо вже вони використовуються, потрібно дуже ретельно слідкувати за правильністю їх вживання і чи відповідають вони стилю реферату. Вставлені компоненти використовуються частіше і, на мою думку, виконують значно важливіші функції при побудові реферативних текстів, хоча також є не найпоширенішими ускладненнями.

Висновки

Отже, проаналізувавши вставні і вставлені конструкції в реферативному тексті, можна зробити певні висновки, що вживання досліджуваних нами компонентів відіграє дуже велику значеннєву роль, адже вони слугують засобами зв’язку, беруть участь у формуванні змісту речення; вказують на логічний зв'язок думок; виражають повідомлення про джерело інформації; доповнюють і пояснюють як зміст усього речення, так і окремі поняття, терміни; і, що найважливіше, виконують у реферативному тексті функцію зв’язності, текстової організації.

При редагуванні рефератів, редактор повинен дуже пильно стежити за тим, щоб він: по-перше, не містив додаткової інформації та критичних зауважень автора реферату; по-друге, щоб використання саме вставлених конструкцій не перевантажувало сприйняття змісту самого реферату, а вживання вставних конструкцій, які вказують на логічний зв’язок думок, не засмічували текст своїм над частим використанням. Адже відомо, що для реферативного тексту характерна особлива літературна форма, яка характеризується суворою послідовністю викладу, постійністю структури і обов’язковою лаконізацією мови. Через це в малий обсяг потрібно вмістити основний зміст першоджерела, а також включити головні фактичні відомості та висновки.

Одержані ж статистичні дані (зі 131 взятого, лише в 45 знайдено) вказують нам на те, що як вставні конструкції, так і вставлені (хоч останні і використовуються частіше) в реферативних текстах вони не є досить поширеним явищем.

Роль же редактора в правильній організації реферативних текстів є незамінною і провідною.

Зміст

Вступ........................................................................................................ 1

1. РОЗДІЛ 1. Вставні і вставлені конструкції як синтаксичні одиниці сучасної української літературної мови ............................................................................. 5

· Характеристика вставних слів і словосполучень .......................... 5

· Характеристика вставлених конструкцій ..................................... 8

2. РОЗДІЛ 2. Вставні і вставлені конструкції в реферативних

текстах ....................................................................................................12

· Вставні конструкції, що виражають повідомлення про джерело інформації. Модальні компоненти ............................................... 13

· Вставлені конструкції доповнення або пояснення ...................... 14

· Кількісно – статистичні підрахунки ............................................ 16

Висновки.................................................................................................... 19

Зміст.......................................................................................................... 20

Список використаної літератури........................................................ 21

Матеріал дослідження