Системні ознаки єдності світової історії.

Цей тип одиничності простежується тільки в людині і в його творіннях, в усіх інших реальностях – лише настільки, наскільки вони співвідносяться з людиною, служать йому засобом, метою, виявленням. Людина історична тільки як духовна істота, а не як істота природна.

Те, що ми пізнаємо як історично особливе, дозволяє нам просуватися у напрямку до історії в цілому як до єдиного індивідууму. Будь яка історичність завжди занурюється коріннями в цю одну всеохоплюючу історичність.

2) Історія як стадія переходу.

В історії щоденно присутня природа. Вона та реальність, яка являє собою основою історії, те, що повторюється, має тяглість у часі, але дуже повільну – як це завжди властиво природі – те, що безперервно змінюється. Там де з’являється дух, вступає в силу свідомість, рефлексія, нестримний рух у роботі з собою, над собою у недоступній щодо завершення відкритості можливого. Чим унікальніше неповторне, чим менше ідентична повторюваність, тим справжньою є історія. «Все велике є явище на стадії переходу» (Марк Блок «Антологія історії»).

Якщо історія відкривається у бутті, то істина завжди присутня в історії, але ніколи в ній не завершується, завжди знаходиться у русі.

· Там де істину розглядають як доконечний факт – вона втрачена

· Чим радикальніший рух, тим глибше відкриваються пласти істини.

· Найвеличніші духовні витвори виникають у перехідні періоди, на кордоні різних епох.

Грецька трагедія виникає на стадії переходу від міфу до філософії. Ще творячи міф, поглиблюючи його у образах, трагіки, зберігаючи первинне бачення світу, вже ставлять питання і тлумачать дійсність. Вони творці глибинних втілень міфа, і, разом з тим, їх твори знаменують собою кінець міфу як всеохоплюючої істини.

Філософія німецького ідеалізму – Фіхте, Гегеля, Шеллінга – знаходиться на перехідній стадії від віри до безбожжя. В часи Гегеля панувала естетична релігія у променевому сяйві розуміння усіх глибин духу, що черпала сили у попередній субстанції християнської віри, яка потім, у наступних поколіннях була втрачена (марксизм, нацизм)

3) Єдність історії.

Досвід немов би спростовує цю єдність. Історичні явища неосяжні у своїй різноманітності. Існує багато народів, багато культур і в кожній з них, в свою чергу, нескінченне розмаїття історичних фактів. Людина розселяючись світом створювала численні форми життя які існували паралельно і змінювалися в часі. Розглядаючи людство таким чином ми його описуємо і класифікуємо на кшталт явищам рослинного світу. Проте таке зближення людини з світом природи веде до знищення власне людської сутності.