Вдосконалення обліку загальновиробничих витрат

Загальновиробничі витрати є одними із видів витрат діяльності підприємства і їх облік повинен повністю відповідати загальній схемі побудови обліку.

Вивчення Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також Інструкції, щодо його застосування дає можливість зробити висновок, що загальна схема - обліку діяльності підприємства виглядає таким чином: з однієї сторони відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої - доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат.діяльності. тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток) За цією схемою повинні відображатися всі господарські операції. Однак методика обліку формування окремих витрат, що передбачена П(С)БО 16 "Витрати" не відповідає цій схемі. Зокрема, це відноситься до обліку операцій по списанню нестач незавершеного виробництва. матеріальних цінностей. Враховуючи загальну схему обліку діяльності підприємства вважаємо за доцільним нестачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей виявлені у виробничих підрозділах і на загальнозаводських складах відображати як інші витрати операційної діяльності виключивши зі складу загальновиробничих витрат, а суми заміщень за ці нестачі включати до складу іншого операційного доходу. При цьому на суму виявлених нестач будуть зроблені записи:

Дт 94 "Інші операційні витрати"

Кт 20 "Виробничі запаси"

Кт 23 "Виробництво"

Суми заміщень винних осіб за допущені нестачі і витрати будуть відображатися записом:

Дт 375 "Розрахунки за відшкодуваннями завданих збитків"

Кт 71 "Інший операційний дохід"

Операційний контроль витрат від нестач і псувань товарно-матеріальних цінностей за причинами і винуватцями пропонується вести у спеціальний відомості. які будовою може бути подібною до відомості 14 за старою журнально-ордерною формою обліку.

Для врегулювання обліку загальновиробничих витрат, на нашу думку, важливе практичне значення має уточнення їх складу. Для цього повинна бути розроблена і затверджена у централізованому порядку Інструкція по обліку витрат, в якій би деталізувалася кожна стаття витрат, подібно, як це мало місце в Типовому положення плану впливу обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Одним із напрямків вдосконалення обліку витрат в тому числі загальновиробничих є їх автоматизація.

Організації АРМ бухгалтерських працівників обліку витрат на виробництві можемо розділити на три категорії.

Цільова функція обліку витрат на виробництво, виявлення і усунення нестач організації виробництва і матеріально-технічного забезпечення направлене на максимальну економію матеріальних і трудових витрат, підвищення продуктивності праці.

АРМБ обліку витрат на виробництво першої категорії призначене для формування і підготовки первинної інформації, яка формується безпосередньо на місцях виникнення інформації. АРМБ вирішує задачі обліку витрат на виробництво, що стосується підрозділів, дозволяє організувати систематичне сучасне виявлення відхилень від нормальних. умов, а також скрізь оперативний облік і здійснювати внутрішній аудит. За допомогою АРМ 2 категорії контролюється інформація, отримана з АРМБ 1 категорії, вирішуються регламентні і запитні задачі по обліку витрат на виробництво загалом по підприємству.

АРМБ 3 категорії призначене для аналізу роботи в структурних підрозділів і підприємства загалом, узагальнення зведених даних витрат на виробництво, здійснення оперативного контролю за використання трудових, матеріальних і грошових коштів, організація внутрішнього аудиту.

Комплекс задач АРМБ обліку витрат на виробництво реалізовується за допомогою директив, об'єднаних в меню. Рішення задач побудоване на використанні трьохрівневого меню.

Меню першого рівня містить директиви, що дозволяють виконати завантаження комплексу програм, а також виконання директиви функціональної назви. Структура директиви 1 рівня наступна

· Первинна інформація.

· Нормативно-довідкова інформація.

· Вихідна інформація.

· Ведення інформаційної бази.

· При наборі першої функції «Первинної інформації» на другому рівні меню відображається перелік вихідної інформації.

· Бухгалтерська довідка

На III рівні меню відображаються структура бухгалтерської довідки бухгалтерська довідка необхідна для здійснення документального відображення записів для сортування, записів які не знайшли відображення в інших системах обліку. На III рівні меню бухгалтер по реквізитно заповнює бухгалтерську довідку. Нормативно-довідкова інформація на II рівні меню складається з наступного переліку:

· довідник планових відсотків непрямих витрат

· довідник нормативних витрат на деталь, виріб, замовлення, вигляд

· послуг

· довідник допустимості кореспонденції рахунків

· довідник кошторисних асигнувань на обслуговування виробництва і управління

· довідник планової собівартості продукції

· довідник причин відхилення від норм

Довідник планових відсотків непрямих витрат необхідний для оцінки незавершеного виробництва, допоміжного виробництва для призначення частки накладних витрат на виріб, замовлення, вигляд послуг. На III меню довідник має наступну структуру: стаття витрат розрахунків, стаття витрат базова. структурний підрозділ, відсоток або кошторисна ставка.

