Тема10. Формування колективу, його вплив на виховання особистості

Колектив і його види.

Колектив — соціальна значима група людей, які об'єднані спіль­ною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування. І

Його характеризують єдність цілей, високий рівень між-особистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дис­ципліна, специфічні норми співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством.

Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції:

— організаторську;

— виховну;

— стимулюючу

Універсальне поняття «колектив» охоплює різні його види, до яких належать:

Первинний колектив. Об'єднує людей (школярів), згур­тованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, по­бутових стосунках.

Загальношкільний колектив. Об'єднує усіх учнів і пе­дагогічних працівників загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

Тимчасовий колектив. Складається з осіб, які нале­жать до постійних колективів для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних ін­тересів (танцювальний колектив, хор, туристська група та ін.).

Виробничий колектив. Це — група професіоналів, об'єднаних для науково-дослідної роботи, виробничої ді­яльності, охорони порядку, лікування людей тощо.

Сімейний колектив. Його складають члени однієї ро­дини. Склався історично як важливе соціальне утворення суспільства.

Колективи можуть бути одновікові й різновікові.

Шкіль­ний колектив у своєму розвитку проходить чотири стадії:

1. Створення колективу учнів.

2. Поширення впливу активу на весь колектив.

3. Вирішальний вплив громадської думки більшості.

4. Самовиховання як вищий тип виховання в колек­тиві.

На всіх стадіях розвитку учнівського колективу необ­хідна системність — послідовно сформульовані перед ко­лективом завдання, виконання яких забезпечуватиме пе­рехід від простого задоволення результатами до глибоко­го почуття обов'язку.

У шкільному колективі, який є формальним утворен­ням, функціонують різноманітні самодіяльні групи (нефор­мальні дитячі об'єднання), діяльність яких спрямована на реалізацію та розвиток інтересів і потреб їх учасників.

Формальна група — група, структура і діяльність якої раціонально організовані та стандартизовані згідно з точно приписаними гру­повими правилами, цілями і ролевими функціями.

Ефективність функціонування її забезпечується систе­мою керівництва та контролю. Безпосереднє управління спирається на владні повноваження, розподілені відповідно до формально-статусної структури групи.

Неформальна група — самодіяльне об'єднання громадян, статус, структура, функції якого юридичне не оформлені.

Неформальні об'єднання за їх головними ознаками й характерними рисами називають ще самодіяльними самокерованими об'єднаннями (ССО).

Неформальний молодіжний рух - система молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної активності в їх взаємозв'яз­ку між собою та суспільством.

Це своєрідна «молодіжна субкультура», яка охоплює різноманітні напрями та вияви активності молоді.

Молодіжна субкультура - система цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю певної соціальної групи (молоді), яка є цілісним утворенням у межах домінуючої культури.

 

За особливостями діяльності, внутрішніми цінностя­ми, впливом на молодіжне середовище виділяють такі ти­пи молодіжних субкультур:

Хіппі. Заявили вони про себе на зламі 60—70 pp. XX ст., в Україні — у 1972 р. Цю групу складають при­хильники музичного стилю панк-рок. Виділяються дов­гим волоссям (своєрідний виклик «соціальному сприйнят­тю,»), «фенічками» (англ. thing — саморобні прикраси, плетені з бісеру браслети), одягом, романтикою автосто­пу, участю в тусовках, можливістю втекти від реалій життя

(сім'ї, школи). У середовищі хіппі сформувалися різнома­нітні новітні молодіжні субкультури.

Романтико-ескейпістські (англ. escape — втекти, уник­нути, позбавитися) субкультури. Відрізняються орієнтацією на створення паралельного світу, витворення власного «мі­фу», вибудованого на основі певних творів (переважно «фен-тезі») чи запозичених світоглядних концепцій інших куль­тур. Серед них виділяють ігрові молодіжні культури. Ро­льова гра (roleplaying) наближена до імпровізованої театральної вистави. Є втіленням постулату контркульту -ри про ідею «театру» як єдності акторів та глядачів. «Гля­дач стає актором та автором одночасно» — ідеал контр­культурного мистецтва. До ігрових субкультур належать:

Індіаністи, Шанувальники традицій певної етнічної куль­тури. Популярним для них є звернення до практики релі­гійних культів, описаних у творах авторів «фентезі» або при­таманних індійцям США, чи до синтетичних, новітніх куль­тів, розроблених на основі певних світоглядних концепцій.

Толкієністи. Шанувальники конкретного автора Д. Толкієна (англійського автора «фентезі») і середньо­вічної холодної зброї. Живуть у вигаданому світі та наслі­дують своїх казкових героїв, тим самим «виходячи» за межі суспільства.

Уніформісти. Шанувальники певної історичної події.

Музичні молодіжні субкультури. Виникли навколо но­вих музичних стилів «реп», «рейв», «брейк».

