Правове регулювання захисту економічної конкуренції.

Економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Основою законодавства про захист економічної конкуренції є Закон України “Про захист економічної конкуренції”. Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

Особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

З метою неухильного забезпечення конституційних положень Закон визначає правові засади підтримання та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в підприємницькій діяльності та встановлює механізми їх реалізації.. Його норми спрямовані на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Розробка Закону була зумовлена потребою вдосконалити антимонопольне законодавство. Він усуває прогалини у правилах конкуренції і таким чином має забезпечити ефективне державне регулювання справи захисту та розвитку конкуренції. Одним з основних завдань, що стоять перед ним, є створення необхідного правового механізму для забезпечення гармонізації конкурентної та промислової політики. При цьому Закон орієнтований на захист національних інтересів, урахування яких є вищим критерієм при прийнятті державними органами рішень, зокрема щодо створення монопольних утворень.

Разом з удосконаленням правового регулювання суспільних відносин у конкуренції Закон передбачає низку норм, спрямованих на, ослаблення втручання в економічні процеси з боку Комітету і перенесення акценту його правозастосовної діяльності на найважливіші з точки зору держави та суспільства напрями.

Разом з тим запроваджується такий механізм: будь-яка особа може звернутися безпосередньо до суду за захистом своїх прав у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому відповідно до закону така особа має право на відшкодування шкоди у подвійному розмірі. Отже, він стимулює суб’єктів господарювання та споживачів, права яких порушено, до виявлення активніших дій щодо захисту своїх прав не тільки звертаючись до Комітету, а й безпосередньо в порядку загального судочинства, реально розширюючи цим самим різноманітність процесуальних форм захисту порушених прав, що в цілому сприяє підвищенню ефективності застосування законодавства про захист економічної конкуренції та обмежує фактично “монопольний статус” правоохоронної діяльності Комітету у сфері, захисту конкуренції.

Закон істотно посилює правові гарантії суб’єктів господарювання. В ньому дано конкретний та виключний перелік діянь, які вважаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Закон упорядковує систему відповідальності шляхом запровадження однакових: порядку розслідування, розгляду справ, меж відповідальності для юридичних та фізичних осіб-суб’єктів господарювання. Разом з підвищенням правової регламентації дій Комітету він підвищує граничний розмір штрафу за порушення законодавства від 5 до 10% виручки від реалізації продукції. При цьому абсолютні розміри санкцій можуть бути знижені у зв’язку з тим, що в Законі не передбачено стягнення з суб’єктів господарювання незаконно одержаного прибутку, отриманого внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на основі, у межах повноважень, а також у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. У зв’язку з цим дві третини норм Закону стосуються регламентації діяльності самого Комітету. Це забезпечить підвищення ефективності реалізації матеріальних норм, рівень правової захищеності підприємців від неправомірних дій, прозорість та передбачуваність діяльності Антимонопольного комітету України.
Закон удосконалює систему забезпечення доказової бази у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, надаючи додаткові повноваження щодо вилучення доказів, накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами у справі, та встановлює відповідальність за чинення перешкод уповноваженим працівникам Комітету в доступі до інформації. Питання вилучення доказів у житлах чи інших володіннях фізичних осіб має бути розв’язано шляхом внесення змін до Цивільного процесуального кодексу, які б передбачали процедуру прийняття судом такого рішення.
Важливим кроком на шляху запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є введення механізму попереднього отримання дозволу Комітету на вчинення узгоджених дій. При цьому запроваджується механізм винятків, який встановлює типові вимоги до узгоджених дій, при додержанні яких не потрібно звертатися за отриманням такого дозволу.
Щоб запобігти порушенням законодавства, введено норму, яка зобов’язує Антимонопольний комітет України надавати підприємцям висновки про те, чи будуть їх певні дії порушенням законодавства. Ця норма гарантуватиме підвищення передбачуваності застосування законодавства про захист економічної конкуренції, що додасть упевненості підприємцям під час здійснення господарської діяльності.