Довідник нормативних витрат на деталь, виріб, замовлення, вигляд послуг необхідний для визначення нормативних витрат продукції (послуг). Довідник має наступну структуру: код виробу (калькуляційна одиниця), структурний підрозділ, стаття витрат, одиниця вимірювання, кількість, сума.

Довідник допустимості кореспонденції рахунків необхідний для контролю приведених господарських операцій. Він має наступну структуру: основний рахунок, то кореспондує рахунок допустимість кореспонденції рахунків.

Для здійснення аналізу відхилень від нормальних умов роботи по непрямих витратах складається довідник кошторисних асигнувань на обслуговування виробництва і управління. При наборі даного довідника на ІІІ рівні меню відображаються структура довідника: структурні підрозділ, основний рахунок, код аналітичного обліку, стаття витрат. найменування статті витрати з початку року, витрати по місяцях.

Довідник планової собівартості продукції містить наступні дані: код веденого обліку, найменування виробу, вигляд послуг, статтю витрат торба. Даний довідник використовується для аналізу стану фактичних даних, а також для моделювання і прогнозування витрат на виробництво.

Довідник причин відхилень від норм витрат необхідний для ідентифікації причин, а також угрупування даних для прийняття управлінських рішень. Довідник має наступну структуру: код причини відхилень від норм і найменування причин відхилень від норм.

При наборі функції «ведення інформаційної бази» на II рівні меню відображається наступні режими роботи:

1. Відновлення інформації

2. Перезапис інформації для архівного управління

3. Перезапис інформації в інші АРМБ і інформаційну систему АСУ.

4. Збереження бази даних

5. Контроль по наявності інформації

Для здійснення розрахунків по АРМБ по обліку витрат на виробництві необхідна інформація, яка поступає з інших АРМБ і інформаційні системи АСУ Для цього в АРМБ по обліку витрат на виробництво необхідно передбачити функції «контроль про наявність інформації», які дозволяє здійснити аналіз поступаючи інформації і представити бухгалтеру зведення про браковану інформацію і про помилки, що є в інформації. Інформація представляється у вигляді повідомлень на екран. Програмним шляхом контролюється кількість записів, переданих з інших АРМ. значущість показників, допустимість кореспонденції рахунків.

Технологічний процес рішення задач на АРМБ по обліку витрат на виробництво здійснюється такою послідовністю.

На АРМБ по обліку витрат на виробництво 1 категорії здійснюються наступні роботи:

1. Введення, контроль і друк початкових даних на місцях їх виникнення;

2. Формування нормативно-довідкових даних на АРМБ по обліку витрат на виробництво;

3. Розрахунок нормативної собівартості готової продукції, нормативної собівартості бракованої продукції.

4. Формування даних інших АРМБ, інформаційної системи і про фактичну витрату матеріальних цінностей, заробітної плати і інших прямих витрат;

5. Угрупування витрат по статтях, по місцях їх виникнення;

6. Розподіл витрат по об'єктах обліку;

7. Визначення витрат, по місцях виникнення витрат.

На АРМБ по обліку витрат на виробництво II категорії виконуються наступні роботи:

1. Розподіл витрат по об'єктах обліку загалом по підприємству;

2. Закриття рахунків;

3. Формування регістрів аналітичного обліку по рахунках;

4. Калькулювання собівартості продукції;

5. Розрахунок фактичної собівартості готової продукції, робіт і послуг; АРМБ по обліку витрат на виробництво III категорії вирішує наступні задачі:

6. Аналіз відхилень фактичних втрат від поточних норм, правильність віднесення витрат на відповідні вироби, замовлення, види послуг і т.д.

7. виявлення причин і винуватців відхилень;

8. Складання звітності на рівні підприємства;

9. Моделювання витрат на виробництво;

10. Вироблення і прийняття управлінських рішень по мобілізації внутрішніх резервів.