Репери. Як музичний напрям pen виник в середині 80-х, будучи музикою «чорних кварталів» міст США, реггі та су­міші різних напрямів. Його називали — «що бачу, про те і співаю». Рейвери. Як музичний напрям, рейв виник в середині 80-х років. Це симбіоз чиказького «хауса» та детройтсь-кого «техно». В Україну потрапив у середині 90-х pp. Рейв («кислотна тусовка») — музика диск-жокеїв. Рит­міка її нагадує ритуальні племінні танці, які приводили до стану трансу. Брейкери. Об'єднані на основі спільного інтересу до танців типу брейк. Мета — пропаганда брейк-танцю і ви­конання його великими групами.

Епатажно-протестні субкультури. Початок поклали панки (пропагандисти ідеї «шок-протесту Окремо від них є байкери (віддають перевагу романтизації подорожей та ви­раженню своєї індивідуальності в зовнішньому вигляді, володінні мотоциклом)

Скінхеди. Об'єднує їх пристрасть до насильства. Рух «скінхедів» виник у Великобританії наприкінці 60-х pp. ХХст. На початку існування «скіни» — вихідці з робітни­чих районів — мали патріотичні погляди, захоплювалися реггі та футболом, не цікавились політикою. Хакери. З'явились в Україні у 60—70-ті роки ХХст. Це була молодь, яка захоплювалася кібернетикою. Поши­рення наприкінці 80-х перших ПК, в середині 90-х Інтер-нету викликало потужну хвилю хакерів. Поняття «хакер» означає комп'ютерного злочинця, здатного зламати будь-які захисні системи (сайти, банківську систему охорони), коди на ліцензійних іграшках, запустити в систему віру­си. «Гопники» (пацани). Це — територіальні корпоративні самодіяльні угруповання підлітків. Створюються за тери­торіальними ознаками («свої» та «чужі»). Орієнтуються на систему цінностей дорослої кримінальної субкультури, культ сили, земляцтва, взаємовиручки та взаємозалеж­ності. Релігійно-містичні субкультури.Кришнаїти. Називають себе «підданими Кришни». Іде­ологічне підґрунтя — давньоіндійський епос, який міс­тить висловлювання і думки бога Кришни (мав людське обличчя і вважався народним героєм) на філософські те­ми. Вважають, що багаторазове повторення (1728 разів) імені Бога — мантри (закликання, молитва) дає спасіння, звільнення від тіла і занурення у чистий дух, задоволен­ня бажань.

 

 

Тема11. Педагогічна діяльність та особистість вчителя.

Педагогічна діяльність — це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів, з метою їх особистісного, інтелектуального та діяльнісного розвитку

(Узагальнююча лекція.Складається психологічний портрет учителя)

 

Використана та рекомендована література:

 

Гандзілевська Г.Методичні рекомендації студентам ВНЗ до вивчення курсу «Педагогіка»(соціальна адаптація молодших школярів)

Дичківська І., Поніманська Т. М. Монтессорі: теорія і технологія. – К.: Видавничий Дім „Слово”, 2006. – 304 с.

Є. Ю. Батальщикова, Місце педагогічної технології «Створенння ситуації успіху» в процесі підготовки майбутніх учителів file:///C:/Users/user/Downloads/nvd_2012_1_14.pdf

Костіна Т.О. Вивчення формування життєвого сценарію у психології розвитку / Т.О. Костіна // Вісник Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. – Київ: ІВЦ «Політехника», 2010. – № 2 (29). – с. 101-105.

Левківський М.В. Історія педагогівки:Навч.-метод.посібник.Вид. 3-е,доп.Навч.пос. –К.:Центр учбової літератури,2008. –190с.

Монтессори М. Педагогические методы, применяемые в „Домах ребенка” // Монтессори М. Дом ребенка. Метод научной педагогики / Пер. с итал. С. Займовского. – Гомель, 1993. – С. 86-105.

Монтессори М. Помоги мне сделать это самому: Статьи, советы и рекомендации / Сост., вступ. статья М. В. Богуславский, Г. Б. Корнетов. – М.: Издательский дом „Карапуз”, 2000. – 272 с.: ил.

Монтессори М. Самовоспитание и самообучение в начальной школе – М.: Работник просвещения, 1922. – 200 с.

ПідборськийЮ.Теоріявихованняhttp://vk.com/doc32157927_134308474?hash=81013c3e53c67cc2a0

Фіцула М.М.Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічнихзакладів освіти. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 528с.

Френе С. Избранные педагогические сочинения / Пер. с фр. / Общ. ред. и вступ. ст. Б. Л. Вульфсона. – М.: Прогресс, 1990. – 301 с.

Штайнер Р. Искусство воспитания. Методика и дидактика: Курс лекций. – М.: Парсифаль, 1996. – 175 с.

ЯкубаО. Молодіжні рухи та їх базова типологізація http://www.ji.lviv.ua/n24texts/24-zmist.htm