Після завершення розрахунків здійснюється відображення вихідної.інформації. На II рівні меню відображається перелік вихідної інформації:

· Відомість відхилення від норм фактичних витрат;

· Відомість аналітичного обліку по рахунках;

· Оборотна відомість по рахунках;

· Відомість визначення фактичної собівартості готової продукції; і Відомість аналізу втрат від браку;

· Моделювання витрат від браку.

На основі фактичних даних, що є, нормативно-довідкової інформації і бази знань здійснюються розрахунок і відображення оптимального Використання ресурсів, а також можливість отримання інформації про відхилення і шляхів недопущення перевитрат, що пропонуються по окремих статтях витрат. При цьому автоматизованим шляхом здійснюється вибір оптимального стану виробництва, доцільне виконання замовлень і послуг. Керівнику надається можливість прогнозувати склад витрат, а також отримання максимальної о прибутку.

ВИСНОВКИ

Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства.

Вивчивши загальну класифікацію витрат можна сказати, що загальновиробничі витрати є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності від економічної ролі в процесі виробництва, комплексними за своїм складом:

· непрямими в залежності, від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

· за доцільністю, загально виробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

За місцем виникнення загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

Щодо можливості впливу менеджера на величину загальновиробничих витрат, то це залежить від ефективності управління витратами на конкретному підприємстві.

Загальновиробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П(С)БО 16 "Витрати", а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати один між 3 способами обліку витрат діяльності:

· з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

· з використанням 9-го класу рахунків "Витрати діяльності";

· з одночасним використанням 8-го і 9-го класу рахунків.

Загальна схема обліку витрат без застосування рахунків класу 8 є значно простішою, а щодо інформації про витрати в розрізі економічних елементів, то її можна одержати в позасистемному порядку із облікових регістрів (журнал 5,5А). Використання рахунків класу 8 робить цей облік більш трудомістким і незручним

Основним завданням управлінського обліку загальновиробничих витрат є правильне їх відображення за місцями виникнення і економічно обґрунтований розподіл і віднесення на собівартість окремих видів продукції. Від виконання цих завдань залежить коректність контролю за формуванням цих витрат і правильність розрахунку повної собівартості продукції, що мас важливе заточення для ціноутворення.

Існує досить багато методів щодо визначення розподілу загальновиробничих витрат. Кожен метод має свою специфіку і величина змінних і постійних витрат буде залежати від обраного способу розподілу. Отже, здійснити поділ загальновиробничих витрат на змінні та постійні науково обґрунтованим шляхом на практиці дуже складно. Такий поділ завжди буде умовним через ряд причин.

На практиці для розподілу загальновиробничих витрат між їх носіями можна використовувати такі бази: період роботи виробничих робітників; заробітну плату виробничих робітників; кількість відпрацьованих обладнанням машино-годин; прямі витрати; обсяг виготовленої продукції; витрати на утримання та обслуговування машин та обладнання. Кожному способу властиві як позитивні, так і негативні риси. Вибираючи спосіб розподілу витрат, необхідно враховувати конкретні умови діяльності кожного підприємства, оскільки в умовах навіть однієї галузі промисловості технологічні умови та умови виробництва можуть істотно відрізнятися. Доцільно використовувати декілька баз розподілу, за допомогою яких можна досягти більш об'єктивних результатів.

Важливим моментом залишається пошук оптимального методу розподілу загальновиробничих витрат. Таким чином існує необхідність перегляду діючої нормативної бази, що регулює облік витрат виробництва, та методології обліку цієї ділянки, а також здійснення контролю на підприємствах за їх дотриманням.

В березні 2011 року було внесено зміни до П(С)БО 16. Дані нововведення перш за все стосуються формування собівартості продукції (робіт, послуг). Введені зміни дають змогу спростити облік загальновиробничих витрат. Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати у виробничій собівартості вже пропонується не розподіляти, що дозволить зменшити кількість обчислень і плутанини в обліку. А до собівартості включаються прямі витрати, а саме:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг;

- вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом продукції (товарів),

- інші виконані роботи, надані послугу;

- прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При застосуванні такого підходу інформація про суму загальновиробничих витрат розкривається у Звіті про фінансові результати окремою статтею, тобто загальновиробничі витрати вже списуватимуться на фінансові результати. Даний метод аналогічний до підходу визначеного Податковим кодексом.